• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 2. Місце ідеології в сучасному світі

План

1. Етапи розвитку наукової революції, її значення в історії людства.

2. Науково-технічні революції ХХ ст.

3. Головні тенденції розвитку глобального технологічного простору.

1. Етапи розвитку наукової революції, її значення в історії людства

Вивчаючи історію сучасного світу, слід постійно мати на увазі, що суспільство є вкрай технологізованим. Техніка – це складова технології, тобто системи інструментальних і апаратних засобів. Сама технологія є складною системою, в основі якої – використання знарядь, інструментів, апаратів, які спираються на напрацьовані людством навички, знання і вміння, а також адекватна інформація, система управління необхідними ресурсами (кадровими, транспортними, фінансовими, енергетичними, сировинними), нарешті, підсистема різних соціальних, економічних, екологічних та інших наслідків, пов`язаних із запровадженням цієї технології.

У своєму історичному розвитку людство пройшло декілька технологічних рівнів, або укладів. Перший рівень базувався на використанні енергії, сили, навичок і знань людини (первісне суспільство). Другий основувався на використанні енергетичних можливостей природи: вітру, води, вогню, сили тварин (традиційне суспільство). Третій рівень був пов`язаний із винайденням і застосуванням парових машин і відповідних засобів пересування: паровоза, пароплава (час індустріального суспільства). Четвертий пов`язаний із промисловим використанням електрики, хімізації виробництва, застосуванням двигунів внутрішнього згорання, механізацією основних видів промислової, сільськогос­подарської праці, зі створенням електроніки, процесорів, сучасної обчислювальної техніки і засобів зв`язку, виникненням і використанням атом­ної енергетики (перехід від індустріального до постіндустріального суспільства). П`ятий рівень являє собою максимальну автоматизацію всіх процесів у промисловості, сільському господарстві, видобувних галузях, освіті, науці, культурі, побуті і т.ін. У поєднанні з новітніми біотехнологіями, можливістю створення матеріалів із заданими властивостями, гарантією екологічної безпеки і максимальним раціональним використанням земних і космічних ресурсів він становить технологічну основу найбільшої інформатизації та інтелектуалізації суспільства, що має вести до його матеріального і духовного добробуту.

Зрозуміло, що життя суспільства не зводиться до однієї тільки технології. Найважливіші фактори його розвитку – культура, релігія, мистецтво, національні традиції, соціальна творчість.

Індустріальне суспільство із притаманним йому технологічним способом виробництва веде початок від промислової революції, яка розпочалася у 60-х рр. XVІІІ ст. у Великій Британії. Проте вона була б неможливою без попередньої наукової революції, яка заклала основу індустріальному перетворенню світу.

Наукова революція – назва, дана для позначення докорінної зміни в ідеях про природу, в динаміці наукового пізнання, що відбулася в європей­ському інтелектуальному житті в період з середини ХVІ – до кінця ХVІІ ст. Це був час формування вільної від церковних догматів, заснованої на накопичених протягом півтори тисячі років фактах та узагальненнях нової наукової картини світу, коли різко зросла кількість наукових відкриттів і визначних технічних винаходів.

До наукової революції привели багато факторів, Стрижнем змін стали суто інтелектуальні прориви. Невелика група людей, які занурилися в античні проблеми фізики, астрономії та анатомії (рух, небесні явища та будова тіла), зробила переконливі відкриття, що змінили західну, і не тільки західну , думку назавжди. Другим чинником був дедалі зростаючий інтерес до того, що нині відкидається як «магія», але свого часу вважалося серйозним інтелектуальним заняттям: алхімії, астрономії та астрології, герменевтики[1]. Ще одним фактором впливу була тривала зачарованість Європи технологічними винаходами. Архітектори, навігатори, інженери, зброярі Ренесансу першими повірили в особливу важливість вимірювань і ретельних спостережень.

Середньовічні вчені не були зацікавлені у новому пізнанні, вони лише прагнули логічно мислити, знову і знову коментуючи єдино визнанні джерела знання – Біблію, праці Аристотеля та його сучасників. Природознавчу науку у теперішньому розумінні заснував Галілео Галілей. Цей ренесансний вчений наприкінці XVI ст. буквально закрив античні книги і сам поглянув у телескоп на зорі. Незабаром його теоретичні пізнання послужили імпульсами не тільки для світу вчених, а й для прогресу у воєнному ремеслі та на мануфактурах. Найвидатніший філософ того часу Ф. Бекон проголосив дослідні знання основою наукових узагальнень. Він твердив: аби примусити Природу відкрити свої секрети, слід робити те, що звичайно не робиться. Він вважається засновником всієї сучасної науки, яка базується на експерименті. Третім засновником нового шляху в науковому пізнанні вважається Р. Декарт, який отстоював позиції раціоналізму. Найвидатнішим вченим того часу був англієць І. Ньютон. Він став засновником класичної фізики, відкрив закон всесвітнього тяжіння, розробив диференціальне та інтегральне числення, зробив низку дуже важливих відкриттів в оптиці, створив перший рефлекторний телескоп. Кожне з цих відкриттів стало основою для розвитку самостійних наукових дисциплін.

У період наукової революції великий крок вперед зробили фізика, математика, хімія, біологія, зоологія, медицина, географія, мінералогія. Глибокі дослідження природи привели до нового якісного стрибка в уявленнях про світ, до переконання в існуванні суворої природної закономірності, яку можна обчислити математично. Успіхи промисловості сприяли розвитку механіки. Були винайдені барометри, вакуумний насос, мікроскоп, телескоп, термометр, хронометр, та інші прилади.

Розуміння того, що наука має бути об`єднанням загальних зусиль і що необхідним є обмін інформацією задля того, щоб не витрачати час і сили, привело до інституалізації науки.

Головний наслідок наукової революції – зародження сучасної науки, початок процесу диференціації наук, формування нових галузей знань, фундаментальних та прикладних наук, професійного поділу праці, спеціалізації досліджень. Важливо і те, що наукова революція заклала основу для індустріальних трансформацій світу у наступні століття.

Виникнення й існування індустріального суспільства зумовлене промисловою революцією. Промислова революція – назва, надана широкомасштабним соціальним та економічним змінам, пов`язаним із впровадженням та швидким розвитком машинної технології в Європі після 1760 р. У найглибшій своїй основі промислова революція мала застосування механічних процесів у виробництві.Спочатку технічний переворот відбувся у британській текстильній промисловості внаслідок винайдення і широкого застосування прядильної машини Дж. Харгрівса (1767р.) У 1782р. механік Дж.Уатт запропонував парову машину, яка могла приводити в дію текстильні машини із постійною швидкістю. Використання новацій поширювалося з фантастичною швидкістю. Верстати і парові двигуни дали можливість значно підвищити продуктивність праці, зменшити вартість прядива і тканини. Конкурентна боротьба спонукала підприємців шукати ефективні засоби зниження вартості товарної продукції, що вироблялася. Таким засобом стали досягнення науки і техніки, їх результати. Їх розвиток став потрібним,що, власне, стимулювало науково-технічний прогрес.

Створення машин, у свою чергу, привело до великих технологічних змін у металургії. Після бавовняної революції настає революція залізна. Вдоско­налення якості металів дали змогу виготовляти більші за розміром та ефективніші машини. У Великій Британії зародився і другий етап промислової революції – коли машини, почали вироблятися за допомогою машин. Виникло і стало стрімко розвиватися машинобудування. Індустріальна технологія одержала свою власну базу, що зробило більш однорідною технологічну структуру індустрії і сприяло її швидкому зростанню. В Англії виникла машинна фабрика як адекватна форма застосування машин, яка прийшла на зміну мануфактурі. З`являється залізничний транспорт і пароплавство. Нестача природних фарбників зумовлює створення штучних, що дає поштовх розвитку хімії.

Нові технології поширилися на сільське господарство, тим більше що тільки воно могло стати джерелом додаткових робочих рук для промисловості, яка бурхливо розвивалася. Сама по собі аграрна революція знаменувала таку ж радикальну зміну в заняттях людей, як і промислова революція. З її розвитком потреба ферм у робочій силі для виробництва продовольства зменшувалася, а це посилювало тенденцію залучення основної маси населення до міст. З часом одними з провідних тенденцій сучасного світу стануть грандіозні процеси міграції та урбанізації. Урбанізація і зростання населення були двома найбільшими соціальними змінами. Після двох-трьох поколінь, що жили за часів індустріалізації, більш ніж половина населення промислових країн вже мешкали у містах. Це було вперше в історії людства. Зростаюча вага в суспільстві промисловців, фінансистів, підприємців та збільшення чисельності робітничого класу впливали на політичний лад ХІХ ст. У результаті промислової революції виникли протилежні доктрини соціалізму та невтручання держави у підприємництво. Промисловий переворот поклав також початок перетворенню аграрних країн в індустріальні та індустріально-аграрні. Таким чином, сутнісними складовими індустріалізації були механізація, перерозподіл робочої сили, реструктуризація економіки. За своїми економічними та соціальними наслідками промислова революція становила найбільш радикальну зміну у людському суспільстві від часів розвитку організованого сільського господарства. Наслідки цього масштабного перево­роту ще не вичерпали себе.

Велика Британія стає центром технічної революції, яка докорінно перетворила технологічну базу у всіх сферах економіки і потім швидко поширилася у Північній Америці і Західній Європі як матеріально-технічна основа індустріального суспільства. Це знов збільшило розрив у техноло­гічному рівні економіки між країнами-лідерами і більшістю країн Азії, Латин­ської Америки, Африки, де переважали до індустріальні технологічні способи виробництва.

Наступний технологічний переворот індустріальної епохи розгорнувся в середині ХІХ ст. Він став логічним продовженням промислової революції. Його ядром було важке машинобудування; з`явилися перші електростанції; високими темпами розвивалося виробництво паровозів, пароплавів; будувалися залізниці і суднохідні канали.

Набагато значнішою за масштабами та глибиною була технічна революція кінця ХІХ – початку ХХ ст. Серцевиною її стала енергетика: перехід від пари та кам`яного вугілля до електричного струму та рідкого палива. ; освоєння засобів масового виробництва і передачі на далекі відстані електроенергії; використання її для приведення до дії машин у різних галузях, зв`язку й освітлення; бурхливий розвиток електротехніки (цю технічну революцію інколи називають «електротехнічною»). Електрифікація виробничих процесів і побуту відкривала нові можливості передачі і дроблення енергії, покращення умов праці. Це був крок у здійсненні мрії людства – одержувати дешеву енергію не трудомістким способом. Іншим кроком на цьому шляху стало освоєння видобування та переробки нафти, одержання гуми рідких нафтопродуктів і використання їх у двигунах внутрішнього згорання. Це значно здешевило перевезення вантажів та пасажирів. Виникли нові види транспорту – автомобіль, літак. Це, у свою чергу підштовхнуло гірничу промисловість, розвідку, видобування, збагачення і переробку різних видів мінеральної сировини в багатьох країнах світу, підвищило цінність її запасів у колоніальних країнах. Згодом загострилась міждержавна конкуренція за контроль над покладами корисних копалин, яка часом призводила і досі призводить до військових спроб розв`язання суперечностей.

Відбувся також технологічний переворот і в аграрному секторі. В результаті значно збільшилася врожайність основних сільськогосподарських культур і продуктивність худоби; підвищилася результативність праці в аграрному секторі економіки; вивільнилася з нього значна кількість робочих рук, яких дуже потребувала промисловість.

Як і раніше, досягнення науки і техніки стали основою чергової війсь­ково-технічної революції. Як показала історія, саме військові потреби і замовлення виступали головними рушіями прогресу науки і техніки. Поява військової авіації і танків, створення потужного військово-морського флоту, нових видів вибухових речовин, отруйних газів, використання засобів радіо­зв`язку – все це значно збільшило силу і різноманітність способів знищення людей, сприяло посиленню гонки озброєнь і підготувало базу для Першої, а незабаром і Другої світових воєн. У тих війнах, як відомо, загинули десятки мільйонів людей і, було заподіяно величезних збитків економіці і культурі багатьох народів світу. Винаходи людського мозку, творення людських рук все більше оберталися проти свого творця.

Радикальні зміни відбулися у формах організації суспільної праці, Місце ремісничих майстерень і мануфактур зайняли гіганти індустрії, тісно пов`язані між собою. Величезні масштаби технічних перетворень, що відбулися, вимага­ли створення акціонерних товариств, а наприкінці ХІХ ст. – монополій. Принципово змінилася роль і місце працівника у виробництві товарних цінностей і виробничих відносинах. Виникла потреба у кваліфікованому працівникові. З іншого боку, різко зросла чисельність вчених, інженерів, техніків, безпосередньо залучених до процесу розробки, виробництва і використання складної техніки. Все це разом привело до чергової революції в освіті. Внаслідок технологічних переворотів зросла продуктивність праці, подешевшало багато товарів, значно розширився іх асортимент, покращилась їх якість. Відбулося загальне, хоча і нерівномірне, підвищення ефективності відтворення, рівня життя у розвинутих країнах. Раніше виробництво було засобом, що забезпечував людське існування. Після ХУІІІ ст. промислове виробництво із засобу перетворюється на ціль. Від його ефективності, рівня розвитку, від обсягу валового національного продукту залежить значущість держави у міжнародній ієрархічній системі, її здатність впливати на хід світових подій. Виробництво стало державним, цивілізаційним тотемом. Та цивілізація, яка домінує у сфері виробництва, нав`язує решті свою ідеологію і культуру як загальнолюдську.

Індустріальні технології змінили виробництво і спосіб життя мільярдів людей. Однак промисловий переворот створив і нові небезпечні суперечності, яких не знали попередні епохи. Насамперед змінилося становище людини у технологічному процесі. Творець машинної техніки підкорювався машинному ритму, став частиною інтенсивного технологічного процесу, додатком до машини, особливо із розвитком поточного і конвеєрного виробництва. Різко збільшився технологічний та економічний розрив між тими галузями, регіонами, країнами і цивілізаціями, які пішли вперед в освоєнні машинних технологій, нових технологічних систем, і тими, які відстали. Могутність науки й ефективність індустріальних технологій були спрямовані насамперед на створення знарядь знищення людини і засобів захисту від них, на розвиток військово-промислового комплексу, що роз`їдало економіку і суспільство, породило масу війн і врешті-решт поставило людство на межу самознищення. Індустріальні технології призвели до зростаючого втягнення у виробництво природних ресурсів і багатократного забруднення довкілля. Біосфера поступово стала втрачати здатність до самовідтворення. Виникла реальна загроза глобальної екологічної катастрофи.

Для технологічних переворотів ХХ ст. , епохи занепаду індустріального суспільства і зародження постіндустріального, притаманне дуже тісне переплетення двох головних рушійних сил оновлення матеріально-технічної бази суспільства – наукового інтелекту і його матеріалізації у нових поколіннях техніки. Це дало підставу вести мову про науково-технічний прогрес та його втілення у періодичних хвилях перетворень – науково-технічних революціях (НТР).

2. Науково-технічні революції ХХ ст.

В історії ХХ ст. простежуються дві науково-технічні революції. Перша НТР розгорнулася у розвинутих країнах світу у 50 – 60-х рр. минулого століття. Треба зазначити, що її вихідну наукову базу було створено в результаті великих наукових відкриттів і винаходів кількома десятиліттями раніше. ЇЇ джерелом були видатні відкриття у фізиці, у хімії, біології, технічних науках. Ця революція базувалася на трьох головних науково-технічних напрямках: освоєння енергії атома, застосуванні радіоактивності у різних галузях техніки; квантовій електроніці, створенні лазерної техніки; електронних перетворювачів енергії; кібернетиці та обчислювальній техніці, створенні генерацій нових ЕОМ. Освоєно реактивні двигуни, що привело до перевороту в авіації. Найвищим науково-технічним досягненням ХХ ст. стало освоєння людиною космічного простору.

Варто зазначити, що на початку 1960-х років мало місце запекле суперництво між СРСР та США на предмет того, хто першим відправить у космос людину. Тодішній партійний лідер М.Хрущов висловив бажання комуністичної влади довести, що «наші успіхи у космосі незаперечно свідчать про переваги соціалізму над капіталізмом». Першим став Радянський Союз, який 12 квітня1961 р. запустив на орбіту Землі корабель, пілотований Ю. Гагаріним. Тодішній президент Сполучених Штатів Дж. Кеннеді, аби підсолодити своєму народові гірку пігулку – поразку у космічних перегонах, заявив, що американці зовсім і не прагнули першими потрапити у космос, а головною метою державної політики було забезпечити націю телевізорами, що і вдалося. За часів Дж. Кеннеді телевізор з`явився у кожній американській домівці. Водночас у країні – батьківщині першого космонавта, телевізор був предметом розкоші, тобто недоступним для переважаючої частини населення ще дуже довгий час. Цей епізод демонструє життєві пріоритети двох систем: розвинений капіталізм, виявляється орієнтувався на добробут людей, а соціалізм – на безумовне верховенство інтересів держави. І ще: технічний прогрес став широко запроваджуватися у побуті (у різних країнах різною мірою).

Значними були успіхи у хімії (відкриття гербіцидів і пестицидів). Розвиток хімії поєднувався з досягненнями біологічних та медичних наук (встановлення батьківства – ідентифікація людини, антибіотики 1928р.).

Водночас досягнення науково-технічного прогресу активно використовувалися у військовій сфері. Створення атомної і термоядерної зброї величезної руйнівної сили, ракетних засобів доставки їх у будь-яку точку земної кулі, потаємна робота над хімічною і бактеріологічною зброєю, створення нових поколінь літаків, гелікоптерів, танків, артилерії, автоматичної стрілецької зброї, досконаліших класів військових кораблів, атомних підводних човнів – усі ці досягнення військової науково – технічної революції середини ХХ ст. поставили людство на межу самознищення. Гонка озброєнь перейшла розумні рамки: подальше накопичення смертоносної зброї втратило сенс, оскільки застосування її, навіть через фатальну випадковість або чиюсь злочинну авантюру, могло закінчитися знищенням усього живого на Землі. Тільки атомної зброї було накопичено таку кількість, якої б вистачило для того, щоб одинадцять разів висадити в повітря Земну кулю. Навіть якщо б не залишилося людей, ракети, наведені на певні об`єкти, злітали б самі, реагуючи на підвищення рівня радіації. Якщо б Земля уціліла, настала б « ядерна зима» – з повної зміною клімату, освітлення, складу повітря, ґрунту і взагалі навколишнього середовища, не придатного для чогось живого. Цей прогноз теж було зроблено науковцями, а не фантастами.

У 1970-х роках у світі вибухнуло відразу кілька криз: технологічна, енергетична, економічна, соціальна. Матеріальною основою подолання їх стала друга НТР. Вона розгорнулася в останній чверті ХХ ст. і ознаменувала початок переходу до постіндустріального технологічного способу виробництва. ЇЇ ядром стали мікроелектроніка, біотехнологія, інформатика. Можливість дешифрувати і змінити структуру спадкової речовини методами генної інженерії відкрило небувалі можливості. У 1995 р. відбулося перше клонування живої істоти (вівця Доллі). Щоправда в багатьох країнах клонування заборонено. У 2002 р. повністю розшифровано геном людини. Нові інформаційні технології відкривають небачені можливості у всіх сферах людської діяльності. Базові напрями другої НТР виступають фундаментом якісних змін виробничої технології, відкриваючи шлях комплексній автоматизації.

Закінчується вік заліза, що панувало як основний конструктивний матеріал протягом майже трьох тисячоліть. Пріоритет віддається матеріалам, які мають задані властивості – композитам, кераміці, пластмасам, синтетичним смолам, а також виробам з металевих порошків. Опановуються принципово нові технології – геотехнології під час видобування сировини, маловідходні та безвідходні при її переробці, мембранні, плазміні, лазерні, електроімпульсні. Прикладом можливого застосування останніх є резонансна, електроімпульсна, комп`ютерна – через Інтернет – діагностика людей. Пацієнту достатньо взяти до рук два невеличких циліндри, з`єднаних із комп’ютером, і невдовзі одержати відомості про стан свого здоров`я. Зазначені технології дають змогу набагато менше витрачати матеріалів та енергії, протягом меншого часу одержувати кінцевий продукт, уникати певних проміжних витратних операцій та процесів.

Докорінні зміни відбуваються у техніці зв`язку і транспорту. Волокно-оптичні лінії зв`язку , космічний, факсимільний, стільниковий зв`язок виклали справжній переворот у цій сфері. Низка принципових новацій створюється на транспорті. Це, наприклад, судна на повітряній подушці, електромобілі і т.ін. Однак ці новації запроваджуються повільно. Транспортна революція запізнюється. А це призводить – разом із зростанням дорожнечі нафтопродуктів – до відносного подорожчання транспортних послуг. Насиченість великих міст автомобілями вже перевищила раціональні межі. Зростання цін на нафту і нафтопродукти тягне за собою подорожчання усього набору товарів і послуг, необхідних для життєзабезпечення людини.

У сільському господарстві після першої «зеленої революції» починається друга. На перший план в ній висуваються насамперед виробництво екологічно чистого продовольства з використання методів біотехнології, які забезпечують програмовані врожаї. Але ці та інші досягнення другої НТР в аграрному секторі поширюються досить повільно. Мільйони людей у країнах, що розвиваються, щорічно вмирають від недоїдання.

Друга НТР зумовила радикальні зміни у формах організації виробництва. Місце гігантів займають малі і середні підприємства із виробництвом, яке гнучко програмується і швидко перебудовується . Такі підприємства, виходячи зі своїх інтересів, об`єднаються у «м`які» інтеграційні форми – консорціуми, асоціації, багатогалузеві фінансово-промислові групи. Це полегшує реакцію на зміни на ринку, зменшує накладні витрати. Малий та середній бізнес у Японії, Італії, Іспанії, Франції та інших країнах виробляє більше половини валового національного продукту, забезпечує додаткові робочі місця, характеризується швидкою реакцією на інновації.

Головною відмінністю другої НТР ХХ ст. стала комп`ютеризація. Перший у світі «комп`ютер» було винайдено і зібрано у 1943 р. у Великій Британії для дешифрування німецьких секретних кодів. Тоді електронно-обчислювальна машина являла собою велику кімнату або навіть кілька кімнат з великим штатом співробітників, які її обслуговували. У 1946р. у Філадельфії було зібрано комп`ютер, який важив 30 тон, займав площу з гімнастичний зал і споживав дуже багато енергії: коли машину вмикали, в місті миготіло світло. Перший комп`ютер комерційного використання було випущено у 1951 р. У 1971р. фірмою «Інтел» було випущено перший мікропроцесор. На середину 2005 р. найбільш досконалий комп`ютер зроблено у США. Він здатен виконувати 70,7 трильйона операцій за секунду. Ера персональних комп`ютерів настала з початку 1980-х рр. Перший ПК випустила американська компанія «ІВМ», а « Microsoft» зайнялася програмним забезпеченням. Незабаром до апаратної конфігурації додалося підключення мережі. Роком народження Інтернету вважається 1969 р. Для того, аби вчені, які працювали в інтересах збройних сил США, могли зв`язатися між собою через комп`ютер, було створено мережу ARPANET, яка складалася з двох терміналів у Стенфорді і Каліфорнійському університеті у Лос-Анжелісі. Зі зростанням комерціалізації мережі ARPANET злилася з Інтернетом. В оцінках значення цього винаходу – широкий спектр думок: від переконання, що це – «диявольська мережа» до впевненості, що нарешті здійснилася мрія людства: багатовікові знання стали загальнодоступними. У 2004 р. розпочато сканування для Інтернету 50 млн. тонів книг, виданих протягом останніх семи століть, які знаходяться у найбіль­ших бібліотеках США і Великої Британії. В наш час усе більше професій не можуть бути реалізовані без застосування комп`ютерів.

Разом із тим комп`ютеризація створює чимало проблем. Зокрема залежність від комп’ютера, що особливо небезпечно у юному віці.

Характеризуючи в цілому результати двох науково-технічних революцій минулого століття, можна зазначити, що насамперед відбулася інтеграція двох, раніше в основному самостійних, хоча й тісно взаємодіючих елементів прогресу – наукового і технічного – у єдиний потік науково-технічного прогресу. Це помітно прискорило темпи перетворень, але й мало негативні риси, що виявилося у технологічній кризі ХХ ст. (військова небезпека, екологічна криза загроза техногенних катастроф, психологічні впливи на людину тощо). Важливо також підкреслити, що розширилася сфера ефективного застосування значних нововведень. На сучасну науково-технічну базу переведено практично всі галузі матеріального виробництва і невиробничої сфери. Розвиток електронної побутової техніки і мережі телекомунікацій змінив побут, дав змогу підключити багато родин у розвинутих країнах до світового інформаційного простору.

Науково-технічна революція привела до радикальних змін щодо рівня та форм організації виробництва, його спеціалізації, концентрації та інтеграції. Перша НТР і наступна військово-технічна революція мали наслідком створення такої страшної зброї масового знищення, що стали очевидним безглуздість і надзвичайна небезпека її ї застосування. Перша НТР стала основою тривалого періоду високих темпів економічного піднесення на базі масового використання у виробництві новітніх ідей і технологій, а також порівняно дешевих природних ресурсів. Для другої НТР притаманний перехід до ресурсозбереження, екологічно чистих технологій. Фахівці висловлюють думку, що друга НТР вичерпає свій потенціал у 10-20-ті роки ХХІ ст.

На відміну від природничих, суспільні і гуманітарні науки у ХХ ст.. переживали (й нині переживають) серйозну кризу. Людство так і не винайшло універсальної економічної і соціальної моделей суспільства, що викликало в світі болючі кризи. Існуючі економічні теорії не досконалі. Водночас застосування класових соціальних теорій призвело до глобальних катастроф, світових війн, революцій, тривалого перебування при владі тиранів, таких як Сталін, Гітлер, Мао Цзедун, Пол Пот. У результаті практичних експериментів зазнали поразки ніцшеанська і марксистська філософські теорії – відповідно «сильної особистості» і «діалектичного матеріалізму».

Головним результатом НТР ХХ ст.. є якісна зміна самого уявлення про технічний прогрес. Раніше воно було пов`язане переважно з інвестиціями в нову техніку і зростанням важкої промисловості. В сучасності НТП виступає як процес безперервних структурних змін як на рівні окремих виробництв, так і на рівні галузі, сфери, усієї економіки, при головній тенденції зниження частки важкої промисловості.

3. Головні тенденції розвитку глобального технологічного

простору

Сьогоднішня технологічна революція має свої відмінні особливості, які визначають її унікальність в історії сучасного світу. Ці особливості полягають у тому, що під впливом інформаційних технологій виникає «нова економіка», у якій найважливішим активом виявляються інтелект, інформація, знання, тобто формується економіка постіндустріального суспільства.

Економічний розвиток світу кінця 80-х ─ 90-х років ХХ століття характеризують в основному ті самі тенденції, тільки в більш загостреному вигляді, що і в попередні десятиліття. Серед них ─ посилення нерівномірності розвитку окремих країн, їх різних груп та географічних регіонів, що супроводжується економічними підйомами, локальними або глобальними кризами, поглибленням економічних і політичних проблем.

Досвід історії нового і новітнього часів свідчить, що вихід кожної країни з тяжкого економічного і соціального становища полягає у переході до більш високого рівня технологізації та інформатизації суспільства.

Приклад Об`єднанні Арабські Емірати. Емірат Дубай, найбільш розвинений в економічному плані, відомий як один із найбільших постачальників нафти. Однак могутність Дубая базується не на одержанні ним 500 млрд. доларів від продажу нафти, а на тому, що ці надходження витрачаються на розвиток індустріальних структур, що спираються на технології 4 і 5 рівнів. У наш час навколо космополітичного фінансового центру – міста Дубай – створюється сучасна індустріальна зона, заснована на використанні передових технологій. Мета полягає у тому, аби до періоду, коли нафтові ресурси Дубаю виявляться вичерпаними, країна змогла забезпечити собі високий рівень добробуту.

Як свідчить досвід історії сучасного світу, основою ефективного економічного розвитку виступає єдність науки, виробництва і комерції. В основі цієї єдності лежить саме наука, що в найбільш розвинених країнах світу забезпечує від 65 до 80% зростання національного багатства. Проте в більшості посткомуністичних країнах, особливо це стосується Росії та України, наука занепадає. Держави не в змозі надати достатнє фінансування.

Нерівномірність спостерігається і у глобальному технологічному просторі. То одна, то інша країна стає лідером технологічного прориву, що надає їй можливість панувати в цьому середовищі. Інші йдуть за лідером у другому ешелоні, орієнтуються на вже засвоєні принципово нові технології, що пов`язано з меншим ризиком, проте і з меншим прибутком. Треті, у хвості, знаходяться на периферії технологічних перегонів, користуються засвоєними іншими досягненнями і використовують застарілі технології, які приносять збитки. Насамкінець, існують аутсайдери, які стоять осторонь від технологічних перегонів, спираються на реліктові технологічні уклади і є об`єктами експлуатації.

У перспективі ХХІ ст. можливі два крайніх варіанти розвитку глобального технологічного простору. Один з них – це продовження теперішніх тенденцій його монополізації групою розвинених цивілізацій і ТНК із поглибленням технологічної прірви між авангардними і відсталими країнами і цивілізаціями. Цей шлях веде до глобальної катастрофи, яке відбудеться рано чи пізно. Другий варіант – поступовий перехід до відносин партнерства із скорочення технологічного розриву, підтягування відстаючих, забезпечення для них гідного місця у світовому просторі, можливостей великомасштабного засвоєння прогресивних, високих технологій.

У сучасному технологічному просторі треба визначити власне місце як на державному, так і на особистому рівні. Факт залишається фактом: колишній СРСР « не вписався» у дві науково-технічні революції, які потягли за собою серйозні трансформації у житті суспільства і в житті окремої приватної особи. Коли світ давно вже став іншим, споживацьким, інформаційним, давно вже залежить від Інтернету, радянський народ все ще варив сталь і виробляв танки, готуючись до «минулої війни». Тепер пострадянські країни, хоч і не всі, усвідомили, що знову треба наздоганяти. Тільки на цей раз все виглядає зовсім по-іншому, ніж раніше. Радянський Союз великою кров`ю, злиденністю, таборами заплатив за перетворення з аграрного в індустріальний. Тепер колишнім радянським республікам треба з індустріальних і аграрно-індустріальних перетворитись у постіндустріальні. Інакше просто не перейти до сучасності.

Слід зазначити, що частина колишніх республік СРСР серед яких особливе місце посідає Україна, мали розвинену технологічну базу. Науково-технологічний комплекс СРСР являв собою єдине ціле і був зорієнтований на державні замовлення і внутрішній ринок. Після розвалу СРСР науково-технічна база країн СНД виявилася підірваною і відкинутою на десятиріччя назад. Це і привело до поглиблення економічної кризи.

Другою, провідною тенденцією світового економічного розвитку з кінця 80-х років є прискорена інтернаціоналізація економіки шляхом її інтеграції та глобалізації. В її основі ─ прискорення під впливом нового етапу НТР процесу залучення країн до міжнародного розподілу праці й обміну продукцією та інформацією. В епоху розвитку НТР велике спеціалізоване виробництво переростає географічні кордони окремих держав.

Вже зараз важливою частиною міжнародної економічної системи стали міждержавні регіональні об`єднання. Прикладом може бути Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС), з 1993 р. називається Європейським Союзом (ЄС); Єдиний внутрішній ринок (ЄВР) ЄС; Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ); транснаціональні корпорації (ТНК); Світовий банк (СБ); Міжнародний валютний фонд (МВФ); Всесвітня торговельна організація (ВТО).

Бурхливий розвиток і наслідки світової економічної глобалізації ХХ ст. засвідчили, що вона перетворилася в нову форму економічного і культурного імперіалізму, а також сприяє розширенню і поглибленню прірви між країнами розвинутого «центру» і капіталістичної периферії. Це приведе до ще більш радикальних змін в економічній розстановці країн світу.

НТР великою мірою сприяла зближенню населення всіх континентів в єдине ціле. Одночасно вона породила і загострила ряд глобальних економічних і соціальних проблем, серед яких екологічні, відносини між Північчю і Півднем, зростання бідності, проблеми заборгованості, безробіття, міграції, біженців тощо. Її розв`язання вимагає встановлення нового економічного порядку на основі перевлаштування світу на більш гуманних і демократичних засадах.

Читайте також:

1. Автоматизоване робоче місце метролога
2. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
3. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду
4. Безумовною є інформація про події, що реально відбуваються у матеріальному світі.
5. Біомаса - Кількість живої речовини на одиниці площі чи об'єму місцеперебування в момент спостереження. Визначається сумою біомаси усіх популяцій, що населяють дану екосистему.
6. Брокерська фірма, роль і місце в біржовій діяльності
7. Буфер обміну — це тимчасове місце зберігання інформації, яку було скопійовано або переміщено з одного місця з метою використання в іншому.
8. Бюджет розвитку місцевих бюджетів
9. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів.
10. Бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах)(ч.3 ст.5 БК України).
11. Бюджетний контроль на місцевому рівні
12. Бюджетний процес на місцевому рівні

Переглядів: 619