Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами та ефективності їх використання

Зміст, завдання, основні напрямки та інформаційна база здійснення фінансового аналізу оборотних коштів підприємства

АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

ЛЕКЦІЯ 3

 

1. Зміст, завдання, основні напрямки та інформаційна база здійснення фінансового аналізу оборотних коштів підприємства

2. Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами та ефективності їх використання

 

Питання для самостійної роботи:

1. Порядок визначення нормативів щодо розрахунку потре­би у фінансових ресурсах для формування виробничих запасів

2. Класифікація факторів, що впливають на швидкість оборот­ності дебіторської заборгованості

3. Алгоритм здійснення факторного аналізу оборотного капіталу

 

 

 

Оборотний капітал - це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. У практиці бухгалтерського обліку до них відносять майнові цінності (активи) всіх видів зі строком викорис­тання менше від одного року або операційного циклу, якщо він перевищує рік.

Оборотний капітал безпосередньо бере участь у створенні но­вої вартості, функціонуючи в процесі кругообороту всього капі­талу. Співвідношення основного й оборотного капіталу впливає на величину отримуваного прибутку. Оборотний капітал оберта­ється швидше, ніж основний. Тому зі збільшенням частки оборот­ного капіталу в загальній сумі авансованого капіталу час обороту всього капіталу скорочується, а отже, уможливлюється зростання нової вартості, тобто прибутку. Для здійснення ефективного ана­лізу оборотного капіталу фінансовий аналітик має виходити із суті цього поняття, що визначають такі основні ознаки:

по-перше, оборотні активи підприємства формуються і вико­ристовуються з досить локальною метою – для обслуговування лише його операційної діяльності;

по-друге, важливою ознакою оборотних активів є те, що вони належать до складу так званих мобільних активів підприємства (швидко можуть бути перетворені в гроші);

по-третє, суттєвою ознакою оборотних активів підприємства є значна (порівняно із необоротними активами) різноманітність їх видів, груп та конкретних найменувань, що значно ускладнює процес поточного управління ними та потребує забезпечення пев­ної гнучкості цього управління;

по-четверте, відповідно до практики бухгалтерського обліку до оборотних активів включають певні види засобів праці, які віднесені до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів;

по-п'яте, суттєвою ознакою поняття оборотних активів є те, що їх формування як активів підприємства нерозривно пов'язано із конкретними джерелами капіталу, що забезпечують це форму­вання.

Термін «оборотні активи» в економічній теорії має кілька си­нонімів (оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал), однак незважаючи на різноманітність термінів, економічна суть цього поняття трактується у вітчизняній та зарубіжній літературі однаково.

Аналіз оборотних активів здійснюють з метою забезпечення такої організації, щоб забезпечити ефективність їх використання. Зазначений аналіз здійснюють за такими напрямами:

• аналіз складу та структури оборотних активів;

• оцінка оптимальності визначеної потреби підприємства в оборотних активах;

• аналіз джерел формування оборотних активів;

• оцінка маневрування оборотними активами;

• аналіз оборотності оборотних активів за звітний період;

• аналіз виробничих запасів і дебіторської заборгованості;

• аналіз грошових коштів на підприємстві;

• аналіз збереження та ефективного використання оборотних активів.

Для аналізу оборотних активів необхідна відповідна інформа­ція. Визначення потреби в інформації на підприємстві для аналізу оборотних активів належить до компетенції її власника або упов­новаженого органу (посадової особи) – економічної служби під­приємства.

Основною інформаційною базою для аналізу оборотного капі­талу є фінансова звітність підприємства.

У зарубіжній та вітчизняній практиці оборотні активи класи­фікують за низкою ознак.

За фінансовими особливостями формування оборотні активи підприємства поділяють на:

- валові оборотні активи (або валовий оборотний капітал) - це увесь їх обсяг незалежно від джерел фінансування;

- чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) – це різниця між валовою сумою активів та загальною сумою поточ­них (короткострокових) пасивів підприємства.

За належністю оборотні активи поділяють на:

- власні оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства.

- позикові (залучені) оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок залученого підприємством товарного або фінансового кредиту як на довго-, так і на коротко­строковій основі.

За рівнем ліквідності:

- абсолютно ліквідні активи, або оборотні активи у формі гото­вих засобів платежу (гроші в касі та на поточних рахунках у банку);

- швидколіквідні оборотні активи, до яких відносять усі форми дебіторської заборгованості на користь підприємства, крім без­надійної;

- низьколіквідні оборотні активи, до яких належать запаси то­варно-матеріальних цінностей у різних формах.

За формами функціонування у конкретному періоді часу:

- матеріальні, до яких відносять оборотні активи у формі запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробниц­тва та готової продукції.

- фінансові, до яких належать оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості.

За рівнем варіабельності розміру:

- постійними оборотними активами вважають такі, що по­стійно перебувають у розпорядженні підприємства (протягом ча­су, що розглядається), визначають мінімальну потребу в них, що забезпечує господарську діяльність, є основою постійного оборот­ного капіталу.

- тимчасовими оборотними активами називають такі, обсяг яких коливається відповідно до сезонних потреб виробництва та реалізації продукції або до циклічних змін кон'юнктури ринку. У певні періоди часу тимчасові оборотні активи набувають ну­льового значення.

Отже, на основі проведеного аналізу забезпечують ефективне управління оборотним капіталом. Воно визначається низкою чинників: обсягом і складом поточних активів, їх ліквідністю, співвідношенням власних і позикових джерел покриття поточних активів, величиною чистого оборотного капіталу, співвідношен­ням постійного і змінного капіталу та ін.

Особливості управління оборотним капіталом визначаються структурною належністю суб'єктів господарювання. Якщо у тор­говельних організаціях висока частка товарів, у промислових підприємств – сировини та матеріалів, то у фінансових корпора­ціях переважають грошові кошти і їх еквіваленти.

Оборотний капітал (оборотні кошти) підприємства, беручи участь у процесі виробництва та реалізації продукції, здійснює безперервний кругообіг, при цьому кошти переходять зі сфери обігу до сфери виробництва і повертаються, набуваючи послідов­но форми фондів обігу і оборотних виробничих фондів.

 

 

Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами перш за все здійснюють шляхом вивчення їх структури, джерел формування і динаміки, порівняння за елементами фактичної наявності з нор­мативом, а також за показниками завантаження, витратомісткості та тривалості одного обороту в днях.

Так структура оборотних активів вивчається за їх розміщен­ням у:

- сферах постачання (виробничі запаси),

- сфері виробництва і формування об'єктів діяльності (незавершене виробництво, готова продукція, товари),

- сфері розрахунків (дебіторська заборго­ваність);

- запасу грошових коштів (готівкові і безготівкові кошти).

Обсяги розміщення активів у кожній сфері залежать від виду економічної діяльності підприємств та їх технологічного процесу. Так, для підприємств з матеріальним виробництвом потрібні значні залишки виробничих запасів, для підприємств із тривалим технологічним процесом – незавершеного виро­бництва і готової продукції, на торгівельних підприємст­вах – товарів.

З метою нормального функціонування підприємства залишки його оборотних активів мають бути оптимальні. У процесі аналі­зу дотримання фактичних величин оборотних активів визначе­ним нормативам з'ясовуються причини утворення понаднорма­тивних або менших за нормативи залишків.

Основними причинами нестачі (браку) оборотних кош­тів можуть бути:

• незадовільна робота маркетингової служби;

• недоотримання передбаченого прибутку;

• невисока відповідальність підприємств за формування і збе­реження власних оборотних коштів та їх нецільове використання;

• несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів;

• наявність необґрунтованої дебіторської заборгованості (не­своєчасні розрахунки) тощо.

• значне зростання цін у результаті інфляційних процесів.

До причин появи надлишку оборотних коштів можна віднести:

• перевищення фактично отриманого прибутку над передба­ченим планом;

• несплату в повному обсязі платежів до бюджету та держав­них цільових фондів;

• безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріаль­них цінностей від інших організацій;

• неповного використання прибутку на інші цілі, передбачені фінансовим планом, тощо.

В свою чергудля ліквідації понаднормативних залишків оборотних активів необхідно:

- скоротити закупівлю тієї сировини, що є в надлишку,

- реалізувати непотрібні матеріали,

- здійснити реалізацію готової продукції і товарів,

- забезпечити надходження коштів від дебіто­рів,

- розмістити грошові кошти в матеріальних активах.

В свою чергу при прямому методі розрахунку нормативів, як основі аналізу достатності обсягу оборотних коштів застосовують два показники:

- одноденні витрати (потреба споживання підприємством), що визначається згідно з кошторисом витрат за квартал, рік шляхом співставлення кошторисної вартості елементів оборотних активів до тривалості періоду;

- норматив запасу в днях.

Формула розрахунку нормативу запасу матеріалів та інших елементів оборотних активів в днях має наступний вигляд:

,

де ОРпп - оптимальний розмір партії постачання;

Зг - необхідний обсяг закупівлі товарів (сировини і матеріалів) в рік (квартал);

 

При цьому розрахунок оптимального розміру партії постачання, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати по обслуговуванню запасів здійснюється по наступній формулі (відомій як модель Уїлсона):

де ОРпп - оптимальний розмір партії постачання;

Зг - необхідний обсяг закупівлі товарів (сировини і матеріалів) в рік (квартал);

ТЗ1 - розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці товарів і їх прийманню з розрахунку на одну партію поставки;

ТЗ2 - розмір поточних витрат по зберіганню одиниці запасів.

 

В процесі подальшого аналізу оцінюють стан оборотних коштів. Для цього перш за все визначають коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (Кр.в). Цей показник визначають як відно­шення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

 

 

де Фн – фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн);

М – вартість майна підприємства, грн.

 

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку в майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Однак бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, в разі потреби, швид­кої ліквідності оборотних активів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовують різні показники, най­важливішим з яких є швидкість обороту, яку обчислюють у днях. Вона характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять усі стадії кругообігу на підприємстві

 

 

де О – строк обороту оборотних коштів, днів;

С – середні за­лишки нормованих оборотних коштів, грн;

Т – тривалість пері­оду, за який обчислюється оборот, днів;

Р – обсяг реалізованої продукції, грн.

 

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як се­редню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розра­хунку використовують залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначають оборотність. Якщо її розраховують за рік, то для розрахунку необхідно брати наявність оборотних ко­штів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначають середню арифметичну, буде мати такий вигляд:

 

 

де С1 + С2 +,..., + С12 – сума (вартість) оборотних коштів на по­чаток кожного місяця року (з січня по грудень);

С13 – сума обо­ротних коштів на початок наступного року.

 

Середню суму оборотних коштів із середньою хронологічною обчислюють за формулою

 

 

Хоча результати підрахунків за обома формулами мають не­значні розбіжності, розрахунок, виконаний за формулою (2), ста­тистика вважає точнішим.

Тривалість обороту коштів – це синтетичний показник, за допомогою якого можна визначити одночасно результати проце­су матеріального відтворення – обсяг реалізації створених това­рів і наданих послуг за даний період – та ефективність викорис­тання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

Оборот оборотних коштів обчислюють за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час їх обороту з плановим, визначають прискорення або уповільнення обороту як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їх статей.

Внаслідок прискорення обороту оборотних коштів із обороту вивільняється частина коштів, яку обчислюють множенням фак­тичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні приско­рення обороту оборотних коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовують коефіцієнт обороту, який визначають за формулою

 

 

де Ко – коефіцієнт обороту;

Р – обсяг реалізації;

С – середня величина оборотних коштів.

 

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних кош­тів за період, що аналізується. Чим більше оборотів вони здійс­нюють, тим краще використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обороту показником і визначається за формулою

 

 

 

Він характеризує наявність оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн обороту, тим ефективніше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних кош­тів застосовують коефіцієнт ефективності (прибутковість обо­ротних коштів) і рентабельності, які обчислюють за формулами:

 

 

де П- прибуток від реалізації продукції, грн;

Р– рентабель­ність оборотних коштів, %.

 

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів, то Р – відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Чим більше значення першого і другого показників, тим ефектив­ніше використовуються оборотні кошти.

 


Читайте також:

  1. ABC-XYZ аналіз
  2. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
  3. IV група- показники надійності підприємства
  4. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
  5. SWOT-аналіз у туризмі
  6. SWOT-аналіз.
  7. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
  8. V. Нюховий аналізатор
  9. WEB - сайт підприємства в Інтернет
  10. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
  11. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  12. АВС (XYZ)-аналіз




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Діагностика фінансової кризи із застосуванням дискримінантного аналізу | АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.