• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Теоретичні питання

Сутність, об’єкти та суб’єкти суміжних прав

ТЕМА 2: АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА СУМІЖНІ ПРАВА

Теоретичні запитання

1. Сутність поняття «Інтелектуальна власність».

2. Подвійна природа інтелектуальної власності.

3. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності.

4. Об’єкти інтелектуальної власності, визначені законодавством України.

5. Ознаками, за якими результати інтелектуальної діяльності можна об’єднати в групу «Об’єкти права промислової власності».

6. Поділ ОІВ в залежності від сфери призначення на підприємстві.

7. Функції та особливості діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності.

8. Функції та особливості діяльності Державного підприємства «Український інститут промислової власності».

9. Функції та особливості діяльності Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав».

10. Функції та особливості діяльності Інституту інтелектуальної власності і права.

2.1. Сутність, об’єкти та суб’єкти авторського права

2.1. Сутність, об’єкти та суб’єкти авторського права

Авторське право і суміжні права регулюють особисті немайнові права й майнові права авторів та їх правонаступ­ників, пов'язані зі створенням і використанням творів науки, літератури й мистецтва (авторське право), а також права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій ефірного й кабельного мовлення (суміжні права, тобто права, суміжні з авторським правом).

Об'єднання в одному інституті двох зазначених груп пра­вових норм пояснюється тісною взаємозалежністю виник­нення й здійснення суміжних прав і прав авторів творів.

Женевський договір з міжнародної реєстрації наукових відкриттів (1978 р.) визначає наукові відкриття як «визначення явищ, властивостей або законів матеріального всесвіту, не визнаних раніше і таких, що підля­гають перевірці». На сьогодні жоден національний закон або міжнародний договір не надає прав власності на наукові відкриття (реєстрація відкрит­тів була свого часу в колишньому СРСР).

Основні завдання авторського права й суміжних прав - стиму­лювання творчої активності авторів творів науки, літератури й мистецтва та створення умов для широкого використання творів у інтересах суспільства, оскільки підвищення рівня охорони прав авторів у жодному разі має не перешкоджати використанню їхніх творів з метою освіти або перешкоджати у прагненню читачів, глядачів чи слухачів ознайомитися з ними.

До основних принципів авторського права й суміжних прав належать такі.

Свобода творчості. Забезпечуючи свободу творчості, ав­торське право й суміжні права охороняють усі твори науки, літератури й мистецтва незалежно від їх призначення, пози­тивних чи негативних якостей і способу вираження. З цією ме­тою закон зазвичай не обмежує коло творів, що охороняються, будь-яким переліком. Автори вільні у виборі теми, сюжету, жанру й форми втілення створюваних ними образів і само­стійно вирішують питання щодо випуску свого твору у світ.

Невідчужуваність особистих немайнових прав автора. Особисті немайнові права (право авторства, право на автор­ське ім'я, тобто право використовувати твори під справжнім іменем автора, під псевдонімом або без імені (анонімно), пра­во на оприлюднення твору, право на захист репутації автора тощо) зберігаються за автором за будь-яких умов.

Принцип свободи авторського договору. Правила, що ре­гулюють відносини авторів і користувачів творів, законом жорстко не регламентовані й найчастіше визначаються віль­ним волевиявленням самих сторін.

Поєднання особистих інтересів автора з інтересами суспільства. Одним з головних питань авторського права й су­міжних прав є визначення розумних меж монопольного права автора на використання створеного ним твору. При цьому сус­пільство однаковою мірою зацікавлене як у вільному доступі до створених авторами творів, так і в ефективній охороні ство­рених творів нормами авторського права й суміжних прав.

Авторське право й суміжні права покликані сприяти створен­ню умов для заняття творчою працею, забезпечувати право­ве визнання та охорону досягнутих творчих результатів, закріплення за авторами прав на використання створених ними творів, одержання авторами доходів тощо.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Об'єктами авторського права є твори науки, літератури й мистецтва - результат творчої діяльності. Авторське право поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені, як на завершені, так і на не завершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу й мети (освіта, інформація, ре­клама, пропаганда, розваги тощо), які існують у будь-якій об'єктивній формі: письмовій, усній, звуко- або відеозапису, зображенні, об'ємно-просторовій та в інших формах. При цьому правова охорона поширюється тільки на форму ви­раження твору й не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Слід зазначити, що авторське право на твір не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт, у якому вираже­но твір (книга, аудіо- або відеокасета тощо). Передача права власності на матеріальний об'єкт або права володіння матері­альним об'єктом сама по собі не тягне за собою передачі яких-небудь авторських прав на твір, виражений у цьому об'єкті.

Об'єктами авторського права можуть бути:

- літературні письмові твори бе­летристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

- виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

- комп'ютерні програми; бази даних; музичні твори з текстом і без тек­сту;

- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

- аудіовізуальні твори;

- твори образотворчого мистецтва;

- твори архітектури, містобудування і садо­во-паркового мистецтва;

- фотографічні твори, зокрема твори, виконані спосо­бами, подібними до фотографії;

- твори ужиткового мистецтва, зокрема твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про пра­вову охорону об'єктів промислової власності;

- ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

- сценічні обробки літературних письмових творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

- збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як скла­дові частини;

- тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

- інші твори.

Не є об'єктом авторського права: повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні пере­клади; державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; сим­воліка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та органі­зацій; грошові знаки; розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповіда­ють критеріям оригінальності і на які поширюється право 5ііі-депегІ5 (своєрідне право, право особливого роду).

Твір - це результат творчої діяльності. Якщо твір склада­ється з різних оригінальних частин, то ці частини, як і оригі­нальна назва твору, охороняються авторським правом.

Комп'ютерні програми охороняються так само, як і літера­турні твори, незалежно від способу чи форми їх вираження. Слід зауважити, що у ряді держав з цього питання є спеціальне законодавство, напри­клад, у Російській Федерації - Закон «Про правову охорону програм для електронних обчислювальних машин і баз даних» від 23.09.92 (хоча Закон Російській Федерації «Про авторське право й суміжні права» 1993 р. про­грами для ЕОМ і бази даних розглядає як об'єкти авторського права). Підлягають охороні також технічні креслення і фотографічні твори.

Усі твори залежно від використання під час їх створення інших творів поділяють на самостійні й похідні. Самостійним є твір з оригінальною формою, а похідним - твір, створений на основі іншого твору. У похідному творі обов'язково має міс­титися посилання на оригінал.

Похідним видом літературних творів, що охороняються авторським правом, є переклад творів іншою мовою.

Якщо немає доказів іншого, автором твору вважається осо­ба, зазначена на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовують також у разі опубліку­вання твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Особа, яка претендує на охорону своїх авторських прав, повинна довести факт їх порушення. Особливого значення це набуває для творів, виражених в усній формі (промови, лекції, доповіді тощо). Цих складнощів можна уникнути, якщо по­турбуватися про будь-яку матеріальну форму втілення цього усного твору (наприклад, диктофонний запис).

Слід зауважити, що до виникнення авторських прав для перекладачів. Так, перекладачам і авторам інших похідних творів належить авторське право на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжування або іншу переробку.

Права автора поділяють на особисті немайнові й майнові. Майнові права авторів переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора. Вони не можуть бути передані (відчужені) ін­шим особам і зберігаються за автором довічно.

Автору належать такі особисті немайнові права:

- вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чи­ном імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

- забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

- вибирати псевдонім, зазначати й вимагати зазначення псевдоніма за­мість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

- вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому пере­крученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора.

До майнових прав автора(чи іншої особи, яка має авторське право) на­лежать:

- виключне право на використання твору;

- виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі, після чого ця особа стає суб'єктом ав­торського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дає йому змогу використовувати твір у будь-якій формі й будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на до­звіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозво­ляти або забороняти:

- відтворення творів;

- публічне виконання і публічне сповіщення творів;

- публічну демонстрацію і публічний показ;

- будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо його здійснює інша ор­ганізація, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

- переклад творів;

- переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни творів;

- включення творів як складових частин до збірників, антологій, енци­клопедій тощо;

- розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або здаванням у майновий найм чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору;

- подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

- здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіо­ візуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, що читається комп'ютером;

- імпорт примірників творів.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) зазвичай має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може бути у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кож­ний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбіно­ваних платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення й використання твору встановлюють у авторському договорі або в договорах, які укладають за дорученням суб'єктів авторського права організаціями ко­лективного управління з особами, які використовують твори.

Суб'єкти авторського права - це автори творів, їх спадко­ємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права (тобто інші правонаступники).

Авторське право на твір, створений спільною працею двох і більше осіб (співавторів), належить всім цим особам. Відносини ж між співавторами визначають угодою, укла­деною між ними. У цьому разі авторське право на колек­тивний твір належить всім авторам незалежно від творчого внеску кожного із співавторів і характеру твору. При цьому і колективний твір, і співавторство можуть бути нероз­дільними й роздільними. Якщо співавторство нероздільне, твір являє собою єдине нерозривне ціле, частини якого не мають самостійного значення; у цьому разі авторські права як на сам твір, так і на окремі його частини належать усім співавторам. Якщо співавторство роздільне, використання колективного твору в цілому також погоджують усі спі­вавтори, проте кожний співавтор має право самостійно без згоди інших співавторів розпоряджатися своєю частиною твору.

Особа, яка має авторське право, щоб сповістити про свої права, може використовувати знак охорони авторського пра­ва, який проставляють на кожному примірнику твору і яв­ляє собою латинську літеру С (від англ. copyrights;) у колі - ©, імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору.

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Авторські права успадковують або згідно із законом, або за заповітом. Якщо ж померлий автор не мав законних спадкоємців і не залишив заповіту, його авторські права припиняються.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення й починає діяти від дня створення твору. В Укра­їні воно діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті (у багатьох державах авторські права спадко­ємців діють протягом 50 років після смерті автора, починаючи з 1 січня року, що настає за роком смерті, а в США і державах Європейського Союзу цей термін становить 75 років).

Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдо­німом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Авторське пра­во на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора. Якщо весь твір публікують (оприлюднюють) не водночас, а послідовно томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначають окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років піс­ля смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування. Будь-яка особа, яка після закінчен­ня строку охорони авторського права на неоприлюднений твір вперше його оприлюднює, користується захистом, рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був уперше оприлюднений.

Дія строку охорони авторського права закінчується 1 січ­ня року, наступного за роком, у якому мали місце юридичні факти.

Особисті немайнові права автора охороняються безстроково.

Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, може вільно, без виплати авторської винагороди, використовувати будь-яка особа за умови дотримання осо­бистих немайнових прав автора.

Існують особливості щодо можливостей вільного використання твору із зазначенням імені автора. Загалом, таке використання повинно носити інформаційний чи науковий характер і не переслідувати цілей комерційної вигоди. Так, без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат з опублікованих творів, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

3) відтворення у пресі чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань, коли таке спеціально не заборонено автором;

4) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях тощо.

Читайте також:

1. IV. Питання самоконтролю.
2. V. Питання для самоконтолю
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
6. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
7. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
8. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
9. Бесіда за запитаннями.
10. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
11. Виділення в природних комплексах незвичайних, унікальних ділянок і явищ і питання їх збереження.
12. Висновок з 1 питання

Переглядів: 945