Формування сучасної економічної науки

К. Маркс розробив періодизацію історії людства на основі зміни способів виробництва (єдність продуктивних сил і виробничих відносин) і формацій. В роки культу особистості цей підхід був доведений до абсурду. Деякі вітчизняні економісти дотепер вважають його єдино можливим і виділяють п'ять способів виробництва: первіснообщинний, рабовласницький, капіталістичний і соціалістичний (комуністичний). Сьогодні цей підхід багатьма економістами переосмислюється.

Нова формація економістів дотримуються іншого підходу - цивілізаційного. Найбільш суттєві положення цивілізаційного підходу наступні. У його основі лежить ідея, що існують загальні закономірності діяльності і розвитку людини як індивіда і члена суспільства. Це підтверджується значною ідентичністю результатів історичного розвитку в ряді так званих індустріально розвинених країн. Вихідними для дослідження цивілізацій виступають обумовлені людським життям потреби, діяльність людей і цінності, у результаті неї створювані. Тим самим за основу береться людина як індивід, і як член суспільства. У той же час, у традиційній політичній економіці в основу беруться об'єктивні економічні закони, що домінують над людиною.

Під потребами розуміється відношення людини до природних і створених нею умовах життєдіяльності. Отже, задоволення і розвиток потреб - постійний і поновлюваний історичний процес, в якому розвиток цивілізації йде слідом за зростанням потреб. Розвиток існуючих потреб і виникнення нових - результат взаємин людини й умов її життєдіяльності. Це положення суттєво відрізняється від традиційної схеми взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.

Дослідження взаємодії потреб і діяльності людини дозволяє формувати програми науково-технічного і соціально-економічного розвитку, в основі якого лежать потреби, а не закономірності матеріального виробництва. Так, у принципі, реалізується нова парадигма розвитку цивілізації. Таким чином, можуть реалізуватися очікування (оцінки майбутнього з урахуванням можливості їхньої реалізації) і мета (прообраз необхідних результатів). Очікування і мета досягаються за допомогою створення адекватних умов і стимулів людської діяльності. Отже, економічні потреби, їхнє задоволення - це не самоціль. Вони, у кінцевому рахунку, підлеглі всій гамі потреб людини.

Одна із сучасних теорій, заснованих на цивілізаційному підході, - теорія стадій економічного зростання. Вона відрізняється від сказаного вище тим, що висуває на перший план стан техніки, її автор - У.Ростоу. Відповідно до цієї теорії, стадії зростання визначаються взаємодією техніко-економічних, виробничих, політичних та інших факторів. Зміна стадій диктується змінами провідного сектору національного господарства. Основними, за Ростоу, є два типи суспільства - традиційне (докапіталістичне) й індустріальне (капіталістичне або ринкове).

Ця концепція пропонує шість стадій економічного зростання:

- традиційне суспільство;

- стадія підготовки умов для «зрушення», або перехідне суспільство;

- стадія зрушення і переходу до індустріального розвитку;

- постіндустріальне суспільство;

- стадія масового споживання;

- сучасний період.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історія виникнення економічної науки	\|	Предмет мікроекономіки і макроекономіки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.047 сек.