Предмет економічної теорії та еволюція в його науковій трактовці.

Тема 1.1. Предмет, метод і функції економічної теорії.

Фундаментальні поняття економіки.

РОЗДІЛ І

План

1. Предмет економічної теорії та еволюція в його науковій трактовці.

2. Методи пізнання економічних процесів та їх класифікація.

3. Функції економічної теорії. Місце і роль економічної теорії в системі

економічних наук.

Предметом економічної теорії в класичному, політекономічному розумінні є економічні або виробничі відносини, що складаються між людьми в процесі виробництва матеріальних благ та послуг. Таке розуміння предмету економічної науки було закладено англійськими класиками-економістами ХУІІІ-ХІХ сторіччя (А.Смітом, Д. Рікардо, Дж.С. Мілем).

Що ж становлять собою економічні відносини?

Економічні відносини - це суспільні відносини і зв'язки, що складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг. Така трактовка змісту і структури економічних відносин обумовлена тим, що виробництво, економічна діяльність людей в цілому здійснюється в кінцевому рахунку для задоволення матеріальних потреб. Ці потреби задовольняються шляхом споживання створених у виробництві товарів та послуг. Споживанню ж передує розподіл та обмін вироблених матеріальних благ. Саме тому, економічні відносини становлять цілісну сукупність відносин, що складаються між людьми в сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг.

Названі складові економічних відносин характеризують їх внутрішню структуру і організацію та утворюють систему економічних відносин будь-якого суспільства, яка визначає його економічний базис. Розглянемо коротко сутність названих структурних складових системи економічних відносин.

Виробництво - це процес створення матеріальних благ та послуг (валового продукту), необхідних для задоволення суспільних потреб (особистих та виробничих).

Розподіл - визначає частку індивідів, підприємств та держави у створеному валовому продукті. В результаті розподілу утворюються доходи громадян і підприємств (заробітна плата, рента, процент, прибуток). Ці доходи вважаються первинними. Доходи держави є вторинними. Вони формуються за рахунок оподаткування первинних доходів.

В процесі розподілу відбувається і розподіл економічних ресурсів з метою їх послідуючого використання в процесі виробництва.

Обмін - це процес, в ході якого отримані в результаті розподілу доходи обмінюються на товари та послуги. В умовах товарного виробництва обмін відбувається на ринку і через ринок. Тому відносини (сфера) обміну в широкому розумінні - це вся система ринкових відносин.

Споживання - це використання отриманих в результаті розподілу і обміну матеріальних благ для задоволення потреб. Таким чином, саме на основі системного розуміння сутності та структури економічних відносин, базується класична трактовка предмету економічної науки.

Економічна теорія - це наука, що постійно розвивається, відповідно уточнюється та збагачується розуміння її предмету.

Наприкінці XIX - на початку XX сторіччя виникає економічне вчення маржиналізма та неокласичної школи, які відіграли значну роль в розвитку західної економічної науки. Представники цих шкіл започаткували інший підхід до розуміння і визначення предмету економічної теорії, який в основних рисах зберігається в сучасній західній економічній науці.

З позицій маржиналізма і неокласичної школи, предметом економічної теорії є вибір найбільш ефективних способів використання обмежених (рідкісних) ресурсів з метою максимального задоволення зростаючих людських потреб.

На думку представників названих шкіл, саме науковим обґрунтуванням способів ефективного вибору в умовах обмежених ресурсів повинна займатися економічна наука. Це становить її предмет і завдання.

На чому базується наведене визначення предмету економічної теорії?

Методологічною основою, ядром економічного вчення маржиналістів і неокласиків є теорія граничної корисності благ та граничної продуктивності економічних ресурсів, а основним протиріччям ринкової організації виробництва є протиріччя між безмежними потребами та обмеженими ресурсами, необхідними для їх задоволення. Саме тому, в економіці постійно виникає і відтворюється проблема вибору, сутність якої полягає в пошуку альтернативних варіантів використання обмежених ресурсів з метою найбільш повного задоволення безмежних потреб. Названа методологія та її сучасні інтерпретації покладені в основу західних навчальних курсів «Економікс», макро - і мікроекономіки. Слід зазначити, що маржиналістський підхід до визначення предмету економічної теорії не суперечить класичному, а розвиває і конкретизує його. Політекономічний підхід не можливо заперечити, а тим більше відкинути його (як це можна бачити в деяких вітчизняних підручниках, в яких міститься лише маржиналістське визначення предмету економічної теорії). В будь-якій економічній системі люди виробляють валовий продукт, відповідно його розподіляють, обмінюють і споживають. При цьому, вони, безумовно, намагаються здійснювати раціональний вибір альтернативного використання обмежених ресурсів. Економічна теорія належить до суспільних наук, вона вивчає людину як головного суб'єкта і носія економічних відносин. Економічна теорія вивчає економічну поведінку людей, тобто їх діяльність в сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг.

Тому завдання економічної теорії полягає в науковому обґрунтуванні раціональної економічної поведінки людей, формуванні у них економічного мислення, економічної культури, без яких неможливе успішне вирішення складних проблем ефективного вибору.

Рівні вивчення та складові сучасної економічної теорії.

При структурному аналізі економічних процесів розрізняють два основних рівні: макрорівень і мікрорівень (від грецьк. “макрос” - великий і “мікрос” - малий). Відповідно розрізняють поняття “макроекономіка” і “мікроекономіка”.

Предметом макроекономіки є загальні закономірності і механізм функціонування національної економіки як єдиного цілого.

Мікроекономіка вивчає закономірності і механізм функціонування економічних процесів на рівні первинних ланок економіки: домогосподарств, фірм. В вузькому розумінні - це економіка фірми, обґрунтування її економічної поведінки (діяльності) в умовах ринку.

Також окремо виділяють і два інших рівні економічного аналізу і відповідно поняття: мезоекономіка, яка вивчає механізм функціонування економічних процесів на рівні окремих галузей і підсистем національної економіки (агропромисловий, військово-промисловий, територіальні комплекси та ін.), та мегаекономіка, яка вивчає закономірності розвитку і функціонування світової економіки, тобто економічні процеси на глобальному рівні.

Макро- і мікроекономіка є двома складовими частинами (розділами) сучасної ринкової економічної теорії.

З позицій функціонального підходу розрізняють позитивну і нормативну економічну теорію.

Позитивна економічна теорія вивчає, систематизує та узагальнює об'єктивні факти економічної дійсності, тобто фактичний стан економіки. Вона вивчає те, “що є” в даний час в економіці.

Нормативна економічна теорія дає оцінку фактичному стану економіки і на цій основі визначає, які конкретні рішення та заходи повинні бути здійсненні в тій чи інший економічній ситуації. Вона дає відповідь на питання: «як повинно бути?»

Наприклад, позитивне твердження: “фактичний рівень безробіття в країні становить 10%”. Нормативне твердження: “рівень безробіття необхідно скоротити на 4%, щоб довести його до природного рівня”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Методи пізнання економічних процесів, їх класифікація.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.069 сек.