Зародження й основні етапи розвитку політекономії як науки.

Політекономія як теоретико-методологічна база інших економічних наук.

Функції політекономії.

Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання і використання економічних законів.

Методи пізнання економічних процесів і явищ та їх класифікація.

Предмет політекономії та еволюція у його визначенні різними школами.

Зародження й основні етапи розвитку політекономії як науки.

Лекція 1

з дисципліни „Політична економія”

на тему:

«Політекономія як фундаментальна суспільна наука»

Термін „економіка” вживається для позначення тієї сфери людської діяльності, у якій створюються життєві блага для задоволення різноманітних потреб людини (потреба в їжі, одязі, взутті, житлі, які виробляються економікою).

З іншої сторони, поняття „економіка” - це сукупність економічних відносин людей, законів і принципів їх економічної поведінки.

Економіка має складну структуру і включає багато галузей: галузі матеріального виробництва (промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт тощо) і нематеріального виробництва (освіта, культура, охорона здоров’я, інші нематеріальні послуги тощо).

Отже, економіка – це усі види діяльності людей, які дозволяють їм забезпечити свою життєдіяльність.

Виробництво благ – це перш за все процес праці, який включає кілька основних моментів: працю, засоби і предмети праці.

Праця – це діяльність людини по створенню життєвих благ, яка має осмислений, цілеспрямований характер.

Предмети праці – те, на що спрямована праця людини з метою створення життєвих благ. Предмети праці можуть бути речами, що піддаються первинній обробці (наприклад, риба у водоймах), а також сировиною, тобто предметами праці, які раніше уже пройшли певну обробку працею (скажімо, пряжа у ткацькому виробництві тощо). Сьогодні абсолютна більшість предметів праці – сировина.

Засоби праці – це речі або комплекс речей, за допомогою яких людина у виробництві впливає на предмети праці для їх перетворення у життєві блага. До засобів праці насамперед відносять знаряддя праці (інструменти, машини, механізми, обладнання тощо), а також землю як основний засіб праці.

Засоби і предмети праці у своїй сукупності складають засоби виробництва.

Пройшовши процес виробництва, життєві блага здійснюють складний шлях, пов'язаний з їх розподілом, обміном одного блага на інше, а завершується цей шлях споживанням. Усе це є елементами економіки.

Виробництво – завжди суспільний процес, адже люди виробляють спільно, створюючи блага, як правило, не для себе особисто, а для суспільних потреб. У суспільному виробництві існує поділ праці, коли окремі виробники, їх групи або навіть цілі галузі спеціалізуються на виробництві певного блага чи комплексу благ або ж на здійсненні певної трудової операції.

Споживання означає певну форму використання блага для задоволення потреб людей. Виробництво виникло, існує, розвивається саме заради задоволення різноманітних людських потреб.

Перші спроби вивчення економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів (Аристотеля, Платона), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, податків, грошей тощо.

Економіка як наука почала складатися лише в XVI – XVII ст. Основні етапи розвитку економічної науки показано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Основні етапи розвитку економічної науки

Меркантилізм (від італійського «мерканте» – торговець, купець)Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю. Багатство вони ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних).

Представники: Антуан де Монкретьєн, Томас Манн.

Фізіократи (фізіократія – з грецької – влада природи).На відміну від меркантилістів, фізіократи вперше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському виробництві, де воно виникає природним шляхом і виглядає як дар природи. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля – неприбуткові сфери.

Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Hope.

Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму, її засновники Уїльям Петті, Адам Сміт, Давид Рікардо встановили, що багатство нації створюється у сфері матеріального виробництва, в усіх його галузях. Його універсальним вираженням є не якісь певні продукти, які створюються у промисловості чи сільському господарстві, а вартість товарів. Ріст багатства відбувається тоді, коли первісно втілена у виробництво сума вартостей (у вигляді грошей, товарів) приростає на додаткову величину (додаткову вартість або прибуток). Так було зроблено принципово важливе відкриття, яке дозволило економічній теорії нарешті стати дійсно наукою. Вони встановили, що прибуток капіталістів втілює неоплачену працю найманих працівників.

Була започаткована трудова теорія вартості, а ринок розглядався як саморегулюючу систему.

Марксизм, або політична економія праці. Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти. Однак деякі положення марксизму не були науково обґрунтовані й не знайшли практичного підтвердження. Тому сьогодні вони переглядаються.

Маржиналізм (від англ. marginal – граничний) – теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, на основі використання граничних величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у зв’язку зі зміною інших явищ. Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витрати" і т. ін.

Представники маржиналізму – К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

Сукупність сучасних течій і шкілможна згрупувати у такі чотири основні напрями: неокласицизм, кейнсіанство, інституціоналізм, неокласичний синтез.

Основні напрями сучасної економічної теорії показано на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Основні напрями сучасної економічної теорії

Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему. Засновники теорії – А. Маршалл і А. Пігу. Послідовники – Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Дж. Гілдер, Ф. Кейган та ін.

Неокласичний напрям охоплює багато різних концепцій і шкіл: монетаризм, теорію економіки пропозиції, теорію раціональних очікувань та ін. Особливою популярністю користується концепція монетаризму.

Кейнсіанство – одна з провідних сучасних теорій, навпаки, вважає необхідним активне втручання держави в регулювання ринкової економіки через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Засновником теорії є видатний англійський економіст Дж.М. Кейнс. Кейнсіанство виникло в 30-х роках XX ст. як відповідь на потреби подолання Великої депресії (1929 – 1933 pp.), яка поставила економічну систему капіталізму на межу повної катастрофи. Ідеї Дж.М. Кейнса, викладені в його головній праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936), широко застосовувалися провідними країнами світу в практиці регулювання ринкової економіки, що дало їм змогу відносно швидко подолати кризу, досягти стабільних темпів економічного зростання і динамічної рівноваги.

Прихильники і послідовники Кейнса: Дж. Робінсон, А. Хансен, Н. Калдор, Р. Лукас та ін.

Інституціоналізм, або інституціонально-соціологічний напрям, представниками якого є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль та ін., розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, так і правових, політичних, соціологічних і соціально-психологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки і т. ін.

Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, представники якої (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон, Л. Клейн та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ МАРКЕТИНГУ.	\|	Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.