• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні сфери діяльності ЮНЕСКО.

Центри

Фонди

Програми

Соціально-економічні органи ООН

Організація Об'єднаних Націй має в своїй структурі цілу низку програм, фондів і центрів різної спрямованості. Більшість із них утворено для надання соціально-економічної допомоги країнам, міжнародним організаціям та окремим вер­ствам населення, що знаходяться в скрутному становищі. Ці органи підпорядковані Генеральній Асамблеї та Економічній і соціальній раді, які здійснюють, здебільшого, спільне керівництво ними. Ось основні програми, фонди й центри ООН у соціально-економічній сфері.

♦ Програма розвитку ООН (ПРОООН).

♦ Всесвітня продовольча програма (СПП).

♦ Програма з довкілля (ЮНЕП).

♦ Міжнародна програма з контролю за наркотиками.

♦Фонд з галузі народонаселення (ЮНФПА).

♦ Фонд розвитку для жінок (ЮНІФЕМ).

♦ Дитячий фонд (ЮНІСЕФ).

♦ Фонд розвитку інвестицій (ЮНКДФ).

♦ Центр з населених пунктів (ХАБІТАТ).

♦ Бюро Координатора ООН з допомоги в разі стихійного лиха.

♦ Управління Верховного комісара ООН в справах біженців.

♦ Навчальний і науково-дослідний інститут ООН.

♦ Університет ООН.

♦ Всесвітня продовольча рада (ВПР).

♦ Міжнародний торговельний центр ЮНКТАД / СОТ.

До цієї ж групи допоміжних органів належить також Кон­ференція з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД); про неї буде йти мова в розділі про міжнародні торговельні організації.

Розглянемо найважливіші програми й фонди ООН.

Програма розвитку ООН (ПРООН) – United Nations Development Programme (UNDP).Утворена в 1965 p. Голо­вна мета ПРООН – надання допомоги країнам, що розвива­ються, для прискорення їх економічного зростання. Програма фінансується за рахунок добровільних внесків; найбільші до­нори – розвинуті країни (США, Японія, Нідерланди, Данія, Швеція, Німеччина, Норвегія).

До основних функцій ПРООН належать:

♦ розроблення проектів і програм розвитку;

♦ розподіл коштів на втілення проектів;

♦ технічна допомога;

♦ консультативні й експертні послуги;

♦ організація семінарів і навчання фахівців за кордоном;

♦ підготовка національних управлінських кадрів;

♦ сприяння здійсненню реформ;

♦ надання допомоги в надзвичайних ситуаціях.

Головні сфери діяльності ПРООН: боротьба із зли­денністю; розвиток управлінської діяльності; технічне співробітництво між країнами, що розвиваються; навколишнє середовище; раціональне використання природних ресурсів; участь жінок у соціальному управлінні.

Структурно до ПРООН входять такі блоки:

♦ програма "Добровольці ООН";

♦ Глобальний екологічний фонд;

♦ Фонд ООН для розвитку в інтересах жіноцтва;

♦ Фонд капітального розвитку ООН.

Фонд капітального розвитку фінансує перспективні проекти розвитку, пов'язані з інфраструктурою життєзабезпечен­ня населення, поліпшення життя людей у найменш розви­нутих країнах. Глобальний екологічний фонд спрямований назапобігання екологічних криз і відшкодування наслідків за­бруднення навколишнього середовища. Програма "Добро­вольці ООН" виявляється у надсиланні фахівців до найменш розвинутих країн для надання технічної допомоги. Фонд для інтересів жіноцтва спрямований на підтримку й підвищення статусу жінок у суспільстві, особливо їх ролі в управлінні соціально-економічними й політичним процесами.

Допомога ПРООН надається тільки урядам або через їх посередництво. Останнім часом серед цілей Програми з'яви­лося сприяння в проведенні економічних реформ країнам з пе­рехідною економкою; особлива увага при цьому приділяється розвитку приватного сектора.

Керівництво Програмою здійснює Виконавча рада, яка складається з 36 членів, що обираються на сесії ЕКОСОР. Очолює ПРООН Адміністратор, який призначається Гене­ральним секретарем ООН після консультації з Виконавчою радою. Штаб-квартира ПРООН знаходиться в Нью-Йорку.

Програма з довкілля (ЮНЕП) – United Nations Environment Programme (UNEP)заснована в 1972 p. Вона стала наслідком роботи Стокгольмської Конференції ООН з проблем навколишнього середовища. Конференція виробила збалансований і комплексний підхід до рішень екологічних проблем на глобальному рівні. У Стокгольмі було прийнято два важливі документи – Декларацію про навколишнє середо­вище й План заходів щодо захисту довкілля. Декларація наго­лошувала, що навколишнє середовище обумовлює інтелекту­альне, соціальне й духовне зростання людини. Охорона і відтворення природного середовища є необхідною умовою для людського добробуту; відповідальність за це лягає не тільки на уряди, а й на кожну людину. План заходів визначив ор­ганізаційні форми охорони довкілля. На підставі рекомен­дацій, що містились у Плані заходів, і було утворено ЮНЕП.

Основна мета Програми – співробітництво країн для захи­сту й поліпшення навколишнього середовища.

Функції ЮНЕП:

♦ розробка рекомендацій щодо політики захисту довкілля;

♦ загальне керівництво діяльністю й координація про­грам у галузі збереження природного середовища;

♦ підготовка доповідей про стан навколишнього середо­вища в світі та за регіонами;

♦ спостереження за станом навколишнього середовища (екологічний моніторинг);

♦ сприяння міжнародним науковим організаціям у здійсненні екологічних досліджень;

♦ технічні заходи з ліквідації шкоди, заподіяної навко­лишньому середовищу.

Керівний орган ЮНЕП – Рада керуючих, що складається з представників 58 держав. Раду обирає Генеральна Асамблея. Оперативні функції виконує Секретаріат ЮНЕП і Рада з ко­ординації діяльності в галузі навколишнього середовища; обидва органи очолює директор-виконавець. Фінансування Програми здійснюється з Добровільного фонду ЮНЕП. Штаб-квартира знаходиться в Найробі (Кенія).

За участю ЮНЕП було розроблено низку конвенцій щодо захисту довкілля (з біологічної різноманітності, про зміну клімату тощо). Серед основних напрямів діяльності ЮНЕП – збереження генетичних ресурсів біосфери, запобігання заги­белі екосистеми. Світова хартія природи, прийнята ООН у 1982 p., є важливим кроком на шляху досягнення цієї мети.

ЮНЕП координує свою діяльність з ЮНЕСКО й ПРООН, оскільки останні дві організації частково мають спра­ву з різними екологічними аспектами міжнародних відносин.

Фонд розвитку інвестицій (ФРІ) – UN Capital Develop­ment Fund (UNCDF)утворено в 1966 p. Головна мета – спри­яння країнам, що розвиваються, в надходженні інвестицій, на­данні допомоги й позик. Фонд обслуговує насамперед най­менш розвинуті країни. Ресурси Фонду формуються переваж­но за рахунок добровільних внесків.

Деякі інші програми й фонди будуть розглянуті в розділах, присвячених галузевим блокам міжнародних ор­ганізацій.

Таким чином, ООН є організацією, що охоплює практич­но всі сфери життєдіяльності людини на рівні міжнародних відносин. Це зумовлює дуже розгалужену організаційно-функціональну структуру Організації. Ця структура, як і на­прями діяльності ООН, характеризується динамічністю в часі. Якщо в світі відбуваються важливі зрушення в політичній, економічній, соціальній та в інших сферах, ООН реагує на них утворенням відповідно нових органів, організацій, комісій, що беруть під контроль вирішення нових проблем.

Велика роль ООН в координації світових економічних процесів. Усі міждержавні економічні організації, які є в світі, прямо входять до структури ООН (спеціалізовані заклади) або підтримують з нею постійні робочі стосунки (регіональні організації). З неурядовими економічними організаціями ООН також здійснює координаційні зв'язки (через ЕКО-СОР). Отже, ООН являє собою глобальну систему міжнарод­них економічних зв'язків, упорядкованих у розгалуженій ме­режі міжнародних організацій.

Міжнародна організація праці – МОП (International Labor Organization – ILO)

МОП була утворенав 1919 p. як автономна організація в складі Ліги Націй; з 1946 р. стала спеціалізованим закладом ООН. До неї входять 170 країн-членів, у тому числі Україна. Штаб-квартира знаходиться в Женеві. Особливістю МОП, яка відрізняє її від інших міжнародних організацій, є те, що представництво кожної країни-членаскладається з трьох соціальних верств: урядовців, підприємців, трудівників.

Головна мета МОП− сприяти встановленню соціальної справедливості із сфері праці, захищати інтереси трудящих на підставі соціального партнерства, поліпшувати умови праці.

Після Другої світової війни основні цілі й принципи МОП знайшли підтвердження й розширення у Філадельфійській декларації, в якій наголос робився на широку співпрацю з країнами, що розвиваються.

У 1946 р. МОП стала першим спеціалізованим закладом у системі ООН. У 1969 р. у зв'язкуз 50-ю річницею МОП їй було присуджено Нобелівську премію миру.

МОП має чотири головні стратегічні цілі:

♦ розвиток та реалізація норм і принципів у сфері праці;

♦ створення ширшихможливостей для жінок і чоловіків щодо забезпечення достойної зайнятості;

♦ розширення охоплення й підвищення ефективності соціального захисту для всіх;

♦ зміцнення тристоронньої структури й підтримка соціального діалогу.

Функції:нормативна діяльність; технічне співробітництво; підготовка досліджень і публікацій.

Нормативна діяльність полягає в розробленні міжнародних Конвенцій і рекомендацій з регулювання умов праці, зайнятості, прибутків, соціального забезпечення й основнихправ людини та управління працею. Розроблення нормативів є головним напрямом діяльності МОП. Держава-член зобов'язана регулярно надсилати до Організаціїзвіти про виконання її Конвенцій, а також інформацію про відповідність національного законодавства нормативам МОП. Серед конвенцій важливе місце посідають питання заробітної плати, тривалості робочого дня, соціального страхування, відпусток, що оплачуються, служби найму робочої сили, робітничої інспекції. Конвенції й рекомендації МОП складають "Міжнародний трудовий кодекс",що є основою регулювання трудових відносин у країнах-членах.

Конвенції й рекомендації МОП − акти міжнародно-правового регулювання праці. Вони не є міжнародними договорами й не потребують ратифікації. Конвенції й рекомендації являють собою звернення до держав з побажанням включити відповідні норми до національного законодавства.

Конвенції й рекомендації MOП охоплюють практично всі питання у сфері праці. До них належать деякі основні права людини, зокрема свобода об'єднання, право на створення організації, трудові відносини, політика в галузі зайнятості, умови праці, соціальне забезпечення, техніка безпеки й охорони праці, зайнятість і права мігрантів.

Положення мігрантів взагалі є однією з центральних проблем, що знаходиться в сфері уваги МОП. Ще на першій сесії Генеральної конференції МОП у 1919 р. була прийнята рекомендація "Про взаємність у сфері відносин до трудящих-іноземців". Права мігрантів забезпечуються Конвенцією №97 "Про трудящих-мігрантів". Згідно з цим документом, країни-члени МОП зобов'язуються діяти без дискримінації за ознакою національності, раси, релігії або статі і надавати не менш сприятливі, ніж для власних громадян, умови в заробітній платі, тривалості робочого часу, соціальній забезпеченості. Мігранти мають бути забезпечені житлом, мають право брати участь у колективних договорах. Послуги, що робляться мігрантам державними службами працевлаштування, надаються безкоштовно.

У Конвенції №43 (прийнята в 1975) наголошується, що країни-члени МОП зобов'язані розробляти й здійснювати національну політику, спрямовану на сприяння й гарантію рівності можливостей у відношенні праці і зайнятості, соціального забезпечення для осіб, що перебувають на законних підставах, як мігрантам, так і членам їхніх родин.

Технічне співробітництво полягає в розробленні й втіленні в життя проектів з різних аспектів трудових відносин у країнах-членах. Найактуальнішими темами проектів є: підготовка кадрів; зайнятість і розвиток; планування робочої сили; ринок праці; умови праці й виробниче середовище; соціальне забезпечення; трудові відносини; робітнича освіта; права трудящих-мігрантів;МОП і міжнародний профспілковий рух.

Для реалізаціїтехнічних проектів МОП відряджує експертів та місії у відповідні країни.

Дослідницька діяльність МОП виявляється в підготовці оглядівситуації в сфері праці в окремих країнах і регіонах, в аналізі галузевих і регіональних проблем праці; в оцінюванні тенденцій соціально-економічного розвитку. МОП публікує огляди, видає бюлетені з питань трудових .відносин.

Організаційна структура:

♦ Міжнародна конференція праці;

♦ Адміністративна рада;

♦ Міжнародне бюро праці (секретаріат).

Міжнародна конференція праці −вищий орган. Кожна країна на її сесіях представлена чотирма делегатами: два − від уряду, один − від підприємців, один − від трудівників. Конференція розробляє конвенції й рекомендації з питань праці; в порядкуконтролю розглядає доповіді держав про застосування ратифікованих конвенцій; затверджує програму й бюджет організації.

В межах тристоронньої структури представників роботодавці й трудящі є соціальними партнерами; МОП сприяє соціальному діалогу між профспілками й роботодавцями при розробленні національної політики із соціальних та економічних питань.

Кожні два роки Конференція приймає дворічну програму діяльності й бюджет МОП, який фінансується державами-членами. Конференція є також міжнародним форумом, на якому обговорюються трудові й соціальні проблеми, що мають світове значення.

Адміністративна рада − виконавчий орган. Бона складається з 56 членів (28 −представники урядів, по 14 − від підприємців і трудівників). Із загальної кількості 10 місць в урядовій групі резервується для десяти найрозвинутіших країн (серед них і Росія).

Міжнародне бюро праціготує документацію, збирає й поширює інформацію, здійснює дослідження, організує наради.

Секретаріат МОП, дослідницький центр і видавництво знаходятьсяв Женеві. Адміністрація й управління здійснюються через регіональні, обласні й галузеві бюро, які існують у більше ніж у 40 країнах. Адміністративній раді і Бюро допомогають тристоронні комітети, які охоплюють основні галузі промисловості. Рада і Бюро користуються також послугами комітетів експертів з таких питань:

♦ професійна підготовка;

♦ розвиток управління;

♦ техніка безпеки й охорона праці;

♦ трудові відносини;

♦ навчання трудящих.

Держави-члени МОП періодично проводять регіональні наради для вивчення питань з регулювання трудових відносин у тих чи іншихрегіонах.

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури − ЮНЕСКО (United National Educational, Scientific and Cultural Organization −UNESCO)

ЮНЕСКО заснована в 1946 p. До неї входять 183 держави-члени, серед них і Україна, В середині 80-х років США і Велика Британія вийшли з організації, звинувативши її в "надмірній політизації". Штаб-квартира знаходиться в Парижі.

Головна мета ЮНЕСКО − сприяти зміцненню миру й безпеки через розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти, науки й культури. Ціліорганізації: поглиблювати порозуміння за допомогою засобів масової інформації; розвивати народну освіту й поширювати культуру; зберігати, поглиблювати й поширювати знання.

Функції ЮНЕСКО:розробляти й здійснювати соціальні програми; організовувати світові конференції з проблем освіти, науки й культури; охороняти пам'ятки історії й культури; здійснювати публікації з питань освіти й культури.

Розробка й здійснення програм − одна з головних форм діяльності ЮНЕСКО. Найважливіші програми:

♦ програма ліквідації неписемності;

♦ програма технічної допомоги;

♦ програма "Наука, технологія й суспільство";

♦ програма "Людина й біосфера" (Man and Biosphere" −МАВ);

♦ загальнапрограма інформації;

♦ міжнародна програма розвитку комунікацій;

♦ програма "Початкова освіта для всіх";

♦ програма перекладів ЮНЕСКО (переклад найславетнішихтворів світової літератури) тощо.

Великого значення надає ЮНЕСКО поширенню інформаціїз питань освіти, науки й культури. В 1978 р. була прийнята Декларація про вклад засобів масової інформації в справу зміцнення миру, розвиток прав людини. Велика група країн, що розвиваються, і соціалістичних країн звинуватила західні країни в "інформаційному імперіалізмі й колоніалізмі" й почала кампанію за утворення "нового міжнародного інформаційного порядку". Саме це й стало приводом для виходу США й Великої Британії з ЮНЕСКО; цей акт негативно позначився на діяльності організації, оскільки вона позбулася членів, що давали найбільші внески до її бюджету.

♦ виховання;

♦ наука;

♦ культура;

♦ комунікації;

♦ соціальні науки й розвиток;

♦ мир і права людини.

Значна робота здійснюється зохорони пам'яток історії й культури; ЮНЕСКО взято під охорону понад 300 пам'яток світового значення, серед них і "Софію Київську". Кожні два роки ЮНЕСКО складає перелік пам'ятних дат, присвячених видатним особам та історичним подіям у сфері освіти, науки, культури й комунікацій.

Організаційна структура ЮНЕСКО;

♦ Генеральна конференція;

♦ Виконавча рада;

♦ Національні комісії;

♦ Регіональні бюро;

♦ Секретаріат.

Генеральна конференція− вищий орган ЮНЕСКО, складається з представників усіх країн-членів, що мають по одному голосу. Конференція визначає цілі й програму діяльності ЮНЕСКО, скликає міжурядові конференції з питань освіти, природничих і гуманітарних наук, поширення загальних знань, обирає генерального директора.

Виконавча радаскладається з 51 члена, які обираються за принципом географічної справедливості (з них 4 місця − для країн Східної Європи). Членами Ради повинні бути особи, компетентні в галузі мистецтва, літератури, науки, освіти й поширення знань, авторитетні кожен у своїй галузі. Виконавча рада готує порядок денний Генеральної конференції, розробляє бюджет, реалізує рішення, прийняті Конференцією.

Національні комісіїкоординують роботу ЮНЕСКО з відповідними урядовими органами країн-членів. Вони консультують уряди, інформують громадськість про програми ЮНЕСКО.

Регіональні бюро(їх близько 50) підтримують зв'язок ЮНЕСКО з регіонами, на які розгалужені держави-члени.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автоматизація банківської діяльності в Україні
7. Автоматизація метрологічної діяльності
8. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
9. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
10. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
11. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
12. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.

Переглядів: 2016