• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Політика як соціальне явище її взаємодія з іншими суспільними сферами.

Методи , функції та завдання політичної науки.

Політика як соціальне явище її взаємодія з іншими суспільними сферами.

Лекція 1. Політологія як система знань про політику

Парійчук Роксолана Іванівна

Автор: кандитат політичних наук, доцент
кафедри українознавства ЛДУФК Скочиляс Л.С.

ПЛАН.

2. Політологія як наука і навчальна дисципліна, її взаємодія з іншими науками

Політологія — наука про політику.Для розуміння пред­мету потрібно з'ясувати суть поняття "політика".

Стосовно розуміння цього поняття можна виділити де­кілька аспектів:

1. Політика як державне, регіональне і муніципальне уп­равління;

2. Політика як партійна діяльність в процесі розподілу політичної влади;

3. Політика як діяльність груп тиску, спрямована на від­стоювання інтересів соціальних груп на державному рівні;

4. Політика як масова участь у політичних процесах: ви­борах, референдумах, мітингах, маніфестаціях, тощо;

5. Політика як сукупність політичних інститутів, які здій­снюють владу й управління суспільством.

Якщо в чотирьох перших випадках акцент робиться на розумінні політики як специфічної форми суспільної діяль­ності, то в п'ятому — як сукупності певних структур і за­кономірностей їх функціонування, які можна позначити поняттям “політична система”. Отже, якщо політичні явища розглядаються в їхньому діяльному аспекті — вживається термін “політика”, якщо в структурно-функціональному — “політична, система”. Політику треба розуміти як форму суспільної діяльності, спрямовану на здобуття, використання, підтримку і повалення державної влади, реалізацію інте­ресів особи, соціальних груп на державному рівні.

Політика в суспільстві завжди виражає і представляє певні суспільні інтереси. Інтерес — це об'єктивно зумовле­ний мотив діяльності окремої людини, соціальної спільноти, суспільства в цілому, спрямований на досягнення мети. По­літичний інтерес має пряме або опосередковане відношення до влади для досягнення певних цілей: задоволення мате­ріальних потреб, піднесення добробуту, стабілізації суспіль­ства, забезпечення умов для безпеки і свободи особи, реалізації власних владних амбіцій, а також розв'язання со­ціальних проблем, піднесення престижу тощо. Політичний інтерес виявляється як інтерес окремих осіб та соціальних груп передусім у формі всезагального, тобто у формі, яка має примусову силу для всього суспільства. Тим загальним е здебільшого необхідність збереження єдності і цілісності суспільства, становлення людини як вільної, унікальної і не­повторної істоти. Отже, політика є, по-перше, виявом інте­ресів окремих осіб, соціальних груп, їх зіткненням і проти­борством; по-друге — способом певної субординації цих ін­тересів, підпорядкування їх найвищому началу, більш зна­чущому й обов'язковому. Якщо у примітивних суспільствах політика слугує інструментом реалізації інтересів панування домінуючих груп, то в сучасному цивілізованому суспіль­стві — інструментом узгодження інтересів, підпорядкування їх більш загальному — національному інтересу, а також інтересам міжнародних спільнот і організацій. Усвідомлення політичних інтересів соціальними групами робить їх суб'єктами політики, а нерозуміння цих інтересів — об'єк­тами політики. Суб'єкти політики — це:

- особи і соціуми,

- спеціально створені установи й організації.

Об'єктами політики є всі явища політичного та суспільно­го життя, на які спрямована діяльність суб'єктів політики. Ними можуть бути елементи політичної, економічної, пра­вової і культурно-духовної підсистем суспільства, а також соціуми й окремі особи.

Соціальні групи та особи, які не усвідомлюють своїх со­ціальних інтересів, не здатні виразити їх безпосередньо або через організовані форми тиску, стають об'єктами політич­ного маніпулювання, жертвами обману і самообману, тому що не розуміють, чиї інтереси виражає та чи інша ідео­логічна течія. Наприклад, ідея про підтримку низьких цін державою за рахунок дотацій є для більшості в Україні популярною, але вигідна вона тільки монопольним структурам для власного збагачення і шкідлива для суспільної біль­шості, оскільки така підтримка розкручує спіраль інфляції.

Читайте також:

1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
2. Аграрна політика
3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
4. Активна і пасивна державна політика.
5. Активна політика зайнятості
6. Активно взаємодіяти з навколишнім світом
7. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
8. Антиінфляційна державна політика
9. Антиінфляційна політика держави
10. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
11. Антимонопольна політика держави.
12. Антиукраїнська політика російського царизму. Посилення централізаторсько-шовіністичних тенденцій

Переглядів: 747