Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Міжнародні організації та регулювання світової торгівлі

Секретаріатздійснює адміністративну роботу. Він складається з департаментів: виховання, природничі науки, соціальні й гуманітарні науки, культура, комунікація,інформація й інформатика. Секретаріат очолює Генеральний директор.

ЮНЕСКО підпорядковані міжнародні комісіїз питань освіти, науки йкультури. Серед них:

Міжнароднакомісія з історії наукового й культурного розвитку людства;

♦ Міжнародна океанографічна комісія;

♦ Комісія з культури й розвитку;

♦ Міжнародна комісія з питань освіти в XXI ст.

В м. Гамбурзі функціонуєІнститут ЮНЕСКО з питань виховання.

Щомісяця виходить журнал "Кур'єр ЮНЕСКО", що містить, зокрема, багато цікавих даних про культуру народів світу.

Всесвітня туристська організація − ВТО (World Tourism Organization − WTO)

Всесвітня туристська організація заснована в 1975 p.; вона стала спадкоємницею утворених ще в 1925 р. "Офіційних організацій з пропаганди туризму". Має особливий статус у системі ООН. Включення ВТО до групи організацій соціальної сфери пояснюється тим, що туризм форма відпочинку людей. До організації входить 130 дійсних членів, серед них України поки що немає. Штаб-квартира знаходиться в столиці Іспанії Мадриді.

Головна мета ВТО − розвивати міжнародний туризм як засіб, що сприяє економічному розвитку, зміцненню миру й порозумінню між народами. Особливої уваги надається розвитку туризму в країнах, що розвиваються.

Функції ВТО:

♦ надання консультацій країнам-членам в галузі туризму (складання планів і проектів; розроблення техніко-економічних обґрунтувань; передача технологій);

♦ співробітництво між країнами в галузі охорони довкілля;

♦ сприяння підвищенню якості послуг у сфері туризму;

♦ підготовка кадрів для туристського бізнесу;

♦ інформаційна діяльність (збирання, аналіз і поширення інформацій про розвиток туризму в країнах і регіонах).

Організаційна структура ВТО:

♦ Генеральна асамблея;

♦ Виконавча рада;

♦ Секретаріат.

Генеральна асамблея − вищий орган ВТО, складаєтьсяз представників дійсних членів організацій. Обговорює найважливіші проблеми розвитку світового туризму, ухвалює відповідні резолюції, приймає декларації, в яких містяться основні принципи туристської діяльності.

Виконавча радаскладається з 25 членів. Вона аналізує роботу ВТО, розробляє пропозиції для Генеральної асамблеї. В складі Ради є допоміжні органи: Технічний комітет з програм і координації; Бюджетно-фінансовий комітет; Комітет сприяння; Статистичний комітет; Комітет експертів з питань безпеки й охорони туристів.

Секретаріатвиконує адміністративні функції. Його очолює Генеральний секретар,який керує роботою з виконання резолюцій і рішень, прийнятих Асамблеєю й Радою, подає Раді доповіді й звіти про діяльність ВТО, проекти програм і бюджету.

ВТО публікує довідник "WTO News and Information Bulletin".

Нині світова торгівля одна з найактивніших форм міжнародних економічних відносин. Поглиблення процесу міжнародного територіального поділу праці з другої половини XX ст. зумовило надзвичайне прискорення темпів зростання міжнародної торгівлі. Якщо за 40 років до Другої світової війни обсяг міжнародної торгівлі зріс у два рази, то за 50 післявоєнних років більше ніж у 30 разів. За іншими підрахунками, тільки з 1960 по 1997 р. обсяг світової торгівлі збільшився в 41 раз (у поточних цінах) і досяг майже 11 трлн. дол.

При цьому середньорічні темпи зростання обсягів товарообігу протягом усього періоду перевищували темпи зростання світового виробництва.

Така сама тенденція зберігається й на початку нового століття. Темпи зростання міжнародної торгівлі, за винятком окремих років, вищі від темпів зростання світового валового продукту, про що свідчить табл. 2.

Таблиця 2

Щорічні темпи приросту міжнародної торгівлі й світового валового продукту, %1

Міжнародна торгівля Пересічно за 1991-2000 рр. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р.
6,5 0,1 3,1 4,5 6,8 6,6
Світовий валовий продукт 2,0 2,2 4,2 5,1 4,9 4,7

1 WTO: World Trade Report 2005; World Development indicators database, World Bank, 2005.

Такий швидкий розвиток світової торгівлі не в абиякій мірі залежить від утворення в другій половині XX ст. світової системи регулювання торгівлі, основою якої стали міжнародні економічні організації. Ще до війни робилися спроби створити механізм, який упорядкував би національнінорми й правила міжнародної торгівлі, призвів їх до єдиного стандарту з тим, щоб усунути тарифні й нетарифні перепони на шляху міжнародного руху товарів. Протекціонізм у міжнародній торговельній політиці був пануючою формою. Навіть наприкінці 40-х − початку 50-хроків тарифні ставки становили 40%. Спроби пом'якшити протекціоністські бар'єри робилися Лігою Націй та окремими угрупованнями країн, але всі вони закінчилися невдачею.

Тільки починаючи з другого етапу розвитку системи міжнародних організацій (з кінця 40-х років) вдалося розробити й реалізувати досить ефективний механізм регулювання світової торгівлі. Досить сказати, що середня ставка мита на товари знизилася з 40% до 3 % на початок 2000 р. Найважливішу роль у цьому процесі відіграли організації ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД, ЮНСІТРАЛ, регіональні економічні комісії ООН, Міжнародна торговельна палата. Важливе місце в системі регулювання світової торгівлі посідають також міжурядові організації з регулювання окремих ринків (ОПЕК та ін.). Успіх процесу міжнародних торговельних відносин багатов чому залежить від того, що проблеми торговельної політики постійно знаходяться в центрі уваги Організації Об'єднаних Націй. Найавторитетніші організації цієї сфери (СОТ, ЮНКТАД і ЮНСІТРЛЛ) входять до системи ООН, а МТП підтримуєз нею тісні стосунки.

У цій лекції розглядаються організації: Світова організація торгівлі (СОТ); Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД); Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ); міжурядові організації з регулювання товарних ринків; Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ). Щодо Міжнародної торговельної палати (МТП), то її як неурядову організацію буде розглянуто у лекції 12.

Світова організація торгівлі − СОТ (World Trade Organization − WTO)

Світова організація торгівлі − головний міжнародний регулятор світової торгівлі. Вона перетворена зГенеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) в 1995 р. Оскільки основні положення й принципи ГАТТ увійшли до СОТ, іноді організацію означають спільною абревіатурою: ГАТТ/СОТ.

Ідея утворення міжнародної організації з регулювання світової торгівлі, яка б була дійовою, спромоглась,нарешті, подолати перешкоди, які створюються протекціоністською політикою держав, сягає середини 40-х років. Ініціатором виступили США, які особливо були в цьому зацікавлені. По закінченню Другої світової війни Сполучені Штати стали наймогутнішою державою світу, обсяг їх промисловості становив 51% усього виробництва песоціалістичних країн. Але американські товари не так вже й легко просувалися на закордонні ринки, оскільки скрізь наштовхувалися на тарифні й нетарифні бар'єри. Справа ускладнювалася ще й тим, що колоніальні держави (Велика Британія, Франція, Португалія та ін.) в торгівлі зі своїми колоніями застосовували преференційнусистему, тобто мали необмежені пільги, вільний доступ до ринків великої кількості країн, чого були позбавлені США. Тому ще в листопаді 1945 р. американці розробили "Пропозиції щодо розширення торгівлі й зайнятості", які передбачали скасування деяких обмежень у світовій торгівлі й забезпечення рівних для всіх країн можливостей щодо доступу до світових джерел сировини. На ґрунті цих пропозицій було розроблено статут Міжнародної торговельної організації, головною метою якої була б лібералізація світової торгівлі.

Прийняття статуту планувалося на конференції ООН у Гавані, яка відбулася в 1947-1948 pp. Але статут так і не був ратифікований через суперечливість у його тексті й через неоднаковість підходів до вирішення проблеми серед країн, що зібрались у Гавані (їх тоді було 23). Отож, утворення МТО не відбулося. Проте залишився в силі один документ − протокол про тимчасову угоду, що регулює міжнародні торговельні відносини до ратифікації статуту. Цей документ мав назву Генеральної угоди з тарифів і торгівлі- ГАТТ (General Agreement on Tariffs and TradeGATT).Таким чином, тимчасова угода стала основою організації, що діяла майже півсторіччя.

Головною метою ГАТТ було забезпечення умов для розвитку міжнародної торгівлі, послаблення торговельних бар'єрів та регулювання торговельних спорів. Текст Генеральної угоди містив такі основні положення:

♦ визначення сфери застосування режиму найбільшого сприяння в міжнародній торгівлі;

♦ порядок митного оподаткування;

♦ правила торговельної політики в міжнародній торгівлі (національний режим щодо внутрішнього оподаткування, застосування податків, субсидії в торгівлі тощо).

♦ сприяння розвиткові зовнішньої торгівлі країн, що розвиваються.

Основною формою діяльності ГАТТ було проведення міжнародних багатосторонніх торговельних переговорів − раундів, на яких обговорювались актуальні проблеми торговельної політики і визначались юридичні норми, правила й принципи світової торгівлі. Таких раундів (а кожний зних тривав по декілька років) до 1995 р. відбулося вісім. Восьмий, Уругвайський, раунд (1986-1993) і прийняв рішення про претворения ГАТТ у Світову організацію торгівлі (СОТ).

СОТ налічує вже півтори сотні членів (147 − на середину 2004 p.). Україна, як і більшість інших країн СНД, поки ще не прийнята до цієї організації, хоча заявку до вступу подала ще 30 листопада 1993 р. Понад 30 держав мають статус спостерігача в COT, серед яких − і Україна. Штаб-квартира COT знаходиться в Женеві.

Головною метоюСОТ с лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення світової економіки, зростання інвестицій, розширення торговельних зв'язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі.

Функції СОТ:

♦ нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з питань управління в галузі міжнародної торгівлі;

♦ забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговельних спорів;

♦ розроблення й прийняття світових стандартів торгівлі;

♦ нагляд за торговельною політикою країн;

♦ обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі.

Основні функції СОТ зафіксовані Марракеського угодою про заснування цієї організації. Так, функції в галузі торгівлі товарами сформульовані у Додатку 1А угоди «Багатосторонні угоди з торгівлі товарами» (табл. 3).

 

Таблиця 3

Багатосторонні торговельні угоди1


Назва угоди Основний зміст
Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р. Визначає основи режиму торгівлі товарами, права та обов’язки членів СОТ у цій сфері
Угода про сільське господарство Визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами та механізм застосування заходів державної підтримки сільськогосподарського виробництва і субсидування експорту
Угода про застосування санітарних і фіто санітарних заходів Визначає умови застосування заходів санітарного та фітосанітарного контролю
Угода про текстиль та одяг Визначає особливості регулювання торгівлі текстилем та одягом
Угода про технічні бар’єри в торгівлі Визначає умови застосування стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації
Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи Містить положення, спрямовані на ліквідацію та недопущення наслідків інвестиційних заходів, що можуть спричинити обмеження або порушення торгівлі
Угода про застосування Статті VI ГАТТ 1994 р. Визначає правила порушення і проведення антидемпінгових процедур
Угода про застосування Статті VIІ ГАТТ 1994 р. Визначає правила оцінки митної вартості товарів
Угода про перед відвантажувальну інспекцію Визначає умови проведення перед відвантажувальних інспекцій
Угода про правила визначення походження товарів Визначає принципи та порядок визначення походження товарів
Угода про процедури ліцензування імпорту Встановлює процедури та форми ліцензування імпорту
Угода про субсидії та компенсаційні заходи Визначає умови та процедури застосування субсидій і заходів, спрямованих на боротьбу із субсидуванням
Угода про захисні заходи Визначає умови та процедури застосування заходів щодо протидії зростаючому імпорту (в разі шкоди вітчизняному виробнику)

 

Наступні додатки визначають угоди про інші аспекти торговельних правил:

♦ Додаток 1В: Генеральна угода про торгівлю послугами;

♦ Додаток 1С: Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності;

♦ Додаток 2: Домовленість про правила та процедури врегулювання суперечок;

♦ Додаток 3: Механізм з оглядуторговельної політики;

♦ Додаток 4: Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників (містять Угоду про торгівлю авіатехнікою та угоду про державні закупки).

Розглянемо основні принципидіяльності COT:

Принцип найбільшого сприяння(принцип недискримінації).Він полягає в тому, що країна мусить надати своєму партнерові по COT такі самі привілеї, які вона падає будь-якій іншій державі. Якщо уряд країни застосовує якусь нову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга обов'язково повинна поширитись на торгівлю з рештою країн-членів COT. Тобто не може бути односторонніх пільг, бо це означатиме дискримінацію інших партнерів.

Принцип національного режиму.Ось як декларується принцип найбільшого сприяння в Статті І ГАТТ: "...будь-яка перевага, сприяння, привілеї чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни чи призначений для будь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений для території всіх інших сторін". Його суть у тому, що країни-учасииці повинні встановлювати для товарів своїх партнерів по COT такий самий режим, як і для своїх товарів на власному ринку/

Принцип захисту національної промисловості.У статті III ГАТТ цей принцип задекларованотак: "...внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила й вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиціїдо продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюютьвимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортованих чи вітчизнянихтоварів таким тином, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва". Якщо все ж таки країна мусить ввести імпортні тарифи для захисту своєї промисловості, то це мають бути саме митні тарифи, а не торговельно-політичні заходи (квоти, дискримінаційні стандарти тощо). Справа в тому, що багато урядів країн намагаються адміністративно обмежити імпорт. Іноді вони вдаються до дотепних заходів. Так,у 60-х роках, у розпал "автомобільних війн" між розвинутими державами, Японія прийняла жорсткі стандарти щодо вихлопушкідливих речовий з авто, завчасно перебудувавши технологію виготовлення своїх автомобілів. США йкраїни Західної Сиропи до цього готові не були, й поставки їх машин в Японію на деякий час практично припинилися.

Принцип утворення стійкої основи торгівлі.Це означає, що тарифні рівні, які узгоджені в рамках СОТ, не можуть переглядатися окремою країною-членом в односторонньому порядку.

Принцип сприяння справедливій конкуренціїмас відношення до субсидій і демпінгу. Ці находи засуджуються. Якщо ж якась країна їх застосовує, тоїї торговельний партнер має право використати компенсаційні заходи, які нівелювали б ці дії. Але основна позиція СОТ полягає в забороні застосування субсидій та демпінгу.

Принцип дій у надзвичайних ситуаціях.Якщо країна потерпає від якогось непередбаченого лиха (стихія, соціальні заворушення), то вона може тимчасово вийтиза межі взятих на себе торговельних обов'язків (може підвищити тариф, увести квоти тощо), але за узгодженням із СОТ.

Принцип регіональних торговельних домовленостейозначає, що для регіональних інтеграційних угрупованьможе встановлюватись особливий режим, виняток зузгоджених правил. Наприклад, в ЄС країни-члени встановили між собою найсприятливіший торговельний режим, без усяких обмежень. Такі надзвичайні пільги жодна країна ЄС не надає іншим партнерам по СОТ, що є порушенням принципу найбільшого сприяння. Розв'язання цієї суперечливості вбачається у створенні міжрегіональних зон вільної торгівлі, де всі торговельні бар'єри будуть усунені. Наприклад, ЄС і ЄАВТ в 1994 р. утворили Європейський економічний простір (по суті, зону вільної торгівлі).

Принцип найбільшого сприяння, який, за задумом, має стати стрижневим у міжнародному торговельному механізмі, в практичному застосуванні викликає значні суперечності між країнами. Різні рівні економічного розвитку держав-членів ставлять їх в неоднакові умови в процесі усунення тарифних і нетарифних перепон. Слабкіша країна, в якій промисловість тільки-но проростає, виявляється беззахисною перед натиском товарів індустріально розвинутої держави. Ось чому країни,що розвиваються, вже тривалий час ведуть боротьбу проти формальної рівності всіх членів організації. В 1965 р. (в рамках "Кеннеді-раунда") їм удалося відстояти резолюцію, за якою для них було проголошено "принципневзаємності". Він означає: якщо багата країна надає бідному члену організації якісь пільги, то вона не повинна очікувати від нього відповідного еквівалентного надходження. Тобто, якщо розвинуті країни мусять знімати торговельні бар'єри, то країни, що розвиваються, мають право їх зберігати деякою мірою на деякий час.

Водночас розвинуті країни наполягали на прийнятті "принципу градації", за яким бідна країна позбавляється пільгового режиму «невзаємності», якщо її індустріальний рівень підвищився.

Попри те, що СОТ є спадкоємицею ГАТТ, між цими організаціями є певні розбіжності. По-перше, ГАТТ вважалась тимчасовим закладом, а СОТ − постійна організація; ГАТТ не мала статусу спеціалізованого закладу ООН, а СОТ − має. По-друге, сфера діяльності ГАТТ обмежувалася торгівлею товарами, а Світова організація торгівлі займається також торгівлею послугами й торговельними аспектами інтелектуальної власності.

Сфера діяльності СОТохоплює: митно-тарифне урегулювання; антидемпінгове урегулювання; використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності; торгівлю окремими товарами (текстиль, сільгосппродукція, авіатехніка тощо); торговельні аспекти інвестиційних заходів та ін.

Найактуальнішою проблемою залишається удосконалення торговельних правил, які задовольнили б усіх учасників СОТ. Це стосується насамперед ліквідації тарифних і нетарифних обмежень, а також встановлення єдиних технічних стандартів на товари. Щодо торговельних аспектів інвестицій, то передбачається "поширити на зарубіжні інвестиції такий самий режим найбільшого сприяння, що існує в міжнародній торгівлі. Зберігається політика надання пільг країнам, що розвиваються: їх товари мають доступ на ринки розвинутих країн без тарифнихобмежень і квотування. На першій Конференції СОТ (Сінгапур, 1996) одним з найважливіших завдань проголошено сприяння інтеграції країн, що розвиваються, найменш розвинутих країн і країн з перехідною економікою в "багатосторонню систему регулювання світової торгівлі".

Організаційно-функціональна структура СОТ(табл.4):

1. Конференція міністрів.

2. Генеральна рада.

3. Рада з торгівлі товарами.

4. Рада з торгівлі послугами (ГАТС).

5. Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

6. Галузеві комітети, робочі групи.

7. Секретаріат.

Таблиця 4


Читайте також:

  1. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
  2. PR-відділ організації: переваги і недоліки
  3. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
  4. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  5. Автомати для комбінованої торгівлі
  6. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
  7. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
  8. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
  9. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
  10. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
  11. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
  12. Автоматичне регулювання.




Переглядів: 2115

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Основні сфери діяльності ЮНЕСКО. | Організаційно-функціональна структура COT

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.009 сек.