• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Призначення і сутність місцевих фінансів

Роль місцевих фінансів у забезпеченні розвитку регіону

Місцеві фінансові ресурси, їх склад

Призначення і сутність місцевих фінансів

РЕГІОНУ

МІСЦЕВІ ФІНАНСИ: ЇХ СУТНІСТЬ, СКЛАД І РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Однією з важливих проблем, розв'язання яких необхідно для забезпечення ефективності функціонування економіки України та збалансованого розвитку регіонів, є вдосконалення методів і механізмів управління фінансовими ресурсами регі­ону. У зв'язку з цим проблема вивчення місцевих фінансів на­буває гострої актуальності і є однією з передумов побудови демократичної держави, що базується на зміцненні місцевого самоврядування та ефективному його впливі на соціально-економічне та духовне життя регіонів.

Вперше поняття місцеві фінанси сформувалось у XIX сто­літті, однак з того часу тлумачення сутності цього поняття змінювалось багато разів. Сьогодні місцеві фінанси можна визначити як сукупність соціально-економічних відносин, що виникають з приводу формування, розподілу та використан­ня фінансових ресурсів для вирішення завдань місцевого значення.

Першим правовим документом, що заклав загальноєвро­пейські принципи організації місцевого самоврядування ста­ла Європейська хартія про місцеве самоврядування. Європей­ська хартія про місцеве самоврядування передбачає його ві­докремленість від державної влади, певну незалежність і са­мостійність у здійсненні покладених на нього функцій у ме­жах своєї компетенції. Приєднання України до Європейської хартії про місцеве самоврядування та ратифікація цього акта у 1996 році прискорили процес демократизації фінансової си­стеми держави через зміцнення місцевих фінансів. Слід від­мітити, що прийняття Закону України "Про місцеве самовря­дування в Україні" від 21 травня 1997 року є важливим кро­ком у напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері.

В ньому визначаються система та гарантії місце­вого самоврядування в Україні, засади організації та діяльно­сті, правовий статус і відповідальність органів, засади місце­вих фінансів, сформовані в положеннях Європейської хартії про місцеве самоврядування, Декларації про принципи міс­цевого самоврядування країн СНД, Європейської хартії міст, Європейської декларації прав міст, Хартії українських міст. Конституція України, прийнята в 1996 році, в статті 142 встановила участь держави у формуванні доходів місцевих бюджетів, а в статті 143 визначаються джерела формування місцевих бюджетів. Відповідно до Закону України "Про міс­цеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року, міс­цеві органи влади мають право формувати та використовува­ти місцеві бюджети різних рівнів, вилучати та перерозподіля­ти кошти підприємств комунальної форми власності.

Функціонування місцевих фінансів пов'язано із забезпе­ченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих орга­нів влади.

Основними принципами управління місцевими фінансами є:

- самостійність;

- державна фінансова підтримка;

- економічність та раціональність;

- відкритість, гласність та прозорість.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сіль­ські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також; через районні та обласні ради, які представляють спільні інте­реси своїх територіальних громад. Відповідно до принципу матеріально-фінансової самостійності місцеві представницькі та виконавчі органи влади для виконання покладених на них обов'язків формують, розподіляють і використовують центра­лізовані фонди коштів.

Головною ознакою фінансової незалежності органів місце­вого самоврядування є володіння і самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються на ці органи.

При виконанні своїх функцій, місцеві органи самовряду­вання не можуть обійтися без централізації частини вартості, створеної в процесі виробництва валового внутрішнього про­дукту. Така централізація відбувається за допомогою формування бюджетів, які створюються на різних рівнях місцевого самоврядування. У процесі формування та використання ці­льових централізованих фондів грошових коштів місцеві ор­гани самоврядування впливають на формування та викорис­тання децентралізованих фондів грошових кошів підприємств різних форм власності, які знаходяться на їхній адміністрати­вній території. Це відбувається не тільки через установлення місцевих податків і зборів, а й шляхом добровільного відраху­вання коштів у ті чи інші цільові фонди, які використовують­ся на певні заходи, передбачені планом економічного і соціа­льного розвитку регіону.

Місцеві представницькі та виконавчі органи влади для виконання покладених на них обов'язків формують, розподі­ляють і використовують централізовані фонди коштів.

Оскі­льки суттєвими проявами фінансів як економічної категорії є економічні та суспільні (соціальні) відносини, то місцеві фі­нанси взаємопов'язані із соціально-економічним розвитком регіону. Через місцеві фінанси держава активно проводить соціальну політику, фінансуючи з місцевих бюджетів заклади освіти, медицини, комунального обслуговування населення тощо. Крім того, з державного бюджету до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів передаються кошти у вигляді дотацій для їх відповідного роз­поділу між; територіальними громадами та для виконання спі­льних проектів.

До складу місцевих фінансів включаються також; кошти організацій, підприємств усіх форм власності, які спрямову­ються на розвиток соціальної інфраструктури регіону та на задоволення соціальних інтересів і потреб.

Серед усіх принципів функціонування місцевого самовря­дування особливої актуальності набуває правова та організа­ційна самостійність, підґрунтям якої є певна матеріальна і фінансова база, до складу якої згідно з чинним законодавст­вом належать:

- рухоме і нерухоме майно, яке є у комунальній власності;

- доходи місцевих бюджетів;

- позабюджетні фонди (у тому числі валютні);

- інші кошти;

- земля та інші природні ресурси, що є у комунальній власності;

- об'єкти спільної власності територіальних громад, які перебувають в управлінні районних та обласних рад.

Формування фінансових ресурсів значною мірою залежить від масштабів та ефективності економічного комплексу краї­ни та її регіонів. Серед головних чинників, які безпосередньо визначають обсяги фінансових ресурсів, утворених на рівні регіонів, є:

- галузева структура регіональних комплексів та їхня до­хідність, що визначає обсяги податкової бази;

- відмінності між регіонами у рівнях соціально-економічного розвитку;

- ефективність використання місцевих ресурсів багатоці­льового призначення (трудових, земельних, водних);

- рівень розвитку соціальної та виробничої інфраструкту­ри сільської місцевості;

- рівень забруднення навколишнього природного середо­вища, що призводить до диференціації обсягів витрат у сфері
надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги.

Слід зазначити, що формування, становлення і розвиток місцевих фінансів у державі є довгостроковим процесом, що пов'язаний з історичним, економічним і соціальним розвит­ком держави.

Місцеві фінанси, що функціонують в Україні на сучасному етапі її розвитку, потребують певного удосконалення, яке неможливе без формування поняття самих місцевих фінансів. Слід відмітити, що тлумачення терміна "місцеві фінанси" змі­нювалось багато разів з моменту їх появи відповідно до етапу історичного та економічного розвитку. Сьогодні існує багато тлумачень терміна "місцеві фінанси", але, на нашу думку, найбільш повно відображає сутність місцевих фінансів тлума­чення, в основу якого покладено саме їх безпосереднє при­значення.

Місцеві фінанси - це економічні відносини, пов'язані із формуванням централізованих і децентралізованих фондів коштів та використанням їх на забезпечення соціальних по­треб і соціально-економічного розвитку територій. Іншими словами, місцеві фінанси - це сукупність грошових коштів, які формуються й використовуються для вирішення питань місцевого значення.

Об'єктивними передумовами виникнення місцевих фінан­сів є розвиток продуктивних сил, який відбувається відповідно до об'єктивних законів діалектики та законів розвитку су­спільства, що неминуче впливає на формування фінансових відносин і приводить до виникнення їх нових сфер і ланок. Крім того, важливими передумовами виникнення місцевих фінансів є розвиток демократичних засад будівництва дер­жави та розвиток ринкових відносин.

Тобто місцеві фінанси є об'єктивною формою економічних відносин, що пов'язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, у процесі розвитку яких від­бувається формування та використання фондів грошових коштів, призначених для задоволення потреб регіонів країни. При цьому місцеві фінанси є важливою складовою фінансової системи країни, оскільки вони беруть участь у розподілі та перерозподілі вартості валового внутрішнього продукту дер­жави і забезпечують фінансування значної частини витрат, пов'язаних з функціонуванням виробничої і соціально-культурної сфери.

Характерною рисою місцевих фінансів є те, що в процесі розподілу та перерозподілу грошових коштів бере участь зна­чна кількість суб'єктів розподілу, причому кожен з них прагне задовольнити свої власні потреби в якомога більшій мірі, на­віть за рахунок зменшення коштів іншого суб'єкта, тому ці відносини носять суперечливий характер.

Суть місцевих фінансів проявляється в економічних від­носинах, які відображають рух коштів, наприклад:

- формування дохідної та видаткової частини місцевих бюджетів;

- міжбюджетні відносини;

- формування і використання регіональних позабюджет­них фондів;

- місцеві позики, лотереї тощо;

- перерахування до місцевих бюджетів податків та інших обов'язкових платежів підприємствами різних форм власності;

- діяльність підприємств зі створення фондів коштів най­різноманітнішого призначення;

- створення та функціонування доброчинних фондів то­що.

Усі зазначені вище економічні відносини мають розподі­льний і перерозподільний характер, оскільки з рухом коштів змінюється і їхній власник. Наприклад, частина прибутку підприємств у вигляді податків стягується до бюджету та пе­рерозподіляється на розсуд органів місцевої влади. Про місце­ві фінанси, як перерозподільну категорію, можна говорити з точки зору збалансування доходів і видатків місцевих бюдже­тів.

Метою фінансової діяльності місцевих органів влади є за­доволення суспільних інтересів і потреб та сприяння соціаль­но-економічному розвитку регіону.

Природно, що інший прояв суті місцевих фінансів - соціа­льний. Виявляються найрізноманітніші відносини між; учас­никами виробничої і невиробничої сфери, з одного боку, та підприємствами і державою - з іншого, наприклад:

- фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної полі­тики, соціального забезпечення і соціального захисту населен­ня;

- використання місцевих фінансових ресурсів на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища, відно­влення пам'яток природи і культури, що перебувають у відан­ні відповідних органів влади; на упорядкування міст, сіл, се­лищ, утримання і капітальний ремонт житлового фонду та об'єктів комунального призначення, мереж шляхів відповід­ного підпорядкування; на утримання органів самоврядуван­ня; на захист прав споживачів тощо.

Навіть такий неповний перелік шляхів перерозподілу централізованих фондів коштів (у вигляді бюджету і позабю­джетних фондів) указує на вирішальну роль місцевих фінан­сів у забезпеченні конституційних прав громадян.

Найбільш повно суть місцевих фінансів розкривається в їх функціях, при цьому більшість учених-економістів у теорети­чних дослідженнях доводять, що місцеві фінанси виконують дві функції - розподільну і контрольну.

У ринкових умовах го­сподарювання місцеві фінанси функціонують як вартісний інструмент формування, розподілу і використання грошових фондів місцевого та індивідуального призначення й контролю за цими процесами. Це досягається шляхом розподілу вартос­ті валового внутрішнього продукту на конкретні види грошо­вих коштів, які спрямовуються на задоволення конкретних потреб регіонів в економічному і соціальному розвитку. Задо­волення потреб регіонів здійснюється на стадії первинного та вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продук­ту.

Місцеві фінанси в контрольній функції використовуються для контролю за формуванням використанням цільових централізованих та децентралізованих фондів регіонів.

В економічній літературі існує декілька теорій щодо взає­мовідносин центральної та місцевої владах з огляду на їх фун­кції та завдання. Кожна з цих теорій по-різному пояснює вза­ємовідносини між державою і місцевим самоврядуванням.

Перша теорія має назву теорія природних прав общини. Вона сформувалася в роки Великої французької революції 1789 року. Ця теорія ґрунтується на ідеї, що природні права общини є аналогічними до природних прав людини і грома­дянина. Згідно з цією теорією, функції та зміст діяльності ор­ганів місцевого самоврядування ототожнюються з діяльністю общини. В основі теорії лежить твердження, що община як самоврядний територіальний колектив є таким же самоцінним утворенням, що й держава, і що община, як колектив людей, котрі спільно проживають на одній території, виникла раніше, ніж держава. А це означає, що вона має природні, невід'ємні права. Ці права общині державою не надавалися, а значить, і не може бути нею вилучені. Тому з цим органи міс­цевого самоврядування мають власну компетенцію, не підпо­рядковані державній владі і перебувають поза межами цієї влади. Кожен територіальний колектив має власні завдання, які він самостійно визначає. Держава може впливати на дія­льність територіального колективу через законодавство, але вона не може позбавити його природних прав.

На діаметрально протилежних позиціях ґрунтується інша, так звана державна теорія місцевого самоврядування, сфор­мована в середині XIX століття німецькою школою юристів. В її основі лежить твердження, що органи місцевого самовряду­вання є органами державного управління і створюються дер­жавною владою для реалізації її функцій та завдань на місце­вому рівні. Таким чином, вони перебувають у структурі дер­жавної влади та їй підпорядковані.

За цією теорією органи місцевого самоврядування не ма­ють природних самобутніх прав. Місцеве самоврядування не може розглядатись як інститут, рівноцінний державі. Органи місцевого самоврядування перебувають у підпорядкуванні державної влади, як її агенти на місцях. Тобто обсяг функцій і завдань, які мають органи місцевого самоврядування, повніс­тю визначається державною владою.

Також: існує теорія місцевого самоврядування - так звана теорія громадського самоврядування, або господарського са­моврядування. Виникла вона також; у Німеччині в другій по­ловині XIX століття, її ще називають теорією громадсько-господарського самоврядування. Трохи згодом її було названо теорією муніципального дуалізму. Вона синтезує ідеї двох по­передніх теорій.

В основі теорії муніципального дуалізму лежить тверджен­ня, що органи місцевого самоврядування мають власну, при­родну, а значить, суверенну компетенцію тільки у сфері неполітичних відносин, тобто у сфері громадсько-господарських, або так званих місцевих справ. У ці місцеві справи державна влада не втручається. Вони вирішуються самостійно органа­ми місцевого самоврядування.

Але є й інша сфера відносин - політична, яка цілком по праву перебуває в компетенції державної влади. У цій сфері органи місцевого самоврядування не самостійні. У сфері полі­тичних відносин органи місцевого самоврядування перебува­ють у структурі державної влади і є її агентами на місцевому рівні.

Таким чином, у політичній сфері органи місцевого само­врядування підпорядковані державній владі, яка визначає функції та завдання цих органів.

З огляду на це, можна визначити такі функції місцевих фінансів:

- регулювання економічного та соціального розвитку дер­жави шляхом розподілу та перерозподілу ВВП;

- мобілізація та забезпечення фінансовими ресурсами міс­цевих органів влади для виконання покладених на них дер­жавою завдань;

- забезпечення надання громадських послуг.

У загальному вигляді систему місцевих фінансів можна представити як систему складових: видатки, доходи, способи формування доходів, місцеві фінансові інститути, суб'єкти, об'єкти, взаємовідносини між: суб'єктами (рис 1

Читайте також:

1. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
2. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
3. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
4. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
5. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
6. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
7. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
8. Бізнес-план підприємства: сутність та складові
9. Бізнес-планування, його суть та призначення
10. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.

Переглядів: 2450