Вклад Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей

Всупереч уявленням про внутрішню збалансованість ринкової економіки у своїх працях Кейнс теоретично довів, що механізм ринкової конкуренції за нових умов економічного розвитку не в змозі самостійно, без втручання держави забезпечити ефективне використання головних факторів виробництва й відповідну рівновагу процесу розширеного відтворення.

Кейнс обгрунтував висновок, що гроші активно впливають на мотиви поведінки суб’єкта економіки та їх господарські рішення. В традиціях кембріджської школи Кейнс важливе місце відвів аналізу мотивів нагромадження грошей:

Трансакційний. Це мотив зберігання грошей, що випливає зі зручності їх використання як засобу платежу.

Обачності. Це мотив зберігання грошей як можливість розпоряджатись певною часткою своїх ресурсів у формі готівки у майбутньому.

Спекулятивний. Це мотив зберігання грошей, який виникає із бажання уникнути втрат капіталу при зберіганні активів у формі облігацій в період очікування підвищення норми позикового процента. Кейнс допускає, що індивіди можуть тримати своє багатство у двох видах активів: гроші або довгострокові облігації.

Зниження норми позикового процента означає підвищення курсу облігацій, що забезпечує власнику дохід, і навпаки. Отже, як фактор, що регулює попит на спекулятивні залишки грошей, а також і весь попит виступає норма процента.

M_d= Md _r + Md _s , (6)

де Md – загальний попит на активи; Md_Т – трансакційний попит; Md_s – спекулятивний попит.

Md _r = ƒ(Y) – функція доходу. (7)

Збільшення доходу (Y) збільшує попит на гроші для трансакційних операцій.

Md _s = ƒ(Y) – функція процента. (8)

Зниження норми (r) збільшує попит.

Md = ƒ(Y) + ƒ(r) (9)

Кейнс розглядав попит на гроші як функцію двох змінних величин. Так, збільшення номінального доходу викликатиме збільшення попиту на гроші, зумовленого існуванням трансакційного мотиву і мотиву обачності. Відповідно зниження норми позикового відсотка збільшує попит на гроші, зумовлений існуванням спекулятивного мотиву.

Отже, Кейнс перебудував теорію грошей, ввівши в неї норму процента. Він перетворив гроші на один з важливих факторів формування інвестиційного попиту і відсунув на другий план традиційний зв’язок грошей і цін (класична кількісна теорія).

Кейнс розробив теоретичну концепцію «керованих грошей», спираючись на систему їх широкого державного регулювання і використання з метою стимулювання ефективного платоспроможного попиту, а відтак і інвестиційного процесу. Тобто Кейнс став засновником одного з напрямків теорії грошей – теорії державної грошової політики. Як в теорії так і на практиці особливу значимість має положення Кейнса про принципи здійснення «політики дешевих грошей» та пільгового кредиту. Він виступив проти спонтанних змін цін, що завдають значної шкоди ринковій кон’юнктурі і розробив концепцію регулювання ціноутворенням та контролювання інфляції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Неокласичний варіант розвитку класичної теорії грошей	\|	Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.