Метод аналізу ризику з використанням дерева рішень

Нормативний метод

Нормативний метод заснований на використанні системи фінансових коефіцієнтів, таких як:

коефіцієнт ліквідності - розраховується як відношення коштів високої і середньої ліквідності (грошових коштів і дебіторської заборгованості) до довгострокових зобов’язань. Нормативне значення – більше 0,5;
коефіцієнт заборгованості виражається відношенням суми позикових коштів і суми власного капіталу. Нормативне значення – менше 0,3 – 0,5;
коефіцієнт автономії - розраховується як відношення загальної суми власних коштів до активів фінансового балансу підприємства. Нормативне значення – менше 0,5;
коефіцієнт маневреності - розраховується як відношення власного обігового капіталу (сума дебіторської заборгованості і запасів товарно-матеріальних цінностей за вирахуванням кредиторської заборгованості і заборгованості за позиками) до власного капіталу підприємства. Нормативне значення – більше 0,5;
коефіцієнт іммобілізації (реальної вартості основних фондів) являє собою відношення реального статутного капіталу або вартості основних фондів (за відрахуванням зносу) до балансу підприємства;
коефіцієнт покриття - визначається як відношення суми обігових коштів підприємства до суми критичної заборгованості. Нормативне значення – більше 2,0 – 2,5.

Таких коефіцієнтів використовується декілька десятків.

Фактичні значення коефіцієнтів, що розраховані для конкретного підприємства, порівнюють з нормативним значенням. Про величину ризику судять за ступенем відхилення фактичних значень від нормативних.

До переваг нормативного методу треба віднести простоту і оперативність розрахунків, однак, як і розглянуті вище аналітичний метод і метод оцінки фінансової стійкості, цей метод не враховує вплив окремих факторів ризику. Тобто метод може бути рекомендований в основному для «відсікання» явно неприйнятних рішень, а оцінку рішень, що залишилися, треба проводити іншими методами.

Даний метод є графічним вираженням усього ланцюга подій, наслідки яких можуть привести до деяких подій. Інакше кажучи, визначаються шляхи, за якими окремі дії можуть призвести до небезпечних результатів.

Припустимо, що необхідно вибрати між двома діями a1 і a2. Якщо обирається дія а1, через деякий час можливі результати b1, b2, b3. Припустимо, була обрана дія a1 і отримано результат b1, який являє собою проблеми з трьома варіантами можливих рішень - a1’, a2’, a3’. Кожен з можливих варіантів дій приводить до тих чи інших наслідків. Далі процес прийняття рішень може повторюватись кілька разів. Увесь послідовний масив рішень і результатів можна відобразити у вигляді ієрархічної деревовидної діаграми, в якій етапи вибору рішень чергуються з точками виникнення наслідків. Для розгляду абстрактного проекту дерево рішень має вигляд, приведений на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Загальний вигляд дерева рішень

Звичайно точки прийняття рішень мають вигляд квадратів, а точки виникнення наслідків – вигляд кружків. Кожний наслідок має оцінку імовірності і кількісну оцінку результату, як правило, вартісну. Добуток цих двох величин дозволяє визначити так звану очікувану грошову вартість, на основі якої стає можливим знайдення найкращого рішення ходу виконання проекту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аналітичний метод	\|	Виробничі ризики, їх характеристики і класифікація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.