Катеринославській, Харківській, Курській, Полтавській губерніях», діяльність «Просвіт» Харківщини, як носіїв національної культури, було згорнуто майже повністю.
Однак із вторгненням на Харківщину денікінських військ (червень 1919 р.), а згодом і видання військовим командуванням наказу № 22 (вересень 1919 р.) «Про обмеження вивчення української мови у системі освіти у
Отже, «Просвіти» Харківщини до денікінського вторгнення в губернію у 1919 р. провели значну культурно-освітню роботу, спрямовуючи свою діяльність на видання української літератури та періодичних видань.
«Просвітами» Слобожанщини було відкрито:
Проте, вже впродовж зимово-весняного періоду 1920 р. майже всі
«Просвіти», закриті денікінцями, відновили свою роботу і у доповнення до них, у кожному повіті утворилися десятки нових. Активну участь у відродженні
«Просвіт» продовжували брати діячі науки, культури, інтелігенція, населення. Наслідком їх спільних зусиль стало те, що до початку 1921 р. просвітніх товариств на Харківщині діяло уже близько 450. Зокрема, до осені 1920 р. лише у сфері позашкільної освіти розпочало діяти 100 вечірніх шкіл, 400 курсів лікнепу, 5 народних університетів, 1050 бібліотек і хат-читалень та багато інших освітніх осередків. Ця мережа освітніх закладів сприяла тому, що кількість неписьменного і малограмотного населення краю помітно зменшилася. З урахуванням роботи з ліквідації неписьменності попередніх років, до початку 1921 р., залежно від повіту, чисельність неписьменного населення скоротилася на 40-60 відсотків.
Висновок: розвиток освіти на Слобожанщині впродовж другої половини ХVІІ - початку ХХ ст. тривав безперервно. Харківський колегіум з початку свого існування став центром освіти та культури не лише Слобожанщини, але й усієї України. Відкриття у ХІХ ст. університету стало знаковою подією для Лівобережної України та Російської імперії. Потреби в освічених людях призвели до відкриття низки середніх навчальних закладів у Харківській губернії. Діяльність «Просвіт» на Харківщині в роки Української революції стала важливим чинником у відродженні національної свідомості населення губернії, зростання рівня його освіченості, бажання отримувати знання рідною мовою.