• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціально-економічне становище України

Після розвалу СРСР економіка України знаходиться у кризово­му стані: падіння виробництва, інфляція, зниження рівня життя людей.

Причини економічної кризи:

1) стара економічна система зруйнована, а нова, ринкова, ще не створена. Колишня економічна система була командною, за­тратною, планово-суб'єктивістською. Вона була нездатна спри­яти розподілу товарів, капіталів і робочої сили згідно з реаль­ними потребами суспільства. Чітких ознак криза набула з 1992 р. Після вивільнення з-під державного контролю пере­важної більшості цін і саморозпаду системи державного пла­нового розподілу продукції криза діючих підприємств і непо­трібність частини товарів стали відкритими;

2) розрив господарських зв'язків з Росією та іншими країнами СНД. 80 % торгового обороту України припадало на Росію. Загальносоюзним міністерствам було підпорядковано понад 2 тис. найбільших підприємств України, які після розвалу СРСР втратили споживача і фінансування. Промисловість України виробляла не більше від 20 % кінцевого продукту. Основна частина її товарної продукції — це напівфабрикати або ком­плектуючі вироби, які ще необхідно «доводити» до готового продукту. Крім того, розрив зв'язків призвів до ліквідації дис­пропорції цін, особливо у паливно-енергетичній галузі. Украї­на, не маючи достатньо нафти і газу, змушена була платити за

них за світовими цінами. Недостача енергоносіїв стала найбо­лючішим місцем української економіки. Вибуховий перехід до нового цінового рівня не дав змоги підприємствам своєчасно накопичити ресурси оборотного капіталу з тим, аби не перери­вати виробничий процес. Темп паління обсягу виробництва за 1991 р. склав 4 %, а за 1992-1993 рр. — 35 %. В цілому падіння виробництва в Україні на 30 % зумовлене розривом економічних зв'язків з республіками СНД.

3) помилки при проведенні економічної політики. З перших днів незалежності України йшла боротьба щодо напряму еко­номічної політики: підновлювати фасад старої економічної системи, а державним регулюванням чи йти шляхом ринко­вих реформ. Ще 1993 р. тодішній прем'єр-міністр України Л. Кучма запитував у Верховної Ради, яке ж суспільство треба будувати? Політична боротьба і значний вплив колишньої ко­муністичної номенклатури зумовили значні коливання у про­веденні економічної політики, її паліативний характер, повільний теми. Ринкові реформи в Україні почалися факти­чно вимушено, оскільки на цей шлях з 1992 р. стала Росія, а наша країна тоді була дуже прив'язана до російської еко­номіки. Це було пристосування своєї економіки до ринкової економіки інших країн.

Довготривалість кризи зумовлена глибинністю тих протиріч, які утворилися у національній економічній системі. Лібералізація цін в Росії призвела до зростання цін на газ в Україні за 1992 р. у 100 разів, на нафту — у 300 разів. Це призвело до гіперінфляції. 1992 р. інфляція склала

2100,5 % 1993 р. — 1025,5 %. Таких масштабів інфляції не було тоді у жодній країні світу. Це перша особливість кризи в Україні.

1992 р. були введені купоно-карбованці багаторазового викори­стання — попередники національної валюти. Україна вийшла з рубльової зони.

Характерним для економічної кризи був ступснеподібний рух рівнів цін. Останні 1992-1994 рр. змінювались через 2-3 місяці, підвищуючись при цьому щоразу у 2-5 разів. 1992 р. індекс спо­живчих цін підвищився у 21, 1993 — у 103, 1994 — уп'ятеро. Всього за 1991-1994 рр. споживчі ціни в Україні зросли (щодо 1990 р.) у 42 022 рази.

В період економічної кризи значно знизився рівень життя лю­дей. За 1994 р. реальна зарплата склала лише 33 % від рівня 1990 р. Занепали галузі обслуговування. Так, сфера побутових послуг ско­ротилася на 70 % , обсяг державної торгівлі на 45 % . Падіння рівня життя є прямим шляхом до скорочення внутрішнього ринку й по­дальшої рецессії товаровиробних підприємств через скорочення попиту на їхню продукцію. Практично розтанули грошові заоща­дження людей, які вони збирали роками (залишки у банках у реа­льному обчисленні скоротились у 10-12 разів). Тривалість життя зменшилась на 4 роки і склала 61,5 року для чоловіків і 71, 5 — для жінок. Посилюється процес депопуляції — зменшення кількість населення внаслідок переважання кількості померлих над народженими. Кожна третя людина вмирає, не доживши до пен­сійного віку.

Народжуваність почала знижуватись ще з 1984 р., а смертність зростати з початку 70-х рр. Смертність з розрахунку на 1000 людей скоротилася з 15,2 1996 р. до 14,3 1997 р. і 14,3 1998 р. Дитяча смертність з 14,3 1996 р. до 12,8 1998 р., що відповідає рівню 1980 р.

Слабкими елементами соціальної структури є 15 млн пенсіонерів і 1,3 млн людей, які дістають допомогу для дітей. Лиш 13 млн людей виробляють матеріальні блага, тоді як загальна кількість населення України складає понад 48 млн людей. Значно поглиби­лася майнова диференціація суспільства між найбагатшими і зна­чним прошарком незаможних. Доходи 10 % багатшої частини від­носно 10 % нижчої у 12 разів більші. (У СІТІ А цей показник — 5,5). За рівнем життя Україна знаходиться на 83-му місці у світі.

Склалися негативні зміни у структурі споживання громадян. 1993—1998 рр. споживання м'яса на душу населення на рік змен­шилося з 68,2 кг до 38,2 кг, молока з 373 кг до 243 кг, риби з 17,5 до 3,6. Виробництво таких життєво важливих продуктів як м'ясо, цукор, масло впало до рівня 1959-1962 рр. Валовий збір зернових склав 1999 р. — 26 млн т, а 2001 р. — 38 млн т.

Спад виробництва зумовлений усім попереднім шляхом розвит­ку у складі СРСР. Звідси значна технологічна відсталість, витрато-і енергоємність виробництва. Саме ці об'єктивні причини, а також величезна залежність від зовнішніх джерел спричинили низьку продуктивність підприємств України і конкурентоспроможність їхньої продукції. Процес реформування економіки відбувається недостатньо активно, окремі позитивні зрушення, нові ефективні виробництва ще не досить відчутно впливають на розвиток еконо­міки та соціальної сфери.

З 1991 до 1998 рр. виробництво валового внутрішнього продук­ту зменшилося на 55 %, промислове виробництво на 49 % (в тому числі 1998 р. — на 1,5 %), сільськогосподарське — на

40 %. Реа­льні грошові доходи громадян зменшилися у 3,4 раза. 28,5 % гро­мадян мали 1998 р. сукупні доходи на душу населення нижчі, ніж межа малозабезпеченості.

Основні компоненти специфіки перехідної економіки України:

1) повільний процес здійснення ринкових реформ і становлення ринкової економіки;

2) певна спільність просування до ринку разом з Росією і краї­нами СНД;

3) криміногенний (значною мірою) характер реалізації і роздер­жавлення державної власності;

4) гальмування процесу формування верстви підприємців, сере­днього класу, що уповільнює активізацію інвестиційного про­цесу, обмежує самостимулюючу роль приватної і акціонерної власності, підприємницькі акції населення та зміну його по­бутового ринковим, а потім економічним мисленням; 5) підтримка перехідної економіки України з боку західних країн (Україна посідає 3-тє місце у світі за обсягом фінансової допо­моги з боку США). За 1994-96 рр. утричі зросли інвестиції іноземних держав.

З 1994 р., після приходу до влади Л. Кучми, процес реформації дещо прискорився. 1995 р. подолано гіперінфляцію, за 1997 р. інфляція склала 10 %. Рівень реальних доходів громадян у грудні 1995 р. порівняно з відповідним періодом 1992 р. зріс на 40 %, купівельна спроможність на 54 %. У вересні 1996 р. проведено грошову реформу. Замість купоно-карбованців була введена грив­ня. Обмін тривав два тижні, мав прозорий характер — тобто мож­на було обміняти будь-яку суму. Обмін здійснювався з розрахунку 1 гривня за 100 тис. купоно-карбованців. Грошова реформа дещо поліпшила фінансовий стан держави, але без підйому виробництва цей захід був малоефективним.

Певні зрушення відбуваються в аграрній сфері економіки Украї­ни. У країні створено (хоч і не зовсім досконалі) законоодавчі осно­ви для ліквідації монополії власності на землю і становлення різних, але юридично рівноправних фЬрм земельної власності, серед яких найпоширенішою повинна стати приватна власність у різних фор­мах функціонування — індивідуальна (сімейна), групова, колектив­но-пайова (часткова). Суть цього процесу в перетворенні підприємств на акціонерні, що об'єднують земельних власників, які мають ста­тус працюючого власника з правом отримання доходів відповідно не лише до праці, а й до розміру земельно-пайового внеску.

В більшості колективних господарств відбулося розпаювання земель з наданням права власникам паїв передавати їх у спадщину і для продажу.

Йде процес становлення сектору фермерства. 1996 р. в Україні нараховувалося понад 38 тис. фермерських господарств, яким виділено понад 900 тис. земель (середній розмір — близько 25 га). У приватному секторі поголів'я свиней — 1997 р. збільшилося з 5,7 млн 1996 р. до 5,8 млн, а у суспільному відповідно зменшилося з 5,5 до 4,4 млн. Понад 4 млн громадян отримали земельні ділянки у приватну власність. Прийняття парламентом України Земельно­го кодексу України (жовтень 2001 р.), в якому основною формою власності на землю визнається приватна, повинне сприяти підйо­му сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим гострим продовжують залишатись соціальні про­блеми. Кількість безробітних на кінець 2001 р. склала 1 млн 120 тис. людей. Кожен третій житель села — непрацездатного віку.

Дуже складною є кримінальна ситуація. Щодобово у країні відбу­вається 13 вбивств, 14 розбійних нападів, 24 пограбування. З 1991 р. загинуло близько 600 міліціонерів, які захищали правопорядок у країні.

Восени 1998 р. під впливом кризових явищ на фінансових рин­ках Південно-Східної Азії та Росії фінансово-економічна ситуація в Україні погіршилася. Гривня була девальвована, її курс знизився у 2,5 раза, знову розпочався спад виробництва. За 2001 рік інфляція склала близько 6 %. Разом з тим цього року вперше спостері­гався приріст валового національного продукту — на 9 %, а про­мислової продукції — на 14,2 %.

Основні принципи економічної політики уряду України:

1) прискорення приватизації, підйом економіки завдяки прива­тній ініціативі;

2) пріоритетний розвиток аграрної сфери, прагнення використа­ти природні умови України (перш за все, наявність значних площ черноземів) для підвищення продуктивності сільського господарства, а з його допомогою — усієї економіки країни;

3) лібералізація економіки, відмова держави від безпосереднього керівництва підприємствами; залучення іноземних інвестицій, « відкритість» зовнішньої економічної діяльності, скорочення витрат на соціальні потреби;

4) зміцнення грошово-кредитної і фінансової систем, реформу­вання податкової політики.

За останні роки закладено перспективні основи ринкової моделі господарювання, фундамент для економічної стабілізації. Мільйони людей стали власниками. Природними стали відсутність черг та дефіцитів, значний асортимент товарів.

Читайте також:

1. А/. Верховна Рада України.
2. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
3. Аграрні закони України
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
7. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
8. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
9. Адміністрація Президента України
10. Адреси бібліотек України
11. Акти Верховної Ради України
12. Акти Кабінету Міністрів України

Переглядів: 887