• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Прийоми управління ПТКР і їх технічна реалізація

Сумарна аеродинамічна сила R у тому випадку, коли є кут атаки або ковзання, спрямована під деяким кутом до напряму потоку внаслідок того, що дія потоку на всю поверхню снаряда при обтіканні буде неоднаковою.

Точка прикладання сумарної аеродинамічної сили називається центром тиску. Сумарна аеродинамічна сила, прикладена до центру тиску або приведена до центру тяжіння, розкладається на дві складові:

– по потоку Х;

– перпендикулярна йому У.

Складова Х спрямована по потоку і називається лобовим опором,який викликає падіння швидкості ПТКРС при польоті.

Складова У, спрямована перпендикулярно потоку, називається підйомною силою, яка використовується для керування снарядом та називається керуючою силою.

Величина лобового опору і подйомної сили визначається по формулами:

Х = С_Х r_V2; У = С_У rV²,

де С_Х, С_У – коефіцієнти лобового опору і підйомної сили;

r – масова щільність повітря;

V – швидкість польоту снаряда;

S – площина, відносно якої визначається сила.

Якщо при польоті ПТКРС кути атаки і ковзання дорівнюють один одному, то виникає тільки лобовий опір.

За наявності тільки кута атаки керуюча сила створюється горизонтальним крилом і лежить у вертикальній площині, використовується для керування снарядом по куту тангажа.

За наявності тільки кута ковзання керуюча сила створюється вертикальним крилом і лежить у горизонтальній площині, використовується для керування снарядом по куту рискання.

Якщо снаряд має одночасно кут атаки і ковзання, то створюються керуючі сили у вертикальній і горизонтальній площинах одночасно.

У більшості ПТКРС центр тиску знаходиться позаду центру тяжіння. В цьому випадку за відсутності кутів атаки і ковзання сумарна аеродинамічна сила проходитиме через центр тяжіння снаряда.

При виникненні кута атаки або ковзання з’являється момент аеродинамічної сили в площині кута, який визначається за формулою:

М_R = R×а, де а – плече сили.

Момент аеродинамічної сили намагається повернути снаряд у початкове положення, внаслідок чого снаряд почне створювати швидко затухаючі коливання і виниклий кут зникає. Такий снаряд є стійким тобто йому власна здатність повертатися до початкового руху по закінченні дії впливу. Таким чином, для забезпечення стійкості снаряда выдносно поперечних осей, тобто подовжньої стійкості, необхідно, щоб центр тиску повітря на снаряд знаходився позаду від центру тяжіння.

Відстань між ними виражена в довжинах снаряда називається запасом статичної стійкості:

F= (l_ЦТ -l_ЦД)/l_К,

де l_ЦТ – відстань від носика снаряда до його ЦТ;

l_ЦД – відстань від носика снаряда до його центру тиску;

l_К – довжина корпусу.

Для здійснення маневру на борт ПТКРС поступає команда керування, яка викликає відхилення керма і порушення симетричного обтікання снаряда повітрям.

Якщо кермо відхилилося вгору, то навіть при куті атаки a=0 на нього виникає певна сила, спрямована вниз, яка утворює момент і снаряд обертатиметься відносно центру тяжіння. Снаряд припинить обертання тільки тоді, коли подовжня вісь його матиме такий напрям щодо швидкості поступальної ходи, при якій момент діючих на нього сил буде дорівнювати 0. Це буде при певному куті атаки a, величина якого залежить від величини команди керування. Проте, не дивлячись на рівність моментів за наявності кута атаки a, підйомна сила У, створювана крилом і корпусом, є більш значною, ніж підйомна сила, створювана кермом, внаслідок цього снаряд виконуватиме певний маневр.

Здатність снаряда змінювати положення подовжньої осі залежно від команди, називається керованістю снаряда.

Керованість снаряда часто характеризують коефіцієнтом балансування К:

К=у вертикальній площині;

К= в горизонтальній площині,

Де d - кут відхилення керма за командою;

a, b - кути атаки і ковзання відповідно.

Кінцевою метою подачі команд є не зміна напряму подовжньої осі, а зміна напряму руху центру маси снаряда, тобто викривлення траєкторії руху так, щоб потрапити снарядом в ціль.

Здатність снаряда змінювати напрям руху залежно від команд, що подаються, називається маневреністю снаряда.

За характеристику криволінійності траєкторії приймається радіус її кривизни, залежність якого від керуючої сили визначається виразом:

– вертикальній площині r= V²/ g(n_У ±1);

– горизонтальній площині r= V²/ g(n_z ±1),

де n_У = У/G; n_z = Z/G - коефіцієнт перевантаження в обох площинах;

У, Z - керуюча сила в обох плостостях;

G - стартова маса ПТКРС.

Знак "+", "-" в дужках залежить від напряму вгнутості ділянки траєкторії.

Плюс приймається при вгнутості, обернутої вниз, мінус – при вгнутості, обернутої вгору.

Навчання особового складу правилам стрілянини і практичним навикам дуже дорого і складно, оскільки ручне управління вимагає строгого відбору і ретельного навчання операторів, причому кожен з них повинен запустити самостійно певну кількість дорогих ракет.

Низька швидкість польоту ракети вимагає від оператора безперервного візуального стеження за ракетою і танком і управління ракетою на всій траєкторії. Тому до операторів ПТКР пред'являлися строгі вимоги. Так, операторами не можуть бути особи з емоційною нестійкістю, підвищеною нервовою збудливістю, порушенням координації рухів. При ручній системі наведення оператор, крім того, зазнає значні труднощі при виведенні ракети на лінію візування (оператор-мета). Щоб уникнути клювка ракети об землю поблизу пускової установки останньою додають кут піднесення. Єдино реальним виходом з положення, що створилося, з'явилося застосування напівавтоматичних систем наведення, в яких безперервне стеження за метою веде оператора, а стеження за ракетою, вироблення і передача команд на борт ракети, що летить, проводяться автоматично. Так з'явилися протитанкові ракети другого покоління. Розробка деяких з них за кордоном завершилася вже на початок 70-х рр. Впровадження ПТКР з напівавтоматичними системами наведення не усунуло такі недоліки, як труднощі застосування на перетнутій місцевості, в населених пунктах, лісах, вночі, за несприятливих атмосферних умов (туман, дощ, снігопад), при великій запиленій, задимленні і так далі Наголошується також, що навіть не дуже точний обстріл району розташування вогняних позицій ПТКР і сама обстановка бою сильно впливають на психіку оператора і знижують точність стрілянини. Оцінюючи сильні і слабкі сторони ПТКР, іноземні фахівці прагнуть знайти їм місце в загальній системі протитанкового озброєння. За кордоном вважають, що ПТКР – це найбільш могутній протитанковий засіб на середніх і граничних дальностях (від 1000-1500 до 3000-4000 м), на відкритій і щодо рівної місцевості (без трав, що високоростуть, чагарникової порослі, улоговин, ярів, горбів, будов і т. п.), за сприятливих умов спостереження за метою. Тому ПТКР зазвичай застосовуються в комплексі і тісній взаємодії з іншими протитанковими засобами (гранатометами, протитанковою артилерією, танками).

Протитанкові ракети безперервно удосконалюються. Їх подальший розвиток, на думку зарубіжних фахівців, піде по шляху поліпшення систем наведення, зменшення зони, що не вражається, збільшення діапазону ефективної стрілянини, створення можливостей для ведення вогню в умовах ночі і обмеженої видимості, забезпечення простоти навчання операторів, уніфікації елементів конструкцій.

Хоча процес наведення ПТКР з напівавтоматичними системами управління істотно спрощується в порівнянні з ручними системами, все ж таки необхідність стежити за метою протягом всього польоту вважається недоліком протитанкових ракет другого покоління. Тому наступним кроком в розвитку цього класу озброєння є дослідження по створенню ПТУР з активною і напівактивною системами наведення і підсвічуванням мети за допомогою лазерного променя.

Системи наведення ПТКР третього покоління забезпечать пошук, виявлення, захоплення і супровід цілей практично в будь-яких умовах бойових дій. ПТКР третього покоління, ті, що розробляються на основі принципу "выстрелил-забыл", як вважають військові фахівці, можуть революційно змінити картину сучасного бою.

За останні роки ПТКР стають одним з основних протитанкових засобів. У загальних рисах ПТКР є невеликою крилатою ракетою масою близько 10-30 кг, керовану у польоті (до зустрічі з метою) по проводах, радіо, інфрачервоному або лазерному промені. ПТКР, як правило, має головну частину кумулятивної дії і здатна вражати рухомі і нерухомі бронецели на дальностях до 2-3 км. і більш. Запускаються керовані ракети з установок, змонтованих на самохідній базі, або з тих, що переносних направляють. За даними іноземного друку, ці ракети здатні пробивати броню завтовшки до 500 мм. Військові фахівці за кордоном підрахували, що для знищення одного танка вартістю 250 тис. доларів потрібно витратити 3-4 ПТКР мінімальною вартістю 750 доларів кожна. Замість однієї гармати вартістю 37,5 тис. доларів в піхотному взводі можна мати 30 протитанкових ракет з шістьма приладами управління.

Завдання на самостійну підготовку, вивчити:

питання , яки були розглянути.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. Oracle Управління преміальними
5. А. Видання прав актів управління
6. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
8. Адаптивні організаційні структури управління.
9. Адміністративне право і державне управління.
10. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
11. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
12. Адміністративні методи управління

Переглядів: 479