Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії

Сучасний монетаризм – один з найважливіших напрямів західної економічної думки кінця 70 – початку 80-их років ХХ ст. Мета монетаристів – модернізація кількісної теорії, що перебувала в занепаді. Найяскравішою постаттю школи є М.Фрідман. Монетаристи зосереджують основну увагу на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах. Так, типовий діловий цикл у своєму розвитку проходить чотири фази.

Фаза стискання супроводжується падінням реального обсягу виробництва. Стискання яке триває понад 6 місяців називається спадом.

Дно – точка ділового циклу, в якій реальний обсяг виробництва досягає мінімального рівня.

Розширення – фаза циклу протягом якої реальний обсяг виробництва підвищується відносно дна циклу.

Пік – точка, в якій обсяг виробництва досягає максимального рівня.

Схематично це можна представлено на рисунку 2.

Рис.2. Діловий цикл

Дослідження поведінки грошей в діловому циклі, які проводили Фрідман і Шварц дозволили зауважити закономірність, згідно з якою темпи зростання грошової маси, що перебуває в обігу ідуть за циклічною схемою, випереджуючи загальні тенденції ділового циклу. Фрідман і Шварц показували, що існує взаємозв’язок між зміною темпів зростання грошової маси і точками екстремумів у діловому циклі. Пропозиція грошей починає зростати до моменту досягнення дна ділового циклу, а це відповідно впливає на реальний обсяг виробництва і, в свою ж чергу, реальний обсяг виробництва впливає на темпи зміни абсолютного рівня цін. Зміна темпів збільшення грошової маси в обігу впливає на реальний обсяг виробництва швидше, ніж на абсолютний рівень цін. Крім цього, ця зміна може впливати на швидкість обороту грошей, яка в процесі ділового циклу змінюється, тобто прискорюється або уповільнюється. Усі ці висновки лягли в основу одного з основних напрямків сучасної теорії грошей і грошового обігу – школи монетаризму.

Слабкі сторони монетаризму:

1) ігнорується сфера виробничого відтворення;

2) монетаристи вважають сферу виробництва "чорним ящиком", внутрішні процеси якого регулюються автоматично ринковими механізмами.

Отже, теорія Фрідмана є різновидністю теорії попиту і пропозиції грошей. Він вважав, що пропозиція грошей визначається кількістю грошей, що створюється державою або банківською системою, а зміни попиту на гроші проходять повільно, на відміну від грошової пропозиції, яка змінюється часто і незалежно від змін попиту. В результаті цього попит на гроші приймається за величину, близьку до постійної, а визначальним стає надлишок пропозиції грошей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вклад Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей	\|	Тема 3. Грошовий оборот і грошові потоки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.