Лекція 7.2

Основні поняття: Полково-сотенна система. Малоросійський приказ. Малоросійська колегія. Гетьман. Гетьманщина. Генеральна старшина. Полкова старшина. Руїна. Уложення. Прапор. Герб. Клейнод. Бунчук.

Тема: Державний устрій в Українських землях у другій половині ХVІІ-ХVІІІ ст.

Лекція 7.1

/2 години/

Мета лекції:

- освітня: простежити та розкрити еволюцію взаємовідносин Козацько-гетьманської України з державними органами влади Московської держави;

- розвиваюча: поглиблення і систематизація знань курсантів та студентів про зміни законодавчо-розпорядчих інституцій на українських землях у згаданий період;

- виховна: виховання курсантів, студентів у дусі поваги до складного історичного минулого нашої держави.

Міжпредметні зв’язки: історія України, теорія держави та права, історія держави та права зарубіжних країн, історія вчень про державу та право.

План

1. Козацька республіка у складі монархічної Російської держави ХVІІ-ХVІІІ ст.

2. Еволюція самоврядування і автономії.

Перше питання. У результаті визвольної війни 1648 – 1654 років Лівобережжя і частина Правобережної України звільнилися від польського гніту, але зберегти завойоване не вдалося. Після Андрусівського перемир'я 1667 р. і "Вічного миру" з Річчю Посполитою 1686 р. Лівобережна Україна і Київ були остаточно затверджені у складі Росії. В результаті російсько-турецьких воєн землі між Дніпром і Бугом, а також м. Керч і фортеці Еникале, Азов і Кинбурн в Криму були звільнені з-під влади Туреччини. В 1783 р. до Росії відійшов Крим, а в 1791 р. землі між Південним Бугом і Дністром. Так більша частина сучасної степової України разом з основними українськими землями опинилася у складі Російської держави. Інші ж українські землі, які належали Речі Посполитій, увійшли до складу Росії після розділів Польщі.

Відповідно до Березневих статей в Україні зберігся військово-адміністративний апарат влади і управління, який склався в 1648 – 1654 р. Але в ході наступу царизму на автономію України система, принципи, форми і методи його діяльності міняються. Гетьман очолював генеральний уряд, але поступово його влада обмежується разом з обмеженням автономних прав України, а з 1709 р. був встановлений твердий контроль царя за діяльністю гетьмана через введену посаду царського резидента. Генеральна рада – найвищий орган військового управління. Генеральна старшина утворювала генеральний уряд. Значну роль в політичному житті України грали особи, які відали військовими справами: обозні, осавули військові і гарматні. Виконавчим органом, що проводив в життя розпорядження гетьмана, обозного, осавулів, була військова канцелярія. Основу системи управління на місцях складала полково-сотенна система

Друге питання. Першим кроком на шляху обмеження автономії України стало створення Малоросійського приказу. Після виступу Мазепи тиск на Україну збільшився. Гетьманський статус перетерпів значні зміни. При гетьмані була створена посада царського резидента. В квітні 1722 р. в Глухові засновується Малоросійська колегія яка здійснювала вищу адміністративну і судову владу. Тільки в 1727 р. було дозволено обрати нового гетьмана. Із смертю Апостола на початку 1734 р. нова імператриця Ганна Іоаннівна знову заборонила вибори гетьмана і заснувала колегію – "Правління гетьманського уряду". Українські справи знову були передані в Сенат. Зі вступом на престол дочки Петра І Єлизавети було вирішено відновити гетьманство в Україні. В 1764 р. Катерина ІІ вимусила К.Розумовського "добровільно" відмовитися від гетьманського звання. На місце гетьмана прийшла друга Малоросійська колегія. В 1775 р. була ліквідована Запорізька Січ а її територія приєднана до Новоросійської губернії. Україна перестала існувати як окремий державний організм, на всій її території встановлювалися адміністративний устрій і органи управління Російської імперії, а потім і загальноросійське право і законодавство.

Після політичного розколу України в 60-е рр. землі Правобережжя, відійшли під управління правобережного гетьмана і стали називатися "польською" Україною. В 1672 р. Османська імперія, відвоювавши у поляків Подолію, включила її в свій склад. Очолював турецьку провінцію бейлербей, який призначався султаном. На території Правобережжя зберігся розподіл на воєводства: Київське, Брацлавськоє, Волинське і Подільське. Адміністративні обов'язки по управлінню краєм покладалися на сеймики. Сейміки обирали депутатів на вальний сейм. У другій половини ХVШ в. Річ Посполита вже була слабкою державою. Цим скористалися Росія, Австрія і Пруссія і зробили три розділи Польщі. За підсумками другого розділу 12 січня 1793 р. до Росії відійшли Правобережна Україна і частина Західної Білорусїї.

Слобідська Україна була територією, де існував автономний козацький полковий устрій. Всього було п'ять полків: Харківський, Сумський, Острогожській, Ахтирській, Ізюмський. Полиці розділялися на повіти - сотні. На чолі полку стояв виборний полковник. Полкова старшина складалася з обозного, судді, осавула і хорунжого, а також двох писарів. Козацький стан Слобідської України розділявся на дві категорії: "виборних", які відбували військову службу самі, і "підполковників" - багатих козаків, які не служили, але допомагали виборним матеріально. В 1765 р. полковий устрій Слобідської України було ліквідовано і створено Слобідсько-Українську губернію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Формування Української національної держави 1648-1654 рр.	\|	Лекція 8.2

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.