Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Тема лекції 13: Ціни і ціноутворення.

Тема 8. Витрати підприємства.

План.

1. Поняття та види цін в ринковій економіці.

2. Визначення цін на продукцію виробництва.

3. Характеристика методів встановлення цін.

4. Особливості ціноутворення в закладах ресторанного господарства.

Ціна – це грошове вираження вартості товару або сума грошей, за яку покупець згоден купити товар, а виробник (продавець) продати цей товар. Вона відображає суспільно необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції.

В умовах ринкової економіки ціна є одним з найважливіших показників, що істотно впливає на фінансовий стан підприємства. Від рівня цін залежить розмір прибутку, конкурентоспроможність підприємства і його продукції, а також фінансова стійкість. Як економічна категорія ціна виконує такі функції:

Обліково-аналітичну - забезпечує облік результа­тів господарювання та їх прогнозування.

Стимулюючу - сприяє раціональному викорис­танню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту.

Розподільчу - впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві.

Регулюючу - здійснюється збалансування між окре­мими виробництвами, попитом і пропозицією.

Ціни, що діють у ринковій економіці, класифікують за певними ознаками:

v За сферою обслуговування та особливостями купівлі - продажу ціни поділяють на такі:

- оптові на продукцію промисловості, за якими підприємства реалізують вироблену продукцію;

- закупівельні, за якими виробники сільськогосподарської продукції реалізують її промисловим підприємствам з метою подальшої переробки;

- роздрібні, за якими торговельні організації реалізують продукцію населенню;

- кошторисні ціни та розцінки, за якими визначаються розрахункова вартість нового будівництва, вартість реконструкції, розши­рення та переоснащення будівель і споруд;

- тарифи вантажного і пасажирського транспорту;

- тарифи на платні послуги населенню.

v За способом встановлення та ступенем регулювання розрізняють такі ціни:

¨ державні, що встановлюються державою і поділяються на фіксо­вані та регульовані;

¨ ввізні, що встановлюються на імпортні підакцизні товари;

¨ вільні, які встановлюють виробники продукції та послуг згідно з існуючим попитом і пропозицією; при цьому продавець і поку­пець не мають жодних взаємних зобов'язань щодо купівлі-прода­жу, ані після цього;

¨ договірно - контрактні, що встановлюються за згодою сторін, які домовляються; при цьому продавець і покупець беруть на себе певні зобов'язання.

v За охопленням території, на якій діють, виокремлюють такі ціни:

· єдині, які встановлюють і регулюють центральні органи влади (на газ природний; продукцію ядерно-паливного циклу; електро- і теплоенергію; продукцію оборонного виробництва; дорогоцінні метали; перевезення вантажів, вантажно-розвантажувальні роботи на залізничному транспорті; перевезення пасажирів, багажу, пошти на залізничному транспорті тощо);

· зональніі ціни, які регулюють місцеві органи влади. При цьому враховується відстань переміщення товару територією країни.

v За методом включення транспортних витрат у ціну товару розрізняють, ціни „Франко”- це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш поширеними є ціни:

а) франко-вагон-станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправ­лення, а також вантажні роботи);

б) франко-вагон-станція призначення (включає всі ви­трати, пов'язані із доставкою продукції до місця знахо­дження споживача);

в) франко-кордон (використовується у зовнішньоеконо­мічних угодах і, крім транспортних витрат по доставці то­вару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати).

v За часом дії ціни поділяють на такі:

* тверді (постійні), що не змінюються протягом терміну дії контракту;

* поточні, які змінюються в межах одного контракту і відображують зміни ситуації на ринку;

* сезонні, що діють певний період;

* ковзні, що встановлюються на вироби з тривалим циклом виго­товлення; вони дають змогу враховувати зміни виробничих вит­рат за час виготовлення виробів.

 

2. Визначення цін на продукцію виробництва.

Ціноутворення – це процес встановлення ціни на конкретний товар. Ціна на продукцію підприємства значною мірою визначається зовнішніми чинниками, серед яких вплив:

- конкуренції,

- учасників каналів товаропросування (постачальників, посередників),

- політики держави.

Після врахування зовнішніх чинників підприємство починає формувати вихідну ціну, що передбачає кілька етапів.

Перший етап. Визначення мети ціноутворення, яку ставить перед собою підприємство, а саме:

намагання вижити змушує підприємство встановлювати низькі ціни, оскільки для нього важливіше вижити, ніж отримати прибуток;

максимізація поточного прибутку; в цьому разі поточні результати важливіші, ніж довготермінові;

захоплення більшого сегменту ринку; для цього підприємство максимально знижує ціни;

завоювання лідерства на ринку за показниками якості; для досягнення цієї мети продукція підприємства має бути вищої якості усіх товарів, що пропонує ринок, і це потребує встановлення високої ціни.

Другий етап. Визначення попиту на товар. Для більшості товарів зниження ціни сприяє підвищенню попиту. Вихідна ціна орієнтується на попит покупця і підтримується на максимальному рівні.

Третій етап. Оцінка витрат виробництва.Орієнтація вихідної ціни на витрати виробництва визначає її мінімальний рівень.

Четвертий етап. Аналіз цін і товарів конкурентів.

Пятий етап. Вибір методу ціноутворення.

Ціна одиниці продукції (окремої послуги) формується з складових, що відображають структуру відповідних видів цін, що застосовуються різними суб’єктами господарювання.

Основу структури ціни продукції виробництва складає її собівартість і прибуток. До неї можуть також входити: акцизний збір, мито, ПДВ.

Формування різних видів цін:

Собівартість + Прибуток = Оптова ціна

Оптова ціна + Акциз = Відпускна ціна (без ПДВ)

Відпускна ціна (без ПДВ) + ПДВ = Відпускна ціна разом з ПДВ

Відпускна ціна + Торговельна націнка = Роздрібна ціна

Візна ціна на імпортні товари має іншу структуру:

Ввізна ціна = Митна вартість + Митні збори + Мито + Акцизний збір + ПДВ

 

3. Характеристика методів встановлення цін.

Методи ціноутворення – це способи встановлення ціни. Бувають об’єктивні, які базуються на витратному підході і суб'єктивні, які базуються на цільовому ціноутворенні.

Після застосування вибраного методу і буде встановлено вихідну ціну. Але в будь-якому разі, визначивши рівень ціни продукції, дістають лише орієнтовну ціну, яка сформована підприємством виходячи з власних умов і мети. Тільки вихід продукції на ринок відкоригує і встановить конкретну ціну на товар.

На практиці залежно від конкретних умов і цілей підприємства використовують такі методи ціноутворення:

1) собівартість плюс прибуток:

Ц = С + П

де С - собівартість(середні витрати)

П – прибуток

Ц - ціна

2) розрахунок ціни за „фіксованим (цільовим) прибутком":

Взм. - змінні витрати на одиницю продукції4

Впост. - постійні витрати на дану продукцію за певний період;

Пзаг. - загальна сума прибутку;

N - обсяг продажу продукції у натуральному вираженні.;

3) розрахунок ціни методом „беззбитковості” (використовують для визначення критичної точки випуску продукції):

де Q – випуск продкції;

Ц – ціна;

Впост – постійні витрати;

Взм. – змінні витрати.

4) „за рівнем поточних цін”, або „за рівнем конкуренції”. Ціну встановлюють на рівні поточної ринкової ціни або дещо нижчою;

5) метод встановлення ціни „за рівнем попиту" передбачає встанов­лення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховується умови продажу, кон'юнктуру ринку, супутні послуги.

6) встановлення цін зі знижками;. Підприємство-продавець змінює вихідну ціну і встановлює певну знижку з неї з урахуванням до­термінової оплати рахунків, закупівлі великої партії продукції або посезонної закупівлі.

 

 

4. Особливості ціноутворення в закладах ресторанного господарства.

Цінова політика суттєво впливає на обсяги господарської' діяльності закладів ресторанного господарства, форму­вання його іміджу, рівень фінансового стану. Вона також є дієвим інструментом конкуренції на споживчому ринку.

 

4. Особливості ціноутворення в закладах ресторанного господарства.

Ціноутворення в закладах ресторанного господарства відрізняється від ціноутворення в роздрібній торгівлі, що зумовлено специфікою даної галузі.

Джерелом відшкодування витратпоряд із торговельною надбавкою в закладах ресторанного господарства є націнка на вартість сировини і куповані товари. Вартість сировини і купованих товарів із включенням надбавки та націнки являє собою роздрібну ціну (ціну про­дажу) або ціну, за якою продукція реалізується споживачам закладами ресторанного господарства.

Особливостями ціноутворення взакладах ресторанного господарства є:

• залежність рівня цін продажу від типу і класу підприємства;

• відсутність розрахунку собівартості продукції, як це має місце на промислових підприємствах;

• здійснення калькуляції вартості продукції (цін продажу) безпосередньо на самих підприємствах;

• калькулювання цін на продукцію щоденно або через короткі проміжки часу залежно від зміни цін на сировину і товари, що надходять;

• регулювання рівня націнок на продукцію власного виробництва на підприємствах класу, що обслуговують робітників, службовців, учнів, студентів тощо.

На всі продовольчі товари, незалежно від джерел їх надходження в заклади ресторанного господарства ціна продажу формується шляхом нарахування націнки до вартості придбання товару.Покупні товари (алкогольні напої, пиво, тютюнові вироби тощо) в закладах ресторанного господарства реалізуються за цінами придбання з націнкою, що затверджена для конкретного підприємства.

Ціни на продукцію власного виробництва розраховуються шляхом складання калькуляції, виходячи з цін на сировину, що надходить, і діючих розмірів націнок.

Калькуляція проводиться на спеціальних бланках (калькуляційних картках).

У них вказується:

• порядковий номер картки за журналом їх реєстрації;

• номери рецептур, колонки і назва збірника, з якого цю рецептуру взято;

• перелік продуктів за видами;

• норми закладки на одну страву і на 100 страв або 10 кг (соусу, гарніру тощо);

• ціна продажу продукції виходячи з ціни надходження плюс націнка;

• вартість продажу набору на 100 порцій;

• ціна продажу однієї порції після заокруглення;

• вихід готової продукції в грамах без ваги гарніру і соусу.

Ціни на сировину, що закладається, визначаються як середньозважені. Обсяг товарів і сировини, що знаходяться в коморах окремого підприємства, ведеться за остаточними цінами продажу з націнкою даного підприємства.

При формуванні рівня цін і націнок на власну продукцію і куповані товари в їдальнях виробничих підприємств, шкіл, навчальних закладів враховуються пільги, які надаються цими підприємствами та установами для здешевлення вартості страв згідно з укладеним договором.

Відпуск страв, напівфабрикатів, кулінарних, кондитерських виробів та іншої продукції стороннім підприємствам, включаючи роздрібну торговельну мережу, заклади ресторанного господарства здійснюють за цінами домовленості, які не повинні перевищувати ціну калькуляції.

Ціноутворення на куповані товари.

До купованих товарів належать ті з них, що реалізуються без кулінарної або гастрономічної обробки. Реалізація купованих товарів промислового виробництва у власній дрібнороздрібній торговельній мережі (на лотках, у палатках, ларках тощо), в магазинах і відділах кулінарії проводиться за вільними або регульованими роздрібними цінами без застосування націнки, тобто лише з торгівельною націнкою, а при реалізації через зали — зі встановленою націнкою закладів ресторанного господарства.

Ціна продажу горілки, лікеро-горілчаних виробів, вин (де це дозволено) встановлюється за порцію 100 г за цінами, які включають націнку підприємств харчування без вартості посуду. Кожна отримана партія вино-горілчаних виробів, коньяку, шампанського маркується спеціальним штампом Продаж пива здійснюється за цінами з націнкою підприємств громадського харчування. Продаж кисломолочної продукції, соків, напоїв на розлив склянками проводиться з розрахунку ціни за 1л.

При встановленні розміру цін на продукцію власного виробництва і куповані товари враховується податок на додану вартість.

Розмір націнки повинен забезпечити покриття (разом із торговельними надбавками) витрат виробництва й обігу, давати можливість підприємству отримувати нормальний прибуток та сплачувати до бюджету податки, визначені законодавством.

Література:

1. Бойчук І.М., Харів П.С. Економіка підприємтсва: Навч. Посіб. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000.

2. Марцин В.С., Економіка торгівлі. – К: “Знання”, 2008.

3. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: Наук. думка, 2004.

4. Фастовець А.А., Економіка підприємства. – К.: НМЦ “Укоопосвіта”, 2000.


Читайте також:

  1. Більш детально про інвестиційну взаємодію в наступному Додатку до цієї Лекції.
  2. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
  3. Валютне регулювання ЗЕД розглянуто окремо в наступній лекції «Валютне регулювання ЗЕД.
  4. Вибір остаточного варіанта плану лекції. Робота над формою викладу.
  5. Визначення методів ціноутворення.
  6. ДОДАТОК до Лекції № 12
  7. Документальні колекції науково-історичних товариств в Україні 19 – початку 20 ст.
  8. Закріплення матеріалу лекції
  9. Закріплення матеріалу лекції
  10. Закріплення матеріалу лекції
  11. ЗАПИТАННЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ лекції № 3.
  12. ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ




Переглядів: 2917

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Правове регулювання міжнародного співробітництва в сільському господарстві | Розвиток науки як чинник економічного піднесення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.