• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття про геогра­фічну оболонку.

Література

План

Тема: Сучасні уявлення про структуру природного середовища

Лекція 2.

Питання до самоперевіки

1. Чому екологія є однією з найбільш актуальних наук сьогодення?

2. Яким був предмет вивчення екології на час формування її як науки і

напочатку ХХ ст.?

3. Ким і коли був введений термін «екологія»? Що він означає? Що вивчає екологія як біологічна наука?

4. Охарактеризуйте комплекс екологічних наук. Назвіть основні галузі сучасної екології. Що вони вивчають?

5. Назвіть методи дослідження сучасної екології.

6. Які основні завдання сучасної екології?

7. Поясніть, які екологічні поняття сприяли формуванню уявлення про екосистеми.

8. Ким і коли був введений термін «екосистема»? Поясніть, що таке екосистема.

9. Дайте визначення поняття «біогеоценоз»? Чим він відрізняється від екосистеми? Розкажіть про його структуру.

10. Яка роль в екосистемі продуцентів, консументів та редуцентів?

11. Що таке ланцюг живлення? Трофічний рівень? Чому його довжина, як правило, становить не більш як 4-5 ланок?

1. Поняття про геогра­фічну оболонку.

2. Структура природного середовища.

2.1. Атмосфера.

2.2. Літосфера.

2.3. Гідросфера.

1. Білявський Г.О. та ін. Основи екології. – К.: Либідь, 2004, с. 127-132, 148-151, 161-164.

2. Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995, с. 18-25.

3. Основи соціоекології (За ред. Г.О. Бачинського). – К. Вища школа, 1995, с. 85-94, 109-112, 127-139.

4. Основи екології та соціоекології (За ред. В.М. Єнколо). – Львів: Афіша, 1998, с. 22-29.

Поверхня нашої планети являє собою оболонку, до складу якої входить багато шарів. Вона називається географічною оболонкою.

Географічна оболонка сформувалась внаслідок тривалої істо­ричної еволюціїЗемлі як планети. Перший етап її становлення ха­рактеризується абіогенним розвитком, встановленням стабільних взаємних зв'язків між літосферою, атмосферою і гідросферою; другий - зародженням і швидким розвитком живої речовини, що сут­тєво змінила абіогенні компоненти, активізувала процеси вивітрювання гірських порід на земній поверхні, утворення грунтово-рослинного покриву та формування сучасної збагаченої киснем атмосфери; третій - виділенням із тваринного світу людини, фор­муванням людського суспільства і перетворенням його на веду­чий планетарний фактор розвитку географічної оболонки.

В сучасному розумінні географічна обо­лонка Землі - це надзвичайно складна планетарного масштабу сис­тема, що охоплює тісно пов'язані між собою взаємообміном речовин та енергії верхню частину літосфери, гідросфери і нижню частину атмосфери, а також існуючу в їхніх межах біоту.

У географічній оболонці відбувається великий геологічний кругообіг речовин та обмінно-енергетичні процеси. Динамічна рівновага географічної оболонки забезпечується збалансованою дією її ведучих енергетич­них факторів - сонячної, космічної, гравітаційної, тектонічної, магнітної, біогенної енергії та енергії людського матеріального виробництва.

Головним енергетичним джерелом процесів, що відбуваються в географічній оболонці, є променева енергія Сонця. Її нерівномір­ний розподіл по кулястій поверхні Землі веде до помітної тери­торіальної диференціації природних умов у межах географічної оболонки. Другим важливим енергетичним джерелом розвитку географічної оболонки є внутрішня енергія Землі.

Географічна оболонка неоднорідна не тільки у вертикальному, а й в горизонтальному напрямку. Її горизонтальна диференціація базується на поділі на окремі відносно однорідні ділянки Землі - природно-територіальні та природно-аквальні комплекси. Кожен з них складається із взаємопов'язаних природних компонентів (складових частин). До них належать гірські породи, повітря, поверхневі води, рельєф, клімат, грунти, рослинний і тваринний світ. Диференціація географічної оболонки на природні комплекси обу­мовлена нерівномірним надходженням тепла на різні її ділянки, а також неоднорідністю земної поверхні (наявністю материків та океаніч­них западин, гір та рівнин).

Географічній оболонці притаманні такі основні закономірності: цілісність, ритмічність розвитку в просторі і часі, ярусна будова, складна просторова диференціація, горизон­тальна зональність і висотна поясність.

1) Цілісність географічної оболонки обумовлена тісними взаємо­зв'язками її складових компонентів, безперервним кругообігом речовин та енергії. Географічна оболонка - не механічна сума ком­понентів, а якісно нове, неповторне утворення, яке розвивається як єдине ціле. Зміна одного компонента неодмінно спричинює змі­ну інших і географічної оболонки в цілому.

Цілісність - найважливіша закономірність, на знан­ні якої базується теорія і практика раціонального природокористування. Врахування цієї закономірності дає змогу передбачити мож­ливі зміни в природі, дати прогноз результатам впли­ву людського суспільства на природу, здійснити географічну екс­пертизу різних проектів, пов'язаних з господарським освоєнням тих чи інших територій.

2)Ритмічність розвитку – періодична пов­торюваність у часі тих чи інших явищ. У природі існують ритми різ­ної тривалості - добові, річні, вікові тощо. Добові ритми проявля­ються у зміні температури, тиску і вологості, циркуляції атмосферного повітря, перебігу фотосинтезу у рослинах тощо. Річні ритми - зміна пір року, зміни у інтенсивності ґрунтоутворення та руйнуван­ня гірських порід, сезонність господарської діяльності людини. Більш тривалі ритми (11, 22-23, 80-90 років тощо), пов'язані з пуль­сацією сонячного випромінювання та іншими космічними і геологічними факторами, важливі для передбачення зміни природного се­редовища у часі. Ритмічні явища не повторюють повністю в кінці ритму того стану природи, який був на початку.

3) Широтна зональність – це закономірність, яка виявляється в змі­ні природних комплексів та їхніх компонентів у напрямку від екватора до полюсів, тобто вона зумовлена надходженням різної кількості тепла і світла на різні широти внаслідок кулястої форми Землі. Зональність охоплює всі природні компоненти. Найбільші територіальні зональні утворення - це географічні пояси. Вони ви­діляються як на суші, так і у світовому океані і простягаються у широтному напрямку. В географічних поясах виділяють природні зони, назви яких визначає тип рослинності.

4) Висотна поясність - зміна природних компонентів та природних комплексів у напрямку від підніжжя до вершини. Вона зумовлена зміною клімату з висотою, зниженням температури і до певної висоти збільшенням опадів.

Верхню межу географічної оболонки проводять в атмосфері на висоті 25-30 км, а нижню – в літосфері на глибині декількох сотень метрів, а іноді до 4-5 км або по океанічному дну.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
11. Базові поняття
12. Базові поняття про класифікацію медичної техніки

Переглядів: 1611