• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Голод 1946-1947 рр.

Причини голоду:

— спустошення країни внаслідок війни;

— розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі за всяку ціну;

— посуха 1946 р.;

— відбудова промисловості за рахунок сільського господарства;

— продаж хліба за кордон.

Заходи влади:

— репресивні заходи щодо селян;

— відновлення дії «Закону про п'ять колосків»;

— невизнання факту голоду радянським керівниц­твом.

Наслідки:

— голодом була охоплена більша частина східних і південних областей України;

— великі людські втрати (1 млн. чол.).

Зовнішньополітична діяльність УРСР

— Вихід України на міжнародну арену після за­вершення війни (1944 р. — створення Народно­го комісаріату закордонних справ УРСР на чолі з Д. Мануїльський).

— 1945р.— включення України до складу 47 країн-засновниць .ООН разом із Білорусією та СРСР (участь української делегації в розробці та прий­нятті статуту ООН; 1945 р. — Україна стала чле­ном постійної комісії ООН із питань освіти, нау­ки та культури (ЮНЕСКО); 1946 р. — обрання України до складу Економічної і Соціальної Рад; 1948-1949 рр. — Україна — непостійний член Ради Безпеки ООН).

— 29 липня — 15 жовтня 1946р.— участь представ­ників України у Паризькій мирній конференції.

— 1948р.— активна участь України в роботі Дунай­ської конференції, яка розв'язувала питання ре­жиму торгового судноплавства на Дунаї.

Таким чином, формально за Україною визнава­лося право на самостійні міжнародні відносини, але фактично своєї незалежної зовнішньої політики вона не мала.

Радянізація західних областей України

— Відновлення радянської влади в західних облас­тях України після закінчення війни.

— Продовження політики радянізації в цьому регіоні:

• проведення індустріалізації (відбудова, рекон­струкція та вдосконалення традиційних галу­зей — нафтогазової та лісозаготівельної; розви­ток нових галузей — машинобудівної, метало­обробної, приладобудівної та ін.; великі капіта­ловкладення та швидкі темпи розвитку проми­словості, повільний розвиток харчової та легкої промисловості, націоналізація промисловості та транспорту);

• колективізація (конфіскація великих маєтків, передача цих земель безземельним та малозе­мельним селянам; суцільна колективізація, під час якої було колективізовано 93 % господарств; організація політвідділів МТС; застосування при­мусових методів — шантаж, залякування; неврахування місцевої специфіки тощо);

• заходи в культурно-освітній сфері (ліквідація неписьменності, створення мережі освітніх за­кладів різних рівнів, посилення русифікації, заідеологізованість навчально-виховного проце­су, введення безкоштовної освіти, безкоштовне медичне обслуговування);

• направлення зі східних регіонів України на постійну роботу фахівців, партійних функціонерів;

• депортація західноукраїнського населення до • віддалених районів СРСР;

• ліквідація Української греко-католицької церк­ви (1 листопада 1944 р.— смерть митрополи­та А. Шептицького, обрання його наступником Й. Сліпого; 8—10 березня 1946 р. — Львівський собор, який скасував Берестейську церковну унію 1596 р. і проголосив возз'єднання греко-католицької церкви з російською православною; репресії щодо священиків, які не приєднали­ся до нової церкви; УГКЦ змушена була піти в підпілля).

Боротьба ОУН-УПА з радянською владою

Боротьба радянської влади проти ОУН-УПА пе­ретворилася на братовбивчу війну (направлення в західні регіони України регулярних частин армії та НКВС, формування з місцевого населення підрозділів помічників для боротьби з ОУН-УПА).

Методи боротьби:

Етапи збройної боротьби ОУН-УПА з радянською владою

I етап (1944—1946 рр.) — спроба утримати під своїм контролем великі території і ведення боїв ве­ликими силами із застосуванням артилерії й міно­метів. Об'єднання сил радянських військ держбез­пеки, прикордонників. У тяжких боях загинуло до половини особового складу УПА.

II етап (1947 — перша половина 50-х років) — зміна тактики: поділ армії на невеликі мобільні групи, ведення боротьби партизанськими методами. Загибель у с. Білогорща біля Львова головнокомандувача УПА Р. Шухевича (5 березня 1950 р.). Спад організованого опору (хоча окремі загони ще діяли до 1956р.).

Операція «Вісла»

28 квітня — 28 серпня1947 р. — проведення польською владою операції «Вісла», суть якої полягала у депортації залишків українського насе­лення Закерзоння на захід і північ Польщі з ме­тою його асиміляції та знищення баз діяльності ОУН-УПА. У ході операції було переселено близько 150 тис. українців, а УПА зазнала великих втрат. Операція була узгоджена з радянським керівниц­твом.

Культурне життя в Україні у другій половині 40-х — першій половині 50-х років XIX ст.

«Ждановщина» в Україні Мета «ждановщини» в Україні — посилення контролю над творчими процесами в галузі куль­тури, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійниць­кої ідеї.

Наслідки:

— придушення паростків відродження української культури після війни;

— гальмування розвитку науки, літератури і мистец­тва в країні;

— обмеження свободи творчості;

— перетворення літературної критики на засіб утри­мання митців у рамках офіційної ідеології;

— ізоляція від надбань західної культури.

Освіта

— Відновлення зруйнованих під час війни шкіл, пе­реважно зусиллями самого населення (на 1950 р. довоєнна мережа шкіл була фактично відновле­на).

— Гостра потреба у підручниках, зошитах, навчаль­ному обладнанні.

— Нестача приміщень, учителів, навчальних посіб­ників.

— Запровадження мережі вечірніх та професійних заочних шкіл, навчальних курсів для дорослих.

— Відновлення системи вищої освіти.

— Збільшення кількості студентів з 99 тис. до 325 тис. (майже половина з них навчалася на за­очних і вечірніх відділеннях).

— Перехід до обов'язкової семирічної освіти (1953 p.).

— Заідеологізованість освіти.

— Неухильне скорочення шкіл з українською мовою викладання.

Наука

— Відновлення роботи науково-дослідних установ (збільшення їх кількості з 267 до 462).

— Зміцнення матеріально-технічної бази, наукового потенціалу.

— Провідна наукова установа — Академія наук УРСР на чолі з О. Палладіним.

— Значні успіхи у дослідженнях із фундаментальних наук:

• запуск першого в республіці атомного реакто­ра (1946р.);

•' виготовлення у Києві першої в Європі цифрової обчислювальної машини під керівництвом С. Лебедєва (1948-1950);

• запровадження нової автоматичної технології зварювання тощо;

— запровадження в промисловість досягнень науки і техніки, переважно у галузях військово-проми­слового комплексу;

— «лисенківщина» (назва походить від прізвища президента Всесоюзної академії сільськогоспо­дарських наук Т. Лисенка, який свою позицію ар­гументував не науковими доказами, а ідеологічни­ми штампами, запозиченими з «Короткого курсу історії ВКП(б)»); розгром генетики та кібернети­ки (проголошення генетики «продажною дівкою імперіалізму», а кібернетики — її «рідною сест­рою»).

«Лисенківщина»—специфічний період у сільськогосподарській і біологічній науці й практиці, пов'язаний із проявом культу особи президента ВАСГНІЛ, академіка АН УРСР Т. Лисенка, у результаті сякого було припинено перспективні наукові дослідження.

Література

— Складні умови розвитку літератури в умовах « жда­новщини».

— Прийняття партійних, постанов з ідеологічних питань, у яких містилася нищівна крити­ка українських видань (постанови «Про жур­нал „Вітчизна"», «Про журнал сатири і гумо­ру „Перець"», «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в „Нарисі історії української літератури"» тощо).

— Розгортання боротьби проти «безідейності, без­принципності, формалізму, космополітизму й низькопоклонства перед гнилим заходом» із метою посилення культурно-ідеологічної ізоляції ра­дянського суспільства від західного світу.

— Розгортання Л. Кагановичем бурхливої діяль­ності з боротьби з «українським буржуазним націоналізмом», жертвами якої стали А. Малиш­ко, П. Панч, М. Рильський, Ю. Яновський, Остап Вишня, В. Сосюра тощо.

— Створення українськими письменниками висо­кохудожніх творів, не зважаючи на надзвичайно важкі умови праці (трилогія О. Гончара «Прапо­роносці» , роман М. Стельмаха «На нашій землі», «Київські оповідання» Ю. Яновського, гумори­стичні оповідання Остапа Вишні тощо).

Мистецтво

— Домінування у мистецтві воєнної тематики.

— Видання постанови «Про репертуар драматичних та інших театрів України »,згіднозякою обов' язковою стає перевага у репертуарах вистав на сучасні

— теми; від театральних діячів вимагали оспівувати успіхи в соціалістичному будівництві. Основна продукція кінематографа — революційно-патріотичні фільми.

— Діяльність художників М. Глущенка, М. Дерегуса, О. Шовкуненка та ін.

Україна в умовах десталінізації (1953 – 1964 рр. XX ст.)

Зміни в керівництві СРСР та УРСР на початку 50-х років XIX ст.

5 березня 1953 р.— смерть Й. Сталіна; втома суспільства й партійного керівництва від жорстокості сталінського режиму; необхідність змін.

Тимчасове «колективне керівництво» — роз­поділ найвищих посад між найближчими соратни­ками Сталіна (Г. Маленков — голова Ради Міністрів СРСР, М. Хрущов — перший секретар ЦК КПРС, Л. Берія — голова Міністерства внутрішніх справ і держбезпеки). Такий компроміс був нетривким, ко­лишні соратники не довіряли один одному, боялися та шукали слушної нагоди позбутися конкурентів.

26 червня 1953 р.— арешт Л. Берія за звинувачен­ням у шпигунстві й підготовці державного перевороту та його таємна страта.

Червень 1953 р.— звільнення з посади першо­го секретаря ЦК КП(б)У Л. Мельникова, обрання О. Кириченка (вперше українець за походженням обійняв таку високу посаду); арешт і страта міністра внутрішніх справ УРСР П. Мешика та його заступ­ника.

1955 р. — звільнення Г. Маленкова з посади голови Ради Міністрів СРСР та обрання М. Булганіна.

Початок десталінізації

Десталінізація — процес ліквідації наслідків сталінізації, що почався після смерті Й. Сталіна.

— Створення комісій з перегляду справ засуджених у 1934-1953 рр.

— Початок реабілітації безвинно засуджених.

Реабілітація — виправдання, поновлення доброго імені чи ре­путації несправедливо обвинуваченої, обмовленої або засуд­женої особи.

— Ліквідація позасудових органів, воєнних трибуна­лів військ МВС, скасування надзвичайних законів і постанов, спрямованих на боротьбу з «ворогами народу».

— Чистка органів держбезпеки і значне скорочення їх кількості.

— Припинення ідеологічних кампаній проти інтелігенції, націоналізму тощо.

— Уповільнення процесу русифікації.

— Зростання ролі українського чинника в різних сфе­рах суспільного життя (висування місцевих кадрів на керівні посади в регіонах, поява вихідців з Украї­ни в найближчому оточенні М. Хрущова і т. ін.).

— Розширення прав республік (в Україні з союзного до республіканського підпорядкування переведе­но декілька тисяч підприємств та організацій). Процеси лібералізації суспільства 1953-1964 рр.отримали назву «відлига».

«Відлига» — це назва періоду перебування М. Хрущова при владі в СРСР (1954-1964), що характеризувався політикою десталінізації, політичною реабілітацією і непослідовністю реформ.

Читайте також:

1. Види голодування у тварин
2. Від продрозкладки до терору голодом
3. Відбудова народного господарства унр. у повоєнні роки.Голод 46-47рр
4. Відбудова народного господарства унр. у повоєнні роки.Голод 46-47рр
5. Голод 1932-1933 pp.
6. Голод 1932-1933 рр.
7. Голод 1946-1947 рр. в Україні
8. Голодомор 1932-1933 рр.
9. Голодомор 1932–1933 рр.
10. Голодомор 1932—1933 рр.
11. Голодомор в Україні (1932-1933), його соціально-політичні наслідки

Переглядів: 1560