• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика

— Західноукраїнські землі залишалися слаборозви­нутим аграрно-сировинним регіоном.

— Зберігалися пережитки феодально-кріпосницьких відносин.

— Колоніальний характер урядової політики: за­хідноукраїнські землі стали ринком збуту товарів

і доступним джерелом сировини для метрополії, забезпечили економічне піднесення центральних і західних провінцій Австро-Угорської імперії.

Сільське господарство

1. Великим землевласникам, що мали понад 5 тис.Та землі, належало понад 40 % земельних ресурсів, водночас 94 % господарств мали менш ніж по 10 га землі, близько половини — по 2 га землі.

2. Урожайність була в 1,5-2 рази нижчою, ніж у роз­винених країнах Заходу.

3. Ринковий розвиток галузі відбувався повільніше, ніж у центральних та західних провінціях імперії, включав такі процеси:

— використання вільнонайманої праці;

— застосування сільськогосподарської техніки;

— поглиблення спеціалізації районів;

— розширення посівів технічних культур (тютю­ну, льону, соняшника, хмелю тощо);

— в окремих районах розвивалося промислове садівництво;

— торговельне скотарство.

3. Масова трудова міграція, пов'язана з малозе­меллям, нерозвиненою промисловістю та де­мографічним вибухом другої половини XIX ст. Виїздили як на сезонні роботи (до Німеччини, Росії, Румунії, Данії), так і на постійне прожи­вання (доКанади, США, Бразилії, Австралії). Так, у 90-х роках XIX ст. за океан емігрувало понад 250 тисяч чоловік.

4. Зародження кооперативного руху.Кооперативи створювалися за сприяння «Просвіти» наприкінці 1869 р., але спеціалізовані кооперативи з'явля­ються завдяки Василю Нагірному, який засну­вав споживчий кооператив «Народна торгівля» (1883 р.).

ціна! а

«Просвіта» — культурно-просвітнє товариство, створене 868 р. у Західній Україні.

Метою кооперативівбуло закуповувати і прода­вати великі партії продуктів без посередників, щоб за­ощаджувати кошти. Найчисленніші кооперативи — кредитні спілки, що давали позики під 10 % (лих­варі — під 150-200 %).

Кооперація — форма об'єднання людей, які на пайових засадах І спільно займаються певним видом діяльності.

Промисловість

1. Повільне формування фабрично-заводської проми­словості: 95 % підприємств буди дрібними (менше 5 робітників), на них працювало більш ніж поло­вина зайнятих у промисловості.

2. Повільна механізація промисловості: на Галичину припадало 5,5 % парових двигунів імперії.

3. Промисловий переворот затягнувся до середини. 80-х років XIX ст. — на 10-15 років довше, ніж загалом в імперії.

4. Українська промисловість не одержувала подат­кових преференцій, на відміну від центральних, районів, тому не витримувала конкуренції.

5. Занепад обробної промисловості (цукрової, тек­стильної, шкіряної, паперової).

6. Провідними галузями промисловості були лісо­пильне виробництво; нафтодобувна промисловість Дрогобицько-Бориславського нафтового району; солеварна промисловість (64% видобутку солі в імперії).

7. Перевага іноземного капіталу у великій та се­редній промисловості (австрійський, німецький, англійський, французький, бельгійський, ка­надський).

8. Низький рівень зарплатні (у 1,5-2 рази нижчий, ніж середній в імперії), високий рівень нещасних випадків на виробництві.

25. Національно-визвольний рух в Україні в 60 -90 – ті роки XIXст.

Суспільно-політичне життя в Україні другої половини XIX ст.

Національна політика царизму щодо України

1. Заперечувалося існування українського народу, українську мову оголошено говіркою російської. Історик М^Погодін доводив, що українського на­роду ніколи не існувало (1856 р.). Цю теорію спро­стували перший ректор Київського університету М. Максимович та М. Костомаров.

2. 1863 р. — видання таємного Валуєвського цирку­ляра(автор — міністр внутрішніх справ П. Валуєв):

— заявлено, що « малоруської мови не було, немає і не може бути»;

— призупинено видання шкільних і релігійних видань українською мовою.

Отже, метою циркуляра було не допустити поши­рення освіти серед селянства.

3. 1876р. видано Емський указ, який заборонив:

— друкувати будь-які книги українською мо­вою;

— ставити українські театральні вистави (заборо­ну знято у 1881 р.);

— влаштовувати концерти з українськими пі­снями;

— ввозити українську літературу, надруковану за кордоном, без спеціального дозволу;

— перекладати чужоземну літературу україн­ською мовою;

— викладати українською мовою в початкових 'школах.

Указ стримував розвиток української культури та призвів до тимчасової дезорганізації українського руху в Наддніпрянщині.

Як і в першій половині XIX ст., визвольний рух на українських землях був представлений російським, польським та українським напрямками.

Російський визвольний рух в Україні

1. 50—60-ті роки XIX ст . — діяльність радикальних різночинців, провідником яких став М. Чернишевський.

Радикалізм — політична течія, прихильники якої вимагали про­ведення демократичних реформ; для їх здійснення вони готові були до збройної боротьби проти влади. Різночинці — «люди різного чину і звання», вихідці з купецтва, міщанства, селянства, духовенства, чиновництва, які займалися | розумовою працею.

Мета:створення справедливого суспільного ладу на базі селянської громади й кооперативних майстерень.

«Земля і воля» (1861 р.), яка намагалася підняти селянське повстання, проте безуспішно. Національним питаннямне цікавилися, сподіваючись на відсутність національного гноб­лення в соціалістичному суспільстві. Проте ук­раїнці також брали участь у роботі «Землі і волі» (А. Красовський, А. Потебня).

2. 70—80-ті роки — діяльність народників(російські організації— «чайковці», «Земля і воля»).

Мета:розбудова соціалістичного суспільства.

Основні ідеї:

— селянство готове до повалення самодержавства і побудови соціалізму, йому необхідна тільки організаційна допомога;

— соціально-економічні та національні пробле­ми будуть розв'язані шляхом всеросійської соціальної революції. До того часу національ­но-визвольні прагнення є неактуальними і шкідливими.

Народницькі організації

Із 1878р. народники переходять до політичного те­рору. Так, було вбито харківського губернатора за те, що в місцевих тюрмах жорстоко поводилися з політич­ними в'язнями. Поліція розгромила найбільші гурт­ки, їхні лідери були засуджені до каторги або страчені.

1879р. — розкол «Землі і волі» на дві організації, що мали осередки в Україні:

— «Чорний переділ»продовжував агітаційну роботу з підготовки революції;

— «Народна воля»зосередилася на підготовці вбив­ства царя, вважаючи, що ця подія призведе до ре­волюції. У 1881 р. народовольці вбили Олександ­ра II, та революція не розпочалася. Організатори вбивства були страчені (А. Кібальчич, А. Желя-

бов, С. Перовська), на початку 80-х років XIX ст. народницькі організації розгромлені.

Польський визвольний рух 50—60-х років XIX ст.

У 1863-1864 рр. відбулося чергове польське пов­стання проти панування Росії у Польщі.

На боці поляків воювали й українські загони під проводом А. Потебні, А. Красовського. Проте масо­вої підтримки на Україні повстання не отримало, оскільки поляки відкидали право українців на влас­ну державність і прагнули відновлення Польщі у кор­донах 1772 р. Як і попереднє, повстання закінчилося поразкою.

Проте напередодні повстання відбувся розкол польського руху, про що свідчить діяльність хлопоманів.

Учасником хлопоманського руху був і Тадей Рильський — батько видатного українського поета Максима Рильського.

Хлопомани — таємний гурток частини польських студентів Київського університету, які вирішили при­святити себе захисту інтересів українського народу. Вони спростовували твердження, що Правобережна Україна є частиною Польщі, а українська мова — діалект польської. Очолив гурток хлопоманів Володимир Антонович, майбутній професор і видатний історик.

Мета хлопоманів:

— ліквідація царизму і кріпацтва;

— встановлення демократичної республіки на основі рівноправного добровільного співжиття українців, росіян і поляків.

Діяльність:

— дотримання народних звичаїв, спілкування українською мовою, носіння українського народ­ного одягу;

— збирання українського фольклору;

— просвітницька робота в селі, підняття національ­ної самосвідомості селян.

Хлопомани припинили діяльність у селах унаслідок поліцейського тиску в 1861 р. і приєдна­лися до українських груп, що діяли в містах.

Український визвольний рух другої половини XIX ст.

1. Кінець 50—60-х років XIX ст. — становленняукраїнського визвольного руху.

Передумови:занепад феодально-кріпосницької системи, скасування кріпацтва і часткова демокра­тизація суспільного життя внаслідок реформ Олек­сандра II, колонізаційна політика царського уряду.

Головне завдання:культурно-освітня робота і формування національної свідомості; питання про відновлення державності було на той час не актуаль­ним, це була культурницька фаза розвитку визволь­ного руху.

Особливості: відбувається зміна провідників. Ко­зацько-старшинська еліта була втрачена, інтелігенція розвивалася повільно, селянство не здатне було очо­лити національно-визвольний рух.

Основною організаційною формою стали громади.

Громади — напівлегальні непартійні об'єднання української інтелігенції.

Перша громадабула створена в 1859 р. в Петер­бурзі.

Мета: підвищення культурно-освітнього рівня українського народу.

Учасники:В. Білозерський, М. Костомаров, Т. Шевченко (колишні кирило-мефодіївці).

Діяльність громад:

— видання в Петербурзі літературно-наукового щомісячного журналу «Основа» (1861-1862 рр.), який виходив українською та частково росій­ською мовами. Тут друкувалися художні тво­ри, історичні праці Т. Шевченка, Марка Вовч­ка, Л. Глібова, М. Максимовича, М. Костома­рова та ін.;

— поширення громадівського руху в Україні (Київ, Полтава, Одеса, Харків, Чернігів) та Росії (Москва, Катеринодар). Київську громаду очолив колишній хлопоман В. Антонович; Чернігівська громада ви­давала «Чернігівський листок» — щотижневу га­зету за редакцією Л. Глібова;

— громадівці обґрунтували самостійність українсько­го народу, його мови та культури, виступали про­ти антиукраїнської концепції історика М. По-годіна;

— організація недільних та щоденних шкіл для до­рослих;

— написання українських підручників (Т. Шевчен­ко, П. Куліш);

— збирання коштів на видання української літера­тури;

— організація публічних лекцій та бібліотек;

— поширення літературних творів Т. Шевченка, Мар­ка Вовчка, П. Куліша та інших письменників. Громади були розгромлені у 1863 р.: закри­то недільні школи, заарештовано активних учас­ників громадівського руху, припинено видання громадівської преси. Валуєвський циркуляр 1863 р. довершив розгром і спричинив перерву в розвитку українського національного руху на десять років.

Громадівці П. Чубинський та О. Кониський після суду були за­слані до північних російських губерній за звинуваченням у революційній діяльності.

2. 70—90-ті роки XIX ст. — діяльність Старої гро­мади, утвореної за ініціативою В. Антоновича на початку 70-х років у Києві.

Діяльність:

— збирання, обробка і публікація етнографічних ма­теріалів та праць з історії України;

— заснування Історичного товариства Нестора-літо-писця (1873 р.);

— заснування Південно-Західного відділу Російсько­го географічного товариства на чолі з Г. Галаганом (1873 р.). Учасниками товариства стали історик В. Антонович, економіст М. Зібер, публіцист М. Драгоманов, статистик О. Русов.

— видання газети «Київський телеграф» (1873-1875 рр.), яка серед іншого публікувала і кри­тичні матеріали щодо державної політики; Емський указ (1876 р.)завдав удару по ук­раїнській культурі:

— закрито Південно-Західний відділ Російського географічного товариства;

— заборонено видавати «Київський телеграф»;

— звільнено ряд професорів Київського університе­ту;

— стався розкол громадівського руху: П. Куліш і М. Костомаров закликали підкоритися політиці царизму й обмежитися культурниць­кою діяльністю; В. Антонович і П. Житецький закликали піти на компроміс із самодержав ством та розвивати українську культуру в контакті з російською; Б. Грінченко, М. Драгоманов ви ви­ступили послідовними противниками поширен­ня русифікації.

З 1876 р. діяльність громад стає нелегальною, центр політичної боротьби переноситься до Галичини.

Значення діяльності громад:

— заклали підвалини української науки;

— вплинули на розвиток українського руху в Західній Україні;

— завершили об'єднання ліво- і правобережної течій українського руху в Російській імперії;

— науково обґрунтували окремішність українського народу;

— допровадили український визвольний рух до політичної стадії;

— забезпечили наступність поколінь українського визвольного руху.

Молоді громади — організації радикальної мо­лоді в 70-80-х років XIX ст., які ставили собі на меті здобуття незалежності України. Проте поши­рене на той час захоплення марксизмом призвело до того, що більшість молодих громадівців або порвала з українським рухом і приєдналася до російських революційних гуртків і організацій, або звузила українське питання до автономії України в складі Російської федерації.

Братство тарасівців— таємна студентська ор­ганізація (1892-1893 рр.), створена І. Липою, В. Шеметом, М. Міхновським; учасниками братства стали відомі письменники та науковці Б. Грінченко, М. Ко­цюбинський, М. Вороний, Є. Тимченко та ін.

Мета: цілковита державна незалежність України.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
5. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
6. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
7. Автокореляційна характеристика системи
8. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
9. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.
10. Архітектура СЕП та характеристика АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3
11. Афіксальні морфеми. Загальна характеристика
12. Банківська система України і її характеристика

Переглядів: 1029