• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: Формування Української національної держави 1648-1654 рр.

/2 години/

Мета лекції:

- освітня: поглиблення у курсантів та студентів знань про спроби створення власної Української національної держави та обмеження її суверенітету;

- розвиваюча: формування відношення до української державності, як до вищої соціальної цінності;

- виховна: сприяння підвищення національної свідомості у курсантів, студентів до історичної спадщини.

Міжпредметні зв’язки: історія України, теорія держави та права, історія держави та права зарубіжних країн, галузеві юридичні науки.

План

1. Вплив національно-визвольної війни на спробу створення національної держави.

2. Правовий статус та форма державно-правових зв'язків України з Росією за догово­ром 1654 р.

Основні поняття:Гетьман. Осавул. Писар. Обозний. Бунчужний. Полковник. Національна держава. Полково-сотенна система. Гетьманщина. Генеральна старшина. Полкова старшина. Прапор. Герб. Клейнод.

Перше питання: Головними причинами війни були: нестерпне соціальне, націо­нальне і релігійне гноблення, що їх зазнавав український народ з боку польської феодальної держави, особливо її магнатів. Усе це створювало смертельну небезпеку для українського народу, загро­жувало існуванню українців.

Збройна визвольна боротьба була справді всенародною, уній брали участь усі соціальні верстви українського суспільства, за ви­нятком частини верхівки українських світських та духовних фео­далів. Вона об'єктивно була єдиною можливістю здобути свободу і незалежність, відстояти право на існування народу і держави.

Воєнні події 1648—1654 рр. були продов­женням виступів окремих розрізнених рухів різних соціальних груп проти польського феодального панування в Україні. Необхідність створення української держави та умов, що сприяли б цьому, виявилися на початку національно-визвольної війни. Тривалий час український народ не мав власної національної держави, що було унікальним яви­щем: організований у класове суспільство народ був по­збавлений національної державності. Щоб усунути загрозу зникнення українського народу як етнічної спільності, на поря­док денний було поставлено невідкладне завдання — створити й зміцнити державне національне утворення. Це об'єднало зусилля усіх класів українського суспільства в їхній спільній боротьбі за ви­зволення з під влади Речі Посполитої.

Організаторами цієї держави стали козацька старшина та шляхта. Вони взялися за цю справу з перших днів війни. Вже у травні у 1648 р. з багатьох джерел у Польщу почали надходити відомості, що Б. Хмельницький створює удільне князівство із сто­лицею у Києві. На початку лютого 1649 р. Б. Хмельницький сам повідомив комісарів польського короля про свої наміри створити незалежну українську державу.

З початку формування українська держава мала основні її ознаки: органи публічної влади, які виконували свої функції на ви­значеній території; територію, яку охоплювала державна організа­ція, і населення, що на ній проживало; податки, що збиралися на утримання органів публічної влади; правові норми, як регулятор суспільних відносин.

Що стосується форми правління в Україні в 1648—1654 рр., слід розуміти, що Б. Хмельницький — враховував усі існуючі умови і мож­ливості в організації управління державою, що будувалася. То­му він намагався поєднати дві державні ідеї. Як наслідок, у 1648— 1654 рр. в Україні було створено щось на взірець аристократич­но-республіканського правління. Його основою був козацький демо­кратичний устрій з виборністю, колегіальністю та гласністю. Вони й виражали ідею козацького панства. А реальна влада була зосере­джена в руках козацької старшини і шляхти, на чолі яких стояв могутній лідер-гетьман.

Друге питання. Договором передбачалося зберегти недоторканни­ми суспільний лад України і загалом той порядок управління та су­ду, що склався до 1654 р., про що вказувала Грамота царя від 27 березня 1654 р.

Главою України залишався виборний гетьман як «верхній во­лодар». Але царя потрібно було оповіщати не тільки про результа­ти виборів нового гетьмана, а й останній мав присягнути на вірність царю й одержати від нього клейноди.

Статті Б. Хмельницького містили прохання визнати за Украї­ною право зовнішніх зносин, право приймати послів інших держав, обіцянку, що Україна повідомлятиме царський уряд про ці зв'язки, щоб йому вони не зашкодили. Але царський уряд обмежив це право.

Україна, як вона того і бажала, дістала право мати власне військо — 60 тис. реєстрових вояків. Але вирішення питання про платню війську було відкладено до з'ясування фінансового стану України.

Отже, основне завдання, яке український народ, усі його гру­пи ставили у народно-визвольній війні 1648—1654 рр., було розв'я­зане. Україна вийшла з під влади Польщі й увійшла під протекцію Росії як незалежна держава з козацьким устроєм. Українські феодали розв'язали також своє соціальне завдан­ня — зміцнили власне економічне й політичне панування.

Визначення форми державно-правових зв'язків України з Росією за до­говором 1654 р. ускладнюється низкою обставин, передусім відсутністю офіційного тексту документів, з яких складався договір 1654 р., а також різними поглядами на кін­цеву мету цього договору з обох сторін. Україна понад усе прагнула до військового союзу з Росією проти Польщі. А Росія, вже під час переговорів стала на позицію приєднання України до складу Російської держави.

Не завжди дослідники розмежовують державно-правову фор­му зв'язків України та Росії за договором з їхнім реальним втілен­ням у життя, а також змінами, які сталися незабаром після 1654 р. Правовий науковий аналіз ускладнюється також давністю держав­но-правових подій, що розглядаються.

Крім того, досі немає єдиної наукової термінології, яка б допо­могла усунути суперечності у розумінні, тлумаченні державно-правових зв'язків України і Росії за Березневими статтями. Тому недивно, що й тепер у науці існують різні погляди на відносини Украї­ни та Росії за Березневими статтями.

Враховуючи конкретні факти і застосовуючи принцип істо­ризму, можна зробити висновок: у 1654 р. Україна увійшла в під­данство під протекцію Росії як васальна держава. Протекторат — це звична, поширена за часів феодалізму форма міжнародної васальної залежності малої і слабкої держави від великої і сильної. Зміст протекції обумовлюють конкретні обставини укладення союзу, але першою і обов'язковою його вимогою є воєнна допомога протектора державі, якій вона протегує, державі-васалу.

Читайте також:

1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
2. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
3. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
4. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
5. Аграрний комплекс національної економіки.
6. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
7. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
8. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
9. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
10. Алгоритм формування потенціалу Ф2
11. Алгоритм формування статутного фонду банку
12. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу

Переглядів: 1250