МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тема 9. Вторинні ресурси
Лекція № 9 План 1. Поняття вторинних ресурсів, стандартизація в галузі вторинних ресурсів. 2. Класифікація і характеристика вторинних ресурсів. 3. Джерела утворення вторинних ресурсів на автомобільному транспорті та визначення їх обсягів. 4. Управління вторинними ресурсами на автомобільному транспорті. 5. Нормування вторинних ресурсів і відходів. 6. Ефективність використання вторинних ресурсів.
1. Автомобільний транспорт є джерелом утворення значної кількості вторинних ресурсів як за номенклатурою, так і за обсягом. Їх утворення є результатом здійснення транспортних процесів. Крім того, сам транспортний засіб з часом втрачає здатність виконувати свої задані функції, втрачає цільову споживчу вартість і виключається зі сфери експлуатації, тобто стає вторинним ресурсом. За ДСТУ 2102-92 вторинні матеріальні ресурси — це відходи виробництва та споживання, що утворюються в народному господарстві і використовуються для виробництва продукції, виконання робіт або одержання енергії. Для автомобільного транспорту є характерним те, що коли транспортний засіб переходить у цілому в категорію вторинних ресурсів, то окремі його агрегати, вузли, механізми не втрачають своїх функціональних властивостей і за своїм технічним станом можуть бути використані без обслуговування та ремонту. Інша частина таких вузлів, агрегатів може бути відновлена за своїми функціональними властивостями після відповідних технічних дій. І тільки ті агрегати, вузли і механізми дорожніх транспортних засобів, які недоцільно відновлювати для виконання ними своїх попередніх функцій, переходять к категорію вторинних ресурсів і можуть бути використані як металолом. Таким чином, та частина агрегатів, вузлів, механізмів та деталей списаних автомобілів, яка буде використовуватись для виробничих цілей, складає як оборотній фонд автопідприємства, так і використовується для виготовлення силами підприємств інших механізмів, стендів і в цілому виробів. Оборотний фонд використовується з метою встановлення агрегатів на тих ДТЗ, ремонт яких виконується агрегатним методом. Серед механізмів, стендів власного виготовлення автопідприємством широко практикуються засоби механізації виробництва. Ними можуть бути вантажопідйомні механізми, випробувальні стенди, стенди для демонтажу, монтажу агрегатів. З урахуванням можливості поповнення виробничих фондів підприємства такими агрегатами загальний ресурсний баланс автопідприємства можна представити формулою
, (9.1)
де Р0 — загальна потреба системи експлуатації автотранспортних засобів у матеріальних і енергетичних ресурсах; — нові (первинні) матеріальні і енергетичні ресурси, які використовує автотранспортне підприємство; — відходи виробництва і споживання, які надходять на підприємство з інших галузей економіки; — репродукційний фонд матеріальних ресурсів у самому автопідприємстві. До групи ресурсів належать первинні матеріальні ресурси і енергетичні, такі як нові автомобілі і причепи до них, агрегати, вузли і запасні частини, автошини, паливно-мастильні матеріали. У ресурсному балансі автотранспортного виробництва джерелами часткової заміни первинних ресурсів можуть бути відходи виробництва і споживання інших галузей економіки. До такої категорії ресурсів можуть бути віднесені відходи металу, деревини, відходи пластмас і вторинні енергетичні ресурси — газовий конденсат, супутній газ, низькосортний бензин та ін. Крупним і найбільш використовуваним джерелом скорочення потреби в первинних ресурсах є репродукційний фонд матеріальних ресурсів самого автотранспортного виробництва, який надходить після відповідного відновлювального процесу знову до сфери автотранспортного виробництва. До цієї категорії ресурсів належать капітально відремонтовані агрегати, відновлені деталі, регенерована олива, відновлені накладанням нового протектора покришки шин. Поряд із цим у процесі використання дорожніх транспортних засобів утворюються відходи виробництва і споживання. У найбільш загальному вигляді ресурсний баланс відходів можна представити формулою
, (9.2)
де В — відходи виробництва і споживання в автотранспортному підприємстві; — вторинні ресурси автотранспортного виробництва, які надходять до інших галузей економіки; — неорганізовані відходи (викиди автотранспортного виробництва); — відходи, відкиди й викиди автотранспортного виробництва, які не використовуються. До інших галузей економіки надходить брухт чорних і кольорових металів, використані нафтопродукти, не придатні для відновлення покришки, стічні води. Частина з них після відповідної переробки знову повертається на автотранспортне виробництво у вигляді нових автомобілів, олив, покришок і т.п. До неорганізованих відходів і викидів автотранспортного виробництва належать вторинні ресурси, які характеризуються невеликими обсягами утворення і в основному вимагають вирішення організаційних і технічних питань утилізації їх і можливого використання як репродукційного фонду. Це відпрацьовані пластичні (консистентні) мастила з вузлів тертя, консерваційні мастила, гальмівні і амортизаційні рідини, електроліти, антифризи, пластмаси тощо. До відходів, відкидів, викидів належать такі ресурси, які на сьогоднішній день з його рівнем розвитку науки і техніки не можуть бути використані чи їх використання економічно не вигідно. До них відносяться компоненти і в цілому самі відпрацьовані гази, тепло, яке виноситься до атмосфери відпрацьованими газами, або ж для його відведення витрачається енергія двигуна, гумовий пил, який утворюється при спрацюванні протекторів автошин у процесі руху автотранспортних засобів, та ін.
2. Вторинні ресурси, як і первинні, підрозділяються за фізичним станом на тверді, рідкі і газоподібні. За типом матеріалу — металеві і неметалеві. Для прикладу стосовно марки автомобіля ЗИЛ-130 газоподібні вторинні ресурси складають 72,5 %, тверді — 14,2 %, а рідкі — 8,2 %. Крім цього, пилоподібні речовини складають 4,5 %, а пастоподібні — 0,4 %. Якщо виключити з урахування газоподібні вторинні ресурси, які не вловлюються і належать до викидів, то розподіл вторинних ресурсів за агрегатним станом буде: тверді — 61,4 %; рідкі — 3,6 %; пастоподібні — 2,6 %. Неметалеві вторинні ресурси підрозділяються на гумотехнічні вироби, пластичні маси, матеріали з дерева, скляні вироби і матеріали, тверді відходи на мийках та іншого обладнання. В лекції наводяться приклади гумотехнічних матеріалів. Пластмаси широко використовуються для зниження маси автомобілів. У легкових автомобілях “Рено” в кінці 80-х років двадцятого століття використовувалося 80 кг пластмасових матеріалів, а в 90-х роках цього ж століття використання пластмаси доведено до 120 кг, тоді як на автомобілях ВАЗ — від 30 до 48 кг.
3. Як уже зазначалося, найбільшу вагу в структурі вторинних ресурсів займають відпрацьовані гази. Кількість викидів газоподібних речовин для автомобілів автопідприємства (міста, області, району) за розрахунковий період за наявності в групі автомобілів з різними двигунами визначається за формулою
, (9.3)
де i — кількість груп автомобілів; — питомий викид j-ої шкідливої речовини автомобілями і-ої групи з двигуном k-го типу за розрахунковий період, г/км; — пробіг автомобілів і-ої групи з двигуном k-го типу за розрахунковий період, км; — добуток коефіцієнтів впливу n факторів на викид j-ої шкідливої речовини автомобілями і-ої групи з двигуном k-го типу в даному підприємстві; — маса викинутої за розрахунковий період j-ої шкідливої речовини. Питомі викиди шкідливих речовин по групам автомобілів наводяться в табл. 9.1.
Таблиця 9.1
Питомі викиди шкідливих речовин по групах автомобілів, г/км
Обсяг викидів залежить від віку ДТЗ, що відображено в табл. 9.2. Недоліком цієї методики є те, що вона не враховує викиди сірчаного газу, сажі та оксидів свинцю. В орієнтовних розрахунках приймають, що при згорянні 1 т дизельного палива виділяється 34 кг сірчаного газу і 1,34 кг при згорянні бензину, сажі відповідно 10,0 і 1,5 кг, а маса свинцю складає 0,25—0,3 кг. Таблиця 9.2
Коефіцієнт впливу середнього віку парку (чисельник) і рівня технічного стану (знаменник) на викиди шкідливих речовин
Розрахунок металевих вторинних ресурсів за амортизаційний період використання ДТЗ з урахуванням маси металевих виробів самого автопідприємства внаслідок списання і маси металу, яку було витрачено за цей період на ремонт, виконують за формулою
, (9.4)
де — маса автомобіля (власна); — коефіцієнт, який враховує частку маси металу в загальній масі автомобіля; — коефіцієнт урахування витраченого металу на ремонт автомобіля в частках від загальної його маси. Коефіцієнт для бортових вантажних автомобілів складає 0,7...0,75, для автомобілів-самоскидів — 0,9...0,92, легкових автомобілів — 0,9...0,91, коефіцієнт приймається рівним 0,3...0,4. Річні витрати металу на експлуатацію автомобілів, що рівнозначно обсягові створення вторинних ресурсів і відходів по АТП, можуть бути визначені за формулою
, (9.5)
де — маса вторинних матеріалів при експлуатації автомобілів і причепів АТП, т; — суха маса автомобіля (причепа) і-ої марки; — амортизаційний строк служби автомобіля (причепа) і-ої марки, роки; — маса металу, яка утворюється від списання автомобілів (причепів) і-ої марки за рік, т; — коефіцієнт, який змінюється з віком автомобіля. Його значення через 4—5 років експлуатації автомобілів збільшується в 2,5—3,0 рази порівняно з новим, але для розрахунків його значення приймається рівним 0,3—0,4. Дані про вміст кольорових металів залежно від конструкції автомобілів наводяться в табл. 9.3.
Таблиця 9.3 Вміст кольорових металів по типам деяких ДТЗ, кг
У табл. 9.4 наводиться інформація про вміст кольорових металів в акумуляторних і про масу брухту від списання.
Таблиця 9.4
Для визначення загальної маси пластмасових вторинних ресурсів і відходів від одного автомобіля конкретної марки за амортизаційний строк служби необхідно врахувати масу полімерних виробів у списаному автомобілі і ту масу, яка була використана в процесі експлуатації автомобіля: , (9.6)
де — загальна маса пластмасових вторинних ресурсів, які утворюються за амортизаційний строк використання автомобіля; — маса виробів автомобіля з термопластів, кг; — маса виробів автомобіля з реактопластів, кг; , — коефіцієнти витрат пластмас на ремонтно-експлуатаційні потреби відповідно з термопластів і реактопластів. і визначаються за даними заводів-виготовників, a і — експлуатаційним шляхом. Об’єм відпрацьованих олив за один рік експлуатації автомобілів можна визначити за формулою
, де — плановий об’єм відпрацьованих олив; , , — норми витрат відповідних олив на 100 л витрати палива; , , — коефіцієнти виходу відпрацьованих олив, відповідно моторних, трансмісійних і спеціальних олив; — загальна річна витрата палива. Об'єм відпрацьованого антифризу визначається за формулою
, (9.8) де — об'єм системи охолодження автомобілів і-ої марки, які заправлені антифризом, л; — кількість автомобілів і-ої марки, в яких настає час повної заміни в плановому році; — коефіцієнт виходу відпрацьованих антифризів. Об'єм відпрацьованого електроліту визначається за формулою
, (9.9)
де — об'єм відпрацьованого електроліту, який утворився за один рік експлуатації автомобілів; — об'єм електроліту батареї і-го типу, л; — кількість ремонтів акумуляторних батарей протягом року із заміною пластин; — кількість акумуляторних батарей, списаних на брухт; — коефіцієнт виходу відпрацьованого електроліту, дорівнює 0,9-0,92.
4. Удосконалення управління використанням вторинних ресурсів є однією з важливих економічних, соціальних і екологічних задач, так як забезпечує включення в господарський обіг значних ресурсів сировини і матеріалів, сприяє збереженню і раціональному використанню природних ресурсів. Це веде до значної економії суспільної праці, енергетичних ресурсів, капітальних вкладень і зниження собівартості автомобільних перевезень і транспортних витрат народного господарства. Вирішення задач залучення вторинних ресурсів у господарський обіг підприємств і організацій охоплене державним управлінням. Номенклатура вторинних ресурсів і відходів автотранспортного виробництва дуже широка. З метою максимального залучення в господарський обіг цих ресурсів і відходів, забезпечення утилізації тих вторинних ресурсів, що не використовуються, підприємствам, організаціям і установам повинні ставитись задачі із заготівлі і використання вторинної сировини за більш широкою номенклатурою. Щоб досягти цих цілей, необхідно володіти зведеними відомостями про вторинну сировину на підприємствах автомобільного транспорту, формування якого може бути виконано на основі переліку показників, які дають достатню інформацію для управління. До таких показників належать: номенклатура відходів; обсяг їх утворення; найменування і обсяг споживання первинних ресурсів чи сировини; обсяги використання відходів на підприємстві і постачання іншим підприємствам, у тому числі заготівельним; витрати на утилізацію невикористаних відходів; ціна відходів; агрегатні стани, хімічний склад, фізико-хімічні властивості відходів; найменування і обсяг продукції чи видів робіт, які виконуються з використанням відходів. Коротка характеристика і вимоги до інформативності кожного з показників наступні. Кількість найменувань відходів визначає їх номенклатура. Номенклатура вторинних ресурсів і відходів на автотранспортних підприємствах перевищує 100 найменувань. Найменування відходу повинно бути лаконічним, зрозумілим і містити інформацію про належність до вторинних ресурсів (спрацьовані шини, відпрацьовані нафтопродукти, полімерна вторинна сировина, відходи пароніту, відпрацьований електроліт і т.п.). Обсяг утворення відходів є основним показником у процесі планування залучення відходів у господарський обіг. Обсяги утворення повинні визначатись аналітичним шляхом з використанням нормативів збору вторинної сировини і методики визначення обсягів утворення вторинних ресурсів і відходів виробництва. Обсяг використовуваних первинних ресурсів чи сировини дозволяє визначити обсяг відходів, які утворюються при використанні чи утворенні первинних ресурсів і сировини, так як існує пряма залежність: більше використовуваних первинних ресурсів — більше утворюваних відходів і навпаки. При формуванні зведених відомостей про вторинну сировину на підприємствах автотранспорту важливо володіти інформацією про можливі напрями використання відходів і економічної ефективності, одержуваної внаслідок залучення їх у господарський обіг. Наявність перерахованих відомостей про вторинні ресурси і відходи на підприємствах автотранспорту дозволяє більш цілеспрямовано вирішувати задачі управління з обліку і планування як на рівні управлінь автомобільного транспорту, так і Міністерства інфраструктури. Крім цього, вони створюють інформаційну базу для планування поточної і перспективної тематики науково-дослідних, випробувально-конструкторських і проектно-технологічних робіт в галузі використання вторинних ресурсів. При створенні на автопідприємстві системи управління залученням вторинних ресурсів у господарський обіг, необхідно керуватись загальною схемою (моделлю) руху первинних і вторинних ресурсів. Оперування такою схемою дозволяє сформувати цілісне уявлення про головну кінцеву мету системи управління — максимально можливе вивільнення первинних ресурсів і захисту навколишнього природного середовища від забруднення відходами виробництва. При розгляді і вирішенні питань управління використанням вторинних ресурсів на автотранспорті необхідно враховувати альтернативи рециркуляції матеріалів. У першу чергу це збільшення строків служби матеріальних ресурсів у сфері експлуатації автомобільного транспорту, зниження витрат матеріалів, впровадження більш ефективних матеріало- і енергозберігаючих технологій, заміна дефіцитних і токсичних матеріалів менш дефіцитними і нешкідливими, тобто заходи, які дозволяють скоротити обсяги утворення відходів. У питаннях управління використанням відходів виробництва і скороченням утилізації їх в атмосфері значна роль належить розробкам науки і техніки, впровадженню науково-технічного прогресу в цій галузі. Порядок обліку, збирання, реалізації і використання вторинної сировини на підприємстві повинен визначати: — структурні підрозділи і окремих працівників, відповідальних за планування, організацію збирання, підготовку і використання вторинних ресурсів; — технологічні регламенти, які забезпечують повне збирання відходів, виключення їх змішування і забруднення, сортування, упаковку та ін.; — створення обладнаних місць складування і зберігання з відповідним обладнанням; — облік виробничих витрат, пов'язаних зі збиранням відходів і підготовкою їх до використання; — трудові нормативи для працівників, безпосередньо зайнятих збиранням і обробкою утворюваних відходів. Необхідною умовою загальної функції управління залученням відходів у господарський обіг є облік як засіб контролю виробничого процесу. Удосконалення управління використанням вторинних ресурсів в автотранспортних господарствах пов'язано з питаннями ціноутворення на відходи споживання і на відтворення ресурсів шляхом відновлення чи регенерації цих відходів. Також удосконалення управління процесом залучення вторинних ресурсів пов'язане з розробкою і використанням системи стимулювання за економію матеріальних ресурсів. Важливе значення в системі управління має розповсюдження передової практики підприємств. 5.Якість планування використання відходів залежить від рівня нормування. У сфері автомобільного транспорту на більшість відходів споживання норми відсутні, а діючі застарілі, не відповідають сучасним вимогам і вимагають зміни. Нормативи збирання вторинної сировини повинні бути спрямовані на найбільш повний збір відходів, які утворюються в процесі виробництва і перероблення, з урахуванням максимально можливого їх використання всередині даної галузі чи в інших галузях народного господарства. В процесі управління залученням вторинних ресурсів у господарський обіг ці нормативи використовуються для обґрунтованого визначення обсягів утворення окремих видів відходів, які підлягають використанню, а також необхідних умов для організації їх зберігання і підготовки до перероблення всередині галузі чи передачі в інші галузі. Нормативи використання і перероблення вторинної сировини призначені забезпечити раціональний розподіл відходів за напрямами використання окремих видів вторинної сировини з метою здійснення режиму максимальної економії матеріальних ресурсів у народному господарстві. Галузеві нормативи збирання, використання і перероблення вторинної сировини і розроблені на їх основі нормативи підприємств повинні створюватись стосовно особливостей діяльності галузі, існуючої технології, з урахуванням досягнень науки і техніки та практики роботи передових підприємств у цій галузі. Нормативи збирання вторинної сировини за існуючою методологією для галузі встановлюється у вигляді відсотків до обсягів використання відповідних видів первинної сировини і матеріалів, при переробленні яких утворюється така вторинна сировина. Норматив збирання охоплює ту частину вторинної сировини, що утворюється, яка повинна бути зібрана для наступного використання і перероблення як усередині даного підприємства, галузі, так і в інших галузях народного господарства. Він (норматив) визначається за формулою , (9.10)
де — норматив збирання вторинної сировини, %; — обсяг вторинної сировини, яка утворюється в галузі і підлягає внутрішньогалузевому використанню при виробництві даного виду продукції; — обсяг вторинної сировини, яка підлягає використанню в інших галузях; — обсяг сировини, при переробці якої утворюються відходи даного виду (в необхідних випадках — обсяг продукції, при виробництві якої утворюються відходи даного виду). Обсяг виражається у відповідних фізичних одиницях, якими можуть бути кг, тонна, кг/кг та ін. Рівень збирання вторинної сировини характеризує питому величину збирання його відносно утворення цієї сировини і визначається за формулою
, (9.11)
де Ус — рівень збирання вторинної сировини; — норми утворення відходів даного виду. Основними методами розробки нормативів вторинної сировини на підприємствах є розрахунково-аналітичний і статистичний. Розрахунково-аналітичний метод передбачає розрахунок нормативів у відповідності з установленими нормативами технологічних відходів і втрат на основі прогресивних показників використання матеріальних ресурсів в автотранспортному виробництві. При цьому методі розрахунку нормативів збору і використання кількість утворюваних відходів і втрат встановлюється на основі технологічних (експлуатаційних) регламентів. Норматив збору відходів використання бувших в ужитку матеріалів і виробів, списаних в установленому порядку, визначається статистичним методом за формулою , (9.12)
де — кількість вторинної сировини — відходів споживання, які підлягають використанню; — кількість матеріалів і виробів, які вийшли з експлуатації за звітний період з урахуванням нормативних строків служби.
6.Одним з актуальних питань підвищення ефективності використання вторинних ресурсів на підприємствах є розробка і використання відповідних показників, які оцінюють рівень сировинного еквіваленту цих ресурсів. Основою можливостей використання вторинних ресурсів замість первинних є еквівалентність споживчих властивостей, яка оцінюється показником еквівалентності цих властивостей. В якості такого показника запропоновано коефіцієнт еквівалентності споживчих властивостей
, (9.13)
де — коефіцієнт еквівалентності споживчих властивостей; — кількість продукції із первинної сировини чи матеріалів, рівноцінної за споживчими властивостями кількості продукції із відходів (у відповідних одиницях вимірювання); — кількість продукції з відходів чи з частковим використанням відходів у вигляді добавки (у відповідних одиницях вимірювання). Другим оціночним показником ефективності використання вторинних ресурсів є коефіцієнт взаємозалежності . У цій формулі прийнято, що коефіцієнт еквівалентності споживчих властивостей дорівнює одиниці. У випадках, коли цей коефіцієнт менше чи більше одиниці, тобто є різниця у споживчих властивостях одиниці продукції, то величина повинна бути помножена на величину коефіцієнта еквівалентності споживчих властивостей, а формула буде
. (9.14)
Порівняння показників і вказує на те, що останній показник є більш інтегрованим і відповідно більш репрезентативним у вирішенні питань використання вторинних ресурсів на автомобільному транспорті.
Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|