Визначення ознак фіктивного банкрутства

Основні складові нормативної бази, що регулюють визначення підприємства банкрутом

Діагностика ризику банкрутства

За умови ринкової економіки підприємство постійно перебуває під впливом несприятливих внутрішніх і зовнішніх чинників, які можуть призвести до недостатності активів у ліквідній формі та банкрутства.

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Виокремлюють декілька видів банкрутства:

- необережне банкрутство є результатом неефективної роботи підприємств;

- приховане банкрутство виникає у випадку навмисного приховування факту стійкої фінансової неспроможності підприємства та пов’язаного з цим подання недостовірної інформації кредиторам, державним органам, іншим зацікавленим особам;

- умисне банкрутство – це свідоме доведення підприємства до стійкої фінансової неспроможності;

- фіктивне банкрутство – результат свідомого поширення підприємством інформації щодо своєї фінансової неспроможності, щоб ухилитися від оплати зобов’язань.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ

Методичні рекомендації по виявленню ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій щодо приховування банкрутства, фіктивного банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки від 19.01.2006 р. № 14

Положення щодо порядку здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затверджених наказом Мінфіну від 26.01.2001 р. № 49 / 121

Методичні рекомендації щодо організації та проведенні балансових комісій на підприємствах, що відносяться до управління, та в підгалузях Міністерства транспорту України, затверджених наказом Мінтрансу від 28.03.2003 р. № 249.

Фіктивним може бути визнано банкрутство у разі, якщо підприємство-боржник (за наявності у нього на це можливості) не задовольнило вимоги кредиторів та зобов'язання перед бюджетом у повному обсязі на момент його звернення до господарського суду із заявою про визнання своєї неплатоспроможності.

Для того, щоб зробити відповідний висновок, необхідно визначити коефіцієнт покриття шляхом зіставлення розміру оборотних активів підприємства та його довгострокових і поточних зобов'язань.

, (13.7)

де Кп – коефіцієнт покриття;

ОА – оборотні активи;

ДЗ – довгострокові зобов’язання;

ПЗ – поточні зобов’язання.

При цьому до складу довгострокових і поточних зобов'язань слід віднести як основну суму боргу, так і відсотки, штрафи, пені та неустойки щодо цього боргу, у разі, якщо вони зазначені в стандартах бухгалтерського обліку або є рішення суду про їх стягнення.

У разі коли на підприємстві коефіцієнт покриття перевищував одиницю при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства на підприємстві.

, (13.8)

де Рвп – валова рентабельність продукції;

ВП – валовий прибуток;

СРП – собівартість реалізованої продукції.

Під час виявлення ознак фіктивного банкрутства необхідно враховувати наявність офіційної заяви власника або службової особи підприємства-боржника до господарського суду щодо порушення провадження у справі про банкрутство стосовно цього підприємства, на підставі якої винесено відповідну ухвалу суду, та фактичної можливості задоволення вимог кредиторів, у тому числі зобов'язань перед бюджетом, у повному обсязі на момент звернення до суду.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи комплексної оцінки ефективності господарської діяльності підприємства	\|	Виявлення ознак прихованого банкрутства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.