• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Входження Криму до складу УРСР

19 лютого 1954 р. — указ Президії Верховної Ради СРСР на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією « Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР», «враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські зв'язки між Кримською областю і Українською PCP».

Розвиток економіки України у 1951-1955 pp.

Промисловість України, як і раніше, посіда­ла важливе місце в загальносоюзній економіці. Особливого розвитку набули паливно-енергетич­на, металургійна, машинобудівна галузі. Було по­будовано Каховську ГЕС. Зросли обсяги видобутку вугілля, нафти, газу. Характерний для попереднього періоду перекіс у бік важкої промисловості зберігся незмінним.

Розвитку сільського господарства керівниц­тво країни приділило досі не бачену в СРСР увагу. 1950 р. — укрупнення колгоспів і перетворення час­тини їх на радгоспи. Вересень 1953 р. — пленум ЦК КПРС, який констатував кризовий стан сільського господарства та започаткував низку реформ у аграр­ному секторі:

— збільшення капіталовкладень у сільське господар­ство;

— забезпечення кадрами МТС;

— списання заборгованості колгоспів;

— збільшення заготівельно-закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

— заохочення особистого підсобного господар­ства (зменшення податків, їх тверда сума та відповідність розмірам господарства);

— лютий—березень 1954 р. — початок освоєння цілинних земель (з України до Казахстану та Сибіру була направлена значна кількість людсь­ких і матеріальних ресурсів).

У результаті сільське господарство стало рента­бельним, його валова продукція зросла на 35,3 % у порівнянні з попередньою п'ятирічкою.

XX з'їзд КПРС

14-25 лютого 1956 p.— XX з'їзд КПРС, на яко­му М. Хрущов виступив із закритою доповіддю «Про культ особи Й. Сталіна та його наслідки» такого змісту:

— критика сталінської політики як хибної та злочин­ної за організацію масових репресій, депортацію народів під час війни, використання незаконних методів слідства і т. ін.;

— критика особи, а не системи, яка її породила (при­чинами появи культу Сталіна називали його риси характеру, гостру боротьбу з капіталістичним ото­ченням тощо);

— початком злочинної політики визначався 1934р., тобто не ставилися під сумнів методи проведення колективізації, голодомор 1932-1933 рр. і т. ін.; — небажання правлячої верхівки розділити відповідальність за вчинені злочини; незмінність партійних засад.

30 червня 1956 р. — постанова ЦК КПРС « Про по­долання культу особи та його наслідків».

Значення рішень XX з'їзду КПРС: попри всю свою м'якість і непослідовність, критика культу осо­би справила величезний вплив на всі сторони життя суспільства й, головне, розтопила страх у душах лю­дей; вони знову вчилися чинити опір неправді, неспра­ведливості, насильству. Тоталітаризму було завдано удару, від якого він уже ніколи не зміг отямитися.

Опір десталінізації

Червень 1957 р. — виступ групи колишніх ак­тивних учасників сталінської політики (В. Молотов, Л. Каганович, К. Ворошилов, М. Булганін та ін.) про­ти підриву «керівної ролі партії», постановка питан­ня про зміщення М. Хрущова. Але на цей час Хру­щов уже мав міцну «групу підтримки» зі своїх став­леників.

Березень 1958 р. — виключення противників дес­талінізації зі складу Президії ЦК, звільнення М. Булганіна з посади голови Ради Міністрів СРСР. Цю поса­ду обійняв М. Хрущов, одночасно залишаючись пер­шим секретарем ЦК КПРС. Таким чином, М. Хрущов зосередив у своїх руках майже всю владу в державі.

Поглиблення процесу десталінізації

1. Прискорення політичної реабілітації (на кінець 50-х років переглянуто 5,5 млн справ, за якими реабілітовано 3,5 млн чол., серед реабілітова­них — Л. Курбас, М. Куліш, В. Чубар, С. Косіор та ін.); .

2. Курс XXII з'їзду КПРС (жовтень 1961 р.) на по­глиблення десталінізації:

— звинувачення у масових репресіях не тільки Сталіна, але й людей із його найближчого ото­чення (зокрема В. Молотова, Л. Кагановича, Г. Маленкова та ін.);

— рішення про винесення тіла Сталіна з мавзо­лею на Красній площі, зруйнування числен­них пам'ятників, перейменування всіх міст, колгоспів, вулиць, установ, названих на честь вождя, вилучення його творів із бібліотек;

— лібералізація партійного життя: курс на пе­реростання диктатури пролетаріату в загаль­нонародну державу; регулярне оновлення на чверть складу керівних органів КПРС, пере­бування на найвищих посадах не більше трьох строків.

Лібералізація — пом'якшення політичного режиму, вільнодумство.

3. Розширення повноважень республіканських рад (зокрема, Верховна Рада УРСР ухвалила низкузаконів про бюджетні права УРСР і місцевих рад, судоустрій, цивільний, кримінальний та процесу­альний кодекси і т. ін.).

4. Уведення в практику всенародного обговорення проектів законів та інших важливих питань.

5. Розширення прав профспілок.

Реформи М. Хрущова та їх наслідки для України

Промисловість

— Спроба децентралізації управління промисло­вістю та будівництвом шляхом створення раднаргоспів та ліквідації низки галузевих міністерств (в УРСР було створено спочатку 11, а згодом ще З економічні райони на чолі з раднаргоспами). Позитивні риси: розширення господарчих прав на місцях, наближення управління до виробництва, скорочення управлінського апарату. Негативні: ускладнення зв'язків між підприємствами ок­ремих раднаргоспів, так зване «місництво», не­зацікавленість у комплексному розвитку всієї галузі.

Раднаргоспи (Ради народного господарства )—територіальні ор­гани управління, створені в 1957 р. замість галузевих міністерств, які помітно поліпшили керування економікою регіонів, але призвели до розриву зв'язків між окремими галузями.

— Збережено старі важелі адміністративно-команд­ної системи, реформа не була підкріплена введен­ням госпрозрахунку та наданням самостійності підприємствам, і це призвело до повернення ста­рої централізованої схеми управління. У 1960 р. створено Українську раду народного господарства та зменшено кількість українських раднаргоспів до 7; у 1963 р. організовано Вищу раду народного господарства СРСР та низку державних комітетів з окремих галузей промисловості.

— Впровадження здобутків науково-технічної революції (НТР) у виробництво (створення Дер­жавного комітету Ради Міністрів СРСР у спра­вах нової техніки, Всесоюзного товариства ви­нахідників і раціоналізаторів, в УРСР відкрито 5 тис. організацій цього товариства). Позитивні риси:впровадження перших кібернетичних ма­шин, запуск першого штучного супутника Землі в 1957 р., політ Ю. Гагаріна в космос у 1961 р., використання атомної енергії в мирних цілях, заміна паровозів тепловозами й електровозами, пароплавів — теплоходами, використання нових машин та технологій тощо. Негативні:повільні темпи НТР, перекіс у бік оборонної галузі, недос­татні асигнування на науку, відсутність конку­рентної боротьби виробників на ринку.

— Збільшення обсягів випуску товарів народного вжитку(за роки семирічки в УРСР було спо­руджено понад 300 нових і реконструйовано 400 підприємств легкої та харчової промисло­вості). Позитивні риси:зріс добробут народу. Негативні:зберігався значний перекіс у бік важ­кої промисловості, недостатня кількість і низька якість споживчих товарів.

Результатом було, з одного боку, підвищення про­дуктивності праці на 42 % й 65 % загального при­росту промислової продукції УРСР у 1959-1965 рр., з іншого — помітне відставання від країн із ринко­вою економікою.

Сільське господарство

— Велика увага до розвитку аграрного сектора (з 1953 до 1964 р. відбулося 14 пленумів ЦК КПУ з питань сільського господарства); до 1958 р. приріст продукції сільського господарства в УРСР становив 7 % щорічно.

— Продовження «цілинної епопеї»,в якій узяли участь 80 тис. українських юнаків та дівчат; уже на 1956 р. цілина дала 50 % вирощеного в СРСР хліба, але ціною великих затрат і відтоку ресурсів з України.

— Новий наступ на особисті присадибні господарства,спричинений впровадженням у життя ідеї про стирання різниці між містом і се­лом та будівництвом так званих агроміст: у 1956 р. встановлено високий податок за утримання худоби в міській місцевості, обмежено власників худоби у пасовищах і заготівлі кормів; у 1959 р. заборо­нено утримувати худобу в містах і робітничих се­лищах, встановлено ліміт на утримання живності на селі; зменшення продажу продуктів тваринниц­тва, підвищення цін на них.

— «Кукурудзяна кампанія»— спроба вирішити про­блему з кормами, збільшивши обсяги виробниц­тва; зменшення посівів пшениці та інших цінних культур в Україні.

«Кукурудзяна епопея» набула надмірно великих розмірів. І У 1963 р. «цариця полів» зайняла 40 % посівних площ.

— Реорганізація МТС (перетворення МТС на ремонт­но-технічні станції з обслуговування колгоспної техніки шляхом примусового викупу колгоспами старої техніки МТС за завищеними цінами); пере­творення слушної ідеї надання можливості кол­госпам вільно розпоряджатися власною технікою на їх чергове обкрадання.

— Надпрограма у тваринництві (за 3-4 роки наздо­гнати США у виробництві м'яса, молока та масла на душу населення); завищені плани здачі про­дукції тваринництва, зменшення поголів'я худоби.

Соціальна сфера

— Збільшення мінімальної зарплатні та пенсій.

— Скорочення робочого тижня.

— Видача паспортів селянам.

— Скасування плати за навчання.

— Припинення практики примусових державних позик.

— Широкомасштабне житлове будівництво.

— Грошова реформа 1961 р., наслідком якої стало зростання цін на товари.

Висновки: в соціально-економічному житті суспільства відбулися важливі позитивні зрушення, але неспроможність М. Хрущова та його оточення вийти за межі існуючої системи породжували непро­думані, суперечливі, волюнтаристські заходи, які зводили нанівець усі реформи.

Усунення М. Хрущова від влади

Початок 60-х рр. XX ст. — зростання невдоволення політикою М. Хрущова серед різних верств населен­ня у зв'язку з ростом цін, замороженням зарплатні, дефіцитом товарів, наступом на особисте господарство селян, формуванням нового «культу особи» іт. Ін.

Хвиля робітничих виступів у Краматорську, Чер­касах, Харкові, Києві. Найбільші — 1962 р. у Донець­ку, Жданові (нині — Маріуполь) та Новочеркаську (тут 7-тисячну демонстрацію розстріляли війська), 1963 р. у Кривому Розі.

Партійне керівництво, невдоволене «волюнтариз­мом» М. Хрущова, скороченням партійного апарату та втратою привілеїв, поглибленням демократичних процесів, склало змову.

Волюнтаризм — соціально-політична діяльність, що характе­ризується ігноруванням об'єктивних законів історичного роз­витку, суб'єктивними бажаннями, рішеннями окремих осіб чи І груп осіб.

14 жовтня 1964р.— пленум ЦК КПРС звільнив М. Хрущова з усіх посад «за станом здоров'я». Сама можливість такого кроку була великою заслугою са­мого М. Хрущова. Першим секретарем ЦК КПРС став Л. Брежнєв, головою Ради Міністрів СРСР — О. Косигін.

Культура і духовне життя в Україні у 1956-1964 рр.

Освіта

— Шкільна реформа 1959р. (впровадження обов'яз­кової восьмирічної освіти, перетворення 10-річних шкіл на 11-річні, створення матеріальної бази для того, щоб учні могли отримати робітничі про­фесії).

— Зростання кількості вузів, технікумів, профтех­училищ.

— Недостатня матеріальна база спеціальних навчаль­них закладів.

— Русифікація освіти (згідно зі шкільною рефор­мою 1959 р. затверджено положення про факуль­тативність вивчення української мови в школі; наказ Міністерства освіти УРСР, згідно з яким російська мова стала обов'язковою для вивчен­ня, а українську можна було вивчати за бажан­ням).

Русифікація — сукупність дій і заходів радянського союзного керівництва в національних органах і неросійських республіках СРСР, спрямованих на звуження, приниження чи відсунення на другорядні ролі національних мов, культури, історії союзних республік і водночас висунення на провідні позиції російської мови, культури, історії.

— Неухильне зменшення кількості українських шкіл (у 1959-1965 рр. їх поменшало майже на 2 тис).

— Викладання у вищих навчальних закладах пере­важно російською мовою.

Наука

— Розгортання науково-технічної революції.

— Збільшення бюджетних видатків на розвиток науки.

— Провідна роль Академії наук УРСР на чолі з О. Палладіним (до 1962 р.) та Б. Патоном (з 1962 р.).

— Створення в Києві Обчислювального центру на чолі з В. Глушковим (195 7 р.), який працював над створенням електронно-обчислювальних машин для управління виробничим процесом.

— Розробка нових технологій Київським Інститутом електрозварювання на чолі з Б. Патоном.

— Дослідження проблем атомної енергетики у Харківському фізико-технічному інституті на чолі з І. Курчатовим.

— Розробка Інститутом механіки АН УРСР рекомен­дацій щодо створення міжконтинентальних ракет, дослідження теорії конструктивної міцності пла­стмас тощо.

— Створення у 1960 р. в Київському Інституті фізики ядерного реактора, за допомогою якого здійсню­валися дослідження атомного ядра.

— Внесок українських учених у розвиток космонав­тики (участь у запуску першого супутника Землі у 1957 р. тощо).

— Розробка нових методів хірургічного лікування серцевих захворювань під керівництвом М. Амо­сова.

— Видання першої багатотомної «Української Ра­дянської Енциклопедії», «Українського історич­ного журналу», журналу «Народна творчість та етнографія» та ін.

Література

— Реабілітація українських поетів та письменників О. Олеся, М. Вороного, В. Еллана-Блакитного, Г. Косинки, В. Чумака, О. Досвітнього та ін.

— Виступ на захист української мови письменників М. Рильського, М. Бажана, С. Крижанівського та ін.

— Пожвавлення літературного життя (поштовхом стала стаття О. Довженка «Мистецтво живопису і сучасність», 1955).

— Поява нових творів В. Сосюри «Розстріляне без­смертя» та «Мазепа» (не надруковані), Л. Первомайського «Дикий мед», Г. Тютюнника «Вир», М. Стельмаха «Кров людська — не водиця», «Хліб і сіль», О. Гончара «Тронка» та ін.

— Виникнення плеяди молодих літераторів (В. Симоненко, Л. Костенко, М. Руденко, Д. Павличко, М. Вінграновський, Ю. Мушкетик, І. Драч та ін.).

— Діяльність «шістдесятників».

— 1960 р. — створення Клубу творчої молоді у Києві — першого осередку «шістдесятників» на чолі з Лесем Танюком (його учасники — І. Драч, М. Вінграновський, І. Світличний, А. Горська таін.), який займався пропагуванням українських народних традицій, організацією різних мистець­ких гуртків, пошуком місць масових поховань жертв.

Читайте також:

1. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
2. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
3. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування лихоманки.
4. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування сухого кашлю.
5. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.
6. Аналіз складу газів
7. Аналіз складу майна та джерел його утворення.
8. Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості
9. Аналіз чисельності, складу і руху персоналу
10. Аспекти вибору системи складування
11. Біохімічного складу жовчі (дисхолією).
12. Вдосконалення соціальної структури і професійно-кваліфікаційного складу працівників

Переглядів: 2231