• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 3. Грошовий оборот і грошові потоки

Зближення концепцій монетаристів та неокейнсіанців у їх рекомендаціях щодо грошово-кредитної політики в сучасних умовах

Англійський економіст П. Браунінг виділив три школи монетаристів: неокласична, градуалістська, прагматична. Спільним між ними є вираження можливості саморегуляції ринкової економіки та необхідного контролю над інфляцією, як визначального напряму економічної політики.

Монетаристи-неокласики об’єднали в своїх рядах найрадикальніших прихильників монетаризму, до яких належать представники Чиказької школи під керівництвом Фрідмана.

Монетаристи-градуалісти представляли центристські позиції монетаризму. До них відносять англійську школу монетаризму на чолі з Д.Лейдером. Вони вбачали недостачу еластичності цінової структури для регулювання економічного процесу. Тому пропонували «ступінчате» зниження темпів інфляції. Така політика називається грошовим градуалізмом і пропонує поступове та стабільне зниження темпів зростання грошової маси в період розвитку інфляції.

Монетаристи-прагматики найбільш стримано ставляться до ідеї повного підпорядкування всієї економічної політики контролеві над кількістю грошей в обігу. Вони вважали, що в боротьбі проти інфляції слід використовувати і фінансові важелі стримання доходів. Таким чином, позиції цього напряму монетаризму до кейнсіанської моделі макроекономічного розвитку є наближеними, а в деяких випадках методологічно зливаються з нею. Загальною тенденцією в розвитку теорії грошей на сучасному етапі є синтез кейнсіанської та неокласичної теорій грошей.

3.1. Поняття грошового обороту як процесу руху грошей

Грошовий оборот –це безперервний рух грошей, які обслуговують реалізацію товарів, послуг і нетоварні розрахунки у процесі суспільного відтворення.

Намікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот інди­відуального капіталу. При цьому гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, є його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу.

Намакроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому його називають ще сукупним грошовим оборотом.

У сукупному грошовому обороті гроші функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу.

Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту. Їх можна об'єднати в такі групи:

фірми – суб'єкти, що забезпечують створення та реалізацію ВНП;

домашні господарства – суб'єкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і є кінцевими його споживачами;

державні структури – суб'єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;

фінансові посередники – суб'єкти грошового ринку, які спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.

Грошовим оборотом взаємопов'язуються ті основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб'єктами:

• ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт;

• ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал і природні ресурси);

• фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти;

• світовий ринок, через який здійснюється зв'язок внутрішньої економічної системи із «зовнішнім» світом.

Усі розрахунки і платежі, які становлять грошовий оборот, можна згрупувати в кілька великих потоків залежно від їх призначення у відтворювальному процесі. Це дає можливість схематизувати весь грошовий оборот у вигляді кількох, взаємопов’язаних і здійснюваних за колом потоків руху грошей (рис.3).

Рис.3. Схема грошового обороту

Читайте також:

1. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
2. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
3. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
4. Аналіз ефективності використання оборотних активів
5. Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами та ефективності їх використання
6. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
7. Аналіз оборотності засобів
8. Аналіз оборотності оборотних коштів.
9. Аналіз структури оборотних коштів
10. Аудит операцій з основними та іншими необоротними ак­тивами
11. Аудит основних та інших необоротних активів
12. Банківський кредит — найпоширеніша форма кредиту. Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал.

Переглядів: 637