МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Собівартість як мірило витрат і доходівСуть і структура витрат виробництва Витрати виробництва 1.Суть і структура витрат виробництва 2.Собівартість як мірило витрат і доходів 3.Витрати виробництва і прибуток Виробництво кожного виду продукції (та надання послуг) супроводжується витратами трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, а також застосовуванням основних засобів (будівель, споруд, устаткування, тощо). Будь-які витрати орієнтовано на певний результат. Тільки це виправдовує їхню доцільність. Витрати пов’язані з використанням ресурсів. Від витрат залежить економічний стан фірми. Є неявні та явні витрати. Явні– це витрати, пов’язані з даною господарською діяльністю. Вони обліковуються бухгалтерією. Неявні – це витрати, пов’язані з втраченою вигодою при зайнятті цією діяльністю, а не іншою. Явні й неявні витрати дають у сумі економічні витрати. Витрати поділяють на внутрішні та зовнішні. Внутрішні витрати – це витрати, пов’язані з використанням власних ресурсів. Вони вимагають спеціальної методики обліку. Зовнішні витрати – це витрати, пов’язані з купівлею ресурсів на стороні. Вони обліковуються за цінами придбання. Короткостроковий період – це період, протягом якого фірма не в змозі змінювати виробничі потужності, нові фірми в галузі не з'являються. У короткостроковому періоді витрати фірми поділяють на: - умовно-постійні; - умовно-змінні. Постійні витрати (FC) – це витрати, обсяг яких не залежить від обсягу виробленої продукції. Якщо фірма не виробляє продукцію, вона має постійні витрати. До них відносяться: амортизація основних фондів; заробітна плата адміністративного персоналу; плата за кредит; плата за оренду тощо. Змінні витрати (VC) – це витрати, величина яких залежить від обсягу виробленої продукції. До них: зарплата робітників; вартість матеріалів, палива тощо. Витрати в розрахунку на весь обсяг продукції називаються валовими. Сума валових постійних та змінних витрат дає загальні витрати: TFC + TVC = TC. Середні витрати – це витрати в розрахунку на одиницю продукції. Граничні витрати (МС) – витрати, які несе фірма при виробництві ще однієї додаткової одиниці продукції. Поняття граничних витрат є стратегічною категорією для фірми. Якщо фірма вирішує наростити обсяг виробництва, вона повинна нести додаткові граничні витрати. Вони показують, у що обходиться виробництво додаткової продукції. Якщо фірма відмовляється від певної кількості продукції, то граничні витрати показують економію при цьому.
Витрати на виробництво реалізованої продукції (послуг), виражені у грошовій формі, визначають її собівартість. Собівартість продукції як сумарна величина витрат є відправним пунктом визначення величини прибутку, тому механізм її формування вимагає детального вивчення. Відображаючи рівень витрат виробництва, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що краще працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішно вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. В собівартість продукції включають витрати на: - дослідження ринку та виявлення потреби в продукції; - підготовку й освоєння нової продукції; - виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу; - обслуговування виробничого процесу та управління ним; - збут продукції (пакування, транспортування, реклама і т.п.); - розвідку, використання й охорону природних ресурсів; - набір і підготовку кадрів; - поточну раціоналізацію виробництва, крім капітальних витрат. Розрізняють витрати загальні (сукупні) та витрати на одиницю продукції. Загальні витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні. Перелік включених у собівартість поточних витрат визначений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до цього Закону розрізняють поняття собівартості товарної продукції, реалізованої і валової продукції. Собівартість товарної продукції характеризує витрати на виробництвопродукції. Собівартість реалізованої продукції характеризує витрати на виробництво і збут. Собівартість валової продукції включає витрати підприємства протягом планового періоду (рік, квартал, місяць) на виробництво і реалізацію продукції на всіх стадіях виробничого циклу (реалізована/товарна продукція, незавершене виробництво). Читайте також:
|
||||||||
|