• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види фінансового аналізу

Змістовий модуль 1. Теоретичні основи фінансового аналізу

Тема 1. Значення і теоретичні основи фінансового аналізу

1. Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства.

1. Предмет та об’єкти фінансового аналізу.
2. Метод фінансового аналізу

Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства. Фінансовий аналіз – засіб пізнання фінансового механізму підприємства, процесів формування і використання фінансових ресурсів для здійснення діяльності. Це напрям економічного аналізу, який сприяє обґрунтуванню рішень в сфері фінансового управління. Як відомо, у процесі функціонування будь-якого підприємства циклічно відбувається:

- залучення необхідних ресурсів;

- з’єднання їх у виробничому процесі;

- реалізація виробленої продукції і одержання кінцевих результатів.

Тому укрупненим і відносно самостійним економічним об’єктом управління є грошові засоби (фінансові ресурси), значення управління якими ринкових умовах різко зростає, оскільки вони:

- єдиний ресурс, який легко трансформується у будь-який інший;

- є запорукою подальшого розвитку підприємства.

Від того, наскільки оптимальним є співвідношення між складовими ресурсного потенціалу підприємства, наскільки ефективно та доцільно грошові кошти трансформуються в основні та оборотні засоби, стимулюють робочу силу, залежать одержані фінансові результати, фінансове становище підприємства, а отже благополуччя власників та інших зацікавлених осіб.

Однією із ключових функціональних підсистем управління стає фінансове управління (менеджмент), яке вирішує такі основні питання:

- якими повинні бути величина і оптимальний склад активів підприємства для досягнення поставленої мети;

- які джерела для цього повинні бути використані та їх оптимальний склад;

- як організувати поточне та перспективне управління фінансовою діяльністю для забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

І якщо за словами американського економіста Е. Хелферта менеджмент – це наука задавати питання, то аналіз – наука, що дає обґрунтовані відповіді на них. У той же час, аналіз є однією з найважливіших функцій управління.

Процес прийняття управлінських рішень є скоріше не наукою, а мистецтвом. Результати аналітичних розрахунків не є єдиним і безумовним критерієм для прийняття управлінського рішення. Вони є лише керівництвом до дій, бо керівник приймає остаточне рішення з врахуванням інших компонент, таких як власний досвід, інтуїція, логіка, власна схильність до ризику, симпатії та ін. Як альтернатива, можливе прийняття рішення без здійснення будь-якого аналізу, однак при цьому зростає імовірність прийняття такого управлінського рішення, яке не тільки не сприятиме покращенню функціонуванню об’єкта, але виявиться фатальним для підприємства в даних умовах. Тому можна стверджувати, що значення аналізу зростає пропорційно до ціни помилки внаслідок відмови від його застосування.

Місце і роль фінансового аналізу в управлінні діяльністю показано на схемі 1.

Види фінансового аналізу Економічний аналіз як спеціальна область наукових знань відповідно до змін у економіці зазнав значних змін. Значно прогресує, як у теоретичному, так і у прикладному плані, та його частина, яка спрямована на дослідження фінансових аспектів діяльності підприємства, тобто фінансовий аналіз.

Широта кола користувачів результатами цього аналізу підвищує його значимість.

У їх складі можна виділити такі групи:

- внутрішні (бухгалтерія, фінансовий, економічний відділ, відділ маркетингу та інші служби підприємства, кожен з яких використовує інформацію, виходячи зі своїх службових інтересів);

- зацікавлені (власники-акціонери, засновники, яким важливо знати рівень ефективності своїх вкладень, визначити розмір дивідендів та перспективи розвитку підприємства);

- сторонні (кредитори, постачальники, покупці, потенційні інвестори, податкові органи, органи державного управління, аудитори та ін.)

Управлінський аналіз може бути тільки внутрішнім, а у фінансовому аналізі, відповідно до суб’єктів його проведення виділяють зовнішній та внутрішній аналіз.

Зовнішній аналіз Здійснюється працівниками фіскальних органів, аудиторських фірм, кредитних установ, органами статистики, державного управління, потенційними інвесторами, партнерами за даними фінансової звітності. Метою зовнішнього аналізу може бути оцінка доцільності надання позики, укладення партнерських угод, ефективності вкладень та інвестиційної привабливості щодо подальших інвестицій, повноти сплати податків, тощо. Завдання зовнішнього аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичного матеріалу. Це:

- оцінка фінансових результатів;

- оцінка фінансово-майнового стану;

- аналіз фінансової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

- дослідження стану та динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості;

- аналіз грошових потоків;

- аналіз ефективності вкладеного капіталу.

Зовнішній аналіз базується на оприлюднений звітних даних, тобто його інформаційна база є досить обмеженою.

Внутрішнім аналізом займається дирекція підприємства з метою управління його діяльністю, спрямованого на оптимізацію фінансових результатів і поліпшення фінансового стану. Використовується вся доступна інформація. Результати аналізу можуть становити комерційну таємницю. Коло завдань значно розширюється і відповідає потребам фінансового управління (забезпечення ефективної діяльності, оптимальної структури активів, капіталу). Внутрішній аналіз використовує всю достовірну інформацію про стан справ на підприємстві, в тому числі доступну лише керівництву.

Внутрішній аналіз глибше досліджує причини фінансового стану, що склався, ефективність використання основних і оборотних засобів, взаємозв’язок показників обсягу, собівартості та прибутку з метою оптимізації фінансових результатів та поліпшення фінансового стану керованого об’єкта.

Комплексний (повний) аналіз передбачає вивчення всіх аспектів формування і використання фінансових ресурсів підприємства.

Тематичний аналіз обмежується вивченням лише окремих фінансових аспектів діяльності.

Експрес–аналіз – система регулярної оцінки найважливіших показників фінансового стану.

Поглиблений аналіз передбачає оцінку значного числа показників фінансового стану за даними фінансового, бухгалтерського та податкового обліку, здійснення факторного аналізу та інших спеціальних процедур.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства та їх джерел. Розраховується питома вага кожного розділу балансу у його валюті, а також частка агрегованої групи чи статті у підсумку по розділу (групі). Оперування відносними показниками в порівнянні з абсолютними є більш наочним, крім того такий перехід дозволяє здійснювати міжгосподарські порівняння, а також при цьому певною мірою згладжується негативний вплив інфляційних процесів, які можуть суттєво спотворювати абсолютні показники і ускладнювати їх порівняння в динаміці.

Горизонтальний аналіз полягає у вивченні динаміки показників у часі. Під час його проведення розраховуються показники динаміки (відхилення, темпи зміни, інтенсивності зміни), за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни. Це дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників, але й прогнозувати їх зміну.

Вертикальний та горизонтальний аналізи доповнюють один одного. Тому на практиці часто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру балансу, так і динаміку її показників.

Крім того, виділяють попередній, оперативний та ретроспективний фінансовий аналіз. Тобто аналіз застосовують для оцінки та діагностики стану об’єкта, прогнозування його розвитку, а також при виробленні та обґрунтуванні вибору варіантів тактичних та стратегічних управлінських рішень.

Предмет та об’єкти фінансового аналізу Фінансова діяльність підприємства в різних її аспектах і проявах вивчається і рядом інших дисциплін (теорієюфінансів, фінансуванням, фінансовим менеджментом, фінансовим обліком, інвестуванням та іншими), кожна з яких знаходить у ній для дослідження свої специфічні сторони. Предметом фінансового аналізу є причинно-наслідкові зв’язки, що виникають в процесі фінансово-господарської діяльності підприємств, яка характеризується спеціальною системою показників, що знаходять своє відображення у фінансовій звітності, обліку та інших джерелах про діяльність підприємства. На відміну від об’єкта, предмет охоплює лише головні, найсуттєвіші з точки зору даної науки властивості та риси.

Об’єкт – категорія, пов’язана з означенням напрямку спрямування аналітичного дослідження. Залежно від рівня проведення (макро- і мікро- рівень), широти охоплення видів та аспектів діяльності, мети і завдань аналізу(комплексний, тематичний, експрес-аналіз та поглиблений) об’єктами фінансового аналізу можуть бути фінансове становище держави (аналіз виконання Державного бюджету, динаміка інфляційних процесів), галузі (аналіз динаміки показників прибутковості підприємств галузі, ефективність зовнішньо-економічних операцій), регіону (аналіз ходу наповнення та використання місцевого бюджету, динаміка готівкової потреби в комерційних банках регіону), вся фінансово-господарська діяльність підприємства або певні її сторони (фінансовий стан та його динаміка, фінансові результати, ефективність використання оборотних засобів).

У тісному діалектичному зв’язку з категорією об’єкта аналізу (того, на що спрямоване дослідження) є поняття його суб’єктів (тих, що його проводять). До їх числа належать:

• зовнішні аналітики (інвестори, кредитори та кредитні установи, фіскальні органи, органи державного і наддержавного управління, аудиторські й консалтингові фірми, контрагенти (партнери), громадськість);
• внутрішні аналітики (власники, апарат управління, інший персонал суб’єкта господарювання).

Метод фінансового аналізу Досягнення мети кожної науки здійснюється завдяки властивому їй методу. Метод аналізу – це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію та регулятивних принципів дослідження об’єкта.

Категорії фінансового аналізу – це найбільш загальні , ключові поняття даної науки. До їх числа можна віднести: показник, фактор, модель, ставка, процент, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, важіль, та ін.

Науковий інструментарій (апарат) фінансового аналізу – це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових способів (прийомів, методик) дослідження фінансової діяльності господарюючих об’єктів.

Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них відносяться: системність, комплексність, періодичність (регулярність), наступність, об’єктивність та ін.

Основним елементом методу науки є її науковий аппарат. В теперішній час практично неможливо вичленити такі прийоми та способи, які властиві виключно одній науці. Це зумовлено взаємопроникненням наукових інструментаріїв різних наук. У фінансовому аналізі також використовуються прийоми, розроблені в межах тієї чи іншої єкономічної науки.

Існують і різні підходи до класифікації прийомів економічного аналізу.

Правомірною є класифікація на формалізовані та неформалізовані прийоми аналізу.

До неформалізованих прийомів відносять ті, що грунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на суворих аналітичних залежностях. До них відносяться: експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняння, побудова систем показників, побудова систем аналітичних таблиць тощо. Їх застосування характеризується певним суб’єктивізмом, оскільки велике значення при цьому мають інтуіція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих відносять ті, в основі яких суворо формалізовані аналітичні залежності. Їх в свою чергу можна класифікувати на:

Класичні прийоми економічного і фінансового аналізу: елімінування, балансовий, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.

Традиційні прийоми економічної статистики: середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, ряди динаміки.

Математико-статистичні методи дослідження зв’язків: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, головних компонент, коваріаційний аналіз, кластерний аналіз та ін.

Економетричні методи: матричні методи, гармонічний аналіз, спектральний аналіз, теорії виробничих функцій, теорії міжгалузевого балансу.

Методи економічної кібернетики і оптимального програмування: системного аналізу, машинної імітації, лінійного програмування, нелінійного програмування, динамічного програмування, випуклого програмування та ін.

Методи дослідження операцій та теорії прийняття рішень: методи теорії графів, дерев, байєсовського аналізу,теорії ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.

Безумовно, не всі із перерахованих прийомів і методів знаходять безпосереднє застосування в рамках курсу фінансового аналізу, оскільки основні результати досягаються при допомозі спеціальних фінансових інструментів і прийомів фінансового аналізу (горизонтальний та вертикальний аналіз, моделювання, факторний аналіз, коефіцієнтний аналіз, дисконтування), тим не менше, деякі їх елементи вже використовуються.

Основні типи моделей, що використовуються в фінансовому аналізі та прогнозуванні. Фінансовий аналіз проводиться при допомозі різного типу моделей, які дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Можна виділити три основних типи моделей: дескриптивні, предикативні та нормативні.

До дескриптивних Дескриптивні моделі, відомі також як моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах (в т.ч. шляхом агрегування статей), вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіціентів, аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі грунтуються на інформації бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі носять прогнозний характер. Використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. До них належать обгрунтування обсягів продажу з використанням методики маржинального аналізу, фінансових планів, платіжного календаря, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні моделі, стохастичні моделі), моделі ситуаційного характеру.

Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти отримані результати діяльності підприємства з очікуваними, попередньо розрахованими, теоретично допустими, бажаними. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть зводиться до встановлення нормативів за кожною статтею витрат за технологічними процесами, видами продукції, центрами відповідальності з наступним аналізом відхилень фактичних даних від нормативів.

Модель факторної системи – це математична формула, що виражає реальні зв’язки між аналізованими явищами. У найбільш загальному вигляді вона може бути представлена так:

y = f (), де:

y-результативна ознака;

x-факторніознаки.

Процес побудови аналітичного виразу залежності називають процесом моделювання досліджуваного явища. Існують два типи зв’язків, які піддаються дослідженню в процесі факторного аналізу: функціональні і стохастичні.

Зв’язок називається функціональним, або жорстко детермінованим, якщо кожному значенню факторної ознаки відповідає цілком невипадкове значення результативного показника. Прикладом є моделі, реалізовані в рамках системи факторного аналізу фірми “Дюпон”.

Зв’язок називається стохастичним (імовірнісним), якщо кожному значенню факторної ознаки відповідають кілька значень результативної ознаки, тобто має місце певний статистичний розподіл. Прикладом такої залежності є регресійні рівняння, що застосовуються при розрахунку бета-коефіцієнтів для аналізу портфельних інвестицій.

Система називається жорстко детермінованою, якщо при заданих початкових умовах вона переходить у єдиний, визначений стан; система називається імовірнісною, якщо при тих самих початкових умовах вона може переходити у різні стани, що мають різні імовірності.

Аналіз в значній мірі базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Розглядувані зв’язки можуть бути прямими та зворотніми. У першому випадку зростання (зменшення) факторної ознаки призводить до росту (зменшення) результативної. У другому- навпаки. Зростання (зменшення) факторної ознаки призводить до зменшення (росту) результативної.

Зв’язок буває:

-адитивним Т = а + в + с;

-мультиплікативним Т = а х в х с;

-кратним Т = а/в;

-комбінованим Т =а/(в + с).

При дослідженні зв’язків в аналізі вирішується декілька задач:

-встановлення факту наявності або відсутності зв’язку між аналізованими показниками;

-вимір щільності зв’язку;

-встановлення невипадкового характеру виявлених зв’язків;

-кількісна оцінка впливу зміни факторів на зміну результативного показника;

-виділення найбільш значимих факторів, що визначають поведінку результативного показника.

Читайте також:

1. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
2. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
3. Алгоритм однофакторного дисперсійного аналізу за Фішером. Приклад
4. Аналіз зображувальних засобів. Застосування цілісного аналізу
5. Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.
6. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
7. Аналіз фінансового стану
8. Аналіз фінансового стану торгових підприємств
9. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ
10. Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.
11. Аналізуюче схрещування
12. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.

Переглядів: 3204