Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Зовнішні фактори

Кожна держава функціонує в межах системної структури, яка їй дісталася. Отже, взаємодією зовнішньої політики держав з зовнішнім середовищем розглядається як реакція однієї держави на ті чи інші дії іншої держави або групи держав по спрощеній схемі “дія-протидія”, або „виклики-відповіді”. Отже кожна держава повинна зважати на інтереси інших членів міжнародних відносин і своє місце у структурі системи .Держави формують умови своєї діяльності своєю минулою (колишньою) діяльністю, яка стала структурою системи.

 

Зовнішня політика і є процесом пристосування держави до цієї структури.

Система міждержавних відносин, з котрими зовнішня політика постійно взаємодіє і місце країни в ієрархії в кожний період ставить зовнішню політику держави в деякі ,не залежні від їх волі об’єктивні умови.

Вагомі зміни в системі відбуваються , як правило, протягом порівняно довгих періодів , Тому в рамках цих періодів вплив системно-структурних відносин носить відносно стійкий характер, стабільний , властивий лише їм характер.

Дж. Розенау відзначає вагомий вплив зовнішніх факторів, зокрема, структури системи на зовнішню політику всіх держав, оскільки вона визначає їх зовнішні орієнтації, плани і зовнішньополітичну діяльність. Саме система і її структура визначають:

§ свободу ухвалення рішень в ЗП.

§ Ступінь активності держави в досягненні інтересів і її результативності

§ Зовнішньополітичні плани

§ Визначення друзів та противників

§ Умови створення союзів

§ Умови використання різних, в т.ч. військових засобів

Окрема держава змушена тому так чи інакше пристосовувати свої інтереси і цілі, до об’єктивної ситуації в системі міждержавних відносин, до характеру утворених в ній структурних зв’язків.

Якою б могутньою не була б держава , вона не може не рахуватися з цими кордонами, не співвідносити з ними свою зовнішню політику, не може їх переступати, не ставлячи при цьому свою зовнішню політику, а в ряді критичних ситуацій і всю систему міждержавних відносин на грань серйозної кризи. Проблема вияву і дослідження кордонів можливих зовнішньополітичних “виборів” для кожної держави має особливе значення з точки зору функціонування і розвитку системи міждержавних відносин, в котрій будь-яке серйозне порушення системної рівноваги, будь-яка значна криза можуть загрожувати конфликтом. Ця границя визначається інтересами пануючого класу і устроєм держави.

 

Сила впливу окремих факторів залежить від ролі цих факторів у системі. До зовнішніх факторів відносяться:

1. Структура системи і місце країни у цій структурі, оскільки кожна країна є її елементом

2. . Стан стосунків в існуючих структурах. Стани відносин визначаються нормами міжнародного права. В залежності від способу впливу на зовнішню політику держави розрізняють наступні стани міжнародних відносин:

1) Стан мирного співіснування – ситуація глобального партнерства між провідними державами, коли кожна з них бере участь у взаємовигідному співробітницті, або не протиставляється іншій (іншим)

2) Стан конфронтації –глобальна політична ситуація, в якій провідні держави світу протистоять одна одній.

3) Стан конфлікту – ситуація, в якій в якій провідні держави світу переходять від протистояння до відкритої (також збройної) боротьби.

Ще існує стан розрядки чи, навпаки, напруженість, які вважаються такими. Що відбуваються між окремими станами, або в них самих.

 

3. Належність держави до певних міжнародних систем, до політично-міжнародних угрупувань, що зобов”язує до координації зовнішньої політики з країнами-союзниками, відповідно до ієрархії, яку країна повинна дотримувати.

Тому кожна країна знаходиться під впливом ряду систем міжнародних відносин, при цьому вектор впливу цих систем може бути різним. ЇХ загальий вплив залежить від сили тиску на державу.

4. Політичний потенціал країни, який характеризується як політичний. моральний, господарський авторитет держави в очах інших держав. Такий образ політики держави в очах інших держав в певній мірі окреслює можливості держави щодо реалізації зовнішньої політики. (Так високий авторитет Індії завдяки її лідеру Джавахарлаву Неру). Він в загальному визначається

- потенциалом країни (экономічним, військовим, в кінці XX ст. Також інформаційним, технологічним)

- статусным и фактичним місцем в системі (велика, середня, мала країна);

- провідний чи рядовий участник регіо­нальних і світових відносин і т.і.), і відповідно пріоритетами її зовнішньої політики.

- цьому можуть сприяти і інші фактори (авторитет країни в період Помаранчевої революції)

 

5. Цілі та завдання, що треба досягти з допомогою інших країн.

- Якщо для великої держави на першому місці можуть стояти проблеми національної економічної безпеки,

- то для малої, яка залежить від значної кількості зовнішніх факторів –найбільш важливими можуть бути ціни на продукцію її експорту чи підтримання певного рівня і якості політичного спілкування з великими країнами, від економіки і політики яких вона найбільше залежить

 

В якому б місці структури держава не знаходилась , її зовнішньополітичні відносини визначаються так чи інакше або намірами великих, або їх планами відносно головних проблем свого часу ”. Структура – це сукупність впливів, які система здійснює на свої елементи.

 

Т.ч. система є неформальною інституціалізацію співвідношення сил між державами в певному часовому і просторовому аспекті.

 

Держава може виходити за межі, дозволені системою, але ставить свою зовнішню політику і систему в цілому на грань кризи.

 

Система впливає на всіх учасників однаково, але раекції на неї різні в залежності від ряду внутрішніх факторів.

 

До внутрішніх відносяться:

1. Географічні та природні умови країни

Дія цих факторів на процес формування і здійснення зовнішньої політики реалізується опосередковано

 

Параметри природного характеру (географічні умови, ресурси, демографічна ситуація країни) повинні сприйматися в процесі формування і здійснення зовнішньої політики , як деякі вихідні умови, які існують ніби незалежно від тої чи іншої зовнішньої політики і не пов’язані з нею, але тим не менше ставлять перед нею певні вимоги, створюють деякі обмеження.

Іноді ж географічні фактори стають важливими в процесі формування і здіснення зовнішньої політики країн в цілому:

Наявність корисних копалин, стає фактором сили, або причиною впливу на неї збоку інших субєктів (Росія, Ірак, країни Африки).

- Так володіння деякою сукупністю корисних копалин не завжди супроводжується їх активним використанням. Нафта в Північному морі була “завжди” , але лише в 70 – і роки, коли з’явилась практична можливість її добування, вона стала реальним фактором, що впливає на зовнішню політику, на зовнішньо – політичний процес певних країн.

Вони визначають:

- ресурсні характеристики взначають потенціал країни, вводять її в систему розподілу праці, що існує між країнами згідно відповідних параметрів. Так Україна розвиває туристичну сферу, використовує можливості транзиту внаслідок сприятливого географічного положення. Недостатність життєво важливих ресурсів заставляє країну дбати про відповідні зовнішні джерела. (Китай, Японія країни Європи).

- “географічну основу”, на якій розвиваються економічні відносини.

- Тим самим вони впливають на міру внутрішнього забезпечення зовнішньої політики країни, її здатність протистояти зовнішньому тиску. Забезпеченість Росії енергоносіями.

 

2. Географічне положення. Пряме сусідство відіграє роль:

- у виборі союзників, привілейованих партнерів з міжнародних зв’язків, у визначенні територіальної сфери інтересів тієї чи іншої країни, напрямків зовнішньої політики.

Сусідство США з Канадою і латиноамериканським континентом, близькість Великобританії до європейського континенту, франко – західногерманське сусідство, сусідство пострадянських країн з Росією – все це, без сумніву, певним чином впливають на зовнішню політику перелічених держав, на становище в системі міжнародних відносин, у відношення сил на світовій арені в цілому і в тих чи інших окремих регіонах..

- Всі цивілізації між 30 -60 градусами широти.

- у визначенні регіональних зовнішньополітичних напрямків. Співпраця Швеції, Норвегії, Данії, Ісландії і Фінляндії в рамках Північної ради має однією із своїх основ географічну близькість цих країн. Географічний статус (поряд, зрозуміло, з політичними причинами) підштовхують Італію до активного розвитку середземноморського напрямку своєї зовнішньої політики.

- В інтеграційних процесах інших міжнародно – політичних акціях . Так лише сусідні країни зі спільними кордонами можуть увійти в інтеграційне обєднання, стати чоеном ЧЕС)

- В Японії мала територія схильність до агресіїї

- В Росії центральне положення – розширення до природниих кордонів (морів, гір).

- Афганістан, незалежність Англії

- Розміри території – визначають процеси формування і здійснення зовнішньої політики. Малі країни ЄС, - Бельгія, Нідерланди і Люксембург були найбільш активними прихильниками розвитку інтеграції .

4. Інші геграфічні фактори. Але, очевидно, в тих чи інших міжнародно – політичних ситуаціях відіграють роль не тільки розміри території яку займає країна. Досить вагомі, поряд з розмірами і площею території, і такі параметри, як:

- її форма,

- її більша чи менша географічна широтність розташування і пов’язані з нею кліматичні умови,

- висока чи низька родючість землі,

- ступінь самозабезпеченості країни продукцією,

- природні багатства, специфіка природокористування, тенденції і темпи змін природного середовища в географічному, біологічному, економічному та інших аспектах, що відбуваються з участю або без участі людини.

 

2. Культурно – лінгвістичні, цивілізаційні фактори є важливим фактором ідеологічного впливу і найчастіше розглядаються правлячою елітою країни в якості ідеологічної зброї, визначає межі застосування тих чи інших методів.

Вплив церкви,особливо в мусульманських суспільствах, в певній мірі російської православної церкви. В Китаї, Японія, .євреї визначальни фактор на державність

Тероризм від тих культур де вбивство не гріх.

3. Ідентичність, як казав Бжезінський „Ніхто не знає. Що вона означає точно, але всі повинні знати, що вона дуже важлива (колективне усвідомлення спільного минулого і спільного майбутнього і сторична помять) Вирішальне значення для стійкості будь-якої держави.(американський народ, російський народ)

4. Демографічні. – кількість населення, вікова і статева структура, густота населення, рівень урбанізації. Виступають в комплексі з попередніми групами показників, впливають переважно опосередковано, А безпосередньо лише у випадку спілкування з діаспорою.

5. Суб”єктивніособисті характеристики керівників країни та зовнішньополітичних структур, їх освіта, тип особистості, досвід і знання проблем міжнародних відносин , відношення до кар”єри. Ці чинники оцінюються як дуже важливі, або і як найважливіші. (менталітет народу). Які риси переважаюьь: Німеччина – порядок, дисципліна, В У :

6. Політичні – структура політичної системи суспільства, зокрема тої, що приймає рішення. Ступінь бюрократизації суспільства. Наявність груп інтересів, сили впливу окремих з них. Представники академічного суспільства, які здійснюють наукові розробки у сфері зовнішньої політики Вони впливають на визначення стратегічних цілей, засобів, методів. При цьому вплив може бути лише опосередкований, оскільки зовнішню політику здійснюють лише органи державної влади..

7. Засоби масової інформації – м.б як внутрішні так і зовнішні:

- –люди орієнтується на оцінки, коментарі.

- Здійснюється замовчування чи сенсація навколо окремих фактів, подається дезінформація, здійснюється формування суспільної думки.

- Надання інформації людям, що приймають рішення.

- Спостереження за діяльністю державних осіб.

Хто володіє інформацією – володіє світом

8. Розмір економічного потенціалу – рівень економічного розвитку в значній мірі визначається статус країни в системі міжнародних відносин.

В процесі розробки і здійснення зовнішньої політики велике значення має не тільки абсолютна величина тих ресурсів, які можуть бути направлені на досягнення відповідних цілей, але й частка в загальних економічних показниках країни. Зрозуміло, що ця частка може бути більшою, ніж ефективність економічного організму даної країни.

Ці фактори можуть мати значення для розвитку економічного, виробничого потенціалу країни, визначення її місця в міжнародному розподілі праці, в системі міждержавних та інших політичних, економічних, культурних зв’язків.. Вони часто безпосередньо враховуються при розробці тих чи інших зовнішньополітичних акцій, ліній, курсів, і т. д.

В цій специфічній якості вони стають параметрами самого процесу формування і реалізації зовнішньої політики країни.

 

 

Тому ЗП це широке коло альтернатив, і не є єдино можливою та наперед визначеною, тому м.б непослідовною. Слід шукати такі стратегічні напрямки. що випливають з його можливостей утримувати рівновагу із зовнішнім середовищем.

Основу світової політики в усіх її іпостасях, як, зрештою, і політики взагалі, складають певні інтереси. Тому дуже важливим у плані визначення суті міжнародної політики є питання про її співвідношення з політикою внутрішньою.

Проблема ця досить складна, і не випадково багато хто з дослідників вважає її однією із найважливіших у теорії міжнародних відносин. Існують такі підходи:

Співвідношення внутрішніх та зовнішніх факторів (внутрішньої та зовнішньої політики) характеризується наступними теоріями.

 

1. Зовнішня політика домінує над внутрішньою:

- Ефективна зовнішня політика сприяє розвиткові внутрішнього життя. Нерідко зов-нішньополітичн1 акції успішно використовуються для консолідації народу, зміцнення єдності країни, особливо під впливом зовнішньої небезпеки.

- Невдачі ж у зовнішній політиці дестабілізують політичний режим. Успішна зовнішня політика забезпечує найбільш сприятливі умови міжнародного характеру для здійснення завдань внутрішньої політики. Вона не тільки задовольняє інтереси внутрішньої політики, а й викликає певні корективи, зміни останньої, зумовлені подіями на міжнародній арені.

- що внутрішній розвиток держави та її історія визначаються розвитком зовнішніх сил і відіграють другорядну роль Так проблеми країн третього світу, пов’язуються виключно з їхнім колоніальним минулим, залежністю від розвинутих капіталістичних країн, колишніх метрополій, які несуть за це повну відповідальність.

- Особливо значну роль відіграє зовнішня політика на перехідних етапах розвитку суспільства, а також в умовах утворення державності. підвищенню міжнародногр авторитету молодої новоутвореної держави, закріпленню її суверенітету.

Так внутрішня політика держав колишньої так званої соціалістичної співдружності майже цілком визначалася їхньою зовнішньою політикою орієнтації на «великого брата”. І сьогодні є чимало свідчень того, що вплив зовнішньої політики на внутрішню має сталу тенденцію до зростання.

 

2. Зовнішня політика існує паралельно з внутрішньою, оскільки:

1. обидві функціонують в різних середовищах (одне підпорядковане владі, інше незалежне). Оскільки випливає із зовнішніх національних інтересів, не тотожних із внутрішніми. Зовнішня політика залежить від ступеню адаптації держави до середовища, в якому діють інші держави, кожна з яких керується власними національними інтересами.

Реалізують інтереси общества в цілому и його політично найбільш впливових на даний момент еліт..

2.Еднсть забезпечується тим, що в них однаково беруть, або не беруть участі одні і ті ж верстви населення чи групи еліт, політичні партії, тощо. Це надає політиці держави різних її напрямків не лише зміст, але і певний, стиль. Не випадково зовнішня і внутрішня політика держави кожної країни має свої, лише їй властиві риси, що зберігаються протягом тривалого періоду.

3. Зовнішня і внутрішня політика в своїх цілях, завданнях і практичних можливостях спираються на одну і ту ж ресурсну базу: економіку, природні багатства, матеріальний і культурний потенціал, запаси знань, технології, інформації, на спільну систему управління і склад вищої влади.

Поява внутрішніх проблем суттєво обмежує зовнішні можливості країни, навіть якщо інші країни не застосовують проти неї жодних ворожих дій. І, навпаки, внутрішня стабільність як правило полегшує проведення ефективного зовнішнього курсу, хоча і не гарантує успіху само по собі.

4. Обидві сфери політики спрямовані на виживання і розвиток одного і того ж суб’єкта Різниця лише в просторовій спрямованості, функціях та особливостях сфер, де ці функції виконуються.

 

3.Зовнішня політика випливає із внутрішньої і безпосередньо залежить від неї, оскільки:

Це не означає , звичайно, що держава взагалі не має можливості проводити зовнішню політику , яка відповідає їх інтересам і цілям. Навпаки , зовнішня політика держав сама впливає на функціонування і розвиток системи міждержавних відносин. Шляхом:

1.Зовнішньополітичні інтереси держави можуть змінюватися внаслідок серйозних внутрішніх змін всередині країни при цьому характер структурних зв’язків , співвідношення сил в системі міждержавних відносин можуть залишатися незмінними).

Внутрішні фактори можуть здійснити помітний вплив на систему (Акції протесту на Війну у В»єтнамі), якщо для цього є сприятливі умови в системі.(якщо вона дозволяє це зробити).

2. Будь-які значні зміни в системі йдуть в кінцевому результаті від держав, а саме через їх зовнішню політику, процес її формування і здійснення. Різні кризові явища в світових соціально-економічних відносинах (промислові, сільськогосподарські, валютні, соціальні, структурні) охоплюють одне або групу держав. Економічна або соціальна криза рано чи пізно знаходить своє відображення у зовнішній політиці держав, яких вона стосується. І зміни в їх зовнішній політиці впливають на комплекс взаємозв’язків даних держав в рамках підсистем, або всієї системи. Чим важливішу роль відіграють ці держави в структурі міждержавних відносин, тим більше коло інших держав буде охоплено відповідною кризою, тим сильнішим буде вплив на зовнішню політику інших держав системи і систему в цілому

3. Зовнішня політика теж є похідна від суверенітету суб’єкта, який її здійснює (уряд країни);

4. Її регулює внутрішнє законодавство, суть, цілі та принципи, основні напрямки зовнішньої політики формулює парламент і реалізує уряд.

5. Внутрішня політика забезпечує засоби проведення останньої. сутність яких визначається економічним базисом та інтересами правлячих класів.

6. Сама структура системи є не що інше як наслідок діяльності держав у реалізації своїх цілей, але в кожний даний момент ц результат минулої діяльності, яка набула матеріалізованої форми. Тому зовнішня політика спрямована на зміну чи збереження цих структурних відносин.

.

Отже, будь-які серйозні порушення в світових господарських зв’язках впливають перш за все на державу. Через зовнішньополітичні функції , зовнішньополітичний процес цих держав розповсюджуються на всю систему або на якусь її частину в залежності від роду і сили кризи і від місця , яке вона займає в системі розвитку держав.


Читайте також:

  1. Абіотичні та біотичні фактори.
  2. Агрегування та факторизація
  3. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
  4. Аналіз зовнішніх ризиків
  5. Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
  6. Біологічні фактори
  7. Біотичні фактори
  8. Біотичні фактори та їх вплив на деревні рослини
  9. Вал має 5 опорних шийок, зовнішні діаметри яких послідовно збільшуються для полегшення встановлення вала в головку.
  10. Види та типи факторингових послуг
  11. Види тероризму та його вражаючі фактори і збройні напади
  12. Види факторингу




Переглядів: 4258

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.