• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ДИСКРИМІНАНТІ МОДЕЛІ

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінки кредито­спромож­ності за своєю суттю є одночасно методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці досить поширеними є модель Альтмана та модель Спрінгейта.

1. Двофакторна модель Альтмана (якщо результат за показником є від’ємним, то ймовірність настання банкрутства невелика; якщо результат є додатнім, то навпаки):

, (13.12)

- коефіцієнт поточної ліквідності;

- коефіцієнт концентрації позикового капіталу.

2. - показник Альтмана (якщо Z дорівнює 1,8 і менше, то ймовірність банкрут­ства дуже висока, 1,81 – 2,7 – висока, 2,71 – 2,99 – дуже низька); граничне значення - 1,23 (може бути використаний українськими господарюючими суб’єкта­ми):

, (13.13)

- відношення робочого капіталу до активів;

- відношення чистого прибутку до активів;

- рентабельність активів(співвідношення прибутку до сплати відсотків і податків та активів);

- співвідношення ринкової вартості акцій та позикового капіталу;

- відношення чистого доходу до активів;

(для ) – коефіцієнт фінансової стабільності

3. Модель Спрингейта (якщо < 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом):

, (13.14)

- відношення оборотних активів до активів;

- рентабельність активів (співвідношення прибутку до сплати відсотків і податків та активів);

- співвідношення прибутку до сплати податків та поточних зобов’язань;

- відношення чистого доходу до активів

4. Модель Ліса (граничне значення )

, (13.15)

- співвідношення оборотних активів та суми активів;

- рентабельність активів (співвідношення прибутку до сплати відсотків і податків та активів);

- відношення нерозподіленого прибутку до активів;

- коефіцієнт фінансової стабільності

5. Модель Таффлера (якщо величина більша за 0,3 то це свідчить що у фірми непогані довгострокові перспективи, а якщо менша за 0,2, то банкрутство більш ніж імовірне):

, (13.16)

- відношення операційного прибутку до поточних зобов’язань;

- відношення оборотних активів до зобов’язань;

- відношення поточних зобов’язань до активів;

- відношення чистого доходу до активів

6. Модель Фулмера (втрата платоспроможності неминуча при < 0, при > 0, компанія функціонує нормально з подальшими перспективами ефектив­ного розвитку):

, (13.17)

- відношення нерозподіленого прибутку минулих років до активів;

- відношення чистого доходу до активів;

- співвідношення прибутку до сплати податків та власного капіталу;

- відношення грошового потоку до всіх зобов’язань;

- відношення довгострокових зобов’язань до активів;

- відношення поточних зобов’язань до активів;

- логарифм від матеріальних активів;

- відношення оборотних активів до всіх зобов’язань;

- логарифм від співвідношення прибутку до сплати відсотків і податків та сплаченого відсотка

7. R-модель Іркутської державної економічної академії:

, (13.18)

- відношення оборотного капіталу до активів;

- відношення чистого прибутку до власного капіталу;

- відношення чистого доходу до активів;

- відношення чистого прибутку до сумарних витрат.

ПОКАЗНИК АРГЕНТІ (А-РАХУНОК)

Згідно з даною методикою, дослідження починається з припущень, що (а) йде процес, що веде до банкрутства, (б) процес цей для свого завершення вимагає декількох років і (в) процес може бути розділений на три стадії:

1. Недоліки. Компанії, що скачуються до банкрутства, роками демонструють ряд недоліків, очевидних задовго до фактичного банкрутства.

2. Помилки. Внаслідок накопичення цих недоліків компанія може зробити помилку, що веде до банкрутства (компанії, що не мають недоліків, не роблять помилок, що ведуть до банкрутства).

3. Симптоми. Досконалі компанією помилки починають виявляти всі відомі симптоми неплатоспроможність: погіршення показників (приховане за допомо­гою "творчих" розрахунків), ознаки нестачі грошей. Ці симптоми проявляються в останні два або три роки процесу, що веде до банкрутства, який часто розтягується на термін від п'яти до десяти років.

При розрахунку А-рахунка конкретної компанії необхідно ставити або кількість балів згідно Аргенті, або 0 - проміжні значення не допускаються. Кожному фактору кожній стадії привласнюють певну кількість балів і розраховують агрегований показник - А-рахунок.

Таблиця 13.2

МЕТОД А-РАХУНКУ ДЛЯ ПЕРЕДБАЧЕННЯ БАНКРУТСТВА

"ЯКІСНІ" ПРОГНОЗНІ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ КРИЗИ

Орієнтація на якийсь один критерій, навіть вельми привабливий з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому багато великих аудиторські фірми та інші компанії, що займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням і консультуванням, використовують для аналітичних оцінок системи критеріїв. Безумовно, в цьому є і свої мінуси: набагато легше прийняти рішення в умовах однокрітеріальним, ніж багатокритеріальної задачі. Разом з тим, будь-яке прогнозне рішення подібного роду, незалежно від числа критеріїв, є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв носять швидше характер інформації до роздумів, ніж спонукальних стимулів для прийняття негайних рішень.

В.В. Ковальов, ґрунтуючись на розробках західних аудиторських фірм і підводячи ці розробки до вітчизняної специфіки бізнесу, запропонував наступну дворівневу систему показників.

До першої групи відносять критерії й показники, несприятливі поточні значення або динаміка зміни яких свідчать про можливі в найближчому майбутньому значних фінансових ускладнення, в тому числі й банкрутство. До них відносяться:

• повторювані істотні втрати в основній виробничій діяльності;

• перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

• надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерела фінансування довгострокових вкладень;

• стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;

• хронічна нестача обігових коштів;

• стійко збільшується до небезпечних меж частка позикових коштів у загальній сумі джерел засобів;

• неправильна реінвестиційна політика;

• перевищення розмірів позикових засобів над встановленими лімітами;

• хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами і акціонерами (щодо своєчасності повернення позик, виплати відсотків і дивідендів);

• висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;

• наявність наднормативних і залежаних товарів і виробничих запасів;

• погіршення відносин з установами банківської системи;

• використання (вимушене) нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

• застосування у виробничому процесі обладнання з закінченими термінами експлуатації;

• потенційні втрати довгострокових контрактів;

• несприятливі зміни в портфелі замовлень.

У другу групу входять критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний. Разом з тим, вони вказують, що при певних умовах або неприйняття дієвих заходів ситуація може різко погіршитися. До них відносяться:

• втрата ключових співробітників апарату управління;

• вимушені зупинки, а також порушення виробничо-технологічного процесу;

• недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів від якогось одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активів тощо;

• зайва ставка на прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту;

• участь підприємства в судових розглядах з непередбачуваним результатом;

• втрата ключових контрагентів;

• недооцінка технічного та технологічного оновлення підприємства;

• неефективні довгострокові угоди;

• політичний ризик, пов'язаний з підприємством у цілому або його ключовими підрозділами.

Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони повинні бути деталізовані по галузях і підгалузей, а їх розробка може бути виконана після накопичення певних статистичних даних.

Однією із стадій банкрутства підприємства є фінансова нестійкість. На цій стадії починаються труднощі з готівкою, виявляються деякі ранні ознаки банкрутства, різкі зміни в структурі балансу в будь-якому напрямку. Однак особливу тривогу повинні викликати:

• різке зменшення грошових коштів на рахунках (до речі, збільшення грошових коштів може свідчити про відсутність подальших капіталовкладень);

• збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження також говорить про труднощі зі збутом, якщо супроводжується зростанням запасів готової продукції);

• старіння дебіторських рахунків;

• розбалансування дебіторської та кредиторської заборгованості;

• зниження обсягів продажів (несприятливим може виявитися і різке збільшення обсягів продажів, так як в цьому випадку банкрутство може наступити в результаті подальшого розбалансування боргів, якщо піде непродумане збільшення закупівель, капітальних витрат, крім того, зростання обсягів продажів може свідчити про скидання продукції перед ліквідацією підприємства).

При аналізі роботи підприємства ззовні тривогу повинні викликати:

• затримки з наданням звітності (ці затримки, можливо, сигналізують про погану роботу фінансових служб);

• конфлікти на підприємстві, звільнення кого-небудь з керівництва і т.д.

Читайте також:

1. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
2. Аналіз економічноїї політики за допомогою моделі Мандела-Флемінга. Випадки вільного та фіксованого валютного курсів.
3. Аналітичний підбір математичної моделі.
4. Бізнес-моделювання в системі управління розвитком підприємства. Поняття та етапи формування бізнес-моделі
5. Вибір підходу до процесу соціальної роботи зале­жить від теоретичної моделі, якої дотримуються соці­альні працівники, обраної стратегії втручання і методу соціальної роботи.
6. Види світогляду: міфологічний, релігійний та філософський (натуралістична, об’єктивно-ідеалістична, субєктивно-ідеалістичні і матеріалістичні моделі).
7. Використання моделі Хікса – Хансена для оцінки відносної ефективності бюджетно-податкової і кредитно-грошової політики
8. Виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків — перехід від загальних приписів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних господарюючих суб'єктів.
9. Відповідність рівнів стека TCP/IP семирівневої моделі ISO/OSI
10. Графічні і графоаналітичні моделі
11. Графічні та матричні моделі.
12. Деякі варіанти моделі Рамсея

Переглядів: 848