• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема. Методика правки тексту

Лекція 8

Виділення канцелярських і інших штампів

Виділення дієслів являється, має і заміна дієсловом-зв’язкою є

Виділення ланцюга нанизаних відмінків

Пересування маніпулятора здійснюється вручну по рейці. – Маніпулятор пересувають вручну по рейці.

Наприклад:

Добитися оптимізації фондів (варіант: Оптимізувати фонди) можна, вибравши якнайкращу їх структуру (склад) та керуючи автономністю структурных підрозділів, їх обсягом, питомою вагою і тому подібне.

Приділяти або підсилювати увагу, має значення, грає роль — це основні штампи.

І вже не доводиться дивуватися, що в друк потрапляє така, наприклад, анотація в сборню» про матеріалістичну діалектику:

У статтях приділяється увага матеріалістичній діалектиці, її основним законам і категоріям, значенню для суспільних наук і природознавства.

Навчити редагувати текст – неможливо, все приходить з досвідом. Допомогти в цьому можуть лише певні умови.

Попередня умова —правити самому тільки в тому випадку, якщо немає іншого варіанта, старатися використовувати щонайменшу можливість для того, щоб виправлення зробив автор.

Краще всього вуказувати авторові на помилку або резерви, що дозволяють поліпшити текст, або в крайньому випадку пропонувати варіант правки.

Переконання в логічному дотриманні умови:

По-перше, автор глибше за редактора знає материал — предмет свого твору, точніше розбирається у всіх відтінках значення і рідше, виправляючи одне, вносить спотворення смислового або іншого характеру.

По-друге,зауваження редактора примушують автора глибоко вникати в зміст свого тексту, і він дуже часто не тільки виправляє помилку або покращує текст завдяки підказці редактора, але й помічає промахи й непомічені упущення редактором, більш того, збагачує свій твір, помічаючи під впливом редакторської критики раніше приховані можливості для цього. Нове читання може стати імпульсом продовження творчого процесу, нових творчих досягнень.

По-третє, текст —це живий організм, і правка — хірургічна операція, з тією лише різницею, що хірург-автор проводить її інструментарієм, при якому шви будуть малопомітні, а організм-текст рідше відторгне вставлені замість інших слова. Добитися того ж хірургові-редакторові набагато важче.

По-четверте – необхідність зробити обгрунтоване письмове зауваження, яке змусило б автора прислухатися до думки редактора, зобов'язує останнього більш глибоко аналізувати текст, чітко формулювати те, що його в тексті не задовольняє. Ця необхідність здатна утримати редактора від поспішної і неточної правки.

По-п'яте – автор, виправляючи текст, буде це робити у властивому йому стилі, що редакторові зробити важко, а то і неможливо.

По-шосте – роблячи зауваження, редактор може написати, що в автора добре. Правлячи ж, він зосереджений тільки на негативному.

Сьоме – крім того, переваги й недоліки автора, що є не приватними, редактор не в силах підсилити або послабити своєю правкою.

Восьме– не слід забувати про те, що правка твору редактором автора може розслабити, привчити його відноситися до свого тексту з меншою вимогливістю. Редакторська правка знижує виховну функцію редагування.

Дев’яте – навіть тоді, коли редактор ніяк не може обійтися без правки, він неодмінно повинен розглядати її лише як пропозиції авторові, які автор може прийняти або відкинути.

Тобто,

Краще всього, якщо текст по зауваженнях редактора править сам автор.

Якщо все ж таки доводиться правити редакторові, то бажано дотримувати наступніих умов.

Перша умова— не починати правку, якщо не ознайомилися з текстом в цілому.

Передчасна, правка шкідлива тим, що редактор починає заглиблюватися в деталі на етапі, коли загальне розуміння редагованого тексту ще не досягнуте. А тому не можна виправити деталь повноцінно, точно.

Збільшується і ризик порушення цілісності тексту.

Використовують човникове читання тексту, яке корисне і для правки:

— спочатку весь текст від початку до кінця;

— потім весь перший найкрупніший фрагмент від початку до кінця;

— потім наступну за ієрархією першу вхідну в нього смислову групу;

— нарешті, першу фразу першої елементарної смислової групи.

І так весь текст.

Друга умова— правититільки після того, як встановлена і точно сформульована причина незадовільності тексту, свого роду «діагноз хвороби».

Перший висновок правильної умови. Якщо редактор не може пояснити, який недолік тексту змусив його узятися за перо, і довести, чому це недолік, плідної правки чекати важко.

Другий висновок умови. Якщо причина невдалого тексту, на погляд редактора, не усвідомлена, правка, навіть якщо вона потрібна, є неточною.

Інша справа, коли в процесі аналізу тексту редактор розкриває причину його незадовільності або недосконалості, і правка вноситься для того, щоб усунути цю причину.

Третій висновок. Тільки добре розібравшись в тому, що саме робить текст незадовільним, можна чітко сформулювати причину авторської невдачі. Сама необхідність письмово обгрунтувати це примушує редактора глибоко аналізувати текст, а в ході такого аналізу найлегше народжуються точні поправки.

Третя умова— правлячи, не виходити за межі допустимого редакторського втручання в авторський текст.

Звичайно, такі межі встановити точно дуже і дже важко, але контури їх намітити все ж таки можна і необхідно.

Четверта умова— вносити мінімум поправок, прагнучи якомога менше віддалятися від авторського тексту, користуватися для поправок авторськими мовними засобами.

П'ята умова — не зупинятися наскладних місцях, а повертатися до них після того, як правка всього тексту буде завершена.

По-перше, рішення може підказати подальший текст.

По-друге, особливості творчого мислення такі, що якщо рішення задачі не знаходиться, потрібно дати йому дозріти.

Шоста умова— піддавати гострій критиці, ставити під сумнів власні пропозиції і поправка.

Редакторові не можна ні на хвилину забувати найважливішої професійної заповіді: критикувати потрібно не тільки авторський текст — критикувати потрібно самого себе, свою критику авторського тексту.

Виконати цю умову допомагають два методичні прийоми, які бажано перетворити на навички.

Перший прийом — зіставляти кожну виправлену фразу з первинною, перевіряючи, чи не втратила вона після правки яких-небудь відтінків значення, чи не набула значення, який автор в неї довкладав.

Другий прийом — безперечно прочитувати кожну випрвлену фразу контексту, зіставляючи виправлений текст з тим, що оточує — попереднім і наступним.

Коли редактор не використовує перший прийом, тобто не зіставляє виправлену фразу з первинною, він приречений на некритичне відношення до своєї правки, він не в змозі відмітити несподіваного спотвореного значення.

Сьома умова— прагнути передбачати можливі заперечення автора й підшукувати основи для того, щоб їх спростувати.

Тоді авторські заперечення не застануть редактора зненацька, а головне, сама правка буде більш обгрунтованою і точною

Восьма умова — погоджувати всі виправлення з автором, уважно прислухатися до його заперечень.

Цього вимагає закон про авторське право, це диктує і неписане правило редакційної етики, щоб поважно відноситися до автора та його праці:

— прагнути вникнути в його задум, вимоги і побажання, а не відкидати їх за межі;

— прагнути творчо підтримувати його, а не пригнічувати своєю критикою, користуючись своїм положенням;

— не диктувати авторові свої умови, а домовлятися з ним, спираючись тільки на добре обгрунтовані зауваження і прагнучи переконати його в їх справедливості;

— у жодному випадку не сваволити в авторському оригіналі;

— пам'ятати, що не помилками автора, відміченими редактором, визначається якість і цінність авторського твору (редакторові корисно тримати в пам'яті застережну чеховскую формулу: Той, що критикує відчуває себе генералом).

Дев'ята умова— враховувати різні підходи й відношення авторів до редакторської правки.

Десята умова (технічного характеру) — мисленнєво продумувати всю правку фрази до того як внести її.

Небажано вносити правку відразу пером, оскільки не виключена відмова від першого варіанту поспішної правки і заміна її інший, потім третьою і так далі, із-за чого оригінал може перетворитися на ребус навіть для самого редактора, не говорячи вже про оператора комп'ютера. Ось тому і висунута умова в думках продумувати всю правку фрази до того, як вона буде внесена пером.

У дуже складних випадках новий варіант фрази краще навіть виписати на окремій сторінці і лише після перевірки його внести правку до оригіналу.

Тут доречно згадати і про інші технічні вимоги до правки, вироблені з редакційної практики:

1. Викреслювати слова тонкою лінією, щоб при необхідності можна було прочитати первинний варіант тексту.

2. Нові слова вписувати тільки між рядків, не по надрукованому тексту.

3. Великі вставки писати або на полі, або на окремій сторінці, що підклеюється або підкладається до оригіналу, з вказівкою на неї, тобто на яку сторінку ця вставка, і з позначенням в оригіналі місця, куди саме потрібно помістити цю вставку.

4. Вписувати текст гранично чітко, оскільки безглузді помилки із-за нерозбірливого почерку редактора або автора не така вже рідкість.

5. Переставляти частини тексту, не переклеюючи оригінал, а користуючись письмовими вказівками: так легко простежити за композиційними змінами, якщо знадобиться їх
проконтролювати.

6. Під час перестановки декількох слів з одного рядка в інший продумувати, як раціональніше це зробити. Наприклад:

7. При викреслюванні декількох рядків корисно сполучати лінією із стрілкою кінець тексту перед вичеркуванням з початком тексту після нього.

Читайте також:

1. III. Аудіювання тексту з метою розуміння
2. III.4 Форматування тексту.
3. Агроценоз як система.
4. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
5. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
6. Апаратура та методика проведення газометрії свердловин в процесі буріння
7. Банківська система.
8. Бюджет і бюджетна система.
9. Бюджет і бюджетна система.
10. Бюджетний устрій та бюджетна система.
11. Бюджетний устрійпоказує, в який спосіб побудована бюджетна система. Іншими словами,він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади.
12. Введення та редагування тексту.

Переглядів: 2793