Операція у реципієнта

Операція імплантація донорського серця у реципієнта проводиться в умовах штучного кровообігу. Оскільки серце пересаджується в ортотопічну позицію, власне серце реципієнта видаляється.

Для трансплантації роблять почергове анастомозування лівого і правого передсердь, легеневої артерії і аорти, після чого припиняють штучний кровообіг.

Імуносупресія здійснюється за допомогою метілпреднізолону (125 мг/8 годин), антитимоцитарного глобуліну (2 мг/кг), циклоспоріну (5-10 мг/кг) і азатіопріну (1-2 мк/діб). Відторгнення лікується пульс-терапією метілпреднізолоном (1 г протягом 3 діб).

Донорські серця для аллотрансплантата поступають, як правило, від людей які гинуть від ран, не пошкодивших серце. Пацієнт, який очікує трансплантації, отримує повідомлення і повинен негайно зявитися влікарню для підготовки до операції, що включає проведення аналізів і отримання спеціального лікування. Паралельно, серце донора провіряєтся групою хірургів щоб визначити його придатність до пересадки. Якщо воно підходить, то його запаковують в спеціальний контейнер и відправляють в лікарню, де буде проводитись пересадка. Якщо немаю ускладнень, трансплантація триває біля 3 годин. Після операції пацієнт залишається біля тижня в інтенсивній терапії, і посля того ще один тиждень в окремій палаті в трансплантологічному відділенні. Регулярно проводиться біопсия нового серца, щоб переконатися що організм не відторгає новий орган. Післе того як пацієнт виписується, йому потрібно звертатися в лікарню для регулярних медоглядів і реабілітації. Пацієнт повинен приймати імунодепресивні лікарські засоби все життя для профілактики відторгнення.

Можливими ускладненнями раннього післяопераційного періоду є дисфункція серцевого алотрансплантата, інфекція і гостре відторгнення. У віддаленому післяопераційному періоді можливі хронічне відторгнення і поразка коронарних артерій атеросклерозом. Велике значення має цитомегаловірусна інфекція у реципієнта.

Література

1. Руководство по кардиологии Т. 3. Болезни сердца; Т. 1. Структура и функция сердечно–сосудистой системы в норме и при патологии. (Под ред. Е.И.Чазова). – М.: Медицина. – 1982.

2. Грицюк А.И., Чувикина В.Т., Щигельский В.И. Воспалительные заболевания сердца. – К.: Здоров’я. – 1986. – 232 С.

3. Окороков А.Н. Диагностика болезней внутренних органов. – Т.6. Диагностика болезней сердца и сосудов. – М.:Медицина. – 2002. – 464 С.

4. Клиническая транспланталогия./Под редакцией академика РАМН Б.А. Константинова. – Москва,2004 – 304с.

5. Крижанівський В.О. Діагностика та лікування інфаркту міокарда. – К. Фенікс. – 2000. – 451 С.

6. Соколов Ю.Н. Отдаленные результаты перкутанных коронарных вмешательств у больных с хронической болезнью сердца / Ю.Н.Соколов, М.Ю. Соколов // Укр. кардіол. журн. – 2005. - № 3. – С. 23-35.

7. Солєйко О.В. Концепція постінфарктного ремоделювання лівого шлуночка: клінічні аспекти перебігу хронічної постінфарктної аневризми серця / О.В.Солєйко, Г.І. Лисенко // Світ медицини та біології. – 2007. – № 4. – С. 64–68.

8. Impact of renal insufficiency on angiographic, procedural, and in-hospital outcomes following percutaneous coronary intervention / M.D. Osten, J. Ivanov, J. Eichhofer [et al.] // Am. J. Cardiol. – 2008. – Vol. 101, №6. – Р. 780–785.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.