МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
ЮНЕСКО і концепція розвитку суспільств знаньЛЕКЦІЯ 5. Логіка викладу: 1. Розвиток інформаційного суспільства як чинник міжнародної політики. 2. ЮНЕСКО і гуманізація процесу глобалізації. 3. Формування концепції суспільств, заснованих на знанні, як базовій концепції ЮНЕСКО. 4. Основні положення концепції ЮНЕСКО про розвиток суспільств знань
1. Розвиток інформаційного суспільства як чинник міжнародної політики. Проблеми створення інформаційного суспільства почали обговорюватися в середині 90-х рр. минулого століття на нарадах, організованих Радою Європи, Європейською Комісією, ЮНЕСКО і багатьма іншими міжнародними і міжурядовими організаціями. Паралельно з консультаціями в рамках ООН здійснювалася аналогічна діяльність в рамках Групи Восьми (G8), яка завершилася підписанням у 2000 р. «Окинавської хартії глобального інформаційного суспільства». Окинавська хартія є рамковим документом, в якому лідери держав, що входять У 2002 р. почалося широке обговорення проектів двох основних документів Усесвітнього Саміту: «Декларації принципів» і «Плану дій», «План дій» є достатньо конкретним документом і включає орієнтовні показники застосування інформаційно-комунікаційних технологій у країнах-учасниках Саміту до 2015 р., які можуть коригуватися з урахуванням національної специфіки. Серед оцінок «Плану дій», що прозвучали були діаметрально протилежні: від затвердження неможливості досягти встановлених показників до зазначеного року, до пропозиції скоротити встановлені терміни до п’яти років. Дане різночитання ясно підводить
2. ЮНЕСКО і гуманізація процесу глобалізації. Значним внеском ЮНЕСКО в Усесвітній саміт явилося вироблення концепції «суспільств, заснованих на знаннях». Прихильність цієї міжнародної організації ідеї створення суспільств, заснованих на знаннях, була схвалена учасниками міністерського круглого столу з назвою Визнаючи тісний зв’язок між знанням і розвитком, лідери, що брали участь в цих двох заходах ЮНЕСКО, підкреслили, що створення суспільств, заснованих на знаннях, має визначальне значення для поліпшення якості життя, зміцнення соціальних зв’язків на основі поваги до різноманітності У документах ЮНЕСКО підкреслюється, що створення суспільств, заснованих на знаннях, відкриває шлях до гуманізації процесу глобалізації. Впродовж своєї участі в процесі підготовки двох етапів Усесвітнього саміту ЮНЕСКО постійно підкреслювала значення чотирьох ключових принципів, на яких мають базуватися суспільства, засновані на знаннях: – свобода висловлювання думок; – якісна освіта для всіх; – універсальний доступ до знань та інформації; – повага до культурної і мовної різноманітності. У «Декларації принципів» і «Плані дій», прийнятих на женевському етапі Усесвітнього саміту, відзначено пріоритети, які ЮНЕСКО позначила На конференціях, симпозіумах й інших заходах, організовуваних
3. Формування концепції суспільств, заснованих на знанні, як базової концепції ЮНЕСКО. Керівники і провідні експерти ЮНЕСКО постійно підкреслюють, У лютому 2005 року в Парижі була проведена дводенна міжнародна конференція на тему «Свобода вираження в кіберпросторі». В цій зустрічі експертів взяли участь близько 200 осіб, включаючи журналістів, видавців, науковців, представників засобів масової інформації і неурядових організацій, а також значна кількість офіційних представників держав-членів ЮНЕСКО. Метою даної зустрічі було обговорення проблем і можливостей, Іншою тематичною зустріччю була міжнародна конференція Скорочення інформаційної нерівності не повинне досягатися за рахунок знищення сотень місцевих мов. Навпаки, присутність менш поширених Обговорення на зустрічі в Бамако показали необхідність вироблення Таким чином, конференція в Бамако показала, що дебати щодо багатомовності в кіберпросторі пов’язані з ширшими питаннями доступу, участі, підтримки і розвитку. Дійсно, ці питання є центральними в понятті «Стійка різноманітність». У той самий час, упор на локалізацію і взаємодію Третя тематична зустріч – «інформаційно-комунікаційні технології У травні 2005 року ЮНЕСКО провела дводенну міжнародну конференцію в Санкт-Петербурзі на тему «ЮНЕСКО між двома етапами саміту щодо інформаційного суспільства». Метою цих останніх з чотирьох тематичних зустрічей Усесвітнього саміту був розгляд і вимірювання стійкості культурної різноманітності за рахунок можливостей, пропонованих інформаційно-комунікаційними технологіями, для створення майбутніх суспільств, заснованих на знаннях. На цій міжнародній конференції розглядалися нові міжкультурні зв’язки і мережевий обмін, нові засоби надання старих і нових знань, нові способи розвитку творчості, а також нові засоби доступу до культурного контенту і послуг у всьому світі. У повістку конференції була включена також тематична зустріч на тему «Культурна різноманітність в товаристві знань». Усі ці заходи проводилися в рамках Програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх», яка є флагманською програмою ЮНЕСКО, що реалізовує проекти, направлені на підтримку ініціатив створення елементів суспільств, заснованих на знаннях.
4. Основні положення концепції ЮНЕСКО про розвиток суспільств знань. Концепція ЮНЕСКО щодо розвитку суспільств знань максимально повно представлена в спеціальній доповіді, яка була опублікована в 2005 р. Усесвітня доповідь підготовлена під керівництвом Франсуази Рівьер, заступника Генерального директора ЮНЕСКО. Автори доповіді, чітко позиціонують відмінність концепції суспільств знань від ідеї розвитку інформаційного суспільства, оскільки поняття інформаційного суспільства ґрунтується, перш за все, на досягненнях технології. Поняття ж суспільств знання має на увазі ширші соціальні, етичні та політичні параметри. Множина використана невипадково, а для того, щоб підкреслити, що немає єдиній моделі суспільного розвитку, яку можна «поставити під ключ». У доповіді наголошується неприпустимість ситуації, коли інформаційна революція приводить до розповсюдження технократичного уніфікованого підходу і нав’язування одноманітної моделі розвитку людського суспільства. Підкреслюється, що для побудови суспільств знання важливі не лише нові можливості, що надаються Інтернетом і мультимедійними засобами, Важливість, якої набуває відтепер культурне і лінгвістичне різноманіття, підкреслює наскільки проблематика доступу до знань невіддільна від умов У сучасному суспільстві кількісне зростання знань приводить Важливим аспектом цієї концепції є те, що перед світовою спільнотою ставиться питання про необхідність гуманізації процесу глобалізації. Суспільства знання мають бути орієнтовані на розширення базових прав людини в інформаційній сфері. Науковці ставлять назріле питання про з’єднання етики й інформатизації. В процесі цього особлива увага приділена подоланню суперечностей інформаційного суспільства, що склалися: небезпекам інформаційної нерівності, дисбалансу інформації і знань, У доповіді підкреслюється, що нині лише 11% населення мають досвід використання Інтернету. З них 90% проживають в промислово розвинених країнах: у Північній Америці (30%), Європі (30%), Азіатсько-тихоокеанському регіоні (30%). Тому терміни «глобальний» або «світова павутина» маскують ту реальність, що на долю 82% населення світу припадає лише 10% підключень. Це приводить до серйозного відставання багатьох країн і регіонів у розвитку людського потенціалу – головного ресурсу сучасного розвитку. Констатується кореляція між розповсюдженням Мережі та географією розвитку, наявністю інтернет-інфраструктури Нові технології повсюдно прискорюють створення і розповсюдження знань. Замість старих місць виробництва і зосередження знань: шкіл, бібліотек увесь світ починає уподібнюватися єдиному віртуальному простору планетарного масштабу з дистанційним доступом, де легко розповсюджуються і засвоюються самі різні знання. Світ стає планетарною школою і бібліотекою. Формується нова глобальна інформаційна культура, що розмиває межу між виробниками і одержувачами знань, відкриває нові широкі можливості для самовираження, творчості, розширює для людини межі можливого. В той самий час, Інтернет може стати як інструментом для побудови суспільств знання, так і лабіринтом, який може завести в пропасті суспільства розваг. Нині міняється розуміння самого терміну «розвиток», в якому значущо зросла роль знань і навчальних елементів. Широке впровадження інновацій вимагає тісної співпраці властей, науки, промисловості і цивільного суспільства. Інновації є ключовим елементом суспільств знань, Важливим завданням є адаптація системи професійного навчання Важливим компонентом моделі суспільств знань є принцип загального доступу до знань, який виключає розгляд знань як предмет виняткової інтелектуальної власності. Сучасна практика має багато прикладів сумісного користування знаннями. Нині активно розробляються, як на теоретичному, так і на практичному рівні, питання встановлення прийнятного балансу між захистом прав на інтелектуальну власність і розповсюдженням знань як суспільного надбання. Компромісного рішення вимагає проблема гармонізації економічних інтересів видавців наукових журналів, з одного боку, Досить актуальною темою в зв’язку з цим є співвідношення політики Становлення суспільств знання створює вплив і на традиційні інститути демократії. На думку науковців, виникає явище «планетного громадянства» мобілізаційні можливості якого посилюються новими технологіям У доповіді ЮНЕСКО «До суспільств знання» формулюються основоположні позиції моделі суспільств знання («три стовпи суспільства знання»): – справедливіша оцінка знань для ліквідації наявних видів нерівності («існуючих розривів»); – ширша участь усіх зацікавлених сил в розв’язанні питання доступу до знань; – успішніша інтеграція політичних дій у сфері знання й інновацій. Для підвищення ефективності необхідної політики автори формулюють низку рекомендацій: – збільшувати інвестиції в якісну освіту для всіх і забезпечення рівних можливостей; – збільшувати кількість точок загального доступу до інформаційних – сприяти забезпеченню загальнодоступності знання через музеї, бібліотеки, інститути, дослідницькі центри; – підсилювати спільність використання наукових знань; – активізувати сумісне використання знань в галузі охорони навколишнього середовища з метою стійкого розвитку; – надавати пріоритетне значення мовному різноманіттю; – прагнути через сертифікацію до гарантії якості знань доступних – укріплювати «цифрову солідарність» і партнерство для подолання «цифрового розриву»; – особливу увагу приділяти подоланню нерівності жінок як одержувачів знання; – прагнути оцінювати рівень знань комплексними, недискримінаційними критеріями, адекватними цілям і пріоритетам суспільств знання. Нині розроблено значну кількість різних систем індикаторів й індексів, які використовуються для проведення порівняльного аналізу розвитку інновацій, освітнього потенціалу, інформаційного суспільства, використання інформаційно-комунікаційних технологій тощо. Завдання моніторингу ситуації і здійснення міждержавних і міжрегіональних досліджень вимагає достатньо докладного аналізу індексів і показників, за допомогою яких можна проводити такий моніторинг.
Питання для самоперевірки 1. Сформулюйте цілі і завдання Усесвітнього саміту щодо інформаційного суспільства. 2. Наведіть основні характеристики базових документів Усесвітнього саміту. 3. У чому полягають основні положення концепції ЮНЕСКО 4. Сформулюйте основоположні позиції моделі суспільств знання («три стовпи суспільства знання»). 5. У чому полягає роль багатобічних партнерств у ліквідації інформаційної нерівності?
Читайте також:
|
||||||||
|