• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація об’єктів інтелектуальної власності

14 липня 1967 р. у Стокгольмі було підписано Конвенцію, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної влас­ності (ВОІВ) і згідно з якою до інтелектуальної власності на­лежать права на такі види діяльності та їх результати:

- літературні, художні й наукові твори;

- виступи виконавців, фонограми й програми ефірного
мовлення;

- винаходи у всіх галузях людської діяльності;

- наукові відкриття;

- промислові зразки;

- товарні знаки, знаки обслуговування і торгові найме­нування й позначення;

- припинення недобросовісної конкуренції;

- інші права, які є результатом інтелектуальної діяль­ності в промисловості, науковій, літературній або ху­дожній галузях.

Види діяльності, зазначені в п. 1, регулюються авторським правом. Права, згадані в п. 2, зазвичай називають «суміжними правами», тобто правами в галузях, суміжних з авторським правом; види діяльності згідно з пп. 3, 5-7 є об'єктами про­мислової власності. При цьому наукові відкриття (п. 4) не на­лежать жодній з основних сфер інтелектуальної діяльності.

Перелік конкретних видів виняткових прав, застережених Конвенцією, приблизний і може бути доповнений іншими ре­зультатами інтелектуальної діяльності. Так, нетрадиційними об'єктами інтелектуальної власності є топографії інтеграль­них мікросхем (ІМС), сорти рослин, породи тварин, штами мікроорганізмів і комерційна таємниця.

Інтелектуальну власність, як уже зазначалося, подано трьо­ма самостійними інститутами, які утворюють відповідно автор­ське право й суміжні права, право на об'єкти промислової влас­ності і право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Об'єкти інтелектуальної власності, визначені законодавством України, наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Об’єкти інтелектуальної власності, визначені законодавством України

Існує кілька класифікацій об'єктів інтелектуальної власності. Серед науковців та економістів не існує єдиної думки щодо класифікації об’єктів інтелектуальної власності.

Об’єкти інтелектуальної власності доцільно поділити на три групи. Першою групою є об’єкти авторського і суміжного права, перелік яких визначений Згідно Закону України «Про авторське право і суміжні права» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 13, ст.64) [1].

Усі об’єкти даної групи не відповідають умовам охороноздатності, проте їх використання регулюється Законом України «Про авторське право і суміжні права». Найбільш вживаними і важливим для підприємств є комп’ютерні програми та бази даних, що використовуються у всіх сферах народного господарства.

Другою і найбільш важливою для підприємств групою є об’єкти права промислової власності, якими є результати творчої діяльності в науково-технічній та виробничій сферах: винаходи (нові рішення конкретних технічних проблем); промислові зразки (нові, оригінальні художньо-конструкторські рішення виробу, що визначають його дизайн, естетичний вигляд, зовнішнє оформлення тощо); корисні моделі (нові, оригінальні конструкторські рішення певних пристроїв, тобто винаходи в галузі механіки: пристрої, пристосування тощо); раціоналізаторські пропозиції (нові, корисні технічні рішення щодо вдосконалення техніки, що використовується, продукції, яка виробляється, способів управління, контролю тощо), знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, зазначення місця походження товару, топологія інтегральних мікросхем, науково-технічна інформація [2, С. 132].

Основними ознаками, за якими результати інтелектуальної діяльності можна об’єднати в групу «Об’єкти права промислової власності» для підприємств є:

1) призначення використання;

2) можливість визначення вартості;

3) можливість комерціалізації;

4) економічна ефективність;

5) наявність охоронних документів.

Третю групу об’єктів прийнято називати нетрадиційними об’єктами інтелектуальної власності. До них варто віднести недобросовісну конкуренцію, комерційну таємницю, ноу-хау, сорти рослин, породи тварин, штампи мікроорганізмів.

Коли йдеться про недопущення недобросовісної конкуренції, мають на увазі не стільки надання виключних прав, скільки визнання юридичних вимог щодо необхідності додержання конкуруючими суб’єктами господарювання чесних правил комерційної діяльності.

Щодо ноу-хау, та воно має широке застосування у багатьох сферах народного господарства. Наприклад, ноу-хау застосовується у методах управління організаціями, методах виконання розумових операцій, способах бухгалтерського обліку тощо. У міжнародній практиці ноу-хау трактується як конфіденційна науково-технічна, комерційна, ділова та інші інформації, а також виробничі навички і досвід їх використання.

Для підприємств припинення недобросовісної конкуренції, ноу-хау (комерційна таємниця), сорти рослин, породи тварин є нетрадиційними об’єктами інтелектуальної власності. Щодо комерційної таємниці, то її застосування є невід’ємною умовою ведення інноваційної діяльності на підприємстві, проте особливості використання, великі ризики, що пов’язані з цим об’єктом та неможливість відокремлення від інших матеріальних та нематеріальних активів зумовлюють віднесення даного об’єкту до нетрадиційних [3].

Доцільно подати структуру об’єктів права інтелектуальної власності для машинобудівних підприємств (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Структура об’єктів інтелектуальної власності машинобудівних підприємств

Детальніше схему класифікації ОІВ для підприємств можна побачити на рис. 1.2, з якого видно, що перший етап поділу є традиційним.

- - запропоновані авторами

Рис. 1.2. Схема класифікації ОІВ

Тобто, автори дотримуються загальновідомої думки, що об’єкти права інтелектуальної власності доцільно ділити на три великі групи (нетрадиційні ОІВ, об’єкти авторського права і суміжних прав та об’єкти права промислової власності). Проте, для різних господарюючих суб’єктів є необхідною уточнена класифікація з врахуванням особливостей діяльності та подальшого використання.

У запропонованій схемі класифікаційних ознак, на думку авторів, найважливішими для підприємства є «за ступенем впливу на діяльність підприємства» та «за сферою призначення на підприємстві». Ознака «за ступенем впливу на діяльність підприємства» є найбільш важливою для визначення подальшої стратегії управління та комерціалізації ОІВ. За цією ознакою виділяють: із низьким ступенем впливу (нетрадиційні ОІВ); із середнім ступенем впливу (об’єкти авторського права і суміжних прав); із високим ступенем впливу (об’єкти права промислової власності).

Поділ об’єктів «за сферою призначення на підприємстві» розроблений конкретно для підприємств машинобудування, з урахуванням їх особливостей та для удосконалення процедури подальшої оцінки обраних об’єктів (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Поділ ОІВ в залежності від сфери призначення на підприємстві

Решта класифікаційних ознак є похідними, часто зустрічаються у науковій та практичній літературі і можуть використовуватися підприємствами в залежності від потреб класифікації ОІВ.

1.3. Основні інститути права інтелектуальної власності

В Україні структура державних інститутів права інтелектуальної власності представлена такими державними органами як:

1) Державний департамент інтелектуальної власності Мі­ністерства освіти і науки України- це центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (далі за текстом - Установа). Установа разом із су­купністю експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших державних закладів відповідної спеціалізації, що вхо­дять до сфери її управління, становлять державну систему правової охорони інтелектуальної власності.

Департамент спрямовує діяльність таких закладів, як Державне підприємство «Український інститут промислової власності» - Укрпатент (донедавна - Держпатент України), Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав» та Інститут інтелектуальної власності і права.

Департамент забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, для чого:

- організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них;

- видає охоронні документи (патенти, свідоцтва), забез­печує їх державну реєстрацію;

- забезпечує опублікування офіційних відомостей про об'єкти промислової власності;

- здійснює міжнародне співробітництво у сфері право­вої охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності в міжнародних організаціях згідно з чинним законодавством;

- приймає в установленому порядку нормативно-правові акти в межах своїх повноважень;

- організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері право­вої охорони інтелектуальної власності та ін.

2) Державне підприємство «Український інститут промислової власності»ви­конує повний комплекс робіт, пов'язаних з підготовкою до надання правової охорони об'єктам промислової власності, зокрема:

- приймання та експертизу заявок на видачу патентів (усіх видів) на вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки від національних та іноземних заявників;

- експертизу заявок на об'єкти промислової власності на відповідність умовам надання правової охорони;

- державну реєстрацію об'єктів промислової власності, що охороняють­ся в Україні, та підготовку до видачі відповідних охоронних документів (патентів, свідоцтв);

- діловодство за міжнародними заявками на видачу патентів, поданими згідно з процедурою Договору про патентну кооперацію і заявками, поданими згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та протоколом до неї;

- методологічне, інформаційне й технологічне забезпечення у сфері промислової власності.

3) Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав» проводить заходи щодо забезпечення прав і законних інтересів як віт­чизняних, так і зарубіжних авторів творів науки, літератури й мистецтва, а та­кож суб'єктів суміжних прав.

4) Інститут інтелектуальної власності і права є структурною складовою Національної системи охорони інтелектуальної власності, головним завданням якого є підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, а також установ, організацій і підприємств усіх форм власності. Діяльність інституту безпосередньо координується Державним департаментом інтелектуальної власності.

Державний вищий навчальний заклад «Державний інститут інтелектуальної власності» створено у 1996 році у формі ЗАТ «Інститут інтелектуальної власності і права», який у 2007 році розпорядженням Кабінету Міністрів України №863-Р перетворено на Державний вищий навчальний заклад «Державний інститут інтелектуальної власності», а у 2010 році реорганізовано у Інститут інтелектуальної власності Одеської національної юридичної академії в м. Києві.

Інститут функціонує у складі навчально-науково-виробничих комплексів:

«Академія інтелектуального бізнесу» та

«Академія інтелектуальної власності».

5) Державне підприємство «Інтелзахист»створене відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 6 серпня 2002 року № 449 і підпорядковане Державному департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти i науки України. Підприємство створене з метою удосконалення організації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм, а також посилення захисту прав у сфері інтелектуальної власності.

Основними завданнями підприємства є:

- організація і забезпечення ведення Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм;

- забезпечення процесу видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм;

- участь у реалізації Департаментом державної політики щодо легалізації програмного забезпечення;

- здійснення інших заходів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності.

6) Філія «Український центр інноватики та патентно інформаційних послуг» здійснює такі види послуг:

- Консультації з питань, що стосуються об'єктів промислової власності (ОПВ);

- Інтернет-біржа промислової власності;

- Патентні дослідження, порівняльний аналіз та оцінка вартості ОПВ;

- Складання ліцензійних та інших договорів;

- Інформаційне забезпечення та моніторинг ринку ОПВ в інтересах замовника;

- Підготовка заявочних документів на ОПВ;

- Виготовлення копій документів на CD;

- Інші види послуг.

Загалом, структуру управління правами інтелектуальної власності на державному рівні в Україні зображено на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Структура управління державною системою правової охорони інтелектуальної власності в Україні

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. А/. Право власності.
6. Автоматичне і ручне створення об’єктів.
7. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
8. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
9. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
10. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
11. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
12. Б/. Право приватної власності.

Переглядів: 6511