• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організаційні теорії

ТЕМА 2. ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТЕОРІЇ ТА МОДЕЛІ

Розвиток організацій за організаційними параметрами і періодами діяльності

Спрощений життєвий цикл організації

Ліквідація.

Етапи зростання, зрілості (стабілізації) і старіння (спаду) відносять до функціонування організації

В межах функціонування виділяють також етап «реорганізація» у випадку, коли організація, зберігаючи в основному свою систему управління і виробництва (продукції А), паралельно формує додаткові структури для переходу на випуск нової продукції (продукції В). Тривалість етапу реорганізації складає суму тривалості етапів зародження і зростання організації щодо виробництва продукції В та етапу старіння (спаду) щодо виробництва продукції А.

При цьому стадіяфункціонування організації продовжується (триває) від початку етапу зростання організації щодо виробництва продукції А до закінчення етапу старіння (спаду) щодо виробництва продукції В.

План.

1. Основні організаційні теорії.

2. Еволюція теоретичних концепцій організації.

3. Основні моделі організації.

4. Сучасна організаційна парадигма.

Основними організаційними теоріями вважаються такі:

- класична організаційна теорія;

- теорія організаційної (адміністративної) поведінки;

- теорія організаційного потенціалу;

- теорія інститутів та інституційних змін.

В останні часи розглядаються також: популяційно-екологічна (еволюційна) теорія; тектологія О. Богданова; ноосфера В. І. Вернадського.

Класична організаційна теорія розроблялась багатьма вченими.

Основний внесок у розвиток головних розділів:

- наукове управління (в центрі уваги – роботи нижчої ланки організації) – Ф.В.Тейлор, Ф.і Л.Гілберти, Г.Л.Гантт, Х.Манстерберг, Х.Емерсон, Г.Л.Таун, М.Л.Кук;

- власно теорія організації (в центрі уваги – вся організація, а не окремі ланки: принципи організації, критерії формування оргструктур, системи підрозділів, визначення керованості і делегування прав і відповідальності) – А.Файоль, Дж.Д.Лізней, А.С.Рейлі, Л.Урвік;

- бюрократична теорія – М.Вебер.

Суть наукового управління Ф.В.Тейлора в 4 положеннях:

1) замість вольових рішень науково обґрунтовувати кожний елемент роботи;

2) за допомогою визначених критеріїв відбирати, а потім навчати і розвивати робочу силу;

3) тісне співробітництво з людьми, забезпечуючи при цьому виконання роботи за принципами науки;

4) забезпечення науково обґрунтованого поділу праці і відповідальності між керівниками і робітниками

Принципи наукового управління Ф.В.Тейлора: виділення та вивчення елементів операцій, робочих рухів; хрономет­раж; нормування праці; облік; контроль методів роботи, а не продуктивності; сти­мулювання праці; преміальна система заробітної платні; стандартизація інструментів, підбір устаткування, режимів обробки, прийомів; відокремлення робітників від функцій адміністрації (у ста­леливарних компаніях і на машинобудівних підприємствах). Кн. «Управління фабрикою», «Принципи наукового управління»

Принципи організації А. Файоля:

1. Поділ праці. Спеціалізація є природним порядком речей. Ме­тою поділу праці є виконання роботи, більшої за обсягом, кращої за якістю при застосуванні однакових зусиль. Це досягається за рахунок скоро­чення кількості цілей, на які повинні бути спря­мовані зусилля та увага.

2. Повноваження та відповідальність. Повноваження - це право віддавати наказ, а відповідальність - її складова протилежність; там де видаються повноваження, виникає відповідальність.

3. Дисципліна. Дисципліна передбачає справедливе застосуван­ня санкцій. Дисципліна передбачає слухняність і повагу до досягнутих узгоджень між фірмою та її праців­никами. З встановлення цих узгоджень, які по­в'язують фірму та її працівників, виникають дис­циплінарні відносини, на яких базуються відно­сини між працівниками та керівництвом органі­зації.

4. Єдиноначальність. Працівник повинен одержувати накази від одного безпосереднього начальника.

5. Єдність напряму. Кожна група, що діє у межах однієї мети, по­винна бути об'єднана єдиним планом та мати од­ного керівника.

6. Підкорення особистих інтересів загальним. Інтереси одного працівника чи групи працівників не повинні переважати інтереси фірми чи організації великого розміру.

7. Винагорода персоналу. Для того щоб забезпечити відданість і підтрим­ку працівників, вони повинні одержувати спра­ведливу заробітну плату за свою працю.

8. Централізація. Як і поділ праці, централізація є істотним по­рядком речей. Однак відповідна ступінь центра­лізації може застосовуватися залежно від конк­ретних умов. Тому виникає питання про правильні пропорції між централізацією та децентралізацією. Це проблема визначення міри, яка забезпечить кращі можливі результати. Важливо знайти оп­тимальну рівновагу між централізацією та децен­тралізацією.

9. Скалярний ланцюг. Скалярний ланцюг - це перелік осіб на керів­них посадах, починаючи від особи, яка займає най­вищий щабель у цьому ланцюгу, до керівництва нижньої ланки. Було б помилкою відмовитись від ієрархічної системи без певної необхідності, але було б великою помилкою підтримувати ієрархію, коли вона дає збитки інтересам бізнесу.

10. Порядок. Місце для всього, і все на своєму місці.

11. Справедливість. Справедливість - це сполучення доброти та пра­восуддя. Вона спонукає до відданої служби.

12. Стабільність робочого місця для персоналу. Висока плинність кадрів знижує ефективність організації. Посередній керівник, який тримаєть­ся за місце, має перевагу перед видатним талано­витим менеджером, який швидко звільнюється та не тримається за своє місце на фірмі (поради Макіавеллі).

13. Ініціатива. Ініціатива означає розробку плану та забезпе­чення його успішного виконання. Це дає органі­зації силу та енергію.

14. Корпоративний дух. Спілка - це велика сила. А вона є результатом гармонії персоналу.

Концепція бюрократії сформульована німецьким соціологом Максом Вебером, принаймні в ідеаль­ному виконанні є одна з найкорисніших ідей в історії людства.

Бюрократія - тип організації, для якої харак­терна висока ступінь розподілу праці, чітка уп­равлінська ієрархія, правила та стандарти, показ­ники оцінки роботи, принципи найму робітників, які будуються на його компетентності.

Теорія Вебера не мала опису конкретних орга­нізацій. Вебер пропонував бюрократію скоріше як нормативну модель, ідеал, до якого повинна праг­нути організація.

Характеристики раціональної бюрократії:

1. Чіткий розподіл праці дозволяє з'явитися висококваліфікованим спеціалістам.

2. Ієрархічність рівнів управління, завдяки якій кожний нижній рівень контролюється вищим та підкоряється йому.

3. Наявність взаємоузгодженої системи узагальнених формальних правил та стандартів, які забезпечують однорідність виконання своїх обов'язків та скоординованість різних завдань.

4. Дух формальної знеособленості, з якою офіційні особи виконують свої посадові обов'язки.

5. Здійснення наймання на роботу в суворій відповідності з технічними кваліфікаційними ви­могами. Захищеність службовців від свавільних звільнень.

Отже, бюрократичній організаційній структурі відповідає:

■ висока ступінь розподілу праці;

■ розвинута ієрархія управління;

■ ланцюг команд;

■ наявність багаточисельних правил та норм поведінки персоналу;

■ відбір кадрів за їх діловими та професійними якостями.

Вебер називав цю структуру «раціональною» тому, що в ній передбачаються прийняття рішень, які мають об'єктивний характер. Він припускав, що особисті примхи власників організації та її співробітників не повинні суперечити цілям організації.

Бюрократію часто називають класичною, або традиційною організаційною структурою тому, що більшість сучасних організацій являє собою варі­анти бюрократії.

Причина такого довгого та широкомасштабно­го використання бюрократичної структури поля­гає в тому, що її характеристики ще й досі до­статньо добре підходять для більшості промис­лових фірм, організацій сфери послуг та всіх видів державних установ.

Читайте також:

1. А .Маршалл - основоположник неокласичної теорії.
2. Адаптивні організаційні структури управління.
3. Аксіоматичний метод у математиці та суть аксіоматичної побудови теорії.
4. Альтернативні теорії вартості
5. Альтернативні теорії капіталу
6. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
7. Альтернативні теорії максимізації
8. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.
9. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.
10. Більш повну практику ціноутворення в сучасних умовах у розвинутих країнах світу допоможе з’ясувати короткий виклад розвитку теорії ціни.
11. Біологічні і психологічні теорії.
12. Бюрократичні організаційні структури управління.

Переглядів: 1870