МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||
Призначення і сутність місцевих фінансівРоль місцевих фінансів у забезпеченні розвитку регіону Місцеві фінансові ресурси, їх склад Призначення і сутність місцевих фінансів РЕГІОНУ МІСЦЕВІ ФІНАНСИ: ЇХ СУТНІСТЬ, СКЛАД І РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ Однією з важливих проблем, розв'язання яких необхідно для забезпечення ефективності функціонування економіки України та збалансованого розвитку регіонів, є вдосконалення методів і механізмів управління фінансовими ресурсами регіону. У зв'язку з цим проблема вивчення місцевих фінансів набуває гострої актуальності і є однією з передумов побудови демократичної держави, що базується на зміцненні місцевого самоврядування та ефективному його впливі на соціально-економічне та духовне життя регіонів. Вперше поняття місцеві фінанси сформувалось у XIX столітті, однак з того часу тлумачення сутності цього поняття змінювалось багато разів. Сьогодні місцеві фінанси можна визначити як сукупність соціально-економічних відносин, що виникають з приводу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів для вирішення завдань місцевого значення. Першим правовим документом, що заклав загальноєвропейські принципи організації місцевого самоврядування стала Європейська хартія про місцеве самоврядування. Європейська хартія про місцеве самоврядування передбачає його відокремленість від державної влади, певну незалежність і самостійність у здійсненні покладених на нього функцій у межах своєї компетенції. Приєднання України до Європейської хартії про місцеве самоврядування та ратифікація цього акта у 1996 році прискорили процес демократизації фінансової системи держави через зміцнення місцевих фінансів. Слід відмітити, що прийняття Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року є важливим кроком у напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері. В ньому визначаються система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів, засади місцевих фінансів, сформовані в положеннях Європейської хартії про місцеве самоврядування, Декларації про принципи місцевого самоврядування країн СНД, Європейської хартії міст, Європейської декларації прав міст, Хартії українських міст. Конституція України, прийнята в 1996 році, в статті 142 встановила участь держави у формуванні доходів місцевих бюджетів, а в статті 143 визначаються джерела формування місцевих бюджетів. Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року, місцеві органи влади мають право формувати та використовувати місцеві бюджети різних рівнів, вилучати та перерозподіляти кошти підприємств комунальної форми власності. Функціонування місцевих фінансів пов'язано із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих органів влади. Основними принципами управління місцевими фінансами є: - самостійність; - державна фінансова підтримка; - економічність та раціональність; - відкритість, гласність та прозорість. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також; через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси своїх територіальних громад. Відповідно до принципу матеріально-фінансової самостійності місцеві представницькі та виконавчі органи влади для виконання покладених на них обов'язків формують, розподіляють і використовують централізовані фонди коштів. Головною ознакою фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є володіння і самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються на ці органи. При виконанні своїх функцій, місцеві органи самоврядування не можуть обійтися без централізації частини вартості, створеної в процесі виробництва валового внутрішнього продукту. Така централізація відбувається за допомогою формування бюджетів, які створюються на різних рівнях місцевого самоврядування. У процесі формування та використання цільових централізованих фондів грошових коштів місцеві органи самоврядування впливають на формування та використання децентралізованих фондів грошових кошів підприємств різних форм власності, які знаходяться на їхній адміністративній території. Це відбувається не тільки через установлення місцевих податків і зборів, а й шляхом добровільного відрахування коштів у ті чи інші цільові фонди, які використовуються на певні заходи, передбачені планом економічного і соціального розвитку регіону. Місцеві представницькі та виконавчі органи влади для виконання покладених на них обов'язків формують, розподіляють і використовують централізовані фонди коштів. Оскільки суттєвими проявами фінансів як економічної категорії є економічні та суспільні (соціальні) відносини, то місцеві фінанси взаємопов'язані із соціально-економічним розвитком регіону. Через місцеві фінанси держава активно проводить соціальну політику, фінансуючи з місцевих бюджетів заклади освіти, медицини, комунального обслуговування населення тощо. Крім того, з державного бюджету до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів передаються кошти у вигляді дотацій для їх відповідного розподілу між; територіальними громадами та для виконання спільних проектів. До складу місцевих фінансів включаються також; кошти організацій, підприємств усіх форм власності, які спрямовуються на розвиток соціальної інфраструктури регіону та на задоволення соціальних інтересів і потреб. Серед усіх принципів функціонування місцевого самоврядування особливої актуальності набуває правова та організаційна самостійність, підґрунтям якої є певна матеріальна і фінансова база, до складу якої згідно з чинним законодавством належать: - рухоме і нерухоме майно, яке є у комунальній власності; - доходи місцевих бюджетів; - позабюджетні фонди (у тому числі валютні); - інші кошти; - земля та інші природні ресурси, що є у комунальній власності; - об'єкти спільної власності територіальних громад, які перебувають в управлінні районних та обласних рад. Формування фінансових ресурсів значною мірою залежить від масштабів та ефективності економічного комплексу країни та її регіонів. Серед головних чинників, які безпосередньо визначають обсяги фінансових ресурсів, утворених на рівні регіонів, є: - галузева структура регіональних комплексів та їхня дохідність, що визначає обсяги податкової бази; - відмінності між регіонами у рівнях соціально-економічного розвитку; - ефективність використання місцевих ресурсів багатоцільового призначення (трудових, земельних, водних); - рівень розвитку соціальної та виробничої інфраструктури сільської місцевості; - рівень забруднення навколишнього природного середовища, що призводить до диференціації обсягів витрат у сфері Слід зазначити, що формування, становлення і розвиток місцевих фінансів у державі є довгостроковим процесом, що пов'язаний з історичним, економічним і соціальним розвитком держави. Місцеві фінанси, що функціонують в Україні на сучасному етапі її розвитку, потребують певного удосконалення, яке неможливе без формування поняття самих місцевих фінансів. Слід відмітити, що тлумачення терміна "місцеві фінанси" змінювалось багато разів з моменту їх появи відповідно до етапу історичного та економічного розвитку. Сьогодні існує багато тлумачень терміна "місцеві фінанси", але, на нашу думку, найбільш повно відображає сутність місцевих фінансів тлумачення, в основу якого покладено саме їх безпосереднє призначення. Місцеві фінанси - це економічні відносини, пов'язані із формуванням централізованих і децентралізованих фондів коштів та використанням їх на забезпечення соціальних потреб і соціально-економічного розвитку територій. Іншими словами, місцеві фінанси - це сукупність грошових коштів, які формуються й використовуються для вирішення питань місцевого значення. Об'єктивними передумовами виникнення місцевих фінансів є розвиток продуктивних сил, який відбувається відповідно до об'єктивних законів діалектики та законів розвитку суспільства, що неминуче впливає на формування фінансових відносин і приводить до виникнення їх нових сфер і ланок. Крім того, важливими передумовами виникнення місцевих фінансів є розвиток демократичних засад будівництва держави та розвиток ринкових відносин. Тобто місцеві фінанси є об'єктивною формою економічних відносин, що пов'язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, у процесі розвитку яких відбувається формування та використання фондів грошових коштів, призначених для задоволення потреб регіонів країни. При цьому місцеві фінанси є важливою складовою фінансової системи країни, оскільки вони беруть участь у розподілі та перерозподілі вартості валового внутрішнього продукту держави і забезпечують фінансування значної частини витрат, пов'язаних з функціонуванням виробничої і соціально-культурної сфери. Характерною рисою місцевих фінансів є те, що в процесі розподілу та перерозподілу грошових коштів бере участь значна кількість суб'єктів розподілу, причому кожен з них прагне задовольнити свої власні потреби в якомога більшій мірі, навіть за рахунок зменшення коштів іншого суб'єкта, тому ці відносини носять суперечливий характер. Суть місцевих фінансів проявляється в економічних відносинах, які відображають рух коштів, наприклад: - формування дохідної та видаткової частини місцевих бюджетів; - міжбюджетні відносини; - формування і використання регіональних позабюджетних фондів; - місцеві позики, лотереї тощо; - перерахування до місцевих бюджетів податків та інших обов'язкових платежів підприємствами різних форм власності; - діяльність підприємств зі створення фондів коштів найрізноманітнішого призначення; - створення та функціонування доброчинних фондів тощо. Усі зазначені вище економічні відносини мають розподільний і перерозподільний характер, оскільки з рухом коштів змінюється і їхній власник. Наприклад, частина прибутку підприємств у вигляді податків стягується до бюджету та перерозподіляється на розсуд органів місцевої влади. Про місцеві фінанси, як перерозподільну категорію, можна говорити з точки зору збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів. Метою фінансової діяльності місцевих органів влади є задоволення суспільних інтересів і потреб та сприяння соціально-економічному розвитку регіону. Природно, що інший прояв суті місцевих фінансів - соціальний. Виявляються найрізноманітніші відносини між; учасниками виробничої і невиробничої сфери, з одного боку, та підприємствами і державою - з іншого, наприклад: - фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення; - використання місцевих фінансових ресурсів на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища, відновлення пам'яток природи і культури, що перебувають у віданні відповідних органів влади; на упорядкування міст, сіл, селищ, утримання і капітальний ремонт житлового фонду та об'єктів комунального призначення, мереж шляхів відповідного підпорядкування; на утримання органів самоврядування; на захист прав споживачів тощо. Навіть такий неповний перелік шляхів перерозподілу централізованих фондів коштів (у вигляді бюджету і позабюджетних фондів) указує на вирішальну роль місцевих фінансів у забезпеченні конституційних прав громадян. Найбільш повно суть місцевих фінансів розкривається в їх функціях, при цьому більшість учених-економістів у теоретичних дослідженнях доводять, що місцеві фінанси виконують дві функції - розподільну і контрольну. У ринкових умовах господарювання місцеві фінанси функціонують як вартісний інструмент формування, розподілу і використання грошових фондів місцевого та індивідуального призначення й контролю за цими процесами. Це досягається шляхом розподілу вартості валового внутрішнього продукту на конкретні види грошових коштів, які спрямовуються на задоволення конкретних потреб регіонів в економічному і соціальному розвитку. Задоволення потреб регіонів здійснюється на стадії первинного та вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту. Місцеві фінанси в контрольній функції використовуються для контролю за формуванням використанням цільових централізованих та децентралізованих фондів регіонів. В економічній літературі існує декілька теорій щодо взаємовідносин центральної та місцевої владах з огляду на їх функції та завдання. Кожна з цих теорій по-різному пояснює взаємовідносини між державою і місцевим самоврядуванням. Перша теорія має назву теорія природних прав общини. Вона сформувалася в роки Великої французької революції 1789 року. Ця теорія ґрунтується на ідеї, що природні права общини є аналогічними до природних прав людини і громадянина. Згідно з цією теорією, функції та зміст діяльності органів місцевого самоврядування ототожнюються з діяльністю общини. В основі теорії лежить твердження, що община як самоврядний територіальний колектив є таким же самоцінним утворенням, що й держава, і що община, як колектив людей, котрі спільно проживають на одній території, виникла раніше, ніж держава. А це означає, що вона має природні, невід'ємні права. Ці права общині державою не надавалися, а значить, і не може бути нею вилучені. Тому з цим органи місцевого самоврядування мають власну компетенцію, не підпорядковані державній владі і перебувають поза межами цієї влади. Кожен територіальний колектив має власні завдання, які він самостійно визначає. Держава може впливати на діяльність територіального колективу через законодавство, але вона не може позбавити його природних прав. На діаметрально протилежних позиціях ґрунтується інша, так звана державна теорія місцевого самоврядування, сформована в середині XIX століття німецькою школою юристів. В її основі лежить твердження, що органи місцевого самоврядування є органами державного управління і створюються державною владою для реалізації її функцій та завдань на місцевому рівні. Таким чином, вони перебувають у структурі державної влади та їй підпорядковані. За цією теорією органи місцевого самоврядування не мають природних самобутніх прав. Місцеве самоврядування не може розглядатись як інститут, рівноцінний державі. Органи місцевого самоврядування перебувають у підпорядкуванні державної влади, як її агенти на місцях. Тобто обсяг функцій і завдань, які мають органи місцевого самоврядування, повністю визначається державною владою. Також: існує теорія місцевого самоврядування - так звана теорія громадського самоврядування, або господарського самоврядування. Виникла вона також; у Німеччині в другій половині XIX століття, її ще називають теорією громадсько-господарського самоврядування. Трохи згодом її було названо теорією муніципального дуалізму. Вона синтезує ідеї двох попередніх теорій. В основі теорії муніципального дуалізму лежить твердження, що органи місцевого самоврядування мають власну, природну, а значить, суверенну компетенцію тільки у сфері неполітичних відносин, тобто у сфері громадсько-господарських, або так званих місцевих справ. У ці місцеві справи державна влада не втручається. Вони вирішуються самостійно органами місцевого самоврядування. Але є й інша сфера відносин - політична, яка цілком по праву перебуває в компетенції державної влади. У цій сфері органи місцевого самоврядування не самостійні. У сфері політичних відносин органи місцевого самоврядування перебувають у структурі державної влади і є її агентами на місцевому рівні. Таким чином, у політичній сфері органи місцевого самоврядування підпорядковані державній владі, яка визначає функції та завдання цих органів. З огляду на це, можна визначити такі функції місцевих фінансів: - регулювання економічного та соціального розвитку держави шляхом розподілу та перерозподілу ВВП; - мобілізація та забезпечення фінансовими ресурсами місцевих органів влади для виконання покладених на них державою завдань; - забезпечення надання громадських послуг. У загальному вигляді систему місцевих фінансів можна представити як систему складових: видатки, доходи, способи формування доходів, місцеві фінансові інститути, суб'єкти, об'єкти, взаємовідносини між: суб'єктами (рис 1
Читайте також:
|
|||||||||
|