Лексико-синтаксичний спосіб словотвору

Л е к с и к о-с и н т а к с и ч н и йспосіб словотвору полягає в утворенні нових слів на основі об’єднання в одне слово компонентів синтаксичного словосполучення або слів, що перебувають між собою у сурядному зв’язку. На основі цього способу словотвору виникають лише складні слова, які від твірних слів не відрізняються фонемним (звуковим) складом. Зіст.: сімсот (із сім сот), довготривалий (із довго і тривалий), вернидуб (із верни і дуб). Та значення між твірними словами й новоутвореним словом, звичайно, не тотожне. У твірному словосполученні кожне слово має своє лексичне значення й виступає чи то головним компонентом, чи залежним. Наприклад: поле – назва простору, перекоти – назва дії, перекотиполе – назва рослини; рідковживаний – назва ознаки предмета за частотою вживання його: рідковживане слово; рідковживаний інструмент. Виникло воно на основі двох слів – вживаний (назва ознаки за дією вживати) і рідко (назва ознаки дії за часом), перше із названих слів виступає у словосполученні головним, друге – залежним: вживаний як часто? – рідко.

Компоненти словосполучення зрощуються в одне слово без будь-яких змін – і фонетичних, і граматичних. Між собою вони пов’язані одним із типів синтаксичного зв’язку:

узгодженням: добраніч, Новгород (давній короткий прикметник чоловічого роду називного відмінка однини й іменник у таких же формах);

керуванням: зловживати (вживати що? – зло), крутивус (крути що? – вус: дієслова вимагають від іменника форми знахідного відмінка); вісімсот, шістдесят (числівники вісім, шість у називному відмінку й залежні від них числівники сто, десять у давній формі родового відмінка множини: сотъ, десятъ);

приляганням: довготривалий, вельмишановний, милозвучний (прислівник поєднаний із прикметником чи дієслівною формою – дієприкметником, від яких залежить. Шановний якою мірою? – вельми, звучний як? – мило);

сурядним зв’язком: залізобетон, запанібрата, кафе-ресторан, жар-птиця, бізнес-леді, бізнес-ланч.

Словотворчфим засобом для лексико-синтаксичного способу словотвору є зрощення компонентів синтаксично оформленого словосполучення в єдине слово з новим значенням.

Примітка. Складні слова, утворені на основі лексично-синтаксичного способу словотвору, слід відрізняти від складних слів, що виникли основоскладанням морфологічного способу словотвору. При основоскладанні морфологічного способу словотвору в одне складне слово поєднуються не твірні слова в цілому, а їх частини; засобом поєднання часто виступають інтерфікси (землероб, життєлюб, самозакоханий); компонентом новоутвореного складного слова виступає граматична форма одного твірного слова (десятиліття), основоскладання часто поєднується із суфіксацією (семиструнний, стодвадцятилітній); граматичні ознаки твірних слів у новоутвореному слові ніяк не проявляються. Жодна із відзначених ознак не властива складним словам, утвореним на основі лексико-синтаксичного способу словотвору, в них яскраво виявляють себе окремі слова, що виступали як компоненти словосполучення й злилися в одне слово: балетмейстер, швидкозмінний, зловіщий, густонаселений, чіткоокреслений, вищезгаданий.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Морфолого-синтаксичний спосіб словотворУ	\|	Українська мова. Енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана, 2000.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.