Планування і вибір життєвого шляху

Періодизація психічного розвитку за Д.Ельконіним

Вікові періоди	Провідна діяльність	Система відносин
Немовлячий вік Раннє дитинство Дошкільний вік Молодший шкільний вік Підлітковий вік Юнацький вік	Спілкування з дорослим Предметна діяльність Гра Навчальна діяльність Спілкування з ровесниками Навчально-професійна діяльність	Людина–людина Людина–річ Людина–людина Людина–річ Людина–людина Людина–річ

Як бачимо, дані концепції при всій своїй різноманітності досить близькі у виділенні періодів розвитку. Ймовірно, що в подальшому будуть розроблятися класифікації, дедалі більше наближені до об’єктивного змісту та рушійних сил людського розвитку.

Проблема життєвого шляху людини була сформульована в психології у зв’язку з тим, що сама людина почала розглядатися двояко: і як суб’єкт, і як об’єкт життя. Вперше ця проблема була поставлена Ш. Бюлер на початку ХХ ст., але більш повно досліджувалася пізніше.

Як об’єкт життєвого процесу, особистість підлягає впливу умов життя, певних подій, соціальних відносин, культурних традицій та моральних законів. Як суб’єкт, вона організує і структурує своє життя, регулює його хід, вибирає і йде за обраним напрямком. У зв’язку з цим набуває актуальності низка категорій, що ми їх розглянемо нижче.

Життєвий шлях – процес розвитку людини в якості суб’єкта власного життя, в ході якого відбувається регуляція життєвого процесу і формування стійкої та водночас пластичної структури особистості.

Стратегія життя – спосіб організації життєвого процесу.

Життєва перспектива – сукупність обставин і умов життя, які забезпечують ефективність особистісного зростання.

Життєва мета – уявлення про основні результати чи події, які повинні відбутися в житті, інтегруючи окремі події та виправдовуючи людське існування.

Структурним утіленням життєвого процесу та його позитивної частини – життєвої перспективи – стає життєвий план,який являє собою стратегію життя. Сукупність життєвих тактик утворює життєвий сценарій.

У вітчизняній традиції (С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв й інші) прийнято вважати, що особистість свідомо, за допомогою батьків, формує цей сценарій.

Зарубіжні дослідники (А. Адлер, К. Роджерс, Е. Берн та інші) розглядають життєвий план як прогнозування власного життя і його реалізацію в уявленнях та відчуттях, а сценарій життя – як життєвий план, що поступово розгортається, обмежуючи і структуруючи життєвий простір особистості. На вибір життєвого сценарію впливає ціла низка факторів: порядок народження дитини в сім'ї, вплив старших, прийняття дитиною свого імені та прізвища, випадкові екстремальні події тощо. Сценарій запускається в дитячому віці, у підлітковому «доопрацьовується», набуває визначеної структури. Пізніше він використовується дорослою людиною для структурування життєвого простору, оптимальної взаємодії з оточуючим світом і прогнозування найближчого й віддаленого майбутнього.

Основними складовими сценарію є:

- герой, із яким ідентифікує себе дитина;

- антигерой, що втілює риси, які дитина відкидає;

- ідеальний герой, риси характеру якого поки що відсутні в дитини, але саме він визначає напрям особистісного зростання;

- сюжет – модель подій;

- інші персонажі, що беруть участь у життєвому процесі;

- кодекс моральних норм.

Особистість здатна вибирати різні сценарії чи моделі поведінки. Одні з них можуть сприяти успіху, інші – призводити до невдач, але всі вони дозволяють дитині чи дорослому структурувати життя, задавати йому певний напрям, що здатен привести до життєвої мети.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Періодизації когнітивного розвитку	\|	Я-концепція” як соціально-психологічний феномен

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.