Лекція 8.2

Опорні поняття: Імперія. Намісництво. Генерал-губернаторство. Губернія. Повіт. Волость. Імператор. Губернатор. Віце-губернатор. Генерал-губернатор. Державна рада. Кабінет мiнiстрiв. Рада мiнiстрiв. Канцелярія. Двір царя. Стани. Податні та неподатні стани. Дворяни. Поміщики. Почесні громадяни. Рекрути. Рекрутська повинність. Загальна військова повинність.

Тема: Соціально-політичний устрій України в ХІХ ст.

Лекція 8.1

/2 години/

Мета лекції:

- освітня: розкрити особливості розвитку українських земель у складі Російської та Австрійської імперій;

- розвиваюча: поглиблення і систематизація знань курсантів та студентів про зміни законодавчо-розпорядчих інституцій на українських землях у складі двох імперій;

- виховна: виховання курсантів, студентів у дусі поваги до історичного минулого нашої держави.

Міжпредметні зв’язки: історія України, теорія держави та права, історія держави та права зарубіжних країн, історія вчень про державу та право, галузеві юридичні науки.

План

1. Адміністративно-територіальний поділ.

2. Губернаторська влада.

Перше питання. У першій половині ХІХ століття майже всі українські землі входили до складу Російської імперії як совокупність 9 губерній. Губернії об'єднувалися в три генерал-губернаторства. Губернія ділилася на повіти, повіти на волості, волості на села. Шов процес інтеграції економіки. Впродовж першої половини ХІХ століття мануфактурне виробництво в Україні поступово перетворюється на фабрично-заводське. Після відмінні кріпацтва починається бурхливий розвиток промисловості. В структурі української економіки простежується чітке районування. Лівобережжя – де йде активний промисловий розвиток. Південні губернії – стали основним виробником товарного зерна і тваринницької продукції. Правобережжя – переважно сільськогосподарський район в якому збереглися основні форми феодальної експлуатації. Чорноморські порти, особливо Одеса і Херсон стають основними морськими воротами імперії.

Соціальна структура і правове положення різних груп населення України вже практично нічим не відрізняється від суспільного устрою Росії. В 1801 році були підтверджені права українського дворянства і їх рівність з російським. В 1835 році указ «Про Малоросійські чини, що дають право на дійсне або потомствене дворянство» остаточно закріпив дворянські привілеї за козацькою старшиною і їх нащадками. На Україні в цей період з'являється і значна кількість російських поміщиків які одержали землі в південних губерніях і конфісковані маєтки на Правобережжі. В ХІХ столітті спостерігається стрімке зростання міського населення. Розвивається купецтво. Основним джерелом поповнення робітного люду були державні селяни і кріпосні відпущені на свободу. Після відміни кріпацтва швидко збільшується кількість заводського пролетаріату.

Друге питання. Після руйнування Кримського ханства і приєднання Криму до Росії, після ліквідації загрози татарських нападів, стало змінюватися відношення к козацьким територіям. Унаслідок послідовної політики царизму направленої на ліквідацію української автономії всі українські землі були підлеглі центральним і місцевим органам управління Росії. Ще при імператорі Олександрі 1 в 1810 році був створений дорадчий орган Державна порада, проте його функції так і не були чітко визначені. В 1811 році була завершена реформа центрального апарату управління. Сенат був перетворений у вищу апеляційну інстанцію. Особливе місце в системі вищого управління займала «власна його величності канцелярія». Місцеві органи влади очолювали генерал-губернатори і губернатори. В повітах влада адміністративна поліцейська і судова влада була зосереджена в земських судах, які очолювали капітан - справники. Довше за все національні риси зберігала судова система. В ході реформи місцевого самоврядування були створені органи місцевого самоврядування – земства і міські думи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 7.2	\|	Лекція 8.3

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.