Основні концептуальні проблеми регулювання відкритої економіки.

ТЕМА 3. РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

3.1. Основні концептуальні проблеми регулювання відкритої економіки.

3.2. Митно-тарифне регулювання в міжнародній практиці.

3.3. Застосування нетарифних інструментів та інтереси України.

З прийняттям у 1990р. Декларації про державний суверенітет Україна самостійно здійснює і регулює міжнародну економічну діяльність, керуючись при цьому як внутрішнім, так і міжнародним законодавством.

Цілі регулювання МЕД:

· захист економічних інтересів України та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

· забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

· створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці;

· стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

· заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері ЗЕД.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

· державою в особі її органів у межах їх компетенції (державні та місцеві органи влади).

· недержавними органами управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торгово-промислові палати України),

· самим суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності (суб’єкти господарської діяльності, спільні підприємства).

Основними методами регулювання МЕДУ є :

1. Правове забезпечення ЗЕД

2. Адміністративні методи регулювання ЗЕД

3. Економічні інструменти регулювання ЗЕД.

Будь-який суб'єкт господарської діяльності функціонує : у відповідному правовому середовищі, яке формується на основі законодавчої бази. Тобто правила поведінки суб'єктів визначаються законодавством тієї країни, на ринку якої функціонує підприємство.

Правове регулювання МЕД включає:

Національну нормативно – правову базу розробка та прийняття законів, положень, постанов, інструктивних документів у країні.

Міжнародну нормативно - правову базу виконання норм міжнародного права, приєднання держави до міжнародних організацій та конвенцій, підписання міжнародних договорів та угод.

Акти, в яких закріплені основні принципи організації та напрями здійснення зовнішньоекономічної діяльності: Конституція України, Декларація про державний суверенітет України, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інші.

Державні органи, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність України керуються законами і нормативно-правовими актами прийнятими Верховною Радою України, Указами Президента, Декретами Кабінету Міністрів. Серед них основними є Закони України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про єдиний митний тариф”, „Про захист від недобросовісної конкуренції" „Про інвестиційну діяльність”, „Про операції з давальницької сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, „Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності”, „Про режим іноземного інвестування”, Митний та Цивільний кодекси України; Декрети Кабінету Міністрів „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, "Про єдиний митний тариф", Постановами Кабінету Міністрів України „Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”, „Про посилення контролю за проведення розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями”, „Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності”, „Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності.	\|	Правові режими ЗЕД

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.048 сек.