Визначення та основні види облігацій.

Базова модель оцінки фінансових активів (DCF-модель).

Відомі два принципово різних підходів до оцінки цінних паперів в залежності від їх видів. Перший підхід призначений для оцінки первинних цінних паперів – акцій та облігацій, які мають прямий зв’язок з грошовими потоками корпорації, тому ключовим елементом методики оцінки є модель дисконтування грошового потоку (DCF-модель). Другий метод використовується для оцінки похідних цінних паперів, таких як опціони, які мають непрямий зв’язок з грошовими потоками корпорації. Свою назву похідні цінні папери, або деривативи, дістали за тієї обставини, що ці папери цінні не самі по собі, а лише завдяки первинним фінансовим активам. Оцінка деривативів здійснюється за допомогою моделей ціноутворення опціонів, які значно відрізняються від DCF-моделей.

1. Базова модель оцінки фінансових активів (DCF-модель).

Оцінка первинних цінних паперів, яка ґрунтується на прогнозуванні грошового потоку, виконується за наступною схемою. 1) Оцінюється грошовий потік, що передбачає оцінку величини грошових надходжень і відповідного ризику в розрізі періодів. 2) Необхідна прибутковість грошового потоку встановлюється з розрахунку ризику, пов’язаного з ним, та прибутковості, яку можна досягти при інших альтернативних вкладеннях. 3) Грошовий потік дисконтується по очікуваній прибутковості. 4) Дисконтовані величини складаються для визначення вартості активу.

Базове рівняння оцінки фінансових активів має вигляд:

CF1 CF2 CFt CFn n CFt

Vo = ──── + ──── + … + ──── + … + ──── = ∑ ──── , (12.1)

(1 + k1)¹ (1 + k2)² (1 + kt)^t (1 + kn)ⁿ t=1 (1 + kt)^t

де Vo – поточна або приведена вартість активів,

CFt – очікуване грошове надходження в момент t,

kt – очікувана прибутковість в період t,

n – кількість періодів, протягом яких очікується надходження грошових коштів.

Базова модель оцінки може застосовуватись як до матеріально-речових активів, так і до цінних паперів. В залежності від видів цінних паперів формула (12.1) може змінюватись.

В подальшому будемо вживати наступні значення для оцінки величини різних інструментів:

Vв – вартість облігацій,

Vp – вартість привілейованих акцій,

Vs – вартість звичайних акцій.

Облігація – цінний папір, який засвідчує внесення її власником певних коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений термін з виплатою фіксованого проценту.

Згідно Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» випускаються облігації таких видів:

а) облігації внутрішніх і місцевих позик,

б) облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх форм власності і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом доступу. Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред’явника.

Обов’язковими реквізитами цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.

Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів. Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.

Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску. По безпроцентних облігаціях доход не виплачується, але власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики.

По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов’язкових платежів. У випадку недостатності цих коштів відсоток виплачується за рахунок резервного фонду підприємства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ринок цінних паперів в структурі фінансового ринку. Поняття цінних паперів та їх класифікація.	\|	Курсу «Історія української культури».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.