Програма

— Самостійна суверенна Україна, соборна й неподільна «від Сяну до Кубані, від Карпат до Кавказу».

— Створення Української федерації Лівобережної, Правобережної, степової України, Кубані й Галичини.

— Державу очолюватимуть гетьман (президент) і сойм (парламент).

— У державній власності мають перебувати земля і земці надра, велика промисловість і гуртова торгівля.

— Відокремлення церкви від держави, свобода віри.

— Загальна трудова повинність.

— Загальна безоплатна освіта.

— Створення національної армії.

Діяльність «тарасівців»

— Організація лекцій, таємних зборів, українських вистав, нелегальної бібліотеки.

— Встановлення зв'язків з аналогічними гуртками в Полтаві, Одесі, Херсоні та інших містах.

У1893 р. відбулися арешти «тарасівців», братство припинило існування.

Значення діяльності

— Перша самостійницька українська організація в Наддніпрянській Україні.

— Уперше була чітко сформульована політична мета українського руху.

— Діяльність братства продовжили студентські громади, особливо харківська, з якої вийшла перша українська політична партія Наддніпрянщини — Революційна українська партія.

Адміністративні зміни в Австрійській імперії

Поразка Австрійської імперії в австро-прусській війні 1866 р. спричинила загострення суперечностей усередині країни між Австрією та Угорщиною, що за грожувало розпадом імперії Габсбургів. У 1867 р. Австрія та Угорщина підписали угоду, за якою імперія перетворювалася на дуалістичну(двоєдину) Австро-Угорську імперію.До складу Австрії увійшли Галичина і Буковина, до Угорщини — Закарпатська Україна.

Австро-Угорщину очолював імператор із династії Габсбургів, водночас він був королем Угорщини. Його влада була обмеженарейхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині. Спільними для імперії були міністерства закордонних справ, військово-морське та фінансів, решта міністерств були самостійними для Австрії та Угорщини.

Законодавча влада щодо імперських справ належала делегаціям, що складалися з представників австрійського та угорського парламентів і скликалися щорічно.

За Конституцією Австрії 1867 р. парламент країни став двопалатним. Палату депутатів обирали провінції (зберігався майновий ценз для виборців), палата панів складалася зі спадкових знатних членів та призначених імператором довічних членів.

Довічними членами палати панів були митрополит греко-като-лицької церкви А. Шептицький та відомий український письменник В. Стефаник.

Зміни в західноукраїнських землях Галичина отримала обмежену внутрішню автономію:

— краєм управляв австрійський намісник, призначений із числа польських магнатів;

— з 1861 р. у Львові працює Галицький обласний сейм, перевагу в якому мали поляки;

— уряд відмовився поділити Галичину на Східну і Західну.

Буковина також отримала внутрішнє самоврядування, проте в Буковинському сеймі більшість мали румуни й німці.

Закарпаття стало складовою частиною Угорщини і ніякого самоврядування не отримало.

Значення змін:

— утвердили в Австро-Угорській імперії парламентаризм;

— сприяли зростанню громадянської активності населення;

— формально затвердили рівність усіх народів імперії;

— стали фундаментом для розгортання національно-визвольної боротьби народів імперії.

Суспільно-політичні рухи Західної України

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика	\|	Програма

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.191 сек.