Предмет мікроекономіки і макроекономіки

Проблема виявлення предмета дослідження економіки є однією із суперечливих в економічній науці, і дискусії з цього питання продовжуються дотепер. Справа в тому, що від вирішення цієї проблеми багато в чому залежать область, методи аналізу, практичні пропозиції. Складність питання збільшується ще і тим, що в сучасній економічній науці з її розподілом на мікро- і макроекономіку є відповідно адекватні визначення предмета.

Відповідно до того або іншого підходу до форми виробництва існують різні визначення предмета економічної теорії. За К. Марксом і В. Леніним (хоча в їхніх роботах відсутні спеціальні визначення), предметом політичної економії є економічні відносини виробництва, розподілу, обміну і споживання на різних етапах розвитку суспільства. В даний час з таким підходом погодитися не можна. Предметом економічної науки є поведінка людей у процесі виробництва благ у світі обмежених ресурсів. Метою тут виступає досягнення максимального задоволення безмежних потреб людини на основі забезпечення прибутку.

У марксистсько-ленінській політичній економії було два основних розділи: «Капіталізм» і «Соціалізм». 1 відповідно - два «вторинних» предмети. У сучасній економічній науці не було і немає такого розподілу. В основу класифікації покладений принципово інший принцип: національне господарство в цілому (макроекономіка) та інший рівень - функціонування фірм і домогосподарств (мікроекономіка). Під останніми прийнято розуміти групи людей, що спільно використовують майно, свій доход; вони спільно приймають рішення, усі створені блага використовують усередині домогосподарств. Домогосподарства пропонують на ринку фактори виробництва.

Зупинимося спочатку на особливостях предмета мікроекономіки.По-перше, це дослідження поводження фірми, домогосподарства як економічних агентів у ринковій системі і, отже, з урахуванням постійного вибору рішень, коливань цін у процесі взаємодії попиту та пропозиції і визначення витрат. По-друге, це дослідження впливу держави (парламент, що регулює державні органи, суди і т.д.) на фірми, домогосподарства. По-третє, вивчення кон'юнктури і факторів, що визначають її на приватних ринках. По-четверте, дослідження таких явищ, як інтереси індивідів, корисність благ і послуг, попит та пропозиція.

Як зазначалося вище, макроекономіка досліджує національне господарство (або світове господарство) як єдину систему. Тому її предметом виступають галузі і сфери економіки, господарські зв'язки між ними, розвиток національного господарства. Предметом макроекономіки є такі явища і процеси, як зайнятість і безробіття, загальна динаміка цін, національного доходу, витрат тощо.

Слід звернути увагу на те, що головне розходження між мікро- і макроекономікою укладається не в масштабах досліджуваних ними об'єктів, а в тих національних господарствах, що мають місце в економічних процесах, що складають ці об'єкти.

У зв'язку зі сказаним виникає питання: що раніше вивчати - мікро- чи макроекономіку. У виданих підручниках і навчальних посібниках немає єдності з цього приводу. Автори виходять з того, що більш правильним є послідовність спочатку мікроекономіка, потім макроекономіка. Підставою для такого підходу виступає наступне.

У мікроекономіці вивчається економічне поводження окремого економічного агента і визначальні його фактори. Макроекономіка, як відзначалося вище, розглядає національне господарство в цілому як єдину систему, що впливає з різних сторін на поводження ринкового суб'єкта. Звідси випливає, що перш, ніж досліджувати як, якими засобами і методами здійснюється цей вплив, необхідно вивчити його об'єкт впливу, тому що вибір засобів і методів значною мірою залежить саме від нього.

Своєрідним «сполучним містком» між мікроекономікою і макроекономікою при їхньому вивченні є тема, присвячена проблемам загальної рівноваги.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формування сучасної економічної науки	\|	Сучасні функції і закономірності економіки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.