Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Можливості впливу транснаціональних нафтових компаній на економіку країни

 

Вплив транснаціональних корпорацій на економіку України може мати як негативні, так і позитивні наслідки. До позитивних відносять: розширення припливу капіталу й експорту; модернізація методів керування і маркетингу; більш швидке застосування нових технологій; поліпшення постачань на внутрішній ринок; зростання доходів місцевого персоналу транснаціональних компаній та місцевих субпостачальників. Серед негативних маємо: нарощування імпорту і витискування вітчизняних товарів і компаній; чим вищий ступінь міжнародної економічної інтеграції через транснаціональні компанії, тим більш безпосередньо поширюється міжнародний ринковий тиск, залежність від циклічних коливань, конкуренції, спекулятивних маневрів.

Україну в даному випадку особливо цікавить позиція Росії, яка є головним постачальником нафти на НПЗ України, тим більше, що шляхом приватизації і купівлі контрольних пакетів акцій російські компанії вже поглинули значну кількість українських підприємств. До того ж управляються вони з Російської Федерації такими транснаціональними консорціумами, як "ЛУКОЙЛ", "Альфа-груп", "Альянс".

Аналітики вважають, що, вичерпавши можливості експансії на внутрішньому ринку, російський нафтовий капітал, завдяки підтримці владних структур, буде прагнути заволодіти ринками нафтопродуктів на всьому пострадянському просторі, зокрема на українському, скуповуючи підприємства за безцінь.

Вже зараз український ринок нафтопродуктів поступово переходить на новий рубіж після зміни власника українських НПЗ. Відбувається переорієнтація ринку нафтопродуктів з імпортного палива на паливо вітчизняних НПЗ; відміна пільг щодо імпорту нафти та нафтопродуктів для спільних підприємств (СП) – до сплати податків; зміна цінової ситуації на ринку через перенасичення ринку нафтопродуктами. Але перенасичення українського ринку нафтопродуктами (дисбаланс між попитом і пропозицією) може призвести до вилучення представників середнього та малого нафтобізнесу.

Вертикально інтегровані нафтові компанії (наприклад, "ЛУКОЙЛ", "ТНК-Україна") спрямовують свою діяльність на об'єднання всього процесу – від видобування нафти до кінцевого споживача, розширюючи збутову мережу.

На економіку України суттєво впливає також діяльність російської компанії "Газпром". Так, "Газпром" намагається обійти Україну за рахунок зменшення обсягів транзиту російського газу до Західної Європи і Туреччини.

Ще в 1994 р. керівник "Газпрому" заявив про наміри компанії знизити монопольний вплив транзитних країн на експортні поставки російського газу. Така заява частково реалізується. Вже діє перша нитка газопроводу Ямал – Західна Європа, яка прокладена через Польщу і Білорусь. Реалізується проект "Голубий потік" та "Балтійська транспортна система". Отже, на долю українського транзиту може залишиться не більше 30-40 % російських експортних поставок. Але до 2013 р. "Газпром" буде використовувати українські трубопроводи для транзиту російського газу, тому що свій експортний газ компанія заклала європейським країнам на майбутні 20 років під кредити на суму понад 10 млрд дол.

Наявність ВАТ "Газпром" помітна також в нафтовій, хімічній та інших галузях промисловості, у виробництві труб і машинобудуванні України. Зараз російський капітал є реальним джерелом інвестицій в українську економіку на відміну від західного капіталу. Російські компанії мають намір взяти участь у конкурсах з приватизації майже всіх великих українських підприємств. Наприклад, ВАТ "Газпром" має наміри приєднати до себе українські магістральні газопроводи, щоб контролювати можливість реекспорту газу з України до Центральної Європи. Тому Російська Федерація вважає, що доступ ВАТ "Газпром" до володіння українськими магістральними газопроводами є справою часу.

Росія як майже абсолютний монопольний постачальник енергоресурсів в Україну диктує свої умови. Відбувається поступове витіснення українського експорту з Росії із одночасним утриманням РФ провідних позицій на українському ринку.

Іноземні компанії, що прийшли на український ринок, реалізують не тільки своє устаткування, але й приходять із своїми сервісними фірмами. При освоєнні нового ринку великі міжнародні корпорації завжди застосовують демпінг. Інжинірингові послуги на першому етапі будуть для України дешевими доти, поки іноземні компанії не розорять або не скуплять українських конкурентів. І після цього ціни підскочать до світового рівня. Це стандартна технологія освоєння нового ринку транснаціональними корпораціями. А податки з прибутків цих корпорацій Україна може не отримати, бо вони будуть в офшорних територіях

Треба враховувати, що підприємства з іноземними інвестиціями вимагають податкових пільг при імпорті-експорті продукції і посередницькій діяльності, посилаючись на державні гарантії захисту інвестицій, які передбачені Законом України "Про іноземні інвестиції". Останнім часом українські нафтопереробні підприємства одержали не тільки нових хазяїв (таких, як компанії "ЛУКОЙЛ", "ТНК", "КазахОйл"), багатих фінансами, але й власною нафтою. Це дало змогу наситити внутрішній ринок нашої країни нафтопродуктами. Це явище призвело до відновлення українського нафтобізнесу, особливо торгівлі нафтопродуктами.

Реалізацію диверсифікаційних проектів в Україні стримує ціла низка істотних чинників, основним з яких є відсутність інвестицій. Отримання інвестицій можливе тільки за допомогою створення міжнародних консорціумів або великих кредитів. Сформована в країні економічна ситуація унеможливлює на даному етапі часткове або тимчасове скорочення постачання вуглеводнів із Росії, бо це може призвести до руйнування української економіки.

Враховуючи те, що йде поширення процесу глобалізації, і вже деякі українські стратегічні нафтові підприємства приватизовані (Лисичанський НПЗ, Одеський НПЗ, Херсонський НПЗ та ін.) російськими велетнями ("ЛУКОЙЛом", "ТНК" та ін.), можна сказати, що вони вже зараз стають основою для транснаціональних компаній України.

Відзначимо, що в загальному обсязі російські інвестиції, спрямовані на відновлення зруйнованих продуктивних зв'язків, становлять близько 65 % від загального обсягу іноземних інвестицій у ПЕК України.

На даний час ВТО, МВФ, Світовий банк та інші діючі за ними транснаціональні компанії проводять політику глобалізації. Дана політика має дві сторони, перша – забезпечує дійсно об'єктивний процес інтернаціоналізації економіки і зближення народів, друга – здійснення подібної інтеграції, вигідної для транснаціональних компаній. Основне завдання цих організацій – створити умови для формально вільної конкуренції у світових торгових відносинах з тим, щоб дати простір для вільного поширення влади, прихованого диктату основних глобальних структур на світових ринках.

Для стримування даних процесів необхідно розробляти і впроваджувати механізми контролю за діяльністю транснаціональних компаній, щоб забезпечити дотримання міжнародних стандартів у сфері праці, природокористування, соціальних і інших прав людини.

У даний час бурхливо розвиваються процеси монополізації економіки. Це може призвести до непередбачених наслідків як для самої країни, так і для ряду іноземних інвесторів через те, що відбувається новий етап перерозподілу власності. Результатом перерозподілу власності в Україні стає консолідація основних галузей української економіки, особливо у нафтовій промисловості, і фінансових групових потоків.

Також відбувається процес розподілу Східної Європи з приватизацією паливно-енергетичного комплексу країн колишнього СРСР, де особливий вплив мають великі російські компанії, що приступили до формування альянсів з місцевими нафтовими компаніями.

Одним з основних чинників продовження негативних тенденцій в економіці України стала гостра фінансова нестача.

З огляду на те, що на найближчі роки (якщо не на десятиліття) Україна приречена бути залежною на 70 % від постачань нафти і газу винятково з однієї країни – Росії, необхідно цю залежність зробити максимально корисною і безпечною для нашої країни.

Зменшення залежності України від монопольних інвесторів енергоносіїв (Росії та Туркменістану) повинно досягатися кількома шляхами: необхідно зменшити енергоємність української продукції (на одиницю продукції йде в 3 – 5 разів більше енергії, ніж у розвинутих країнах світу); розвинути власну видобувну промисловість; отримувати нафту і газ за допомогою участі українських підприємств та фахівців в освоєнні і розробці відповідних родовищ Західного Сибіру та інших регіонах; розширити послуги щодо транзиту російських енергоносіїв до Європи; проводити політику диверсифікації поставки енергоносіїв в Україну. Але ці заходи потребують значних капіталовкладень і часу.

Для поліпшення економічного стану в Україні, на думку експертів, необхідно, по-перше, залучити якнайбільшу кількість російських нафтогазових компаній як малих, так і середніх, для постачань енергоресурсів, щоб не залежати від одного постачальника. По-друге, тісно співпрацювати з Росією на міжурядовому рівні, використовуючи таку ж диверсифікацію постачань енергоресурсів, які використовує Росія всередині своєї країни; по-третє, з позиції диверсифікації джерел і шляхів поставок газу важливе значення для України мають країни Прикаспійського регіону (Туркменістан, Узбекистан і Казахстан), а також варіанти поставки газу з Ірану через Туреччину і Балканські країни.

Для забезпечення України енергоносіями держава повинна стимулювати розвиток нафтогазової галузі. Причому зосередити увагу необхідно на досягненні практичних стратегічних цілей, шляхом ліквідації на найближчий і на довгостроковий періоди дефіциту нафти і газу, а також розширення масштабів розвитку нафтогазової галузі, що дає змогу формувати фінансові ресурси для модернізації економіки України. Реалізація даного завдання повинна здійснюватися спільними зусиллями держави та корпорацій.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

 

1 Які нафтогазові іноземні компанії працюють в Україні?

2 Яким чином нафтогазові іноземні компанії впливають на економіку України?

3 Які переваги та недоліки політики глобалізації, що проводиться транснаціональними компаніями?

4 Яким чином нафтогазові іноземні компанії можуть покращити економічний стан України?



Читайте також:

  1. I визначення впливу окремих факторів
  2. А/. Верховна Рада України.
  3. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
  4. Аграрні закони України
  5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  7. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу
  8. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та гіпофункцій.
  9. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
  10. Адміністрація Президента України
  11. Адреси бібліотек України
  12. Акти Верховної Ради України




Переглядів: 470

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів | Тема №5 Розстановка персоналу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.