Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Правовий статус біженців

Закон України «Про біженців» від 21 червня 2001 р. під терміном «біженець» розуміє особу, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Розглянемо передбачений законодавством порядок набуття та припинення статусу біженця, систему органів, які вирішують питання біженців та відповідальності за порушення законодавства України про статус біженців. За отриманням статусу біженця можуть звернутися до офіційної влади України такі особи, які: а) перетнули кордон України з метою отримати статус біженця на законних підставах; б) вимушені були перетнути кордон України на не законних підставах з метою отримати статус біженця; в) знаходилися на території України на момент виникнення цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань.

Особи, які мають намір набути статусу біженця і перетнули державний кордон України у порядку, встановленому чинним законодавством, повинні протягом п'яти робочих днів звернутися до відповідного органа міграційної служби чи іншого, передбаченого законом органа з заявою про надання їм статусу біженця.

Особи, які вимушені були незаконно перетнути державний кордон України з наміром набути статусу біженця і прибули в Україну з держави, на території якої існують зазначені умови, повинні протягом трьох робочих днів звернутися до відповідного органа міграційної служби через її уповноваженого чи службову особу Прикордонної служби або до органа внутрішніх справ чи іншого органа з заявою про надання їм статусу біженця та з обґрунтованим поясненням свого незаконного перетинання кордону. До заяви про надання статусу біженця додаються документи, які посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття ним статусу біженця.

Статус біженця не надається особі:

а) яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;

б) яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом
України до тяжких злочинів;

в) яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;

г) стосовно якої встановлено, що умови передбачених законом,немає;

д) яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні;

є) яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків).

Оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви іноземця чи особи без громадянства або її законного представника, поданої, до органа міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника. Заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву та заповнює анкету, де викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження. Питання про надання, втрату і позбавлення статусу біженця вирішують у межах своєї компетенції: а) Кабінет Міністрів України; б) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції (Департамент з питань громадянства та міграції); в) органи міграційної служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя; г) інші органи виконавчої влади.

Центральним органом державної виконавчої влади, що координує взаємодію інших органів державної виконавчої влади при вирішенні всіх питань, що стосуються проблем біженців, є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції. До його компетенції належить:

1) підготовка для розгляду Кабінетом Міністрів України пропозицій про визначення обсягів фінансування заходів, які здійснюються з метою виконання закону;

2) прийняття рішень про надання, втрату і позбавлення статусу біженця;

3) координація взаємодії інших органів виконавчої влади з питань, що стосуються статусу біженця;

4) розроблення і затвердження зразків довідок про подання особою заяви про надання статусу біженця, про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця, про прийняття скарги до розгляду, про звернення до суду та переліку документів і їх зразків, необхідних для вирішення питання про надання, втрату і позбавлення статусу біженця;

5) розгляд скарг на рішення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця та про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та скасування цих рішень, якщо вони були прийняті з порушенням законодавства про біженців;

6) видача довідок про прийняття скарги до розгляду та про
звернення до суду; . ,

7) ведення централізованого обліку та створення централізованої інформаційної системи про осіб, які подали заяви про надання статусу біженців;

8) збір та аналіз інформації щодо наявності у країнах походження біженців умов, зазначених у законі щодо визнання особи біженцем;

9) створення та утримання пунктів тимчасового розміщення біженців;

10) контрольна виконанням законодавства України.

Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах міграції. До їх відання належить:

1) прийняття заяв від іноземців та осіб без громадянства про надання їм статусу біженця у порядку, передбаченому Законом;

2) сприяння у влаштуванні у відповідні дитячі заклади чи сім'ї дітей, розлучених з сім'єю;

3) сприяння дітям, розлученим з сім'єю, у розшуку батьків або інших законних представників неповнолітньої особи;

4) прийняття рішень про оформлення документів для вирішення питання щодо надання, втрати або позбавлення статусу біженця; .і,

5) розгляд заяв про надання статусу біженця та підготовка письмового висновку щодо надання або відмови у наданні статусу біженця;

6) видача довідок про: а) подання особою заяви про надання їй статусу біженця; б) особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця; в) звернення до суду;

7) видача посвідчень та проїзних документів для виїзду за кордон особам, яким надано статус біженця;

8) перереєстрація осіб, яким надано статус біженця;

9) визначення місць для тимчасового проживання осіб, які подали заяви про надання статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їм статусу біженця, та направлення їх у пункти тимчасового розміщення біженців;

10) прийняття рішення про надання грошової допомоги особам, яким надано статус біженця;

11) сприяння у працевлаштуванні особам, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано такий статус;

12) сприяння в отриманні особами, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їм статусу біженця та яким надано статус біженця, соціально-побутових і медичних послуг;

13) ведення обліку та особових справ осіб, які звернулися із заявами про надання їм статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано статус біженця;

14) вирішення інших питань, віднесених законодавством до їхньої компетенції.

До інших органів державної виконавчої влади щодо біженців закон відносить: а) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону; б) Службу безпеки України та її органи на місцях; в) органи внутрішніх справ; г) Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном та інші.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону організовує прийняття заяв про надання статусу біженця від осіб, затриманих за незаконне перетинання державного кордону або спробу такого перетинання з наміром набути статус біженця, та передає такі заяви до органів міграційної служби, а у разі звернення до нього осіб, які на законних підставах прибули в Україну з наміром набути статус біженця, роз'яснює їм порядок подання заяви про надання статусу біженців та інформує про місцезнаходження органів міграційної служби.

Служба безпеки України та її органи на місцях при зверненні органів міграційної служби у межах своєї компетенції вживають заходів щодо виявлення серед осіб, які подали заяви про надання їм статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця таких, яким статус біженця не надається.

Міністерство внутрішніх справ України та його органи на місцях при зверненні органів міграційної служби у межах своєї компетенції вживають заходів щодо виявлення серед осіб, які додали заяви про надання їм статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, таких, яким статус біженця не надається, до ідентифікації осіб, які порушили клопотання про надання їм статусу біженця. У разі звернення до органу внутрішніх справ осіб, які з наміром набути статус біженця незаконно перетнули державний кордон і перебувають на території України, цей орган приймає заяви про надання статусу біженця і передає їх до органа міграційної служби, а у випадку звернення до нього осіб, які перебувають в Україні на законних підставах і мають намір набути статус біженця, роз'яснює їм порядок подання заяви про надання статусу біженця та інформує про місцезнаходження органів міграційної служби.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб та його органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі реєструють осіб, які подали заяви про надання їм статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їм статусу біженця, яким надано такий статус та які оскаржили рішення щодо статусу біженця.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, його органи на місцях за можливості надають особам, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їм статусу біженця та яким надано такий статус, допомогу у працевлаштуванні, забезпечують призначення особам, яким надано статус біженця, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення.

Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном беруть участь у підготовці документів та вносять в установленому порядку пропозиції Кабінету Міністрів України щодо укладення міжнародних договорів з питань, пов'язаних із захистом соціальних, економічних та інших прав і інтересів біженців, у тому числі з компенсацією збитків, завданих біженцям, витратами на їх приймання та облаштування; надають спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах міграції інформацію про становище в країнах походження: біженців; у разі потреби вживають заходів щодо возз'єднання на території України або поза ЇЇ межами сімей осіб, яким надано статус біженця, видають в'їзні візи членам сім'ї осіб, яким надано статус біженця в Україні; сприяють добровільному поверненню біженців в країну "їхнього походження чи переселенню у держави, які погоджуються надати їм притулок.

Міністерство закордонних справ України здійснює загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у сфері захисту біженців.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації при зверненні органів міграційної служби забезпечують обов'язкове медичне обстеження, у разі необхідності лікування осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано такий статус.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації сприяють задоволенню освітніх потреб осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано такий статус.

Органи опіки та піклування є законними представниками дітей, розлучених з сім'ями. Вони вживають заходів для тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім'ї дітей, розлучених з сім'ями; встановлення опіки чи піклування над такими дітьми; беруть участь у процедурі надання дитині, розлученій з сім'єю, статусу біженця; сприяють дітям, розлученим з сім'ями, у реалізації їхніх прав.

Отже, чинне законодавство закріплює систему державних органів та їх повноваження щодо вирішення питань про надання, втрату та позбавлення особи статусу біженця.

Розгляд заяви про надання статусу біженця здійснюється органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. У разі потреби строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більше ніж до трьох місяців.

Рішення за заявою про надання статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органа міграційної служби, який розглядав заяву.

Статус біженця в Україні надається на період дії обставин, зазначених у законі. Орган міграційної служби протягом, семи робочих днів з дня отримання рішення про надання статусу біженця видає кожній особі, яка досягла шістнадцяти років, посвідчення біженця встановленого зразка. Посвідчення біженця видається строком на один рік. Під час перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його проживання дія посвідчення продовжується.

Статус біженця втрачається, якщо особа:

1) добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства);

2) набула громадянство України або добровільно набула громадянство, яке мала раніше, або набула громадянство іншої держави і користується її захистом;

3) добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

4) будучи особою без громадянства може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставини, за яких було надано статус біженця, більше не існують;

5)отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в
іншій країні;

6) не може більше відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують. Особа позбавляється статусу біженця, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України. Підставою для подання органу міграційної служби про втрату статусу біженця може бути особиста заява особи, якій надано статус біженця в Україні, або клопотання органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, іншого органу державної влади..Підставою для подання до органа міграційної служби про позбавлення статусу біженця може бути клопотання органа внутрішніх справ, Служби безпеки України, іншого органа державної влади. Підставою для подання органа міграційної служби про позбавлення статусу біженця може бути клопотання органа внутрішніх справ, Служби безпеки України, іншого органа державної влади.

Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за наявності підстав, зазначених у законі, вносять до спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади у справах міграції подання про втрату або позбавлення статусу біженця за власною ініціативою.

Рішення про втрату або позбавлення статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції за поданням органа міграційної служби за місцем проживання біженця протягом місяця з дня отримання подання та його особової справи. У разі потреби строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до трьох місяців. Таке рішення протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом з особовою справою біженця надсилається до органу міграційної служби за місцем проживання особи, що бажала отримати статус біженця. Орган міграційної служби за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про втрату або позбавлення статусу біженця, протягом семи робочих днів з. дня: його отримання надсилає або видає їй письмове повідомлення з викладенням причин такого рішення і роз'ясненням порядку його оскарження. Національний паспорт та інші документи, що перебували на зберіганні в органі міграційної служби, повертаються власникові. Посвідчення біженця та проїзний документ біженця для виїзду за кордон вилучаються або визнаються недійсними, про що орган міграційної служби протягом трьох робочих днів інформує орган внутрішніх справ за місцем проживання особи і відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Особа, яка не використала права на оскарження рішення про втрату або позбавлення її статусу біженця, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні. Посадові і службові особи, які порушують закон щодо статусу біженця несуть відповідальність у порядку, передбаченому законами України.

Серед інших положень закон закріплює права і обов'язки біженців. Особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, має право на: 1) тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу у порядку, встановленому законодавством України; 2) проживання у родичів, у готелі, оренда житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців; 3) правову допомогу.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про і оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, зобов'язана: 1) подати до відповідного органа міграційної служби відомості, необхідні для вирішення питання щодо надання статусу біженця; 2) у разі одержання направлення органа міграційної служби відбути, до визначеного місця тимчасового проживання і протягом трьох робочих днів зареєструватися у відповідному органі спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб; 3) проходити медичне обстеження на вимогу органів міграційної служби; 4) з'являтися до відповідного органа міграційної служби у визначений ним строк; 5) повідомляти органу міграційної служби, до якого було подано заяву, про свої виїзди за межі території адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюються повноваження цього органа.

Біженці, які є Іноземцями чи особами без громадянства, і які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами і свободами, а. також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особа, якій надано статус біженця, має рівні з громадянами України права на:

1) пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;

2) працю;

3) підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;

4) охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;

5) відпочинок;

6) освіту;

7) свободу світогляду і віросповідання;

8) направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;

9) володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами,своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

10) оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

11) звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

12) правову допомогу.

Біженці в Україні мають рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах. Бони мають право на одержання грошової допомоги,,пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання, можуть користуватися іншими правами і свободами, які передбачені Конституцією та законами України.

Особа, якій надано статус біженця в Україні, зобов'язана:

1) повідомляти протягом десяти робочих днів органу міграційної служби за місцем,проживання про зміни прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі;

2) у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку_ поширюється компетенція іншого органа міграційної служби, знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання. Взяття на облік в органі міграційної служби за новим місцем проживання є підставою для реєстрації у відповідному органі спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб;

3) проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби за місцем проживання.

Якщо особі було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця за відсутності умов, зазначених у законі то у разі виникнення зазначених умов через певний час може повторно звернутися із заявою про надання статусу біженця. У тих випадках, коли щодо особи прийнято рішення про: а) відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця; б) відмову у наданні; в) втрату або позбавлення статусу біженця і така особа оскаржує відповідне рішення до спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади у справах міграції або до суду, до прийняття рішення за скаргою зазначена особа має права та обов'язки, передбачені законом. У випадку, коли особа отримала повідомлення суду про підтвердження рішення щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання з надання статусу біженця чи у наданні статусу біженця, або втрату чи позбавлення статусу біженця, зобов'язана залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні.

Підводячи загальний підсумок з розділу, слід зазначити таке:

1. Правовий статус людини і громадянина в Україні визначається як правове її становище відповідно до Конституції та законів України.

2. Розрізняють загальний.(конституційний), спеціальний (родовий, видовий) та індивідуальний (персоніфікований) правовий статус.

3. Основами правового статусу людини і громадянина в Україні є: а) правосуб'єктність; б) принципи правового статусу; в) громадянство; г) права, свободи, законні інтереси та обов'язки; д) гарантії їх реалізації, охорони, захисту та відтворення.

Удосконалення законодавства і практики реалізації прав, свобод та обов'язків,людини та громадянина буде сприяти і удосконаленню її правового становища на території України.

Питання до теми № 5 для підготовки до семінарського заняття

1.Визначте поняття та зміст, правового статусу людини та громадянина.

2. Розгляньте громадянство України як елемент правового статусу.

3. Дайте характеристику правового статусу іноземців і осіб без громадянства.

4. Розкрийте поняття та зміст правового статусу біженців.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правовий статус іноземців і осіб без громадянства	\|	Поняття і види прав та свобод людини і громадянина

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.