• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Договори в рамках Світової Організації Торгівлі

Міжнародний договір про надання технічних послуг

До технічних послуг передусім належать монтаж, нагляд за монта­жем (шеф-нагляд), послуги сервісу.

Національне законодавство країн світу поки що недостатньо пристосоване до регулювання правовідносин у цій сфері.

Європейська економічна комісія ООН підготувала Загальні умови № 188-А і № 574-А щодо поставки обладнання та виконання мон­тажних робіт при експорті та імпорті.

Низку документів про надання технічних послуг розроблено не­урядовими організаціями. Проте універсальної міждержавної кон­венції в цій сфері поки що немає.

У 1944 р. у Бреттон-Вудсі (штат Нью-Гемпшир, США) союзниками з антигітлерівської коаліції США та Великобританією було укладено угоду, що дістала назву Бреттон-Вудської, про міжнародне економіч­не співробітництво. Угода передбачала створення МВФ, завдання якого полягало у підтриманні стабільності валютних курсів і наданні допомоги країнам, що мають дефіцит платіжного балансу, МБРР, по­чатковою метою якого було надання капіталу для відбудови еконо­міки тих країн, які зазнали нищівного впливу війни, та Міжнародної торговельної організації, завдання якої вбачалося в нагляді за переговорами і керуванні новим багатостороннім ліберальним торговель­ним режимом. Зазначені фонд та банк були створені. Однак Міжна­родної торговельної організації так і не було створено, перед/сім з огляду на опозицію Конгресу США, який вбачав у Організації загро­зу національному суверенітету. Гаванській декларації, згідно з якою мала створитися ця Організація, так і не судилося втілитись у життя.

У 1947 р. 23 найбільші країни світу уклали Угоду (яка передбача­лась як тимчасова) про тарифи та торгівлю (ГАТТ).

У межах ГАТТ було проведено вісім раундів переговорів. Перші шість раундів, включаючи раунд, що завершився в 1967 р. (названий на честь президента США "раундом Кеннеді"), концентрували увагу на переговорах про взаємні тарифні поступки. Фахівці зазначають, що переговори були успішними, тому що уможливили зниження світових тарифів із 40 до 5%.

Сьомий (Токійський) раунд закінчився у 1979 р. Він позначився подальшим суттєвим зниженням тарифів. На цьому раунді вперше було звернуто серйозну увагу на нетарифні перепони для торгівлі (державні замовлення, субсидування, митна оцінка товарів, технічні стандарти тощо).

Восьмий» (Уругвайський) раунд був найскладніший. Розпочався він у вересні 1986 р. у м. Пунта-дель-Есте і повинен був тривати протягом чотирьох років. Насправді ж раунд тривав понад сім років з огляду на перепони та кризи, що траплялися час від часу. Фор­мально раунд завершився у квітні 1994 р. у м. Маракеш (Марокко). Заключний акт, що містив результати раунду, набрав чинності 1 січня 1995 р.

Головними міжнародно-правовими актами у межах Світової організації торгівлі є такі:

1. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) (General Agreement on Tariffs and Trade – GATT). Стосується торгівлі товарами.

2. Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС) (General Agreement on Trade in Servises — GATS). Стосується торгівлі послугами.

3. Угода про торговельні аспекти прав на інтелектуальну
власність (ТРІПС) (Agreement of Trade-Related Aspects of Intellectual Property Right — ТRIPS). Це ланка, що пов'язує інтелектуальну власність з торгівлею.

Саме на цих трьох "опорах" зведена "будівля" Світової органі­зації торгівлі.

Результати Уругвайського раунду зафіксовані в наведених далі документах:

А. Маракеська угода про заснування Світової організації торгівлі (Marrakech Agreement Establishing the World Trade Organization.

Б. Багатoсторонні угоди (Multilateral Agreements):

1. У сфері торгівлі товарами — Генеральна уго­да з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГАТТ, 1994).

Пов'язані угоди (Associated Agreements):

• Угода про застосування ст. VII ГАТТ 1994р. (Угода про митну оцінку);

• Угода про довідвантажувальну інспекцію (ПСІ);

• Угода про технічні бар'єри для торгівлі (ТБТ);

• Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів (СПС);

• Угода про процедури імпортного ліцензування (ІЛП);

• Угода про заходи безпеки (АС) ;

• Угода про субсидії та врівноважені заходи (СКМ);

• Угода про застосування ст. VI ГАГТ 1994р. (Антидемпін­гова — АДП);

• Угода про інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею (ТРІМС);

• Угода про текстиль та одежу (АТК) ;

• Угода про сільське господарство (АА);

• Угода про правила походження (АРО).

Домовленості й рішення:

• Домовленість про положення ГАТТ 1994 р. про платіжні
баланси, 1994;

• Рішення про випадки, за яким митні адміністрації мають підстави сумніватися у правдивості чи точності задекларованої вартості (Рішення про перенесення тягаря доведен­ня).

• Домовленість про тлумачення ст. XVII ГАТТ 1994 р. (Державні торговельні підприємства).

• Домовленість про правила і процедури, що застосовують­ся для врегулювання спорів.

• Домовленість про тлумачення п. 1(6) ст. II ГАТТ 1994р.
(Прив'язуваність тарифних поступок).

• Рішення про торгівлю і довкілля

2. Торгівля послугами.

Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС).

3.Права інтелектуальної власності (ІПР).

В. Кількасторонні торговельні угоди (Plurilateral trade agreements):

• Угода про торгівлю цивільними літаками;

• Угода про державні замовлення;

• Міжнародна молочна угода;

• Міжнародна угода з м'яса.

Чотири основні правила ГАТТ.Головна мета ГАТТ — створити у світі ліберальну і відкриту торговельну систему, яка дасть змогу підприємствам країн-членів здійснювати торговельну діяльність на засадах добросовісної конкуренції. Основні правила ГАТТ:

1. Захист національної промисловості лише за допомогою тарифів.
Країнам-членам забороняється запроваджувати кількісні обмеження. Існує дуже обмежена кількість винятків з цього правила.

2. Прив’язування тарифів. Кожна країна має власний графік зни­жування тарифів. Знижені тарифи забороняється підвищувати.

3. Правіло "нації найбільшого сприяння" (ННС). Означає, що тарифи застосовуються на бездискримінаційній основі до всіх країн. Винятки з цього правила стосуються країн-членів регіональних економічних угруповань
і країн, що розвиваються. Для таких країн можуть застосовуватися преференційні тарифи, і це не вважається порушенням правила.

4. Правило "національного режиму". Забороняє дискримінацію
імпортних товарів щодо еквівалентних товарів, виготовлених національними економіками.

Правила загального застосування.Окрім основних чотирьох правил існують також правила загального застосування. Ці правила використовуються для товарів, що надходять до митної території країн-членів. Передбачається, що вартість товарів для митних цілей визначається на основі сплаченої ціни чи такої, що може бути сплачена. Якщо ж митні органи мати­муть резонні сумніви щодо правдивості чи точності задекларованої вартості, то імпортерам має надаватися можливість аргументувати за­декларовану вартість. Якщо митні органи продовжуватимуть сумніва­тися, то ГАТТ передбачає, що вони для підтвердження своєї позиції можуть спиратися лише на п'ять способів визначення вартості.

Країнам—членам дозволяється застосовувати примусові стандарти з метою охорони здоров'я і безпеки населення. Розглядувана Гене­ральна угода передбачає, що стандарти щодо продуктів мають фор­муватися і використовуватися так, щоб не створювалися штучні нетарифні бар'єри для торгівлі. Країни заохочуються використовувати міжнародні стандарти у сферах, де ці стандарти існують, і створюва­ти примусові стандарти, спираючись на наукову інформацію.

Санітарні та фітосанітарні правила дозволяється використовувати, але так, щоб не створювались нерезонні бар'єри для торгівлі.

Ці правила мають, наскільки це можливо, базуватися на міжнарод­них стандартах і постановах.

Передбачено правила, що застосовуються до видачі імпортних ліцензій.

Інші правила.До цієї категорії належать правила, що регулюють надання урядових субсидій, вжиття урядами заходів на прохання на­ціональних підприємств, а також інвестування), яке негативно впливає на торгівлю.

Угода СКМ забороняє чи обмежує використання субсидій, що спотворюють торгівлю. Розрізняються субсидії дозволені та забо­ронені. Останні охоплюють експортні субсидії та субсидії, які мають на меті стимулювати використання національних товарів. До прий­няття рішень у межах Уругвайського раунду використовувати експортні субсидії заборонялося лише розвиненим країнам. Нині правило про експортні субсидії не поширюється лише на найбідніші країни світу (що мають розмір валового національного продукту в розрахунку на душу населення до 1000 дол. США.). Для інших країн, що розвиваються, було встановлено восьмирічний пе­рехідний період.

Дозволені субсидії, у свою чергу, поділяються на такі, що можна використовувати, і такі, що не підлягають оскарженню.

Якщо субсидування експорту було дозволене і відповідні імпор­товані товари негативно вплинули на обсяг торгівлі у країні імпорту, то вона може здійснювати захисні заходи.

Якщо національна промисловість звертається до уряду з пети­цією про захист, відповідний уряд може тимчасово обмежити імпорт відповідного продукту за допомогою підвищення тарифів або квоту­вання.

Уряди мають право вживати такі заходи лише після проведення належного розслідування. При цьому необхідно, щоб шкідливого впливу зазнала значна частка національної промисловості, а не ок­ремі підприємства.

Максимальний термін обмежень не може перевищувати 8 років для конкретного продукту. Цей період вважається достатнім для того, щоб відповідні галузі національної промисловості змогли підго­туватись до міжнародної конкуренції.

Угода АДП передбачила, що демпінгом є ситуація, коли експортна ціна експортного продукту є нижчою від його ж продажної ціни на ринку країни-експортера. Недобросовісна конкуренція може завдячуватися субсидуванню продукту урядом країни-експортера. В угодах АДП і СКМ передбачаються чинники, на які повинні зважати уряди, що здійснюють розслідування, спрямоване на встановлення факту заподіяння імпортом шкоди.

Угодою ТРІМС передбачено п'ять видів заходів, що суперечать ГАТТ, які уряди країн-членів не можуть використовувати для стиму­лювання іноземних інвесторів у вкладанні капіталів відповідно до національних пріоритетів.

Генеральна угода з торгівлі послугами(ГАТС). Ця угода спря­мована на пристосування правил, що використовуються, до торгівлі товарами та послугами. Угода, наприклад, поширюється на банківську та страху вальну справу, освіту, телекомунікації тощо.

Перелік Світової організації торгівлі охоплює понад 150 видів по­слуг.

Товари — це речі, які можна відчувати і бачити.

Послуги — це явища, які є неосяжними і які не можна побачити.

Мета цієї Угоди полягає в лібералізації світової торгівлі послуга­ми. Цього можна досягти шляхом модифікації національного законодавства й усунення з нього положень, що є дискримінаційними для іноземних надавачів послуг. Угода передбачає, що до іноземців зас­тосовуватимуться принципи найбільшого сприяння та національного режиму.

Угода ТРІПС.Права інтелектуальної власності — це авторські й суміжні з ними права, а також права на винаходи, корисні моделі, про­мислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування тощо. У світі набуло значного поширення таке явище, як торгівля товарами, які не­санкціоноване втілюють результати інтелектуальної праці відповід­них авторів та/або власників таких прав.

Угода передбачає єдині мінімальні стандарти щодо правової охо­рони різних об'єктів інтелектуальної власності та їх охорони, поси­лення режиму нагляду за дотриманням національного законодавства з інтелектуальної власності, усунення дискримінації між національни­ми та іноземними власниками щодо набуття, обсягу і підтримки прав.

Правило єдиного заходу. Багатосто­ронні угоди та домовленості Уругвайського раунду вважаються єди­ним комплектом. Країни-члени СОТ повинні узгодити своє законо­давство з положеннями ГАТТ і пов'язаними з нею угод, а також угоду з положеннями ГАТС та ТРІПС. До Уругвайського раунду від країн не вимагалося, щоб вони приєднувалися до пов'язаних угод. Нині ситуація змінилася. "Право єдиного заходу" означає, що країни-члени СОТ автоматично є сторонами пов'язаних та інших багатосторонніх угод. Для країн, що розвиваються, і країн перехідної економіки були передбачені періоди, протягом яких вони мали прийняти всі зобов'язання, що випливають з угод. Для найвідсталіших країн світу збере­жені певні звільнення від зобов'язань.

Покращання доступу до ринків.Угоди Уругвайського раунду передбачають подальше зниження тарифів на 40 %. Це має бути здійснено п'ятьма рівномірними річними частками. Країни, що розви­ваються, і країни з перехідною економікою можуть мати нижчі темпи зниження тарифів. Передусім це стосується текстилю, одягу, шкіри та виробів з неї.

Угодою про текстиль і одяг (АТК) передбачена чотирифазна лік­відація до 1 січня 2005 р. кількісних обмежень на імпорт цих то­варів з країн, що розвиваються. До Уругвайського раунду кількісні обмеження існували і вважалися дозволеним винятком з принципів ГАТТ.

У минулому правила ГАТТ не завжди використовувалися щодо сільськогосподарського сектора. Деякі розвинені країни захищу своє неефективне сільське господарство помірної кліматичної зони за допомогою тарифів і кількісних обмежень. Врешті-решт така сільськогосподарська продукція виявлялась дорогою і могла реалізовуватися лише спираючись на значні урядові субсидії. Це шкодило економічній конкуренції на міжнародному сільськогосподарському ринку.

Укладена внаслідок рішень Уругвайського раунду Угода про сільське господарство спрямована на застосування правил ГАТТ до торгівлі аграрною продукцією. З метою лібералізації цієї торгівлі розвинені країни погодилися відмінити кількісні та інші нетарифні обмеженням. Тарифи у розвинених країнах мають скоротитися на 30 %. Країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою мають скоротити свої тарифи на дві третини. Усі країни взяли зобов'язання не підвищувати визначених тарифів. Розвинені країни погодилися знизити субсидії як на виробництво сільськогосподарської продукції, так і на її експорт.

Читайте також:

1. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
2. PR-відділ організації: переваги і недоліки
3. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
4. Автомати для комбінованої торгівлі
5. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
6. Акти з охорони праці в організації.
7. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
8. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
9. Аналіз сильних та слабких сторін організації
10. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
11. Антивоєнні рухи напередодні Першої світової війни
12. Антидемпінгове регулювання у світовій торгівлі.

Переглядів: 884