• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Введення даних до клітинок і редагування їх вмісту.

Таблиця 1.3.

Діапазон комірок – це прямокутна група комірок. Для його адресації необхідно вказати адреси верхньої лівої і нижньої правої комірок діапазону, відокремлені двома крапками, наприклад А1:С7.

Поняття про книги, аркуші, рядки, стовпці, клітинки.

Кожна комірка займає своє місце на листі, де можна зберігати і відображати інформацію, і має унікальні координати, які називаються адресою комірки. В Excel 2000 передбачено два способи адресації комірок, які умовно позначають А1 або R1C1.

Перший спосіб полягає в тому, що кожен рядок таблиці має свій порядковий номер, а кожному стовпцю відповідає літера (дві літери) англійського алфавіту. Наприклад, А1 – адреса комірки, що розташована на перетині стовпця А та рядка 1; С16 – адреса комірки, що розташована на перетині стовпця С та рядка 16.

Спосіб адресації R1C1 передбачає використання для ідентифікації як рядків, так і стовпців їхніх порядкових номерів, записаних після буквених позначень: R – рядок (row), С – стовпець (column). У цьому випадку поряд з адресою, наприклад R16C3 (шістнадцятий рядок, третій стовпець), у формулах можна вико­ристовувати адреси щодо активної комірки. Наприклад, RC(-1) – адреса комірки, що розташована ліворуч від активної; R(-1)C(2) – адреса комірки, що розташована ліворуч та через одну вниз від активної.

Microsoft Excel має багатовіконний інтерфейс, тобто користувач може працювати одночасно з багатьма таблицями. Якщо користувач постійно працює з кількома робочими книгами одночасно, то йому весь час доводиться виконувати одні і ті ж монотонні процедури відкриття робочих книг. Щоб полегшити роботу користувача в таких ситуаціях, в Excel використовується спеціальна структура – робоча ділянка. При цьому в одному файлі робочої ділянки можна помістити звернення до кількох робочих книг, що дозволить при відкритті робочої ділянки автоматично відкривати всі робочі книги, які вона об’єднує.

У файлі робочої ділянки зберігаються не самі робочі книги, а лише зв’язки з ними, запам’ятовується порядок розміщення робочих книг та аркушів у кожній з них. Якщо внесено зміни в одну з електронних таблиць, то необхідно виконати звичайну процедуру збереження робочої книги.

При роботі з діапазоном даних зручно дати йому ім’я. При цьому у формулах можна вказувати не діапазон адрес комірок, а присвоєне ім’я. Цей спосіб зручний перш за все тим, що дозволяє запобігти появі помилок при зазначенні адреси діапазону комірок у формулах.

Як імена комірок та їх діапазони, можна використовувати будь-який набір символів до 255, крім пробілу. Бажано, щоб назва ділянки нагадувала про тип інформації в її комірках.

Давати імена можна не лише суміжним ділянкам, аде й діапазонам комірок, розкиданих у різних місцях електронної таблиці.

На спробу присвоїти певній ділянці вже існуюче ім’я Excelбуде реагувати по різному, залежно від вибраного способу. Якщо для задання імені використаний рядок введення формул, то просто відбудеться виділення ділянки, в якій воно було раніше задане. Якщо ж це ім’я вже вказане в списку імен діалогового вікна Присвоение имени,то воно буде присвоєне новій ділянці, а попередня буде безіменною.

4. Навігація аркушем і книгою; виділення елементів книги й аркушу.

Швидкість роботи з великими таблицями залежить від способу переміщення по робочому аркушу. Для переміщення по невеликих за обсягами таблицях використовуються клавіші управління курсором [¬], [­], [®], [¯].

Клавіша [Scroll Lock] дозволяє зафіксувати позицію вказівника комірки (виділеного прямокутника) при переміщенні по робочому аркушу за допомогою клавіш управління курсором.

Щоб попасти в ту частину таблиці, яку не видно на екрані, використовують смуги прокрутки.

Комбінації відповідних клавіш, які подані у табл. 1.3, дозволяють пришвидшити попадання у потрібне місце електронної таблиці.

Переміщення в комірку з певною адресою можна здійснити, вказавши її адресу в полі імені, що знаходиться у лівій частині рядка формул, і натиснувши клавішу [Enter].

Якщо відома адреса комірки, в яку потрібно перейти, можна використати команду меню Правка Þ Перейти, клавішу [F5]або комбінацію клавіш [Ctrl+G]. У кожному з трьох описаних способів відкриється діалогове вікно Переход, у якому необхідно вказати адресу або назву комірки. Якщо ця комірка знаходиться на іншому робочому аркуші, то перед ЇЇ адресою слід вказати назву відповідного робочого аркуша і символ "!" (знак оклику). Наприклад, Лист2!D45 – комірка, що знаходиться на робочому аркуші Лист2 і має координату D45.

Клавіші для переміщення по аркушу робочої книги

Перший (основний) курсор, що має вигляд прямокутної рамки, обводить ділянку однієї з комірок. При цьому він вказує на активну комірку. Другий курсор, у вигляді вертикальної риски, може знаходитись або в рядку формул, або в середині активної комірки.

Введення даних здійснюється як безпосередньо в активну комірку, так і в рядок формул.

Комірка може містити до 255 символів. Якщо кількість символів в активній комірці більша за ширину стовпчика (9 символів), то на екрані відбувається затирання частини даних по правому краю комірки, якщо сусідня комірка містить довільну інформацію. Зрізаний текст повністю відображається в рядку формул.

Комірки електронної таблиці можуть містити різноманітну інформацію: текст, числові значення, формули.

При введенні інформації в комірки таблиці Excelавтоматично встановлює формати даних. При цьому всі дані, над якими можна проводити обчислення (числа, грошові та процентні одиниці, дата, час тощо), за замовчуванням вирівнюються по правому краю комірок, а текстова інформація – по лівому краю.

Якщо потрібно ввести якісь дані в комірку, то попередньо її треба виділити. Після цього можна вводити дані з клавіатури або за допомогою миші.

Якщо в комірці, в яку вводиться нове значення, раніше вже знаходилась інформація, то вона автоматично знищується. Для редагування вмісту комірки потрібно її активізувати і в рядку формул внести відповідні зміни. Можна також редагувати значення безпосередньо в комірці. Для цього потрібно відмітити відповідну комірку і натиснути клавішу [F2] або двічі натиснути ліву клавішу мишки, підвівши її до відповідної комірки. При цьому всередині комірки з’являється курсор.

Введення даних у комірку завершується натисканням клавіші [Enter], кнопки (Ввод) в рядку формул або після переходу в іншу комірку клавішами керування курсором. Відмінити введені дані в комірку дозволяє клавіша [Esc] або кнопка (Отмена) рядку формул.

Відмінити виконані зміни можна за допомогою команди меню Правка Þ Отменить, або комбінації клавіш [Ctrl+Z], або кнопки (Отменить) на стандартній панелі інструментів.

Щоб розбити довгий текст на окремі рядки, потрібно помістити курсор в рядку формул і в тому місці, де повинен починатися новий рядок, натиснути комбінацію клавіш [Ctrl+Enter].

Введення даних з автозаповненням. Якщо потрібно ввести якусь послідовність даних (дні тижня, назви місяців, послідовність чисел), то достатньо ввести перше значення послідовності. Після цього встановіть вказівник миші на нижній правий кутик маркера заповнення та, натиснувши праву кнопку миші, перетягніть курсор (який прийме форму чорного хрестика) на необхідну для заповнення наступну комірку. При цьому з’явиться спливаюча підказка, в якій буде видно наступне значення, яке опиниться в комірці.

Якщо потрібно заповнити комірки якимись числовими значеннями або значеннями дати чи часу, то задайте два початкових значення послідовності. Виділіть обидві комірки та

перетягніть їх на потрібне місце, їх значення автоматично перераховуватимуться відповідно до заданої послідовності.

Якщо необхідно ввести члени прогресії (арифметичної чи геометричної), можна скористатися вбудованою функцією заповнення. Для цього введіть перший член прогресії потрібну комірку, виберіть команду Правка Þ Заполнить ÞПрогрессия, у діалоговому вікні (мал. 1.4),яке відкриється, задайте потрібні Вам опції: розміщення, тип, крок, граничне значення. Після натискання кнопки ОК послідовність чисел розміститься у потрібному діапазоні.

Програма дозволяє створювати списки автозаповнення. Для цього виберіть команду меню Сервис Þ Параметры, на вкладці Списки виділіть Новый список та натисніть кнопку Добавить. У вікні Списки наберіть потрібну Вам послідовність. Після введення кожного елементу послідовності натискайте клавішу [Enter]. Після завершення введення списку клацніть по кнопці ОК.

Мал.1.4. Діалогове вікно Прогрессия

Введення даних з використанням функції Автозавершение. При введенні декількох початкових літер фрази, яка уже вводилась в таблицю, функція Автозавершение автоматично введе в комірку всю фразу. Слід зауважити, що ця функція працює лише з стовпцями, тобто текст автоматично вводиться лише тоді, якщо він зустрічався в комірці біжучого стовпчика.

Зауваження. За замовчуванням ця функція завжди активна. Якщо Вам потрібно відмінити її дію, то відкрийте меню Сервиста виберіть пункт Параметры.На вкладці Правка відключіть опцію автозаполение значений ячеек.

Створення коментарів (приміток). Програма Excelдає можливість доповнювати інформацію в комірках шляхом створення коментарів (приміток) (мал. 1.5). У примітках можна вводити додаткову інформацію, яка може полегшити роботу користувачеві. Примітка автоматично спливає у спеціальному вікні зразу ж після підведення курсору до потрібної комірки. Для того щоб записати примітку до комірки, активізуйте її, виберіть пункт меню Вставка Þ Примечание, у полі, яке відкриється, введіть текст примітки та клацніть за межами вікна примітки. Розмір поля примітки можна змінювати подібно до розміру будь-якого об’єкту, вставленого в таблицю.

Читайте також:

1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
2. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
3. Аналіз паралельного інтерейсу з DSP-процесорами: запис даних в ЦАП, що під’єднаний до адресного простору пам’яті
4. Аналіз паралельного інтерфейсу з DSP-процесорами: читання даних з АЦП, що під’єднаний до адресного простору пам’яті
5. Аналіз статистичних даних про склад та плинність кадрів, які обіймали керівні
6. Аналіз та інтерпретація одержаних даних
7. Аналіз факторів і причин відхилень від плану введення виробничих потужностей і основних фондів
8. Архіватори даних.
9. Архітектура баз даних
10. Аудит розрахунків за відшкодуванням завданих збитків
11. Бази даних АС ДЗК
12. Бази даних як засіб зберігання й обробки інформації

Переглядів: 4101