Управління спорудженням свердловин

Одне з провідних місць при пошуках та розвідці запасів корисних копалин, зокрема, нафти і газу, належить буровим роботам, які охоплюють буріння розвідувальних та експлуатаційних свердловин.

За характером робіт буріння відноситься до капітального будівництва, що створює найважливішу частину основних виробничих фондів в нафтогазовидобуванні. При спорудженні свердловин виконується великий комплекс основних, допоміжних, обслуговуючих та управлінських процесів. До них відносяться підготовчі роботи до будівництва свердловин; будівництво вежі, привежових споруд та монтаж обладнання; підготовчі роботи до буріння; буріння та кріплення свердловини; випробування продуктивних горизонтів; демонтажні роботи та транспортування обладнання на нову точку; заключні роботи та підготовка свердловини до передачі замовнику.

Процес спорудження свердловин є специфічним процесом і характеризується такими особливостями: підземний характер основних технологічних процесів (буріння, кріплення, випробування) при наземному розміщенні обладнання та робітників; постійне просування вибою (заглиблення свердловини), що вимагає адекватної зміни конструкції робочого органу; різні умови буріння, що змінюються на окремих інтервалах, а це потребує використання різних типів різального інструменту (доліт); різнотипність свердловин щодо конструкції, цілей буріння, способів буріння, видів привода.

Кожний частковий процес спорудження свердловини має свою специфіку щодо техніки і технології виробництва, організації праці, і це вимагає вузької спеціалізації окремих цехів, дільниць та служб. Основною формою організації праці при споруджені свердловин є спеціалізовані бригади, тобто бригади, що спеціалізуються на виконанні однорідних технологічних процесів – вежомонтажні, бурові, бригади з випробування свердловин та ін.

Залежно від конкретних виробничих умов на практиці використовують декілька різних варіантів організації робіт з спорудження свердловин.

1 Варіант, що базується на максимальному використанні переваг принципу розподілу та кооперації праці. Для цього весь виробничий процес спорудження свердловини ділиться на п'ять часткових процесів, які виконуються такими спеціалізованими бригадами: вежомонтажною, пусконалагоджувальною, буровою, бригадою з випробовування та підготовки свердловин до здачі замовнику. При цьому бурова бригада зайнята тільки роботами, що стосується проходки свердловини та її кріплення, і це забезпечує максимальну продуктивність роботи бурових бригад. Однак цей варіант має два істотні недоліки. По-перше, створення спеціалізованих бригад з некратним ритмом роботи вимагає значного фронту робіт, а це не завжди можливо, і тому між окремими елементами циклу виникають або можуть виникати значні простої, і по-друге, різні цілі, що стоять перед спеціалізованими бригадами, не сприяють скороченню тривалості циклу спорудження свердловин. У чистому вигляді використання даного варіанта досить обмежене. З метою поліпшення використання бурового обладнання буровій бригаді доручають виконувати роботи з випробовування свердловин, однак при цьому зайнятість бурової бригади своїми прямими обов'язками знижується. Повна реалізація цього варіанта можлива тільки за умови, що на буровому підприємстві є всі спеціалізовані підрозділи і широкий фронт бурових робіт.

2 Особливість другого варіанта полягає в тому, що бурова бригада разом з вежомонтажною бере участь в монтажно-демонтажних роботах, підготовляє бурову до пуску, бурить свердловину, а після випробування експлуатаційної колони на герметичність передає її в цех освоєння. За таких умов за буровою бригадою закріпляються один комплект бурового обладнання та інструменту.

Такий варіант організації виробничого процесу забезпечує значне підвищення використання бурового обладнання. І хоч при цьому дещо знижується рівень спеціалізації та продуктивності бурової бригади, але порівняно із першим варіантом загальна тривалість циклу значно скорочується внаслідок зменшення простоїв, пов'язаних з випробувальними роботами. Перевага другого варіанта полягає ще й в тому, що є можливість суміщати монтажні та демонтажні роботи в часі (демонтаж пробуреної свердловини і монтаж нової здійснюються одночасно) та реалізувати цим самим принцип паралельності. Останнє буде можливим тільки за високої транспортабельності та монтажоздатності бурових установок, і тому цей варіант найбільш ефективний при бурінні розвідувальних свердловин з використанням пересувних бурових агрегатів.

3 Варіант передбачає створення комплексної бригади за участю вежомонтажників та буровиків у складі 5-6 вахт, з яких 4 вахти будуть проводити буріння та кріплення свердловин, а 1-2 вахти виконуватимуть решту видів робіт. При цьому кількість додаткових вахт буде залежати від трудомісткості всіх підготовчо-заключних операцій.

Цей варіант передбачає виконання певних робіт паралельно, і тому за бригадою закріплюють два комплекти бурового обладнання. Найкращий ефект цей варіант дає коли об'єкти буріння розміщені на значній відстані від бази. Слід однак зазначити, що в даному випадку укрупнену бригаду необхідно додатково поповнити слюсарем та електриком.

Створення таких бригад особливих труднощів не представляє, оскільки звичайна бурова бригада складається із 4 вахт і її слід тільки доповнити додатковими вахтами на чолі з буровим майстром.

Даний варіант може бути реалізований при бурінні розвідувальних або експлуатаційних свердловин, але за умови, що свердловини є досить схожими за конструкцією та умовами проходки.

4 Для даного варіанта характерно те, що всі окремі процеси виконує бурова бригада. Він дечим нагадує другий варіант, але тут всі роботи виконує тільки бурова бригада без вежомонтажників. Головною умовою раціонального використання цього організаційного варіанта є висока монтажоздатність і транспортабельність бурових установок, а також стандартизація монтажних схем. За такою комплексною буровою бригадою закріплюється один комплект бурового обладнання та бурильного інструменту. В окремих випадках склад бригади може поповнюватись за рахунок спеціалістів монтажників.

Вагомою перевагою даного варіанта порівняно з другим є можливість суміщення деяких робіт на пробуреній та новій свердловинах (наприклад, очікування тужавіння цементу та підготовка до демонтажу обладнання). Демонтаж і монтаж обладнання може продовжуватись і в ході випробувальних робіт.

У зв'язку з тим, що всі функції виконує одна бурова бригада, значно спрощується виробнича структура підприємства. За одних і тих же відносно незмінних умов ефективність практичного використання даного варіанта буде визначатися зайнятістю бурових бригад на випробовуванні свердловин та вежомонтажних роботах.

Цей варіант може мати на практиці ще одну різновидність, яка використовується при бурінні глибоких свердловин з використанням бурових установок великої вантажопідйомності (200 тон і вище) та 53-метрових баштових веж, монтаж і демонтаж яких потребує значних витрат часу і спеціальних знань. При цьому всі роботи, що стосуються будівництва і монтажу бурових, ділять на три етапи. Перший – включає підготовчо-будівельні роботи, другий – підготовчо-монтажні роботи, третій – перевезення обладнання та його монтаж на блочних основах. При даному різновиді організації виробничого процесу широко використовується принцип розподілу та кооперації праці.

Мета даного різновиду досягається за умови, що трудомісткість монтажо-демонтажних робіт, що виконуються буровими бригадами, буде зведена до мінімуму.

При практичному здійсненні даного різновиду організації процесу спорудження свердловин бурові підприємства замість резерву дорогих установок повинні мати тільки резерв веж з комплектом блочних основ, необхідних для проведення будівельно-монтажних робіт з певним випередженням.

Хоч наведені вище варіанти організації процесу спорудження свердловин дещо відрізняються один від одного, всі вони можуть бути поділені на дві групи за ознакою, чи займається бурова бригада роботами з випробування. Це пов'язано з тим, що роботи з випробування, які проводяться із стаціонарної бурової установки буровою бригадою, коштують дорожче, ніж роботи, виконані спеціальною бригадою, що оснащена пересувними агрегатами. Однак при цьому час на проведення робіт за рахунок нижчих технічних характеристик пересувних агрегатів зростає. Завдання управління цим процесом зводиться до вибору варіанта з мінімальними сумарними витратами. Для вирішення його можна використати формулу, запропоновану В. І. Міщенком, для визначення тривалості випробування

, (4.1)

де Т_вп – тривалість випробування, в межах якої проведення робіт з випробування буровими бригадами з бурових установок економічно доцільне;

Т_мдв – тривалість монтажу та демонтажу установки для випробовування свердловин;

С₁ – добова вартість експлуатації бурової установки;

С₂– добова вартість експлуатації установки для випробовування свердловин;

к_в – коефіцієнт збільшення витрат часу на випробування при використанні пересувних агрегатів;

к_с – коефіцієнт збільшення добової вартості робіт при випробуванні з пересувних агрегатів.

Із наведеної формули видно, що випробування свердловин спеціалізованими бригадами, що оснащені пересувними агрегатами, замість випробування свердловин буровими бригадами з бурових установок економічно виправдане тільки при

. (4.2)

Ця рівність являє собою граничну умову при вирішенні даного питання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація і управління геологорозвідувальними процесами	\|	Управління основним виробництвом у видобуванні нафти і газу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.