• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Призначення і сутність місцевих фінансів

Роль місцевих фінансів у забезпеченні розвитку регіону

Місцеві фінансові ресурси, їх склад

Призначення і сутність місцевих фінансів

РЕГІОНУ

МІСЦЕВІ ФІНАНСИ: ЇХ СУТНІСТЬ, СКЛАД І РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Однією з важливих проблем, розв'язання яких необхідно для забезпечення ефективності функціонування економіки України та збалансованого розвитку регіонів, є вдосконалення методів і механізмів управління фінансовими ресурсами регі­ону. У зв'язку з цим проблема вивчення місцевих фінансів на­буває гострої актуальності і є однією з передумов побудови демократичної держави, що базується на зміцненні місцевого самоврядування та ефективному його впливі на соціально-економічне та духовне життя регіонів.

Вперше поняття місцеві фінанси сформувалось у XIX сто­літті, однак з того часу тлумачення сутності цього поняття змінювалось багато разів. Сьогодні місцеві фінанси можна визначити як сукупність соціально-економічних відносин, що виникають з приводу формування, розподілу та використан­ня фінансових ресурсів для вирішення завдань місцевого значення.

Першим правовим документом, що заклав загальноєвро­пейські принципи організації місцевого самоврядування ста­ла Європейська хартія про місцеве самоврядування. Європей­ська хартія про місцеве самоврядування передбачає його ві­докремленість від державної влади, певну незалежність і са­мостійність у здійсненні покладених на нього функцій у ме­жах своєї компетенції. Приєднання України до Європейської хартії про місцеве самоврядування та ратифікація цього акта у 1996 році прискорили процес демократизації фінансової си­стеми держави через зміцнення місцевих фінансів. Слід від­мітити, що прийняття Закону України "Про місцеве самовря­дування в Україні" від 21 травня 1997 року є важливим кро­ком у напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері.

В ньому визначаються система та гарантії місце­вого самоврядування в Україні, засади організації та діяльно­сті, правовий статус і відповідальність органів, засади місце­вих фінансів, сформовані в положеннях Європейської хартії про місцеве самоврядування, Декларації про принципи міс­цевого самоврядування країн СНД, Європейської хартії міст, Європейської декларації прав міст, Хартії українських міст. Конституція України, прийнята в 1996 році, в статті 142 встановила участь держави у формуванні доходів місцевих бюджетів, а в статті 143 визначаються джерела формування місцевих бюджетів. Відповідно до Закону України "Про міс­цеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року, міс­цеві органи влади мають право формувати та використовува­ти місцеві бюджети різних рівнів, вилучати та перерозподіля­ти кошти підприємств комунальної форми власності.

Функціонування місцевих фінансів пов'язано із забезпе­ченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих орга­нів влади.

Основними принципами управління місцевими фінансами є:

- самостійність;

- державна фінансова підтримка;

- економічність та раціональність;

- відкритість, гласність та прозорість.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сіль­ські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також; через районні та обласні ради, які представляють спільні інте­реси своїх територіальних громад. Відповідно до принципу матеріально-фінансової самостійності місцеві представницькі та виконавчі органи влади для виконання покладених на них обов'язків формують, розподіляють і використовують центра­лізовані фонди коштів.

Головною ознакою фінансової незалежності органів місце­вого самоврядування є володіння і самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються на ці органи.

При виконанні своїх функцій, місцеві органи самовряду­вання не можуть обійтися без централізації частини вартості, створеної в процесі виробництва валового внутрішнього про­дукту. Така централізація відбувається за допомогою формування бюджетів, які створюються на різних рівнях місцевого самоврядування. У процесі формування та використання ці­льових централізованих фондів грошових коштів місцеві ор­гани самоврядування впливають на формування та викорис­тання децентралізованих фондів грошових кошів підприємств різних форм власності, які знаходяться на їхній адміністрати­вній території. Це відбувається не тільки через установлення місцевих податків і зборів, а й шляхом добровільного відраху­вання коштів у ті чи інші цільові фонди, які використовують­ся на певні заходи, передбачені планом економічного і соціа­льного розвитку регіону.

Місцеві представницькі та виконавчі органи влади для виконання покладених на них обов'язків формують, розподі­ляють і використовують централізовані фонди коштів.

Оскі­льки суттєвими проявами фінансів як економічної категорії є економічні та суспільні (соціальні) відносини, то місцеві фі­нанси взаємопов'язані із соціально-економічним розвитком регіону. Через місцеві фінанси держава активно проводить соціальну політику, фінансуючи з місцевих бюджетів заклади освіти, медицини, комунального обслуговування населення тощо. Крім того, з державного бюджету до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів передаються кошти у вигляді дотацій для їх відповідного роз­поділу між; територіальними громадами та для виконання спі­льних проектів.

До складу місцевих фінансів включаються також; кошти організацій, підприємств усіх форм власності, які спрямову­ються на розвиток соціальної інфраструктури регіону та на задоволення соціальних інтересів і потреб.

Серед усіх принципів функціонування місцевого самовря­дування особливої актуальності набуває правова та організа­ційна самостійність, підґрунтям якої є певна матеріальна і фінансова база, до складу якої згідно з чинним законодавст­вом належать:

- рухоме і нерухоме майно, яке є у комунальній власності;

- доходи місцевих бюджетів;

- позабюджетні фонди (у тому числі валютні);

- інші кошти;

- земля та інші природні ресурси, що є у комунальній власності;

- об'єкти спільної власності територіальних громад, які перебувають в управлінні районних та обласних рад.

Формування фінансових ресурсів значною мірою залежить від масштабів та ефективності економічного комплексу краї­ни та її регіонів. Серед головних чинників, які безпосередньо визначають обсяги фінансових ресурсів, утворених на рівні регіонів, є:

- галузева структура регіональних комплексів та їхня до­хідність, що визначає обсяги податкової бази;

- відмінності між регіонами у рівнях соціально-економічного розвитку;

- ефективність використання місцевих ресурсів багатоці­льового призначення (трудових, земельних, водних);

- рівень розвитку соціальної та виробничої інфраструкту­ри сільської місцевості;

- рівень забруднення навколишнього природного середо­вища, що призводить до диференціації обсягів витрат у сфері
надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги.

Слід зазначити, що формування, становлення і розвиток місцевих фінансів у державі є довгостроковим процесом, що пов'язаний з історичним, економічним і соціальним розвит­ком держави.

Місцеві фінанси, що функціонують в Україні на сучасному етапі її розвитку, потребують певного удосконалення, яке неможливе без формування поняття самих місцевих фінансів. Слід відмітити, що тлумачення терміна "місцеві фінанси" змі­нювалось багато разів з моменту їх появи відповідно до етапу історичного та економічного розвитку. Сьогодні існує багато тлумачень терміна "місцеві фінанси", але, на нашу думку, найбільш повно відображає сутність місцевих фінансів тлума­чення, в основу якого покладено саме їх безпосереднє при­значення.

Місцеві фінанси - це економічні відносини, пов'язані із формуванням централізованих і децентралізованих фондів коштів та використанням їх на забезпечення соціальних по­треб і соціально-економічного розвитку територій. Іншими словами, місцеві фінанси - це сукупність грошових коштів, які формуються й використовуються для вирішення питань місцевого значення.

Об'єктивними передумовами виникнення місцевих фінан­сів є розвиток продуктивних сил, який відбувається відповідно до об'єктивних законів діалектики та законів розвитку су­спільства, що неминуче впливає на формування фінансових відносин і приводить до виникнення їх нових сфер і ланок. Крім того, важливими передумовами виникнення місцевих фінансів є розвиток демократичних засад будівництва дер­жави та розвиток ринкових відносин.

Тобто місцеві фінанси є об'єктивною формою економічних відносин, що пов'язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, у процесі розвитку яких від­бувається формування та використання фондів грошових коштів, призначених для задоволення потреб регіонів країни. При цьому місцеві фінанси є важливою складовою фінансової системи країни, оскільки вони беруть участь у розподілі та перерозподілі вартості валового внутрішнього продукту дер­жави і забезпечують фінансування значної частини витрат, пов'язаних з функціонуванням виробничої і соціально-культурної сфери.

Характерною рисою місцевих фінансів є те, що в процесі розподілу та перерозподілу грошових коштів бере участь зна­чна кількість суб'єктів розподілу, причому кожен з них прагне задовольнити свої власні потреби в якомога більшій мірі, на­віть за рахунок зменшення коштів іншого суб'єкта, тому ці відносини носять суперечливий характер.

Суть місцевих фінансів проявляється в економічних від­носинах, які відображають рух коштів, наприклад:

- формування дохідної та видаткової частини місцевих бюджетів;

- міжбюджетні відносини;

- формування і використання регіональних позабюджет­них фондів;

- місцеві позики, лотереї тощо;

- перерахування до місцевих бюджетів податків та інших обов'язкових платежів підприємствами різних форм власності;

- діяльність підприємств зі створення фондів коштів най­різноманітнішого призначення;

- створення та функціонування доброчинних фондів то­що.

Усі зазначені вище економічні відносини мають розподі­льний і перерозподільний характер, оскільки з рухом коштів змінюється і їхній власник. Наприклад, частина прибутку підприємств у вигляді податків стягується до бюджету та пе­рерозподіляється на розсуд органів місцевої влади. Про місце­ві фінанси, як перерозподільну категорію, можна говорити з точки зору збалансування доходів і видатків місцевих бюдже­тів.

Метою фінансової діяльності місцевих органів влади є за­доволення суспільних інтересів і потреб та сприяння соціаль­но-економічному розвитку регіону.

Природно, що інший прояв суті місцевих фінансів - соціа­льний. Виявляються найрізноманітніші відносини між; учас­никами виробничої і невиробничої сфери, з одного боку, та підприємствами і державою - з іншого, наприклад:

- фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної полі­тики, соціального забезпечення і соціального захисту населен­ня;

- використання місцевих фінансових ресурсів на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища, відно­влення пам'яток природи і культури, що перебувають у відан­ні відповідних органів влади; на упорядкування міст, сіл, се­лищ, утримання і капітальний ремонт житлового фонду та об'єктів комунального призначення, мереж шляхів відповід­ного підпорядкування; на утримання органів самоврядуван­ня; на захист прав споживачів тощо.

Навіть такий неповний перелік шляхів перерозподілу централізованих фондів коштів (у вигляді бюджету і позабю­джетних фондів) указує на вирішальну роль місцевих фінан­сів у забезпеченні конституційних прав громадян.

Найбільш повно суть місцевих фінансів розкривається в їх функціях, при цьому більшість учених-економістів у теорети­чних дослідженнях доводять, що місцеві фінанси виконують дві функції - розподільну і контрольну.

У ринкових умовах го­сподарювання місцеві фінанси функціонують як вартісний інструмент формування, розподілу і використання грошових фондів місцевого та індивідуального призначення й контролю за цими процесами. Це досягається шляхом розподілу вартос­ті валового внутрішнього продукту на конкретні види грошо­вих коштів, які спрямовуються на задоволення конкретних потреб регіонів в економічному і соціальному розвитку. Задо­волення потреб регіонів здійснюється на стадії первинного та вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продук­ту.

Місцеві фінанси в контрольній функції використовуються для контролю за формуванням використанням цільових централізованих та децентралізованих фондів регіонів.

В економічній літературі існує декілька теорій щодо взає­мовідносин центральної та місцевої владах з огляду на їх фун­кції та завдання. Кожна з цих теорій по-різному пояснює вза­ємовідносини між державою і місцевим самоврядуванням.

Перша теорія має назву теорія природних прав общини. Вона сформувалася в роки Великої французької революції 1789 року. Ця теорія ґрунтується на ідеї, що природні права общини є аналогічними до природних прав людини і грома­дянина. Згідно з цією теорією, функції та зміст діяльності ор­ганів місцевого самоврядування ототожнюються з діяльністю общини. В основі теорії лежить твердження, що община як самоврядний територіальний колектив є таким же самоцінним утворенням, що й держава, і що община, як колектив людей, котрі спільно проживають на одній території, виникла раніше, ніж держава. А це означає, що вона має природні, невід'ємні права. Ці права общині державою не надавалися, а значить, і не може бути нею вилучені. Тому з цим органи міс­цевого самоврядування мають власну компетенцію, не підпо­рядковані державній владі і перебувають поза межами цієї влади. Кожен територіальний колектив має власні завдання, які він самостійно визначає. Держава може впливати на дія­льність територіального колективу через законодавство, але вона не може позбавити його природних прав.

На діаметрально протилежних позиціях ґрунтується інша, так звана державна теорія місцевого самоврядування, сфор­мована в середині XIX століття німецькою школою юристів. В її основі лежить твердження, що органи місцевого самовряду­вання є органами державного управління і створюються дер­жавною владою для реалізації її функцій та завдань на місце­вому рівні. Таким чином, вони перебувають у структурі дер­жавної влади та їй підпорядковані.

За цією теорією органи місцевого самоврядування не ма­ють природних самобутніх прав. Місцеве самоврядування не може розглядатись як інститут, рівноцінний державі. Органи місцевого самоврядування перебувають у підпорядкуванні державної влади, як її агенти на місцях. Тобто обсяг функцій і завдань, які мають органи місцевого самоврядування, повніс­тю визначається державною владою.

Також: існує теорія місцевого самоврядування - так звана теорія громадського самоврядування, або господарського са­моврядування. Виникла вона також; у Німеччині в другій по­ловині XIX століття, її ще називають теорією громадсько-господарського самоврядування. Трохи згодом її було названо теорією муніципального дуалізму. Вона синтезує ідеї двох по­передніх теорій.

В основі теорії муніципального дуалізму лежить тверджен­ня, що органи місцевого самоврядування мають власну, при­родну, а значить, суверенну компетенцію тільки у сфері неполітичних відносин, тобто у сфері громадсько-господарських, або так званих місцевих справ. У ці місцеві справи державна влада не втручається. Вони вирішуються самостійно органа­ми місцевого самоврядування.

Але є й інша сфера відносин - політична, яка цілком по праву перебуває в компетенції державної влади. У цій сфері органи місцевого самоврядування не самостійні. У сфері полі­тичних відносин органи місцевого самоврядування перебува­ють у структурі державної влади і є її агентами на місцевому рівні.

Таким чином, у політичній сфері органи місцевого само­врядування підпорядковані державній владі, яка визначає функції та завдання цих органів.

З огляду на це, можна визначити такі функції місцевих фінансів:

- регулювання економічного та соціального розвитку дер­жави шляхом розподілу та перерозподілу ВВП;

- мобілізація та забезпечення фінансовими ресурсами міс­цевих органів влади для виконання покладених на них дер­жавою завдань;

- забезпечення надання громадських послуг.

У загальному вигляді систему місцевих фінансів можна представити як систему складових: видатки, доходи, способи формування доходів, місцеві фінансові інститути, суб'єкти, об'єкти, взаємовідносини між: суб'єктами (рис 1

Читайте також:

1. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
2. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
3. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
4. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
5. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
6. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
7. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
8. Бізнес-план підприємства: сутність та складові
9. Бізнес-планування, його суть та призначення
10. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.

Переглядів: 2537