• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 9 Управлінське спілкування.

Тема № 8 Формування колективу.

План.

1. Поняття групи і колективу. Класифікація груп.

2. Основні принципи формування ефективного колективу.

3. Групова динаміка. Стадії розвитку колективу.

Група — це існуюче в єдиному просторі і часі об'єднання людей, що взаємодіють в спільній діяльності і вступаючих в певні ділові і міжособові відносини.

Мал. Класифікація груп по різних ознаках

Ефективність роботи групи залежить від впливу певних чинників:

1) розмір групи (оптимальна чисельність групи 4-6 чоловік);

2) склад членів (переважно змішані групи по підлозі, віку, професії і т.д.);

3) розподіл ролей (доцільний чіткий розподіл ролей і виділення лідера);

4) психологічний клімат (необхідна підтримка нормального психологічного клімату);

5) згуртованість;

6) однодумність;

7) опір змінам.

Групова динаміка — це процес взаємодії членів групи на основі взаємозалежності і взаємовпливу в цілях задоволення як особистих, так і групових інтересів і потреб.

Існує декілька підходів до опису психологічних, особливостей взаємодії суб'єктів групи.

Таблиця № 8.1

Основні стадії різних моделей групової динаміки

Процес формування колективу включає визначення вимог до лідера колективу, чітке проходження принципам формування ефективного колективу, розуміння стадій розвитку колективу, облік обмежень ефективності роботи колективу.

План.

1. Загальне поняття про управлінське спілкування. Його форми, принципи, стадії.

2. Структура спілкування.

3. Зміст і специфічні ефекти міжособового сприйняття.

4. Особливості спілкування з важкими людьми.

Спілкування — це процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний їх потребами в спільній діяльності. Спілкування включає:

— обмін інформацією між суб'єктами діяльності, співробітниками в групах і організаціях, а також між групами;

— вироблення сумісної стратегії діяльності, в яку включені суб'єкти спілкування;

— сприйняття і розуміння людьми один одного в процесі рішення сумісних задач.

Виділяють декілька формуправлінського спілкування.

1. Субординаційна форма спілкування. Це спілкування між керівником і підлеглим, в основу якого встановлені адміністративно-правові норми.

2. Службово-товариська форма спілкування. Це спілкування між колегами, в основу якого встановлені адміністративно-моральні норми.

3. Дружня форма спілкування. Це спілкування між людьми, в основі якого лежать морально-психологічні норми взаємодії.

Сучасна наука виділяє наступні основні психологічні принципиуправлінського спілкування:

1. Принцип створення умов для прояву особового потенціалу співробітників, їх професійних знань, досвіду, здібностей.

2. Принцип повноважень і відповідальності.

3. Принцип заохочення і покарання.

4. Принцип раціонального використовування робочого часу.

Виділяють шість стадій спілкування.

(1) Перша стадія — оринтировка в навколишніх умовах.

(2) Друга стадія—залучення уваги співбесідників.

(3) Третя стадія— пошук сумісності співбесідників за об'ємом спілкування, по темпах спілкування, по настрою, по позиціях і дистанціях спілкування. Всі три — підготовчі стадії.

(4) На четвертій стадії йде обмін фактами і оцінка їх, пошук загальної точки зору.

(5) На п'ятій стадії можуть виникнути проблемна ситуація, конфлікт, зіткнення думок.

(6) На шостій стадії співбесідники ухвалюють рішення.

Оскільки процес спілкування функціонально дуже складний і багатоплановий, прийнято виділяти декілька основних структурних складових (функцій) спілкування: інформативну, інтерактивну і перцептивну.

У системах управління комунікативна сторона спілкування виявляється перш за все в обміні інформацією, оскільки люди передають один одному різні відомості, накази, діляться своїми ідеями, планами.

По своєму характеру інформація, витікаюча від керівника може бути двох типів: спонукальної і констатуючої.

Комунікативну взаємодію можна класифікувати по різних підставах:

з погляду особливостей психічного віддзеркалення (інтелектуальне, емоційне, образне, асоціативне);

з погляду зосередження інтересів сторін (протиборство, компроміс, співпраця, відхід, нейтралітет);

по числу, характеру і ступеню залученої суб'єктів в процес взаємодії (монолог, діалог, полілог);

по організаційних формах комунікативної дії (ділова бесіда, нарада, прийом з особистих питань, прес-конференція).

По засобах комунікації спілкування буває двох видів: мовне і немовне (невербальне).

Інтерактивна функція спілкування пов'язана з організацією спільної діяльності людей, їх взаємодії (інтеракції).

В процесі групової діяльності люди вступають в нескінченну кількість різних взаємодії, тому існують численні спроби побудови їх класифікацій. Найпоширенішою є дихотомічна класифікація, що ділить всі можливі види взаємодії на два види: кооперацію і конкуренцію.

Перцептивна складова спілкування — це сприйняття одним партнером по спілкуванню іншого.

Механізми процесу сприйняття:

1) ідентифікація(уподібнення себе іншому, коли припущення про внутрішній стан партнера по спілкуванню будується на основі спроби поставити себе на його місце);

2) стереотипизация (сприйняття на основі "соціального стереотипу" — схематичного, стандартного образу людини як представника певної соціальної групи);

3) рефлексія(усвідомлення діючим індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню).

4) зворотний зв'язок (грунтується у відповідь на реакціях партнера по спілкуванню);

5) емпатія (це не раціональне осмислення проблем іншої людини, а емоційний відгук, сприйняття на основі відчуттів).

При сприйнятті людьми один одного виникають специфічні ефекти цього явища. Були встановлені і вивчені принаймні три такі ефекти.

«Ефект ореолу» (галоефект). Суть його пояснюється через формування специфічної установки на сприйманого і направлене приписування йому, на основі цієї установки певних якостей. «Ефект ореолу» призводить до того, що інформація про якусь людину категорізіруєтся певним чином, а саме — накладається на той образ, що зберігається в пам'яті, який склався наперед.

Цей образ і виконує роль «ореолу», що заважає бачити дійсні риси сприйманої особи.

З «ефектом ореолу» тісно зв'язані і «ефект первинності»і «ефект новизни». Останні торкаються значущості певного порядку пред'явлення інформації про людину для формування уявлень про нього. Звичайно раніше пред'явлена інформація переважає при сприйнятті раніше незнайомої людини. У ситуаціях же сприйняття знайомої людини діє «ефект новизни», при якому остання, тобто новіша інформація виявляється значущішою.

"Проекція"— неусвідомлювана тенденція сприймати власні небажані, суперечать уявлення про себе, стани і якості як якості іншої людини, переносити, "проектувати" їх на іншого.

Крім специфічних випадків класифікації, існують певні типи людей, визнаних «важкими» тими, хто постійно стикається з різними людьми через свої професійні інтереси (керівники, консультанти, працівники сфери послуг, лікарі і т. д.). Позначення і опис таких типів полегшує роботу з ними: після ідентифікації ви вже знатимете, як спілкуватися з людиною даного типу.

Їх можна класифікувати таким чином:

— агресивісти,

— скаржники,

— мовчуни,

— надпоступливі,

— вічні песимісти,

— всезнайки,

— нерішучі, або «стопори»,

«Важкі» люди іншого типу породжують у інших надії, а потім діють всупереч очікуванням.

Найефективніший загальний принцип спілкування з «важкими» людьми будь-якого типу полягає в тому, щоб віддавати собі звіт в існуванні деяких прихованих інтересів або потреб, які вони задовольняють, діючи таким чином.

Читайте також:

1. Бар’єри, які заважають ефективності педагогічного спілкування.
2. ВИДИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ. ВИМОГИ ДО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ.
3. Види і форми спілкування. Етапи спілкування.
4. Види спілкування.
5. Види спілкування.
6. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.
7. Визначення пріоритетів стабілізації розвитку економіки та державне управлінське забезпечення.
8. Гендерні аспекти спілкування.
9. Етикет спілкування.
10. Засоби спілкування.
11. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід
12. Конотативне та денотативне значення, їх призначення у процесі спілкування.

Переглядів: 1334