• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сервітут -обмежене право користування землею, яке забезпечує іншому землекористувачеві можливість користування нею з певними обмеженнями, встановленими законом або договором.

Підстави набуття права на землю

НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗЕМЛЮ ГРОМАДЯНАМИ ТА ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ

Право оренди земельної ділянки

1. Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

2. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

3. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою — не більше 5 років та довгостроковою — не більше 50 років.

4. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

5. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

6. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюють законом.

1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної, комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Земельна частка (пай) – частина земельної ділянки, яка обліковується в умовних (кадастрових гектарах) та має грошове визначення. Межа якої в контурі не виділяється, але її правовий статус приховується у внутрішній організації території земельної ділянки.

Земельні угіддя - землі, які систематично використовуються або придатні до використання для конкретних господарських цілей і відрізняються за природно-історичним ознаками.

Сільськогосподарські угіддя — земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції і включають у себе ріллю, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища;

Перелоги — це орні землі, що з тих чи інших причин тимчасово не використовуються під посів культур.

Інші угіддя: лісові площі, чагарникові насадження, болота, землі під водою, а також землі доріг, вулиць, площ, будівель, просік, та інші землі що не використовуються у сільському господарстві.

Землеустрій у містах та населених пунктах

Він має відмінності від робіт, які проводяться на сільськогосподарських землях. Землевпорядні роботи здійснюються фахівцями землеустрою спільно з спеціалістами суміжних до землеустрою галузей, але специфічних по відношенню до міста: архітектори, будівельники, фахівці з інженерних мереж та комунікацій, екологи та інші. Землевпорядні роботи у містах та селищах міського типу мають зміст:

- Розробка планів використання міських земель.

- Зонування міських земель.

- Проведення інвентаризації земель (інвентаризація – облік земельних ділянок).

- Виявлення територіальних резервів та створення резервних земельних фондів.

- Розробка проектів організацій земель сіл та селищ міського типу .

- Розробка планів землегосподарського устрою земель, які не підлягають забудові або тимчасово незабудованих земель.

- Розробка проекту розмежування земель.

- Встановлення та закріплення в натурі меж населених пунктів.

- Формування земельних ділянок як об’єктів нерухомості для надання, продажу, вилучення або викупу, здійснення інших угод.

- Встановлення обмежень та обтяжень (сервітутів).

- Складання спеціальних тематичних карт або атласів стану використання земель. В якості базових картографічних матеріалів є плани масштабу 1:5000 та 1:2000, а також матеріали інвентаризації земель населеного пункту, матеріали грошової оцінки земель, генеральний план забудови. Генеральний план міста або населеного пункту – це план на якому нанесена вся існуюча ситуація, а також перспектива забудови на найближчі 20-50 років.

Особливості землеустрою в період реформування земельних відносин

Основні етапи здійснення реформування:

1) виділення земель запасу і земель колишніх колгоспів для забезпечення нових господарчих формувань: фермерських господарств, особистих селянських господарств та інших.

2) формування резервного фонду у кількості до 15% сільськогосподарських угідь. Ці землі планувалися для забудови населених пунктів та забезпечення потреб громадян використання у сільськогосподарському виробництві, надання у власність та інше. Землі колгоспів передані їх членам у колективну власність, що посвідчено актом на колективну власність . Ці землі були передані колишнім членам КСП у приватну власність у вигляді паїв. Цей процес триває і сьогодні, при чому він розглядається як проміжний.

Він дозволяє:

І - врахувати інтереси великої кількості землекористувачів, які сформувалися за останній період;

ІІ – комплексний підхід, а саме врахування перспективи проведення земельної реформи в Україні, а також заходів з екологічного та ландшафтного землеустрою;

ІІІ – врахування особливостей поширення на землі деградаційних явищ.

Землеустрій в Україні поділяється на три види:

- територіальній

- внутрішньогосподарський

- зокремлений

Територіальний землеустрій вирішує питання

- зміна меж об’єктів землеустрою, усунення недоліків земельних ділянок черезсмужжя (вклинення, вкраплення, далекоземелля, викривлення меж та інше)

- надання земель, їх вилучення та припинення користування.

- визначення меж об’єктів землеустрою на місцевості та їх погодження.

- закріплення на місцевості меж об’єктів землеустрою, визначення їх координат.

- Виготовлення планів і карт об’єктів землеустрою.

Складовою частиною територіального землеустрою є кадастровий землеустрій – це землеустрій раніше утворених земельних ділянок, але юридично не узаконених з видачею відповідної документації.

Внутрішньогосподарський землеустрій – це система організаційно-управлінських заходів, які мають за мету створення територіальних умов раціональної організації території переважно сільськогосподарських підприємств, а також території сільськогосподарських підприємств, для забезпечення ефективного використання земель. Вирішує наступні задачі:

1. організація територій та земельних ділянок для виробництва сільськогосподарської продукції.

2. розробка заходів з поліпшення сільськогосподарських угідь, освоєння нових земель, відновлення, консервація, рекультивація, захист ґрунтів.

Зокремлений землеустрій – це система ґрунтозахисних, природоохоронних, меліоративних та інших заходів з підвищення родючості земель, окремої земельної ділянки або територій, які вимагають капітальних вкладень.

Включає:

1. уточнення місце розташування і меж земель, які підлягають поліпшенню.

2. встановлення екологічних і економічно доцільних технологій виконання меліоративних та інших робіт.

3. розробка проектів первинного окультурення земель

4. уточнення порядку умов і режиму використання земель після меліорації.

5. визначення об’єму вартості і черговості проведення робіт, потреби в ресурсах, машинах, механізмах та робочої сили.

Система землеустрою в Україні має наступні функції:
1) регулююча – полягає в тому, що держава через землевпорядні дії здійснює регулювання земельних відносин.

2) інвестиційна – формування інформаційної бази про інвестиційні привабливості різних типів землекористувань.

3) соціальна – полягає у формуванні права власності на землю, підвищення ефективності користування земель і робочої сили.

4) комерційна – обґрунтування прибуткових типів землекористування та ефективність вкладеного капіталу.

5) інформаційна – полягає у використанні землеустрою, як інструменту збирання інформації про найвигідніше використання земель та важливість інвестицій.

6) стимулююча – у формі економічного заохочення використання досягнень науково-технічного прогресу для використання їх у формуванні землекористуванні.

7) Санації – очищення економіки держави від неефективних форм використання земель, через впровадження відповідних проектів землеустрою.

8) Посередницька – полягає в тому, що система землеустрою виступає у ролі посередника між власниками і користувачами з одного боку, а з іншого боку – представниками влади, або місцевого самоврядування в процесі складання землевпорядкувальних проектів та документації.

Властивості земельної ділянки які враховують при землеустрої

Простір і рельєф

Земельна ділянка характеризується трьома просторовими характеристиками: площею, складом земельних угідь, взаємним розташуванням угідь відносно господарських, адміністративних та виробничих центрів, а також площі земельних масивів, окремих контурів їх кількістю, конфігурацією земельної ділянки.

Рельєф має виняткове значення в сільському господарстві. В цьому сенсі він має такі характеристики:

- Експозиція схилів (освітленість сонцем)

- Орієнтованість схилів відносно сторін світу. В залежності від експозиції на земельній ділянці створений різний мікроклімат.

- Крутість схилів визначає який вид сівозмін необхідно використовувати під час землеустрою. В залежності від крутизни схилу вирощують ті чи інші сільськогосподарські культури. Просапні культури рекомендується вирощувати на схилах до 2˚-3˚. Ці культури вимагають міжрядкової обробки. Зернові культури на ухилах до 5˚-7˚. Посів трав на ухилах більше 5˚-7˚.

Гідрологічні і кліматичні умови

До них відносяться тепло і вологозабезпеченість, вітровий режим та мікрокліматичні умови. Для відображення волого забезпечення визначають коефіцієнт атмосферного зволоження. Він розраховується як відношення кількості опадів до кількості вологи, що випаровується. Він коливається в межах 0,2 на півдні і до 1,0 на північному-заході. Крім того для забезпечення теплом та вологою земель розраховують біокліматичний показник.

Вітровий показник характеризується за напрямом, силою і повторюваністю. Сила вітрів враховується на територіях з дефляційно-небезпечними ґрунтами (дефляція – розвіювання ґрунту вітром). Напрям вітру враховується для розміщення об’єктів тваринних підприємств та комплексів, а також виробничих зон де розміщуються об’єкти тваринництва. Напрям, сила вітру, як правило відображена на «троянді вітрів».

Поля сівозмін, як правило проектуються перпендикулярно основному напрямку вітру довгою стороною, крім того можуть бути використані меліоративні заходи – розміщення захисних лісосмуг.

Гідрологічні умови характеризують розміщення підземних і поверхневих джерел води. Враховують розміщення наземних водних об’єктів необхідних для проектування зрошувальних систем. Врахування підземних вод необхідних для проектування багаторічних насаджень.

Особливості землеустрою в регіонах, які мають прояви негативних явищ під час використання землі.

Загально прийняті методи на землях, які зазнали негативних явищ, можуть бути непридатними під час проведення на них землеустрою, тому необхідно проводити додаткові обстеження земель та інші роботи.

Додаткові дослідження на деградованих землях:

1. Виявлення ступеня розвитку негативних явищ та їх територіального поширення.

2. Оцінка агрономічних властивостей земель

3. Розробка схем захисту земель від деградації. Можлива консервація земель та їх відновлення. Збереження та поліпшення ландшафтів.

Землевпорядне проектування. Основні поняття і принципи його проведення.

Землевпорядне проектування – це комплекс спеціальних заходів з розробки технічного, технологічного, правового, екологічного і соціально-економічного обґрунтування землевпорядних дій, які мають за мету підвищення ефективності використання земель. Реалізацію прогнозів і програм використання і охорони земельних ресурсів та здійснення земельної реформи.

Результати проектування надають у вигляді землевпорядних проектів.

Землевпорядний проект – це сукупність документів зі створення нових форм устрою земель, їх економічному, технічному, технологічному та правовому обґрунтування, які забезпечують раціональну організацію території, як для держави в цілому, так і для конкретних землекористувачів.

Проект складається з графічної і текстової частини

Графічна частина містить:

- Проектний план

- Робочі креслення

- Графіки

- Схеми

- Рисунки

- Діаграми

Основний документ – план. Він відображає прийняті рішення у відповідності з відомчими інструкціями і методичними вказівками. Для перенесення проекту в натуру розробляють креслення для перенесення (розпланування креслення). Текстова частина складається переважно з розрахунково-пояснювальної записки, агроекономічного обґрунтування робочих креслень і кошторисних розрахунків. Вони завершуються показниками очікуваної ефективності проекту.

Основні вимоги до проектування:

1) мінімальна кількість капітальних вкладень та швидка їх окупність.

2) відповідність об’ємам очікуваної продукції

3) використання прогресивних технологій і нормативів у розрахунках

4) використання доброякісних матеріалів, які мають достовірну інформацію для землевпорядкувальних вишуквань.

Принципи землевпорядкувального проектування:

1) враховувати характеристику сучасних земельних відносин

2) високо економічна, екологічна та соціальна ефективність проектних пропозицій

3) забезпечення правового та екологічного обґрунтування проектних рішень

4) комплексність у підході до вирішення проектних завдань

5) дотримання принципу загальності під час проектування, врахування умов природно сільськогосподарського районування земельного фонду України і просторових властивостей земель.

Ефективність Землевпорядкувальних витворів. Види землевпорядкувальної документації.

Оцінку землеустрою можна здійснювати, як за окремими складовими так і в цілому. Питома вага організаційно-господарських заходів у збільшенні валової продукції сільського господарства зазвичай приймається рівною 5-10%. Агрохімічних заходів 20-30%. Лісомеліоративних і ґрунтотехнічних 10-20%. Визначення ефекту землевпорядкувальних заходів рекомендовано здійснювати згідно методики визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво (затверджено Міністерством економіки і фінансів 28.09.2001р. №218/446) методичні рекомендації з оцінки ефективності інвестиції в сільському господарстві.

Сукупна ефективність внутрішньогосподарського землеустрою визначається за формулою:

Е=

де Е – сукупна ефективність;

ΔД – річний приріс обсягу заробленого доходу, одержаного за рахунок землеустрою і землекористування (валова продукція, чистий дохід).

З_у – затрати на землеустрій, які сприяють цьому приросту.

Показники, які використовуються для розрахунку ефективності:

- Структура земельних угідь

- Питома вага сільськогосподарських угідь і ріллі у загальній площі у землеволодінні та землекористуванні.

- Питома вага ріллі у землекористуванні

- Структура посівів

- Чисельність середньорічних працівників на 100га сільськогосподарських угідь

Види землевпорядної документації:

1. Прогнозна і перед проектна документація ( генеральна схема землеустрою та регіональні схеми використання земель).

2. Схеми землеустрою району, області, ради.

3. Техніко-економічне обґрунтування використання земель, адміністративних утворень.

4. Матеріали земельно-оціночних робіт (бонітування, економічна оцінка земель).

5. Матеріали з встановлення меж в натурі адміністративних утворень.

6. Плани земельного господарства землеустрою.

7. Матеріали інвентаризації земель усіх категорій.

8. Матеріали зі створених земельно-інформаційних систем та авторизованих банків даних.

Інвентаризація земель населених пунктів

Один із методів отримання інформації проведення ДЗК є інвентаризація земель. Метою проведення інвентаризації є:

- Введення ДЗК у населених пунктах

- Реєстрація земельної ділянки

- Видача власникам землі і землекористувачам посвідчень на право власності або право користування нею.

- Забезпечення банку даних про земельні ділянки

- Організація постійного контролю за використанням земель у населених пунктах.

Основні завдання інвентаризації

- Виявлення всіх землекористувачів, власників землі та встановлення меж їх ділянок.

- Виявлення земельних ділянок, що не використовуються або використовуються не за цільовим призначенням.

- Встановлення фактичних меж землекористування, районів (у містах) та окружних меж населених пунктів, та закріплення їх межовими знаками.

Вихідними матеріалами для проведення інвентаризації є:

- Графічні

- Текстові

- Правові документи на земельні ділянки

- Матеріали попередніх інвентаризацій

- Топографічні карти і плани масштабів 1:500 і 1:10000

- Каталоги координат пунктів геодезичної мережі

Фінансування робіт з інвентаризації здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету або коштів замовника. Для проведення робіт з інвентаризації міське управління земельних ресурсів складає договір з підрядною організацією. Підрядники – організації, які мають ліцензії, досвід матеріально-технічну базу для проведення топо-географічних робіт у населених пунктах. Усі роботи з інвентаризації земель населених пунктів поділяються на два етапи: підготовчий і виробничий.

І Підготовчий. Він виконується генеральним підрядчиком разом з замовником і включає:

- Збирання, вивчення та аналіз матеріалів.

- Аналіз технічної, методичної та інструментальної забезпеченості робіт з інвестиції.

- Складання карти-схеми топографо-геодезичного забезпечення населеного пункту і схеми розбивки міста на райони, квартали і масиви.

- Підготовку робочого і інвентарного плану або схеми.

На основі зібраних і проаналізованих матеріалів складається технічне завдання на проведення інвентаризації земель населеного пункту. Технічне завдання (ТЗ) передбачає такий порядок робіт:

- Розбивка території населеного пункту на мікрорайони, квартали, масиви

- Вибір технології проведення виробничого етапу інвентаризації

- Створення робочого плану виробничого етапу інвентаризації

- Складання землевпорядної справи кварталу або масиву

- Обстеження геодезичної мережі

- Встановлення межі (міста) населеного пункта

- Встановлення фактичних меж землеволодінь і землекористувань

- Складання акту встановлення та погодження меж

- Обчислення площ населеного пункту, районів, масивів, земельних ділянок та їх угідь.

- Ведення земельного балансу кварталів в цілому у населеному пункті.

Залежно від площі населеного пункту вибирається загальна структура розбивки його території, яка повинна враховувати наявний адміністративно-територіальний поділ та особливості території населеного пункту.

Невеликі населені пункти можуть і не мати квартальної розбивки, як обліково-кадастрова одиниця, використовується конкретне землекористування або землеволодіння, а в ролі кадастрової одиниці повинен виступати мікрорайон квартал або інший масив. Обмеження червоними лініями неможливо (це проектна лінія, яка регулює положення забудови відносно осі одиниці або проїзду) або природними межами, наприклад: міський парк, промислова або комунальна зона, масив семель сільськогосподарського використання.

Квартали або масиви об’єднуються в райони. Кодування кварталів масивів районів, а також землеволодінь та землекористувань виконується відповідно до вказівок, що до ведення реєстрації (поземельної книги).

У ТЗ виконується опис технології проведення виробничого етапу інвентаризації. Він визнається наявністю топо-геодезичного забезпечення території населеного пункту.

При розробці цього розділу необхідно:

1. Для створення інвентаризаційного плану необхідно мати вихідний топографічний план масштабу 1:2000 і крупніше.

2. Вихідний матеріал може не мати відображення рельєфу та підземних комунікацій.

3. При відсутності топографічних планів допускається використання аерознімків в масштабі близько 1:2000.

4. Як виняток дозволяється з відому комітету по земельним ресурсах єдиному кадастру АР Крим, областей Київського та Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів, управлінь або відділів земельних ресурсів міст обласного чи районного підпорядкування використовуються топографічни карти для інвентаризації дрібніше ніж 1:2000.

5. Проведення всіх нових топографічних зйомок може здійснюватися тільки за узгодженням з комітетом по земельним ресурсах і єдиному кадастру АРК, обласними Київської та Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів, управліннями або відділами земельних ресурсів міст обласного чи районного підпорядкування.

Якщо наявні якісні топографо-геодезичні матеріали, то робочий інвентаризаційний план складається в такому порядку:

1. На топографічну основу переносяться межи кварталів, масивів та їх коди.

2. На всіх наявних матеріалах у разі можливості позначення межі землекористування, землеволодіння всередині кожного кварталу.

У ТЗ вказується принцип розмежування землекористувань у спірних випадках з урахуванням специфіки населеного пункту. У роботах з обстеженням геодезичної мережі населеного пункту вказується порядок передачі топографічних матеріалів землевпорядним службам та організаціям, які володіють цими даними. Порядок обстеження пунктів геодезичної мережі, а також пропозиції, щодо доцільності її розвитку, для забезпечення робіт з інвентаризації. У ТЗ на встановлення межі населеного пункту видаються документи відносно обстеження наявної геодезичної мережі та пропозиції, щодо її підпорядкування. ТЗ затверджується керівником обласного Київського та Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів.

Забудована частина міста (квартали, дороги) ілюмінується відповідним кольором. На плані у вигляді дробу: у чисельнику наводяться номери землеволодінь, а у знаменнику їх загальна площа. Для кварталів міста: у чисельнику – номер з буквами КВ, а у знаменнику загальна площа. До плану додаються зведена експлікація земель за формулою відповідної Державної земле-кадастрової книги міста. Експлікація має відображати повну характеристику земельних угідь за власниками і землекористувачами.

Виробничий етап інвентаризації земель

Для кожного мікрорайону чи масиву формується земельна кадастрова справа, яка поповнюється документами в міру виконання робіт. Інвентаризація земель у кварталі починається з складання списку всіх землекористувачів і власників землі. Після цього їх повідомляють повістками. Одержаними від кожного землекористувача чи власника декларації і заяви про факт використання земельних ділянок і всі документів що підтверджують це право. Ці відомості включають такі документи:

- Повістка

- Декларація

- Заява

- Перелік питань для збору даних про власників і землекористувачів у кварталі чи масиві

- Акт обстеження меж

- Список власників чи землекористувачів

- Схеми меж

- Проект встановлених меж

- Пояснювальна записка

- Постанова адміністрації міста «Про затвердження проекту тимчасового положення»

- План меж

- Абрис розбивки межових знаків

- Схеми геодезичного обґрунтування

- Каталог координат

- Постанова адміністрації міста «Про видачу державних актів (свідоцтв) на право користування (власності) земельними ділянками

- Свідоцтво

- Технічний звіт

- Акт обстеження наявності і стану межових знаків, що закріплюють межі міста (кадастрові ділянки).

Польові обстеження включає: пошук, виявлення та розпізнання поворотних точок землеволодіння і землекористувань. При цьому необхідно опитувати землевласників про розташування їх меж. Виконується тимчасове закріплення поворотних точок меж від пунктів геодезичного обґрунтування в разі їх втрати. Якщо наявна суперечка між сусідами відносно проходження межі, то проводиться відображення на місцевості обох варіантів меж.

Якщо є план масштабу 1:2000 і крупніше, тоді тимчасове закріплення поворотів меж може виконуватися від характерних точок місцевості, і за цими даними наноситься на план. Але необхідно координувати точки повороту меж для визначення точної площі землеволодіння чи землекористування. За необхідності корегування плану в районі робіт від пунктів полігонометрії прокладається теодолітний хід, з точок якого проводиться до зйомка і координування поворотних точок меж. За цими даними елементів ситуації, точки меж наносять на робочий інвентаризаційний план. Якщо відсутні плани, але є матеріали аерофотознімки на район робіт, поворотні точки меж на ці матеріали наносять промірами від чітко відображених елементів ситуації.

Для контролю масштабу аерофотознімка використовують два взаємно перпендикулярних напрямки меж чітко виділивши на знімку елементи ситуації. Співставлення розмірів промірів на місцевості і відстаней між цими точками на знімку визначають масштаб аерофотознімка.

Масштаб - це відношення відрізка на карті до цього ж відрізка на місцевості.

Обчислений в такий спосіб масштаб використовується для нанесення поворотних точок на знімки та на робочий інвентаризаційний план.

В результаті польових обстежень використовують розрахунок попередніх площ всіх землеволодінь і землекористувань і в землевпорядну справу по кварталу чи масиву включають:

1. Список всіх власників землі із зазначенням площі їх ділянок за документами або результатами їх обстежень.

2. Робочий інвентаризаційний план з нанесеними межами всіх землекористувачів

3. Список користувачів земель без оформленого або простроченого права на те, самовільні будівництва та захоплення ділянок.

4. Відомості про землі, що не використовуються за цільовим призначенням, або використовуються нераціонально.

У випадку відсутності чітких меж землеволодінь чи землекористувань встановлюється чіткий план їх встановлення. Після затвердження проекту межі закріплюють межовими знаками, складають картки або кроки їх встановлення. Акт заключення межових знаків і координують їх від точок геодезичного обґрунтування а також надають пропозиції, щодо усунення всіх питань.

У землевпорядній справі власникам чи користувачам землі обов’язково вказується обмеження у використанні земель, сервітути для забезпечення проїздів доступу до підземних і зовнішніх інженерних мереж, збереження озеленення, встановлення огорож з урахуванням ДБН України «Містобудування, планування і забудова міських і сільських населених пунктів. До справи також додається експлікація (склад) земель за землекористувачами і видами угідь. Землепорядна справа надходить у міське управління (відділ) земельних ресурсів, яке подає її на розгляд земельній комісії з інвентаризації земель. Комісія або повертає справу на доопрацювання, або готує проект-рішення до відповідного органу місцевого самоврядування, щодо всіх власників або землекористувачів даного кварталу.

Після завершення виробничого етапу на основі землевпорядної справи на кожний адміністративний район міста або населений пункт, що не має адміністративного поділу складають узагальнений звіт в якому: подається наявність вихідних топоматеріалів та методи його корегування, порядок створення геодезичної основи для створення для робочого інвентаризаційного плану, наявність спільних питань і пропозицій, що до їх усунення, баланс земель за категоріями та формами власності по кварталах і зведений баланс по кварталу, місту, району, виявлення порушень у землекористування і землеволодінні. Виявлення земель, що не використовуються або використовуються не раціонально. Пропозиції щодо уточнення меж населених пункті. Стан геодезичної мережі і пропозиції, щодо її відновлення.

Зведений звіт виробничого етапу подається в міське управління земельних ресурсів, розглядається комісією і подається на розгляд в відповідний орган місцевого самоврядування, який приймає постанову про затвердження результатів інвентаризації, який є підставою для видачі землекористувачам і власникам землі документів на право власності на земельну ділянку. На кожну окрему ділянку подається окремий документ. Всі закінчені матеріали з інвентаризації земель населених пунктів виконані на природній основі і магнітних носіях. Генеральний виконавець передає за актом замовнику міського відділу або управління земельних ресурсів, які подають зведений звіт на розгляд і узгодження земельній адміністративній комісії і депутатській земельній комісії.

Після всіх узгоджень зведений звіт затверджується рішенням органу місцевого самоврядування або органом районної державної адміністрації і повертається в міське управління або відділ земельних ресурсів на постійне зберігання.

Крім того у вище стоячі органи управління та відділи земельних ресурсів виконують передачу узагальнених матеріалів інвентаризації земель населених пунктів.

2.6. Автоматизація ведення кадастру населених пунктів

Управління міськими територіями на сучасному етапі господарювання потребує, з одного боку, повсякденної оперативної інформації про землю та об'єктинерухомості, розміщені на ній і в ній. а здругого боку; - інфор­мації та показників, які потрібні для вирішення стратегічних завдань міста. Використання такої інформації в нинішніх умовах, коли швидкими темпами йде приватизація, оренда землі, будівель, змінюються еко­номічні відносини в процесі економічної реформи, стає дедалі пробле­матичнішим внаслідок громіздкої системи даних на паперових носіях.

У зв'язку з цим йде активний пошук удосконалення технології веден­ня земельного і містобудівного кадастрів у напрямку автоматизації тех­нологічних процесів збору, обробки і аналізу даних та надання інформації користувачам, споживачам за допомогою комп'ютерів. Актуальність створення автоматизованої інформаційної системи містобудівного кадастру (АІС МБК) полягає в тому, щоб дані автоматизованої інформаційної системи земельного кадастру (АІС ЗК) доповнити програмним забезпеченням схеми червоних ліній вулиць і коридорів комунікацій, відображення інженерно-транспортних мереж міста, об’єктів не­рухомості, природоохоронного, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Особливістю автоматизованої інформаційної системи містобудівно­го кадастру є те, що на комп’ютері поєднано відображаються картографічне зображення і цифрові та текстові характеристики об'єктів, роз­міщених у межах конкретних земельних ділянок. Картографічним ма­теріалом для відображення на комп'ютері є кадастровий план з еле­ментами ситуації місцевості, а також схеми інженерних комунікацій, які виводяться як окремі блоки інформації з відповідними числовими ха­рактеристиками цих комунікацій, зазначеними у паспортах на ці комун­ікації.

Окремий блок інформації утворюють дані про територіальні зони міста.

Автоматизація ведення містобудівного кадастру ґрунтується на да­них автоматизованої інформаційної системи земельного кадастру (АІС ЗК).

У структурі АІС ЗК на теперішній час є вже певні напрацювання щодо автоматизації процесу виготовлення картографічних матеріалів, обчислення площ, оцінки складання документів річної звітності (земель­ного балансу), зокрема, звітів за формами 2-зем, 6-зем, 6а-зем. 6б-зем та ін.

Слід сказати, що нинішній процес автоматизації земельного кадаст­ру не має ще системного характеру і ведеться окремими блоками банків

даних. На початку 1980-х років у системі інституту землеустрою Української академії аграрних наук активно застосовувалися ЕОМ типу EC для проведення земельно-оціночних робіт на всій території України. При цьому в автоматизованому режимі проводилися обробка і аналіз вихідних даних для оцінки земель, обчислення параметрів урожайності сільськогосподарських культур і затрат на їх вирощування на оцінюва­них агрогрупах ґрунтів.

Із потребою у реалізації земельної реформи, зміни форм власності на землю та оперативного закріплення земель у приватну власність розгорнулися роботи щодо видачі Державних актів на право приватної влас­ності на землю. Це дало поштовх до автоматизації процесу їх виготовлення.

У даний час для поєднання цифрових, текстових (систематичних) і картографічних баз даних про ту чи іншу земельну територію розробляються геоінформаційні системи з технологіями, які дозволяють ство­рити геоорієнтовані системи управління базами даних (СУБД). Найбільш відомою формою, яка розробляє програмне забезпечення для геоінфор- маційних систем (ГІС) є ESRI - Enviromenta! System Research Institute (Інститут досліджень навколишнього середовища, штаб-квартира в США, м. Каліфорнія. За період своєї діяльності (з 1970 р.) фірмою розроблено спектр продуктів (програм), для створення карт, прив’язки і

наповнення геоорієнтованих баз даних, їх аналізу, обробки і якісного ве­дення результатів у зручній для користувача формі.

Система ES RI має поширення у світі, в тому числі в Україні офіцій­ним її дистриб'ютором (представником) є мале підприємство (МП) EKOV1M.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1992 р. №622 створена Державна комісія по геоінформаційних системах. Згідно з Положенням про цю комісію розробляються і активно функціонують ГІС з питань містобудування, геології і кадастру. Мале підприємство. ЕКОММ в Україні від фірми ESR1 надає свої послуги у створені таких систем, як ARS/1NFO, Arc CARD, Arc View.

Система ARS/INFO призначена для створення і редагування геоорієнтованих баз даних, просторового аналізу, пошуку представлення да­них і управління ними. Як вихідна база в даній системі можуть викори­стовуватися картографічні матеріали, геодезичні дані, статистичні таб­лиці або текстові описи, адресні і необхідні довідкові матеріали.

Arc-CARD - програмний продукт, який поєднує в собі широкі можли­вості щодо створення карт та ARS/INFO з простим і звичним інтерфей­сом Auto CAD. Таким чином, ця система, як складний інтегруючий продукт, містить все меню, яке повністю характеризує об’єкт дослідження.

Arc Vievv - програмний продукт, призначений для перегляду, аналізу, редагування, обробки інформаційних карт і прив'язаних до них баз да­них та для створення вихідних документів. Цей програмний продукт є придатним, наприклад, для автоматизації робіт з видачі Державних актів на право власності, на право користування землею, видачі сертифікатів на право власності на землю.

Автоматизація процесів збору, обробки, аналізу, використання і зберігання кадастрових даних є однією з ключових проблем створення міст­будівного кадастру, що обумовлюється великим обсягом інформації як про землю, так і об’єкти міської інфраструктури. У зв’язку зі складні­стю містобудівного кадастру автоматизація його даних потребує ство­рення різних комп’ютерних систем, які охоплюють різні банки даних. Пропонується створення містобудівного кадастру за комплексом та­ких програм: LANDMAP - для банку даних земельного кадастру, NETMAP-для банку даних міських інтернетів і вулично-дорожніх ме­реж, URBOMAP-для комплексного банку даних містобудівного кадастру.

Фахівцями геодезичної служби системи Укргеодезкартографії разом зі спеціалістами Науково-дослідного Інституту автоматизованих сис­тем у будівництві розроблена автоматизована система обробки резуль­татів кадастрових зйомок - ІНВЕН-ТГРАД. Ця система забезпечує автоматизовану обробку результатів польових топографо-геодезичних робіт для створення планово-висотної основи, визначення координат точок, дигіталізації існуючих картографічних матеріалів, формування контурів земельних угідь, складання звітних матеріалів, налагодження інформаційного зв'язку з іншими кадастровими та геоінформаційними системами (ГІС).

Банк даних цієї системи включає п'ять підсистем:

- обробки геодезичних мереж;

- обробки топографічних зйомок та дигіталізації картографічних мате­ріалів;

- опису контурів та земельних угідь землеволодінь і землекористувань;

- формування звіту та графічних матеріалів;

- маніпулювання даними.

У системі земельного кадастру при проведенні інвентаризації земель з метою одержання даних для їх кількісного і якісного обліку велике значення має технологія виконання польових топографічних робіт, яка в даній автоматизованій системі ІНВЕН-ТГРАД включає дев’ять методів їх проведення, а саме: полярна зйомка, двониткова тахеометрія, зйомка діаграмними та електронними тахеометрами-автоматами, полярно-ординатна зйомка та визначення створених точок, лінійні та кутові засіч­ки, кругові обміри та метод перпендикулярів.

Дана автоматизована система забезпечує ведення і редагування інформації за земельними ділянками з описом їх контурів, вказує код і назву власника землі, землекористувача, його юридичну та поштову адреси, форми власності на землю тощо. В автоматизованому режимі обчислюються площі земельних ділянок. При описі внутрішньої тери­торії ділянки забезпечується можливість введення будь-яких контурів угідь: будівель, споруд, покритих територій, інженерних комунікацій, зелених насаджень, сільськогосподарських угідь, водних поверхонь тощо.

За допомогою даної системи автоматизовано формуються текстові документи та графічні матеріали. Особливе значення має технологія автоматизованого виготовлення загального плану території, схеми гео­дезичної основи, схеми прив’язки кутів повороту меж землеволодінь і землекористувань. У кінцевому результаті за допомогою засобів автоматизації виготовляються Державні акти на право власності на землю, право користування нею.

Позитивним у даній автоматизованій системі є те, що в результаті обробки об’єкта автоматично формується обмінний файл та забезпе­чується його трансформація для передачі у кадастрові та геоінформаційні системи LAN DM АР. WINGIS, ARC INFO, ARCCAD, ARC VIEW-2, MISTO Station. INTER-GRAPH, MAP INFO, AUTOCAD.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
4. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
5. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
6. V. Класифікація і внесення поправок
7. А. Правобережну Україну.
8. А/. Право власності.
9. Аграрне право
10. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
11. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
12. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.

Переглядів: 847