Періодизації когнітивного розвитку

Давньокитайська класифікація

Молодість до 20 років

Шлюбний вік до 30 років

Вік виконання суспільних обов’язків до 40 років

Пізнання власних оман до 50 років

Останній період творчого життя до 60 років

Бажаний вік до 70 років

Старість від 70 років

Класифікація віку життя за Піфагором (VІ ст. до н.е.)

Період становлення 0-20 років (весна)

Молода людина 20-40 років (літо)

Людина в розквіті сил 40-60 років (осінь)

Стара і згасаюча людина 60-80 років (зима)

Традиційний поділ життєвого циклу за Ж.Годфруа (1992)

На сьогодні життєвий цикл традиційно поділяється на чотири великі періоди, кожен з яких складається із трьох своєрідних стадій.

1.Пренатальний період:	266 днів
Стадія зиготи	Від моменту запліднення до 14 днів
Стадія ембріона	Від 14 днів до 2 місяців; анатомічне та фізіологічне диференціювання органів
Стадія плода	Від 3 місяців до моменту пологів; розвиток систем і функцій, необхідних для життя в зовнішньому середовищі (з 7-го місяця плід набуває можливості вижити в повітряному середовищі)
2. Дитинство:
Стадія першого дитинства	Від народження до 3-х років; розвиток функціональної незалежності і мовлення
Стадія другого дитинства	3-6 років; розвиток особистості дитини і когнітивних процесів
Стадія третього дитинства	6-12 років; набуття основних когнітивних та соціальних навичок
3. Отроцтво:
Пубертатний вік	12-16 років; статеве дозрівання, формування нових уявлень про себе
Ювенільний вік	16-18 років; пристосування підлітків до сім'ї, школи, до ровесників
Юність	18-20 років; перехід від отроцтва до зрілості, властиве відчуття психологічної незалежності та соціальної безвідповідальності
4. Зрілість
Стадія ранньої зрілості	20-40 років; інтенсивне особисте життя, професійна діяльність
Зрілий вік	40-60 років; стабільність і продуктивність у професійному й соціальному відношенні
Завершальний період зрілості	60-65 років; відхід від активного життя
Перша старість	65-75 років
Похилий вік	Після 75 років

Розглянемо найвідоміші періодизації когнітивного (інтелектуального) розвитку людини.

Ж. Піаже виділяв у розвитку інтелекту чотири основні стадії: сенсомоторного інтелекту (до 2 років), доопераційного мислення (2-7 років), конкретних операцій (7-11 років), формальних операцій (від 11-12 до 14-15 років).

А. Валлон розглядає когнітивний розвиток у зв’язку з особистісним становленням самостійності дитини. Він виділяє такі стадії дитинства:

Імпульсивна (до 6 міс.)	Рефлекторні відповіді на подразник із заміною їх на контрольовані
Емоційна (6-10 міс.)	Формування репертуару емоцій – вираження власних та визначення чужих
Сенсомоторна (10-14 міс.)	Утворення зв’язку між діями з предметом та перцептивними враженнями
Проективна (від 14 міс. до 3-х років)	З розвитком мовлення і ходьби дитина стає більш незалежною, освоює нове оточення
Персоналістична (3-6 років)	Розвиток незалежності дитини і збагачення її «Я»
Навчальна (від 6 до 12-14 років)	Осягнення внутрішньої сутності речей
Статевого дозрівання	Зосередження на власному «Я», відкриття нових зв’язків та явищ, розвиток абстрактного мислення

Згідно із З. Фрейдом, розвиток особистості відповідає психосексуальному розвитку людини. Рушійною силою цього розвитку є природжена енергія – лібідо. У різні вікові періоди розвитку людини вона реалізується через ерогенні зони, характерні для даного віку. Якщо лібідо не отримує свого задоволення на даному етапі розвитку чи вдовольняється неадекватним чином, то відбувається зупинення розвитку людини на даній стадії і в неї фіксуються певні риси особистості. Таких фаз Фрейд виділив 5, назвавши їх оральна, анальна, фалічна, латентна та генітальна. Недоліком даної концепції слід вважати обмеженість уявлень про розвиток загалом як про розвиток психосексуальний, коли людина розглядається насамперед як вмістилище певної біологічно заданої енергії.

Більш гуманною є концепція послідовника Фрейда Е. Еріксона, який вважав, що становлення особистості не закінчується в підлітковому віці, а триває все життя, проходячи через 8 криз. Кожна криза може мати як позитивне, так і негативне вирішення, і це неминуче впливає на подальший розвиток. Вікові стадії, що відповідають кожній із цих криз, та варіанти їх вирішення:

Орально-сенсорна (від народження до року)	+ : довіра до світу – : страх, недовіра
М’язово-анальна (1-3 роки)	+ : впевненість у собі – : сором за себе
Локомоторно-генітальна (4-6 років)	+ : ініціативність – : відчуття провини
Латентна (6-11 років)	+ : компетентність – : неповноцінність
Підлітковий вік	+ : ідентифікація «Я» – : плутанина ролей
Рання зрілість (20-25 років)	+ : близькість до інших людей та до свого «Я» – : відчуженість
Середня зрілість (26-64 роки)	+ : продуктивність – : інертність, егоцентризм
Пізня зрілість (від 65 років)	+ : особистісна інтеграція – : відчай, спустошеність

Видатний вітчизняний психолог Д.Б. Ельконін вважав, що джерелом психічного розвитку є зовнішня практична діяльність дитини. Проте не кожна діяльність стає таким джерелом. Формування центральних вікових новоутворень відбувається у рамках провідної діяльності. Розвиток дитини – явище соціальне, й саме в соціальній взаємодії треба шукати першопричину психічних новоутворень. Оскільки ж світ для неї є водночас світом двох реальностей – людей і речей, то всі провідні діяльності можна розбити на дві групи залежно від того, який аспект світу лежить у їхній основі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Періодизації психічного розвитку	\|	Планування і вибір життєвого шляху

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.